Рішення № 5550762, 26.08.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.09 Справа № 7/223/09

Суддя

За позовом: Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району, м. Запоріжжя

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

Суддя Н.С. Кутіщева

Представники:

Від позивача: Давиденко Т.Є., дов. 3 5153/27-19 від 11.09.2008р.

Від відповідача: ОСОБА_1 приватний підприємець

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 2 792 грн. 33 коп. основного боргу за договором № 500 “Про постачання теплової енергії в гарячій воді” від 01.04.2003 р.

07.07.2009 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.08.2009р., про що сторони були повідомлені належним чином.

Позивач підтримує вимоги, викладені в позовній заяві, обґрунтовує їх ст. ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 538 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 276 Господарського кодексу України та ст.ст. 2, 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач визнав наявність заборгованості, зобовязується її погасити.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно до ст. 33 ГПК України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

По узгодженню з представниками судовий процес ведеться без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Судовий процес завершено оголошенням рішення суду в повному обємі.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Концерном „Міські теплові мережі" (позивач) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) було укладено договір № 500 від 01 квітня 2003 року „Про постачання теплової енергії в гарячій воді".

Відповідно до умов договору, постачання теплової енергії здійснювалось на викуплене приміщення № 63 по вул. Дудикіна 16 А. Теплопостачання на вищезазначене приміщення здійснювалось на потреби опалення. Кількість спожитої теплової енергії визначалась розрахунковим способом на підставі договірних навантажень. Теплові навантаження були заявлені/надані самим відповідачем та зазначені у розрахунках теплового навантаження на опалення розроблених Приватним підприємцем ОСОБА_3 (ліцензія НОМЕР_2).

Всі розрахунки нарахувань відповідачу за теплову енергію були зроблені у відповідності з нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько - побутові потреби в Україні, затверджені Держжитлокомунгоспом України від 14.12.1993 року (КТМ 204 України 244-94).

Відповідно до підпункту 1.2 договору, відповідач зобов'язаний оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Пунктами 6.2., 6.6. договору передбачено, що розрахунковим періодом за спожиту теплову енергію є календарний місяць. Відповідач до 20 числа поточного наступного за звітним, сплачує позивачу вартість фактично спожитої теплової енергії.

Ч. 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є угода двох або більше сторін, направлена на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Ч. 1 ст. 640 ЦК України встановлено, що договір є укладеним з моменту отримання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Підписавши та скріпивши печаткою договір № 500 від 01 квітня 2003 року „Про постачання теплової енергії в гарячій воді" відповідач прийняв пропозицію позивача укласти договір на зазначених у ньому умовах.

Пунктом 1.2, договору передбачено, що енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно п. 1.3. договору.

Відповідно п. 1.3 договору, теплова енергія постачалась з наступним максимальним тепловим навантаженням:

- на опалення 0.003038 (прилад обліку опалення відсутній);

Загальне максимальне теплове навантаження об'єкта Гкал/год 0.003038.

Загальна опалювальна площа, 42.800000 м2 .

Таким чином, сторони домовились про усі істотні умови договору, а саме: предмет договору, кількість теплової енергії що поставляється, її вартість, порядок розрахунку та інше.

Ніяких претензій з боку відповідача стосовно неправомірності нарахувань за поставлену теплову енергію, розрахунку теплових навантажень, неотримання рахунків та актів виконаних робіт позивачу не надходило.

Згідно рішенням „Про початок опалювального сезону" у м. Запоріжжя, “теплова енергія постачалася у наступні періоди: в 2008 р: січень - на суму 348.82 грн., лютий - на суму 306.91 грн., березень - на суму 176,3 грн., вересень - на суму 31.07 грн., жовтень - на суму 31.07 грн., листопад - на суму 348.30 грн., грудень на суму 353.17грн.; в 2009 р.: січень - на суму 504.92 грн., лютий - на суму 344.80 грн., березень - на суму 431.30 грн., квітень - на суму 113.78 грн., травень - на суму 33.92 грн.”

Таким чином, станом на 01.06.2009 ріку, заборгованість відповідача по договору № 500 від 01.04.2003 року складає 2 792 грн. 33 коп. Система опалення є загальною з житловими будинками.

Відповідач свої обовязки по оплаті, згідно умов договору, не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за поставлену теплову енергію в сумі 2 792 грн. 33 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору…

Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань крім випадків, передбачених законом.

Аналогічну норму містить ст. 526 Цивільного кодексу України.

Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач має заборгованість в сумі 2 792,33 грн., доказів її погашення не надав, вимога позивача про стягнення 2 792,33 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст.3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, ідент. код № НОМЕР_1) на користь Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2А, п/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849, ЕДРПОУ 32121458) 2 792 (дві тисячі сімсот девяносто дві) грн. 33 коп. основного боргу, 102 ( сто дві) грн. державного мита та 315 (триста пятнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

Суддя Н.С. Кутіщева