Постанова № 55506911, 02.02.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2016 р. Справа № 922/4849/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Гребенюк Н. В. , суддя Слободін М.М.

при секретарі - Кохан Ю.В.

за участю прокурора Харківської області - Ногіної О.М., службове посвідчення № 032167 від 11.02.2015 року, прокурора Богодухівського відділу Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області Лещенко Д.Р., службове посвідчення № 028275 від 15.08.2014 року та представників сторін:

перший позивач - не з"явився.

другий позивач - не з"явився.

третій позивач - не з"явився.

першого відповідача ОСОБА_2, за довіреністю № 1-1569 від 03.09.2015 року.

другого відповідача - не з"явився.

першої третьої особи Коваленко О.В., за довіреністю № 10-07/928від 14.12.15 року.

другої третьої особи - не з"явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ФО ОСОБА_4 (вх. № 5450 Х/3-12) на рішення господарського суду Харківської області від 11 листопада 2015 року по справі №922/4849/15

за позовом Прокурора Богодухівського району Харківської області в інтересах держави в особі:

1. Державного агентства лісових ресурсів України, м. Київ,

2. Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, м. Харків,

3. Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Державне підприємство "Жовтневе лісове господарство", м. Харків та Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, м. Харків,

до:

1. ФО ОСОБА_4, с. Горького, Богодухівській район,

2. Богодухівської райдержадміністрації, м. Богодухів, Харківська область,

про визнання недійсним та скасування розпорядження,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.11.2015 року по справі №922/4849/15 (суддя Погорелова О.В.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним та скасовано розпорядження голови Богодухівської районної державної адміністрації № 669 від 15.08.2006 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під ставком з прибережною захисною смугою гр. ОСОБА_4 для рибогосподарських потреб на території Сазонобаланівської сільської ради Богодухівського району Харківської області за межами населеного пункту". Стягнуто з Богодухівської районної державної адміністрації на користь Державного бюджету України 1218,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ФО ОСОБА_4 звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 11.11.2015 року по справі №922/4849/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства України і що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також на те, що суд невірно застосував норми як матеріального, так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору та згідно статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його скасування.

Державна інспекція сільського господарства в Харківській області у листі від 25.01.2016 року просить розглядати справу за відсутності її представника.

Харківська обласна державна адміністрація у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що першим відповідачем у апеляційній скарзі не спростовано обставини, які встановлено судом першої інстанції, не доведено порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права. Просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що рішення господарського суду Харківської області було винесено без порушення приписів чинного матеріального та процесуального законодавства, та з урахуванням всіх доказів поданих сторонами, та доказів, які були витребувані судом. Просить рішення господарського суду Харківської області від 11.11.2015 року по справі №922/4849/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу першого відповідача залишити без задоволення.

Представник Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство" у судовому засіданні вказав, що скаржником в апеляційній скарзі не спростовано обставини, які встановлено судом першої інстанції, не доведено порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права. Просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Державне агентство лісових ресурсів України, Харківське обласне управління лісового та мисливського господарства, Харківська обласна державна адміністрація та Богодухівська райдержадміністрація своїх представників в судове засідання не направили, про час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні вимоги статті 27 Господарського процесуального кодексу України покладено також і на третіх осіб.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із пунктом 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду апеляційної інстанції, незважаючи на те, що Державне агентство лісових ресурсів України, Харківське обласне управління лісового та мисливського господарства, Харківська обласна державна адміністрація та Богодухівська райдержадміністрація своїх представників у дане судове засідання не направили, у відповідності до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними у ній документами, неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, розпорядженням Богодухівської районної державної адміністрації від 15.08.2006 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки під ставком з прибережною захисною смугою гр. ОСОБА_4 для рибогосподарських потреб на території Сазонобаланівської сільської ради за межами населеного пункту загальною площею 2,9945 га та надано гр. ОСОБА_4 на умовах оренди строком на 10 років земельну ділянку з водоймою для рибогосподарських потреб загальною площею 2,9945 га (а. с. 25, том 1).

Прокурор, обґрунтовуючи свої вимоги, зокрема, посилається на те, що Богодухівська районна державна адміністрація, приймаючи вище вказане розпорядження, діяла поза межами власних повноважень та з порушенням норм земельного законодавства України, а відтак прийняте розпорядження є незаконним та потребує скасуванню.

