Рішення № 5550803, 31.08.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.09 Справа № 28/276/09

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська музична видавнича група», м.Київ

До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Запорізька область, м.Бердянськ

Суддя О.В. Яцун

Представники:

від позивача: ОСОБА_2. представник на підставі довіреності №б/н від 31.12.2008р.

від відповідача: ОСОБА_3 представник на підставі довіреності №3 від 06.05.2009р.

Заявлені вимоги про стягнення з відповідача компенсації за порушення авторського права на музичний твір «Єва»у сумі 12500грн. та 1250грн.00коп. штрафу та заборону ФОП ОСОБА_1 будь-яке використання музичних творів авторські права на які належать ТОВ «Українська музична видавнича група»(м.Київ).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.07.2009р. порушено провадження у справі №28/276/09, судове засідання призначено на 17.08.09р., у сторін витребувані всі необхідні документи та докази для розгляду справи.

За клопотанням представників сторін здійснюється звукозапис судового процесу за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

Представник позивача в судовому засіданні 17.08.2009р. наполягає на задоволені позовних вимог з підстав, що зазначені в позові.

Представник відповідача проти позову заперечує, в обґрунтування заперечень посилається на те, що у приміщенні розважального комплексу «RIO»в ніч з 29 на 30 травня 2009р. не здійснювалося публічне виконання музичного твору «ЄВА»у виконанні гурту «Винтаж», оскільки такого музичного твору у музичному каталозі розважального центру «RIO»немає, а тому він технічно не міг і не був відтворений. Також представник відповідача зазначає, що наданий позивачем відеозапис використання музичного твору не може вважатися належним доказом по справі, в розумінні розділу 5 ГПК України, оскільки технічні засоби повинні використовуватися засоби захисту інформації, які мають сертифікат відповідності або позитивний висновок за результатами державної експертизи у сфері технічного захисту інформації. Відповідач вважає, що наданий відеозапис є фальсифікованим та зроблений за допомогою монтування. За таких обставин, відповідач вважає, що правові підстави для захисту порушених авторських прав відсутні. На підставі зазначеного, просить в задоволені позовних вимог відмовити.

З метою підготовки рішення в повному обємі та надання додаткових доказів в судовому засіданні оголошено перерву до 31.08.2009р.

В судовому засіданні 31.08.2009р. представник позивача продовжує наполягати на задоволені позовних вимог. Крім того, представником позивача було заявлено клопотання про залучення до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПП «Галіана».

Представник відповідача проти залучення третьої особи ПП «Галіана»заперечує.

Суд відхиляє клопотання позивача, оскільки рішення по справі жодним чином не буде впливати на права та законні інтереси зазначеної особи.

Представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог, звертає увагу на їх недоведеність. Також просить стягнути з позивача витрати понесені на послуги адвоката.

В судовому засіданні 31.08.2009р. у відповідності до норм ст. 85 ГПК України представникам сторін за їх згодою було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив,

Відповідно до договору про відчуження авторських прав (видавничий договір) від 03.03.2003р. №60/03, укладеного в м.Москва між громадянином ОСОБА_4 (Автор) та ТОВ «Перше Музичне видавництво»(Видавник), сторони узгодили, що автор передає, а Видавник погоджується придбати виключні майнові права Автора на використання творів, зазначених у каталозі (Додаток №1), що означає право Видавника на свій розсуд здійснювати або дозволяти здійснювати у відношенні зазначених творів певні дії.

20.12.2007р. сторони підписали додаткову угоду до договору №60/03 від 03.03.2003р., якою узгодили, що зазначена у договорі передача прав на використання творів діє з моменту підписання договору та до 31 березня 2011р.

Також, 03.03.2007р. між громадянкою Росії ОСОБА_6 (автор) та ТОВ «Перше Музичне видавництво»(Видавник) було укладено договір про передачу виключних прав (видавницький договір) №61/03, за умовами якого Автор передає, а Видавник погоджується придбати виключні майнові права на використання творів, що зазначені у каталозі (додаток №1), що означає право видавника на свій розсуд здійснювати або дозволяти здійснювати у відношенні зазначених творів певні дії.

20.12.2007р. сторони підписали додаткову угоду до договору №61/03 від 03.03.2003р., якою узгодили, що зазначена у договорі передача прав на використання творів діє з моменту підписання договору та до 31 березня 2011р.

22.12.2006р. між ТОВ «Перше музичне видавництво»(видавник) та ТОВ «Українська музична видавнича група»(субвидавник) уклали договір про передачу виключних авторських прав (субвидавницький договір), за умовами якого видавник передає субвидавнику виключні майнові авторські права на твори із каталогу видавника. Що означає право субвидавника на свій розсуд здійснювати, дозволяти або забороняти у відношенні зазначений творів певні дії.

