Рішення № 55493909, 29.01.2016, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"29" січня 2016 р.

Справа № 642/8996/15-ц

Провадження № 2/642/421/16

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2016 року Ленінський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді Вікторова В.В.,

за участю секретаря Лозоватої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», третя особа: ФОП ОСОБА_2 про визнання споживчого кредитного договору недійсним та за зустрічною позовною заявою публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року позивач звернулася до Ленінського районного суду м. Харкова з позовною заявою, у якій просить визнати недійсним споживчий кредитний Договір № 85019670652 від 07 листопада 2014 року, укладений між нею ОСОБА_1, та АТ «ОСОБА_3 Капітал».

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 07 листопада 2014 року вона уклала договір з ФОП ОСОБА_2 про виготовлення та установку вікон на загальну суму 12650 грн., відповідно якого виконавець зобов'язується виготовити та передати вироби (вікна) впродовж 28 робочих днів з моменту укладення договору. Також окрім даного договору в приміщенні ФОП ОСОБА_2 за адресою: м. Харків, вул. Карла Маркса, 4 вона уклала споживчий кредитний договір від 07.11.2014 року з АТ «ОСОБА_3 Капітал» в особі кредитного представника ОСОБА_4 про надання споживчого кредиту на суму 12009 грн. та страхової суми 2738,16 грн. На даний час згідно повідомлення правонаступником цього банку є ПАТ «Перший український міжнародний банк». ОСОБА_5 їй на руки не видавався, а мав бути перерахований ФОП ОСОБА_2 за виготовлення та учстановку вікон. Умови договорів вона виконанла внесла передоплату в розмірі 641 грн. Свої умови споживчого кредитного договору вона виконувала, сплачувала платежі за кредитним договором з грудня 2014 року по квітень 2015 року в загальній сумі 4110 грн., але в порушення договору вікна їй так не виготовили та не встановили, тому вона вважає, що даний кредитнй договір є недійсним, оскільки вона спеціально в банківську установу не зверталась, а представник банку ОСОБА_6 знаходилась в офісному приміщенні ФОП ОСОБА_2, яка й оформила спірний кредитний договір за її згодою. Також зазначила, що банк перерахував кредитні кошти на рахунок 26001052329780 з метою оплати товару та 2738,16 грн. на рахунок страхової компанії № 29098028900300 для оплати договору страхування, однак на чий саме рахунок були перераховані кошти їй не відомо, оскільки вона не отримала ані товару, ані кошти. Вона неодноразово зверталась до ОСОБА_2 про виконання ним обов'язків по укладеному договору, але він відмовляється їх виконувати. З травня 2015 року вона перестала виплачувати гроші за кредитним договором. Вважає, що ОСОБА_2 набув кошти за її рахунок та утримує їх у себе без достатньої правової підстави, так як не виконав умов договору по виготовленню та установці платстикових вікон.

У грудні 2015 року представник позивача ПАТ «Перший Український міжнародний банк» звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова із зустрічним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь ПАТ «Перший Український міжнародний банк» заборгованість за Кредитним договором № 85019670652 від 07.11.2014 року в загальному розмірі 15142,04 грн., посилаючись на те, що 07 листопада 2014 року між ПАТ «ОСОБА_3 Капітал», правонаступником якого є ПАТ «Перший український міжнародний банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 85019670652, відповідно умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 14147,16 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01 % на рік. Позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором. Однак, відповідач не виконує умов кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 26.111.2015 року загальна сума заборгованості склала 15142,04 грн.

В судовому засіданні позивач, а також її представники заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у ньому. Зустрічний позов не визнали та просили суд в їх задоволенні відмовити.

Представник відповідача ПАТ «Перший Український міжнародний банк» у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову ОСОБА_1 та просив задовольнити зустрічний позов. До судового засідання 29.01.2016 року представник не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений був належним чином. Від представника суду надійшла заява, у якій він просить судове засідання провести без участі представника з урахуванням додаткових письмових пояснень по справі та наданих доказів, які містяться в матеріалах справи.

Третя особа ОСОБА_2 до судового засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не сповістив.

Направлені за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання третьої особи судові повістки повернуті до суду з відміткою відділу зв?язку про закінчення терміну зберігання, що за правилами п. 5 ст. 74 ЦПК України є підставою для висновку суду про належнеповідомлення сторони. За таких обставин на підставі ч. 4 ст. 169 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Суд, вислухавши пояснення позивача, її представників та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні правовідносини.

Відповідно ст. ст. 11, 60 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених ними позовних вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні встановлено, що 07 листопада 2014 року ОСОБА_1 уклала договір з ФОП ОСОБА_2, відповідно п. 1.1 та 1.4 якого ОСОБА_1 поручає, а ФОП ОСОБА_2 зобов'язується організувати роботи з виготовлення та передачі у власність ПВХ конструкцій на загальну суму 12650 грн.

Відповідно п. 3.2 зазначеного Договору виконавець ФОП ОСОБА_2 зобов'язується передати у власність ОСОБА_1 виготовлені Вироби протягом 28 робочих днів з моменту укладення даного Договору.

Крім того, 07 листопада 2014 року між ПАТ «ОСОБА_3 Капітал», правонаступником якого є ПАТ «Перший український міжнародний банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 85019670652, відповідно умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 14147,16 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01 % на рік строком до 10.11.2016 року.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 24.09.2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Розірвано договір FY 95L від 07.11.2014 р., укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 на поставку та встановлення вікон. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 641 грн., сплачені платежі по споживчому кредиту у сумі 4110 грн. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року №9 роз'яснено, що судам відповідно до статті 215 ЦК (435-15) необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Згідно статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Відповідно до вимоги, викладеної в частині 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором .

У відповідності до положення частини 2 статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 5 ст. 203 ЦК України визначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу та необережності), якщо інше не встановлено законом.

У ч. 1 ст. 626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 року № 2664-III (із змінами та доповненнями) встановлено, що фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору.

Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити:

1) назву документа;

2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання;

3) прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу;

4) найменування, місцезнаходження юридичної особи;

5) найменування фінансової операції;

6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків;

7) строк дії договору;

8) порядок зміни і припинення дії договору;

9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;

9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту;

10) інші умови за згодою сторін;

11) підписи сторін.

Так, згідно пункту 6.3. Кредитного договору, на банк покладений обовязок надати ОСОБА_1 кредит , на умовах визначених Розділом 6 та Пропозицією.

Відповідно до частини 2 п. 2.1 Пропозиції сума кредиту надається Позичальнику у розмірі 14 147,16 грн.

Позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання за Кредитним договором - надав кредитні кошти у розмірі 14 147,16 грн. Однак, ОСОБА_1 в порушення вимог договору, починаючи з 10.04.2015 р. не здійснює погашення заборгованості за нарахованими відсотками.

Крім того, відповідно до п. 3 Надання кредиту розділу 2 загальних умов договорів кредитування відкриття та ведення рахунків, а саме п.п.3.2. зазначено, що частина кредиту з метою оплати товару надається шляхом перерахування Банком суми кредиту на рахунок підприємства торгівлі, зазначеній у пропозиції.

Також пп. 3.3. цього ж розділу зазначено, що частина кредиту для оплати ціни договору страхування надається шляхом перерахування відповідної суми, передбаченої для цього у Пропозиції, на рахунок страхової компанії вказаної в Пропозиції.

Пропозиція укласти договір та загальні умови договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків були підписані та погоджені особисто ОСОБА_1 та у судовому засіданні не спростовувались.

До 09.04.2015 року включно ОСОБА_1 виконувались зобовязання за кредитним договором, тобто наявність зобовязань за договором була відома та визнана.

До того ж у судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердила, що вона виконувала б й надалі договір, за умови поставки їй товару.

Крім того, відповідно до додатку № 1 до договору, який підписано ОСОБА_1 та додано до первісного позову, зокрема зазначено, що у випадку придбання ПВХ конструкцій у кредит, договір кредиту не підлягає розірванню, допускається дострокове повне погашення кредиту відповідно до Глави 71 ЦК України, ЗУ «Про банки та банківську діяльність».

Підписуючи цей документ позичальник підтверджує, що у повній мірі зрозуміла інформація про товар, умови оплати та доставка. Підтверджено, що інформація про умови кредитування, про відсоткову ставку, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк на який кредит може бути одержаний, зрозуміла. Уважно прочитано та добровільно підписано, без будь-якого примусу, з повним зрозумінням його змісту.

Тобто вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» Банком дотримано у повному обсязі, доказів в спростування позичальником не надано.

За загальним правилом, на особу покладається обовязок вжити всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання взятого на себе зобовязання (абзац 2 пункту 1 статті 614 ЦК). Неналежне ставлення до виконання цього обовязку свідчить про вину особи, яка є безумовною підставою для накладення відповідальності за порушення зобов'язання.

За таких обставин, аналізуючи усі зібрані докази в їх сукупності, суд приходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не обґрунтовані та задоволенню не підлягають, оскільки дані правовідносини, які склалися між сторонами витікають з договірних відносин, які є обовязковими для виконання сторонами.

Також судом встановлено, що ПАТ «ОСОБА_3 Капітал», правонаступником якого є ПАТ «Перший український міжнародний банк», відповідно умов ч. 2 п. 2.1 Пропозиції та п. 6.3 Кредитного договору належним чином виконав свої договірні зобов'язання за укладеним кредитним договором, а саме: надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 14147,16 грн.

Відповідно до частини 2 п. 2.4. Пропозиції Строк кредиту в місяцях - 24. Протягом цього строку Позичальник зобовязаний повернути в ОСОБА_5, сплатити проценти, комісії, інші комісії, можливі штрафи та збитки на умовах, визначених розділом 6 та Пропозицією, а також виконувати інші умови, ними передбачені (п. 6.1. Кредитного договору).

Також, п. 5.1. Кредитного договору Позичальник зобовязується щомісячно погашати суму кредиту, нараховані проценти та комісії, що передбачені Графіком платежів. Якщо термін платежу, вказаний в Графіку платежу, припадає на вихідний або святковий день, то відповідне термін платежу переноситься на перший наступний за ним робочий день.

Починаючи з 10.05.2015 року ОСОБА_1 не виконує умов кредитного договору, допускає прострочення платежів, у зв'язку з чим станом на 26.11.2015 року загальна сума заборгованості склала 15142,04 грн., яка складається із: 1) заборгованості за кредитом у сумі 11200,05 грн.; 2) заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом у сумі 0,70 грн.; 3) заборгованості за несплаченими комісіями за обслуговування кредиту у сумі 1696,38 грн.; 4) заборгованості за сумами штрафів у сумі 2244,91 грн., що підтверджується розрахунком боргу.

У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. ст. 1054 ч. 2, 1050 ч. 2 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобовязань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та на вимогу кредитора зобовязаний виплатити останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а крім того, якщо за порушення зобовязання встановлена неустойка (штраф, пеня), то вона підлягає стягненню з боржника в повному розмірі, незалежно від стягнення збитків на підставі ст. 624 ЦК України.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 не було належним чином здійсненно виконання своїх грошових зобовязань, встановлених сторонами в укладеному в кредитному договорі № 85019670652 від 07.11.2014 року, в звязку з чим зустрічний позов ПАТ «Перший український міжнародний банк» підлягає задоволенню в повному обсязі і з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Перший український міжнародний банк» підлягає стягненню сума заборгованості у розмірі 15 142,04 грн.

На підставі ст. 88 ЦПК України та згідно з Законом України «Про судовий збір» з ОСОБА_1П на користь ПАТ «Перший український міжнародний банк» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1218 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 74, 57-60, 169 209, 169, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 203, 509, 526, 527, 530, 614, 624, 625, 626, 629, 1046, 1050, 1051, 1054 ЦК України, п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Український міжнародний банк», третя особа: ФОП ОСОБА_2 про визнання споживчого кредитного договору недійсним відмовити.

Зустрічний позов публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_1, місце проживання: 61067, АДРЕСА_1, на користь публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (код за ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4) суму заборгованості за кредитним договором № 85019670652 від 07.11.2014 року у розмірі 15 142 (п'ятнадцять тисяч сто сорок дві) грн. 04 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_1, місце проживання: 61067, АДРЕСА_1, на користь публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (код за ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4) суму судового збору у розмірі 1218 ( одна тисяча двісті вісімнадцять ) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя В.В. Вікторов