Колегія суддів, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Відповідно ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

На підставі ч. 2 статті 125 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону - частина 2 статті 126 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про оренду землі", орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності є районні, обласні Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Згідно з абзацом 3 пункту 1 Прикінцевих положень Закону України "Про оренду землі" до розмежування, відповідно до закону земель державної і комунальної власності орендодавцями земельних ділянок у межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, є відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених Земельним кодексом України.

Як вбачається з позовної заяви та матеріалів справи, мова йде не лише про факт передачі в оренду землі, а про передачу разом із земельною ділянкою водного об'єкту - ставка (водойми). При цьому слід зазначити, що ставок є самостійним об'єктом правового регулювання і має свій законодавчо закріплений порядок передачі в оренду, що регулюється положеннями Водного кодексу України.

Відповідно до статті 1 Водного кодексу України, ставок - це штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів.

Частина перша статті 5 Водного кодексу України містить вичерпний перелік водних об'єктів загальнодержавного значення: 1) внутрішні морські води, територіальне море, а також акваторії морських портів; 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; 4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

Серед перелічених у частині першій статті 5 Водного кодексу України водних об'єктів загальнодержавного значення відсутні ставки. Отже, ставки не є водними об'єктами загальнодержавного значення.

Згідно частини другої статті 5 Водного кодексу України, до водних об'єктів місцевого значення належать: 1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення; 2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Наведені норми у діючій на час прийняття спірного розпорядження Водного кодексу України свідчать про те, що ставок, переданий в оренду на підставі спірного розпорядження № 669 від 15.08.2006 року є водним об'єктом місцевого значення.

Згідно пункту 2 статті 8 Водного кодексу України (у діючій на час прийняття спірного розпорядження редакції), до відання обласних рад у галузі регулювання водних відносин на їх території належало, зокрема, розпорядження водними об'єктами місцевого значення.

Відповідно до статті 51 Водного кодексу України (у діючій на час прийняття спірного розпорядження редакції), у користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях. Орендодавцями водних об'єктів (їх частин) місцевого значення є Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні Ради. Окремі повноваження щодо надання водних об'єктів (їх частин) місцевого значення в користування Верховна Рада Автономної Республіки Крим та обласні Ради можуть передавати відповідним органам виконавчої влади на місцях чи іншим державним органам.

Матеріали справи не містять доказів передачі обласною Радою повноважень з розпорядження водним об'єктом місцевого значення до Богодухівської райдержадміністрації

Згідно ч. 10 статті 51 Водного кодексу України (у діючій на час прийняття спірного розпорядження редакції), користування водними об'єктами (їх частинами) на умовах оренди здійснюється відповідно до вимог водного законодавства і регулюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

Оскільки вищезгаданий водний об'єкт (ставок, водойма) знаходиться і використовується в межах однієї області - Харківської області, то до відання Харківської обласної ради належало розпорядження цим водним об'єктом (ставком) і його орендодавцем мала бути Харківська обласна рада.

Таким чином, голова Богодухівської районної державної адміністрації, приймаючи рішення щодо надання в оренду першому відповідачу земельної ділянки разом із ставком, що має статус місцевого значення, діяв за межами своїх повноважень.

Як свідчить спірне розпорядження №669 від 15.08.2006 року, ОСОБА_4 отримав від Богодухівської районної державної адміністрації на умовах оренди строком на 10 років земельну ділянку з водоймою для рибогосподарських потреб.

Надання земельної ділянки для рибогосподарських потреб, відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного Кодексу України, відноситься виключно до повноважень Харківської обласної державної адміністрації.

Так, ст.ст. 48, 49 Водного кодексу України (у діючій на час прийняття спірного розпорядження редакції) регулюють вимоги щодо здійснення спеціального водокористування юридичними та фізичними особами для господарсько-побутових, лікувальних оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних та громадських потреб.

Право на здійснення спеціального водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається Верховною радою Автономної Республіки Крим, обласним, Київською та севастопольською місцевими радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.

Натомість, в порушення зазначених правових норм, дозвіл на здійснення спеціального водовикористання (для рибогосподарських потреб) першим відповідачем отримано не було.

