Рішення № 55488288, 20.11.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/20139/15-ц

Провадження №2/761/7412/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

20 листопада 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гуменюк А.І.

при секретарі Бешировій Ж.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугілля України» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - Позивач), в особі свого представника, 16 липня 2015 року звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «Вугілля України» (далі Відповідач) про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 01 вересня 2010 по 30 травня 2015 року вона працювала у Відповідача, а саме, у відокремленому підрозділі «Галузевий інформаційно - розрахунковий центр» (ГІРЦ) Відповідача на посаді провідного економіста. Зауважує, що на час звернення до суду із цим позовом, Відповідачем нараховано їй заробітну плату за період, починаючи з 01 листопада 2014 року до січня 2015 року у розмірі 14 935 грн. 22 коп., яку не виплачено. Зауважує також, що Відповідачем 01 квітня 2015 року було видано наказ про ліквідацію відокремленого підрозділу до 01 червня 2015 року, у якому передбачено проведення остаточних розрахунків із працівниками, проте, такий розрахунок із нею не проведений. Вказує також, що невиплата Відповідачем заробітної плати заподіяла їй моральну шкоду, розмір якої вона оцінила у 10 000 грн., мотивуючи тим, що не проведення розрахунку із нею, з урахуванням надскладної обстановки, яка склалася в зоні антитерористичної операції, через те, що вона щоденно повинна була витрачати кошти на оплату послуг міського транспорту, а у деяких регіонах, враховуючи наявність небезпеки для власного життя і здоров'я, також витрачати кошти на «таксі» і, що вказана сума для неї була значною. Крім того, через брак коштів, вона весь час переживала з приводу існування своєї родини, яка була позбавлена нормального життєвого забезпечення, до якого вона звикла, зокрема, неможливістю придбати якісні продукти харчування, засоби особистого догляду, оплатити освітні послуги, послуги з охорони здоров'я. Крім того, психологічна напруженість, яка виникла у неї через відсутність основного джерела її доходу, призвела до неможливості нормального та регулярного спілкування з близькими людьми. За таких обставин, просила суд ухвалити судове рішення, яким стягнути із Відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 11 684 грн. (з урахуванням утриманих податків) та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

В ході судового розгляду справи Позивач, в особі свого представника, подала заяву від 11 серпня 2015 року про збільшення розміру позовних вимог, зокрема, просила суд ухвалити судове рішення, яким стягнути із Відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за період із 01 листопада 2014 року по 31 травня 2015 у розмірі 23 775 грн. 18 коп., середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період із 01 липня 2015 року і по 10 жовтня 2015 року у розмірі 8 648 грн. 64 коп., в іншій частині - позовні вимоги залишила незмінними.

У судовому засіданні представник Позивача, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позов підтримав, просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Крім того, також просив присудити на користь Позивача судові витрати, пов'язані із наданням правової допомоги у розмірі 1 500 грн.

Представник Відповідача на неодноразові виклики, у судові засідання жодного разу не з'явився. Про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення судового розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутність, як і пояснень на позов, до суду не подавав.

Суд вбачає можливим розгляд справи у відсутність сторони Відповідача, на підставі зібраних у справі доказів, ухваливши у справі заочне рішення, оскільки представник Позивача з приводу розгляду справи у відсутність вказаної особи та ухвалення у справі заочного рішення не заперечував.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, починаючи із 01 вересня 2010 року і по 31 травня 2015 року, Позивач працювала у відокремленому підрозділі «ГІРЦ» Відповідача на посаді провідного економіста.

Із Положення про Відокремлений підрозділ «ГІРЦ», затвердженого наказом ДП «Вугілля України» від 21 вересня 2010 року № 49 вбачається, що підрозділ не є юридичною особою, представляє інтереси і реалізує свої цілі і завдання в межах цього Положення і Статуту підприємства (п.п.3.2). При цьому, підрозділ керується у своїй діяльності чинним законодавством України, цим Положенням, статутом Підприємства, внутрішніми нормативними документами Підприємства, колективним договором Підприємства з врахуванням особливостей, викладених у документах, складених підрозділом та затверджених керівником Підприємства.