Позивачем надано Акт фіксації використання обєктів інтелектуальної власності від 30.05.2009р., складений представником Асоціації “Файненшл.Протекшн.Ло” ОСОБА_2., в якому зазначено, що представник діє від Авторського агентства «Чесна Музика», що є правоволодарем в Україні каталогу «Видавництва Моноліт»; Товариств «Театр Данилко», «Нова»та «Мама Мюзік”, Товариства “Українська музична видавнича група”, що є правоволодарем в Україні каталогу “Першого Музичного Видавництва” (Росія) та компанії «Warner Chappell»; Товариства «Лавіна Мьюзік», «СОМР мьюзік», «Астра Рекордз»та «Ukrainianrecords». Згідно з цим Актом, була проведена перевірка субєкта господарювання Приватного підприємця ОСОБА_1, що здійснює свою діяльність в розважальному комплексі «RIO»за адресою: м.Бердянськ, вул. Шмідта, 1, за результатами якої встановлено використання 09.05.2009р. з 23-27 год. по 02-05год. 30.05.2009р. ПП ОСОБА_1 в процесі своєї діяльності музичних творів та фонограм творів, опублікованих з комерційною метою, зокрема, «Вечно молодой»у виконанні гурту «Смысловые галлюцинации»(Dj Nejtrine radio mix», «Все танцуют босиком на песке»у виконанні Dj Бойко и sound shoning», «Єва»у виконанні гурту «Винтаж», «Satisfaction»у виконанні «Benni Bennasi», «Белая стрекоза любви»у виконанні гурту «Questapistols», «Трава у дома»у виконанні «Земляне», «I kissed a girl»у виконанні «Katy Perry», «No stress»у виконанні «Lauren Woll»та інші, що було зафіксовано за допомогою мобільного телефону. Акт підписано представником асоціації “ЕФ.ПІ.ЕЛ.” ОСОБА_2. та фізичною особою ОСОБА_7 представником від асоціації «Дім авторів музики в Україні»ОП «Українська ліга музичних прав»та ОП «Український музичний альянс»та присутнім відвідувачем ОСОБА_8

До Акту додані фотознімки озвучування та музичної апаратури розважального комплексу «RIO night clab»та диск для лазерних систем зчитування з відеозаписом фіксації використання музичного твору «Єва».

Вирішуючи спір, суд враховує, що відповідно до ст.4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження. Приписами ст.ст. 33,34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 418 ЦК України встановлено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт

права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. До обєктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать визначені ст. 420 ЦК України літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.

Згідно зі ст. 421 ЦК України суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Відповідно до статті 440 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно з статтею 443 ЦК України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Статтею 445 ЦК України встановлено, що автор має право на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст. 15 та п. “а” ст. 50 Закону України “Про авторське право і суміжні права” використання твору без дозволу особи, яка має авторське право, є порушенням авторського права.

Згідно з підпунктом “г” ч. 1 ст. 52 цього Закону при порушеннях будь-якою особою авторського права, передбачених статтею 50 цього Закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про авторське право і суміжні права” публічне виконання подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

Обґрунтовуючи свої вимоги, в підтвердження знаходження представника асоціації “Файненшл.Протекшн.Ло” у зазначений час в розважальному комплексі «RIO night clab», розташованому за адресою: м.Бердянськ, вул. Шмідта, 1, та здійснення в ньому використання музичного твору «Єва», позивач надав рахунок №176 від 29.05.2009р. та CD-R диск з відео та аудіо записом, який, як пояснив позивач, здійснено мобільним телефоном у цьому кафе 29.05.2009р.

Проте, даний рахунок не може бути доказом перебування в цей час в зазначеному розважальному комплексі саме представника асоціації “Файненшл.Протекшн.Ло”, оскільки ідентифікувати особу, яка здійснила замовлення, неможливо. Із дослідженого судом у судовому засіданні відеозапису також не вбачається, що його було здійснено у розважальному комплексі «RIO night clab». Крім того, дату та час фіксації даного запису та ким він здійснений встановити неможливо.

Якість звуку аудіо та відео запису не дозволяє достовірно та стовідсотково встановити, що цей музичний твір лунає саме із динаміків, розміщених в розважальному комплексі, а, наприклад, не відтворюється мобільним телефоном будь-якої особи або за допомогою іншого технічного засобу, що не належить відповідачу.

Із представленого позивачем відеозапису також не вбачається, що представник спілкувався з будь-якими відвідувачами кафе з приводу надання ними пояснень для підтвердження певних обставин.

Крім того, Акт фіксації від 30.05.2009р. уповноваженим представником відповідача, як юридичної особи, не підписаний. Доказів направлення поштою або вручення примірника цього акту відповідачу також не надано.