Головою Богодухівської районної державної адміністрації при винесенні розпорядження від 15.08.2006 року за № 669 перевищені межі компетенції щодо розпорядження землями державної власності та фактично передана в оренду земельна ділянка, розпоряджатися якою станом на момент прийняття рішення мала право виключно Харківська обласна державна адміністрація на підставі ст. 122 Земельного кодексу України.

Крім того, частиною 7 ст.51 Водного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.

Проте, під час винесення спірного розпорядження, першим та другим відповідачем було порушено вимоги ст.51 Водного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме: порушено порядок передачі водного об'єкта в оренду без погодження з державним органом водного господарства.

Окрім цього, в ході розроблення землевпорядної документації та передачі земельних ділянок водного фонду не було проведено обов'язкову державну експертизу землевпорядної документації.

Відповідно до ст. 186 Земельного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних відносин) прогнозні матеріали використання і охорони земель, проекти землеустрою, матеріали державного земельного кадастру, проекти з питань використання і охорони земель, реформування земельних відносин, а також техніко-економічні матеріали обґрунтувань використання і охорони земель підлягають державній експертизі, яка здійснюється органом по земельних ресурсах відповідно до закону.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" (в редакції на момент виникнення спірних відносин), обов'язковій державній експертизі підлягали проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок .

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про землеустрій" (в редакції на момент виникнення спірних відносин), документація із землеустрою підлягає державній експертизі з метою забезпечення її відповідності вихідним даним та технічним умовам, вимогам законів України, іншим нормативно-правовим актам.

Відповідно до п.10,11 постанови Кабінету Міністрів України №677 від 26.05.2004 "Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства. Після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, районною. Київською та Севастопольською міською держадміністрацією, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

Богодухівська районна державна адміністрація ухвалила розпорядження про передачу в оренду земельних ділянок водного фонду ФО ОСОБА_4 в якому затвердила документацію із землеустрою без державної експертизи землевпорядної документації, що є підставою для визнання недійсним вищевказаного розпорядження.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22.05.2013 року № 6-11 цс-13), видання головою державної адміністрації розпорядження про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без висновку державної експертизи зазначеного проекту землеустрою суперечить положенням законів України, зокрема частині шостій статті 123 Земельного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних відносин) та статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" ( в редакції на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до ч. з ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Аналогічна за змістом правова норма міститься в ст. 118 Конституції України.

У п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначено, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Таким чином, враховуючи відсутність у Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області повноважень щодо розпорядження землями водного фонду, з огляду на положення ст. 51 Водного кодексу України , ст. 122 Земельного кодексу України, колегія суддів вважає позовні вимоги прокурора обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції.

Що стосується зауважень другого відповідача стосовно того, що прокурором у позовній заяві не наведено, у чому саме полягає порушення інтересів держави та не обґрунтовано необхідність її захисту, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно приписів ч.1 ст.14 Конституції України, ч.1 ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Земельним кодексом України встановлюється порядок володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у комунальній та державній власності.

Статтею 121 Конституції України передбачено, що на прокуратуру України покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушених економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вичиняються у відносинах між ними або з державою.

Офіційним тлумаченням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. визначено, що під органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до п.4 рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999р. інтереси держави можуть повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Тобто, зазначений пункт рішення Конституційного Суду України визначив, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося або може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави.

Держава зацікавлена в тому щоб розпорядження землями відбувалося з додержанням вимог діючого законодавства. Порушення встановленого порядку розпорядження землями порушує інтереси держави.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Прокурором доведено порушення інтересів держави та необхідність їх захисту у зв'язку винесенням спірного розпорядження.

Так, із позовної заяви прокурора вбачається, що інтереси держави у даній справі полягають в усунені неефективного, незаконного, неекономічного, нераціонального використання земельної ділянки, яка була передана Богодухівською районною державною адміністрацією за відсутності відповідних повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою водного фонду площею 2,9945 га га, розташованої на території Сазонобаланівської сільської ради.

У відповідності з пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 11.11.2015 року по справі №922/4849/15 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і відсутні підстави для його скасування, в зв'язку з чим, апеляційна скарга ФО ОСОБА_4 не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ФО ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.11.2015 року по справі №922/4849/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Слободін М.М.