Приписами ст. 94 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовій виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Як вбачається із довідки № 175/15 від 13 липня 2015 року, станом на 01 червня 2015 року, Позивачеві нарахована, але не виплачена заробітна плата за період часу з 01 листопада 2014 року по 31 травня 2015 року у сумі 23 775 грн. 18 коп. (з урахуванням утриманих податків).

Положеннями ст. 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Зважаючи на те, що Відповідачем протиправно не виплачено заробітну плату Позивачеві, позовна вимога в частині щодо стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 23 775 грн. 18 коп. підлягає задоволенню.

Крім того, згідно зі ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести із ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Виходячи з наведеного, беручи до уваги не проведення Відповідачем розрахунку із Позивачем у період з 01 липня 2015 року по 10 жовтня 2015 року, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовної вимоги в частині щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день розрахунку, розмір якого, станом на 10 жовтня 2015 року, за підрахунками Позивача, перевірених судом, складає 8 648 грн. 64 коп., які також підлягають стягненню із Відповідача на користь Позивача у судовому порядку.

Крім того, Позивач також просить суд ухвалити судове рішення, яким стягнути із Відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Позов в цій частині підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

У відповідності до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 Постанови № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

За вимогами чинного процесуального законодавства, обставини зазначені Позивачем на підтвердження вимог щодо наявності моральної шкоди, мають бути підтверджені належними засобами доказування, за відсутності яких можна стверджувати про недоведеність Позивачем факту завдання йому моральної шкоди.

В судовому засіданні представник Позивача наголошував, що у зв'язку із порушенням прав Позивача щодо невиплати їй нарахованої заробітної плати, яка є єдиним джерелом її доходів та існування, остання зазнала моральних страждань та в якості компенсації останніх просила суд стягнути із Відповідача суму у розмірі 10 000 грн.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в результаті несвоєчасної виплати Відповідачем Позивачеві заборгованості по заробітній платі, остання зазнала душевних страждань, в неї виникли матеріальні труднощі, що призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків, а тому, з метою захисту порушеного права Позивача, суд виходить із втрат немайнового характеру, що їх зазнала остання, зміни, які відбулись в її житті, витрачений час на збирання необхідних доказів, що призвело до негативних наслідків щодо самопочуття останньої, її душевної рівноваги та морального стану, а тому оцінює моральну шкоду у розмірі 3 000 грн., які також підлягають стягненню на користь Позивача у судовому порядку.

А всього із Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 32 423 грн. 82 коп. (сума зазначена з урахуванням утримання податків та інших обов'язкових платежів) та 3 000 грн. моральної шкоди.

Крім того, виходячи із вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, із Відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп. Разом з тим, підстав для присудження на користь Позивача судових витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, у розмірі 1 500 грн., не вбачається, оскільки стороною Позивача не надано суду належних і допустимих доказів того, що Позивач понесла зазначені витрати.

При ухваленні рішення суд, відповідно до вимог статті 367 Цивільного процесуального кодексу України, допускає негайне виконання рішення в частині присудження Позивачеві заборгованості по заробітній платі за один місяць.

З урахуванням викладеного, на підставі статей 47, 94, 115, 116, 117, 237-1 Кодексу законів про працю України, керуючись статтями 10, 11, 13, 57, 60, 61, 209, 212-215, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугілля України» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та відшкодування моральної шкоди - з а д о в о л ь н и т и частково.

Стягнути із Державного підприємства «Вугілля України» (Код ЄДРПОУ 32709929) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 32 423 (тридцять дві тисячі чотириста двадцять три) гривні 82 коп. (сума зазначена з урахуванням утримання податків та інших обов'язкових платежів).

Стягнути із Державного підприємства «Вугілля України» (Код ЄДРПОУ 32709929) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) моральну шкоду у розмірі 3 000 гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - в і д м о в и т и.

Стягнути із Державного підприємства «Вугілля України» (Код ЄДРПОУ 32709929) на користь держави судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині щодо присудження виплати заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте Шевченківським районним судом м. Києва за письмовою заявою Державного підприємства «Вугілля України».

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене Державним підприємством «Вугілля України» до Апеляційного суду м. Києва в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення суду може бути оскаржене ОСОБА_1 до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ :