Ухвала суду № 55505505, 05.02.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2-а/522 / 189 /16

Справа № 522/14610/13-а

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2016 року м. Одеса

Приморський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді Домусчі Л.В.,

при секретарі Шевчик В.І.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради , Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, за участю третіх осіб- Управління охорони обєктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення ( в частині) субєкта владних повноважень -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка 07.03.2013р. звернулася до суду з адміністративним позовом до Одеської міської ради , Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, за участю третіх осіб- Управління охорони обєктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним п.21 рішення Одеської міської ради №2196-ХХІV від 04.02.2004р. «Про перелік обєктів комунальної власності територіальної громади м.Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню в 2004р., внесення змін до рішень Одеської міської ради».

зазначена справа прийнята до провадження суддею 05.11.2015р. на підставі авто перерозподілу у звязку з відводом судді Івченко В.Б.

27.01.2016р. до суду надійшло клопотання заява від Одеської міської ради про закриття провадження по вказаній справі відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України, оскільки вони вважають що позивачка в своєму позові безпосередньо зазначає про порушення на її думку права власності останньої на підвальне приміщення пл..93,6 кв.м., що розташоване в будинку №4 по пр-ту Олександрівському в м.Одесі, як власниці кв.№8 в цьому ж будинку, що ї послугувало підставою для її звернення до суду з позовом.

Позивачка заперечувала щодо задоволення вказаної заяви, та пояснила при цьому , що даним рішенням відповідача було надано згоду на приватизацію підвалу в будинку, де проживав її батько та який не давав згоди на таку приватизацію, і вона як спадкоємець квартири після смерті свого батька, також має право згідно рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004р. на частину підвалу та горища. Позивачка вважає що Одеська міська рада не мала права на розпорядження цим підвальним приміщенням, оскільки таким чином у неї відібрали частини її власності як співвласника будинку, та не було згоди управління охорони культурної спадщини. Крім цього пояснила що саме на підставі цього рішення ОСОБА_2 отримав спірне приміщення у власність згідно договору купівлі-продажу від 06.10.2004р.

В судове засідання не зявився представник Одеської міської ради, та ОСОБА_3, про час і місце судового засідання був сповіщений належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Представник Департаменту комунальної власності Одеської міської ради- підтримала зазначену заяву та просила суд її задовольнити, зазначивши що цей спір повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Представник ОСОБА_2- ОСОБА_4 також просив задовольнити заяву про закриття провадження по справі, вважаючи що в даному випадку виник спір про право, яке підтвердила і сама позивачка.

В судове засідання не зявився представник Управління охорони обєктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, про час місце судового засідання сповіщались належним чином, причини неявки суд не повідомили. В матеріалах справи є їх заява про розгляд справи у їх відсутності.(а.с.93, 141-142 т.1).

Суд вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до слідуючого висновку.

З тексту позову та пояснень позивача вбачається, що суть позовних вимог позивачки полягає у оскаржене п.21 рішення Одеської міської ради №2196-ХХІV від 04.02.2004р, яким на думку позивача порушено і її право власності на спірне нежитлове приміщення, оскільки вона зазначає що це приміщення є підвалом , на яке вона як співвласник будинку має право, та відчужено без її згоди, та не було згоди управління охорони культурної спадщини, вказане приміщення є підвалом.

Також з матеріалів справи вбачається, що спірне приміщення було відчужено ОСОБА_2 згідно договору купівлі продажу №155 від 06.10.2004р.(а.с.38 т.1) згідно рішення (п.21 ) Одеської міської ради №2196-ХХІV від 04.02.2004р. «Про перелік обєктів комунальної власності територіальної громади м.Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню в 2004р., внесення змін до рішень Одеської міської ради».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Юрисдикцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначено статтею 17 КАС України.

Згідно ч.2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори міжсуб'єктами владних повноваженьз приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановленихКонституцієюта законами України;

6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Таким чином позивач подав позов з метою захисту свого порушеного права вланості . Зазначений спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади (або місцевого самоврядування), а має приватноправовий характер, що виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, обєктом захисту є порушене, невизнане або оспорювань право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Таким чином, між сторонами існує спір про право, що в свою чергу виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства.

У даному випадку спір стосується цивільних правовідносин, які вирішуються в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Суд розяснює що вказаний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.1, 2, 3,ч.3 ст.4, ч.1 ст.17, 157 ч.1 п.1 КАС України, суд-

У Х В А Л И В :

Провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської міської ради , Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, за участю третіх осіб- Управління охорони обєктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення ( в частині) субєкта владних повноважень -закрити.

Суд розяснює позивачу, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та про її право звернутися до суду з відповідним позовом.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається до суду апеляційної інстанції.

Суддя Домусчі Л.В.

05.02.2016