Ухвала суду № 55500751, 03.02.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/40/2016(м)

264/6667/15-ц

Головуючий у 1 інстанції Харитонова Г.Л. Категорія 48 Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

03 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді - Мальцевої Є.Є.

суддів - Мироненко І.П., Песоцької Л.І.

секретар - Брежнєв Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

В С Т А Н О В И Л А:

01.10.2015 року позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. В позовній заяві зазначила, що 20 грудня 2014 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем. Від шлюбу 15.08.2015 року народилась донька ОСОБА_4. З січня 2015 року позивач з відповідачем не проживають. ОСОБА_2 добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, що ставить її в скрутний матеріальний стан. Просила стягнути аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частині з усіх видів його доходу щомісячно, рішення винести на підставі наданих нею письмових доказів.

Крім того, позивач зазначала, що мешкає разом з матір'ю, яка є пенсіонером, і що особисто отримує соціальну допомогу на утримання дитини у розмірі 860 гривень. Дитина знаходиться на штучному харчуванні, що потребує додаткових витрат. При винесенні рішення просила врахувати рівність прав їх доньки та дитини відповідача від першого шлюбу, на утримання якого відповідач сплачує 25% від заробітку.

Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 листопада 2015 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1\6 частки з усіх видів його заробітку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 01.10.2015 року.

Додатковим рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 січня 2016 року резолютивна частині рішення від 13 листопада 2015 року в абзаці другому після слів «до досягнення дитиною повноліття» доповнено наступним: «але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду змінити, призначивши аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 у розмірі 8% від усіх видів його заробітку щомісячно. Зокрема, зазначав, що доказів у підтвердження факту проживання разом із позивачем її матері, яка є пенсіонеркою, до суду не надано. Також не надано суду позивачем будь-яких інших письмових доказів, крім довідки про склад сімї та свідоцтва про народження дитини. Посилався на те, що судом невірно застосовані норми СК України та Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», а саме не виконано рекомендації п.23 Постанови щодо залучення матері його старшої дитини, на користь якої з нього утримують аліменти - ОСОБА_6 - до участі у справі в якості третьої особи.

Із вказаним рішенням також не погодилася позивач ОСОБА_3. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати частково та ухвалити нове в частині стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання дочки у розмірі ? частки з усіх видів заробітку відповідача щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 01.10.2015 року. Посилалась на те, що при ухвалені рішення судом порушено вимоги ст.183 СК України щодо рівності прав неповнолітніх дітей на їх утримання. Зокрема, зазначала, що судом в рішенні не враховано, що у відповідача є неповнолітня дитина від першого шлюбу, на утримання якої він вже сплачує аліменти в розмірі ? частини з усіх видів його заробітку.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_3 та її представника адвоката ОСОБА_7, які підтримали доводи своєї скарги, просили її задовольнити, відхилити апеляційну скаргу відповідача, ОСОБА_2, який в свою чергу підтримував свою апеляційну скаргу, заперечував проти апеляційної скарги позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги сторін підлягають відхиленню.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 20 грудня 2014 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб. 15 серпня 2015 року народилась донька - ОСОБА_4, батьками якої, згідно свідоцтва про народження є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.6,7). Дитина мешкає разом із матір'ю за адресою АДРЕСА_1, та знаходиться на її утриманні ( а.с.8).

Судом встановлено, що відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини в добровільному порядку не надає, що він не оспорював.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог на стягнення з відповідача на користь позивача аліментів в розмірі 1/6 частини всіх доходів відповідача, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 180,181,182 СК України, враховував стан здоровя та матеріальне положення дитини та платника аліментів, наявність на утриманні у відповідача неповнолітньої дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно з ч.1 ст.182 СК України суд при визначенні аліментів враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Звертаючись з даним позовом, ОСОБА_3 посилалася на те, що відповідач не надає їй матеріальної допомоги на утримання неповнолітньої дитини.

Відповідач ОСОБА_2 працює в ЦШП ПАТ «ММК ім. Ілліча», має середній заробіток у розмірі 5363 грн. та з 12.02.2014 року сплачує на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти у розмірі 1\4 частки заробітку на підставі виконавчого листа № 221/463 від 13.03.2015 року (а.с.25-27). Позивач ОСОБА_3 не працює, отримує державну соціальну допомогу у розмірі 860 грн..

Крім того, колегії суддів відповідач пояснив, що на даний час ОСОБА_3 також звернулася до суду з позовом до нього про стягнення аліментів в розмірі 1/6 частини його заробітку на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку. Позивач підтвердила такі обставини.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд обґрунтовано задовольнив позов і визначив розмір аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 саме в розмірі 1/6 частини від заробітку відповідача.

Даних, які б спростували висновок суду, позивачем не наведено. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права при вирішенні питання про розмір аліментів на утримання її дитини, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суперечать змісту рішення, спростовані встановленими судом обставинами. Її твердження про те, що вона в майбутньому відмовиться від вимог щодо стягнення аліментів на свою користь до досягнення дитиною трирічного віку, якщо колегією суддів оскаржуване рішення буде змінено, і розмір аліментів на дитину збільшений до ? частини, не є законною підставою для зміни або скасування рішення, тому не можуть бути прийняті до уваги.

Враховуючи наведене, з висновками суду першої інстанції щодо розміру аліментів колегія судів не може не погодитись, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права.

В свою чергу, відповідач, заперечуючи проти рішення суду, вказував на наявність у нього зобовязань по утриманню старшої дитини від іншого шлюбу у вигляді аліментів в розмірі ? частини заробітку, у звязку із чим він погоджується сплачувати аліменти на молодшу дитину тільки в розмірі 8% від його заробітку, що буде складати близько 400 грн.. Вважав таку суму достатньою, враховуючи отримання позивачем сум соціальної допомоги 860 грн.. Таким чином, на його думку, загальна сума на утримання доньки буде складати не менш суми, необхідної для прожиткового мінімуму для дитини віком до шести років, тобто, не менш 1167 грн., що буде достатньо для його молодшої дитини.

Однак, частиною 1 статті 180 СК України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були правильно і обєктивно враховані обставини, передбачені ст.182 Сімейного кодексу України, що включають в себе врахування стану здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

З доводами апеляційної скарги відповідача про необгрунтованість рішення суду у звязку із викладенням в описовій частині рішення вимог позивача, де вона вказує, що проживає разом із непрацездатною матірю, про що позивачем не надано письмових доказів, неможливо погодитися, оскільки зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що в мотивувальній частині рішення суд першої інстанції не враховував такі обставини. З тих же підстав не є слушними доводи апеляційної скарги про те, що судом нібито прийнято до уваги при вирішенні спору той факт, що дитина, на утримання якої позивач просить аліменти, знаходиться на штучному годуванні, оскільки суд не встановлював рішенням такі обставини.

Разом з тим, твердження апеляційної скарги відповідача про необхідність зміни рішення в частині розміру аліментів у звязку із наявністю у нього необхідності надавати матеріальну допомогу матері-пенсіонерці, безробітним братам-близнюкам 23-річного віку, нести витрати на оренду окремого житла, нічим не підтверджені.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що до участі у справі не залучена в якості третьої особи матір старшої дитини відповідача ОСОБА_6, чим нібито суд порушив права дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, не є слушними. ОСОБА_6 не є субєктом спірних правовідносин, і судом не вирішувалося питання про її права та обовязки. Тому незалучення її судом до справи само по собі не є підставою для скасування рішення суду.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, в той час як доводи апеляційних скарг позивача та відповідача є необґрунтованими, тому апеляційні скарги сторін слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді

ОСОБА_1

ОСОБА_9

ОСОБА_10