Відповідач заперечує факт виконання музичного твору.

Крім того, суду надані для огляду два договору оренди, із яких випливає, що у розважальному комплексі «RIO night clab»працюють два субєкти підприємницької діяльності.

Суд бере до уваги, що відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 84 ГПК України у мотивувальній частині рішення вказуються обставини справи, докази на підставі яких прийнято рішення. Таким чином, рішення господарського суду не може бути викладено нечітко та ґрунтуватися на припущеннях. Зважаючи на вищевикладені обставини, представлені позивачем докази не можуть бути прийняті судом як належні.

Як було зазначено вище, акт фіксації (перевірки) від 29.05.2009 р., яким встановлено використання 29.05.2009р. з 23-27 по 02-05 30.05.2009р. фонограми музичних творів, опублікованих з комерційною метою, в тому числі «Єва»складений представником від Асоціації «ЕФ.ПІ.ЕЛ»ОСОБА_2., представником від Асоціації «Дім авторів музики в Україні», ОП «Українська ліга музичних прав», ОП «Український музичний альянс»ОСОБА_7 та відвідувачем розважального закладу ОСОБА_9

Як встановлено, гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_7, а тим більше ОСОБА_10 не є посадовими особами Державного департаменту інтелектуальної власності, не призначалися на посаду державного інспектора з питань інтелектуальної власності відповідно до постанови КМУ від 17.05.2002 р. № 674 (з наступними змінами). З правової точки зору акт від 09.04.2009р., не є актом посадової особи, до повноважень якої віднесено здійснення контролю за дотриманням субєктами господарювання вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності.

Також акт не був складений за участю представників органів внутрішніх справ до компетенції яких також відносяться такі повноваження.

Таким чином, слід зазначити, що здійснити такого роду перевірки мають право лише посадові особи Державного департаменту інтелектуальної власності та працівники Міністерства внутрішніх справ України.

Представник позивача звертає увагу, що в даному випадку здійснюється самозахист своїх порушених прав в порядку ст. 19 ЦК України.

Суд погоджується з позивачем, що законодавством передбачено право особи на самозахист в той же час звертає увагу, що доведення вини іншої особи повинно також здійснюватися за допомогою належних засобів та доказів.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту порушення відповідачем його прав та законних інтересів, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази порушення ПП ОСОБА_1 законодавства «Про авторське право і суміжні права».

Щодо розміру компенсації судом встановлено, що підпунктом “г” ч. 2 ст.52 Закону України “Про авторське право і суміжні права” встановлено, що суд має право постановити рішення про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. Частиною 3 цієї статті передбачено право суду постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України.

Із змісту наведеного вище законодавства слідує, що стягнення компенсації є одним з видів відповідальності за порушення авторського права, який застосовується як альтернативний захід у випадку неможливості точного обчислення завданих у звязку з правопорушенням збитків та розміру отриманого порушником доходу. Однак, це не означає, що розмір компенсації може визначатися довільно без урахування обєктивних критеріїв, що можуть свідчити про розмір шкоди, спричиненої неправомірним використанням обєкта авторського права. Тобто, розмір компенсації не повинен точно відповідати розміру шкоди, що була завдана, проте має співвідноситися з нею певним чином, оскільки особливою функцією цивільно-правової відпові дальності є відшкодування майнових втрат, завданих правопорушенням. Тому і у випадку стягнення компенсації замість збитків або отриманого доходу необхідно встановити належними засобами доказування можливу винагороду за анало гічне використання на умовах ліцензійного договору, яке або встановлюва лося цим правовласником за попередніми угодами, або є усталеною практи кою в даній сфері. У визначенні розміру такої компенсації необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. Розмір компенсації має визначатися у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання обєкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.

Таку правову позицію викладено й у пункті 33 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004 № 04-5/1107 “Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із захистом прав інтелектуальної власності” (із змінами, внесеними згідно з Рекомендаціями президії Вищого господарського суду України від 16.01.2008 № 04-5/5).

Позивач обґрунтував заявлену суму до стягнення як наявність в діях відповідача двох правопорушень, а саме використання твору як тексту (вірші) та, як музичний твір, та у відповідності до приписів ч.2 ст.52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»просить сягнути по 10 мінімальних заробітних плат за кожне правопорушення, тобто мінімальний розмір компенсації.

На підставі викладеного, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати не стягуються.

У відповідності до ст. 49 ГПК України витрати повязані з наданням послуг адвоката, понесені відповідачем, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст.49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська музична видавнича група»(03124, м.Київ, вул.. Миколи Василенка, 7-А, код ЄДРПОУ 30673676) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 1700(одна тисяча сімсот)грн.00коп. витрат на послуги адвоката.

Видати наказ.

Суддя О.В. Яцун

Суддя