Постанова № 55481036, 03.02.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2016 р. Справа № 917/1869/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Черленяк М.І., суддя Тихий П.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, за довіреністю від 07.07.2015р;

1-го відповідача ОСОБА_2, за довіреністю від 21.09.2015р. №1422;

2-го відповідача не зявився;

1-ї третьої особи не зявився

2-ї третьої особи ОСОБА_3, за довіреністю від 30.12.2015 року №042-17/2/3072;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Третьої міської клінічної поліклініки м. Полтави (вх. №5600 П/1-42) на рішення господарського суду Полтавської області від 16 листопада 2015 року у справі № 917/1869/15,

за позовом ТОВ "Циммер Медізин Систем Україна"

до 1) Третьої міської клінічної поліклініки м. Полтави

2)Управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві

треті особи:1)Виконавчий комітет Полтавської міської ради в особі Бюджетно-фінансового управління,

2)Виконавчий комітет Полтавської міської ради,

про внесення змін у договір та стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області (суддя Кльопов І.Г.) від 16.11.2015 року у справі №917/1869/15 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Циммер Медізин Сістем Україна" до Третьої міської клінічної поліклініки м.Полтави задоволено повністю; внесено зміни у договір №101 від 03.10.2012р., укладений між Третьою міською клінічною поліклінікою м.Полтава та Товариством з обмеженою відповідальністю "Циммер Медізин Сістем Україна", встановивши строк набрання чинності змін до Договору № 101 від 03.10.2012 року з 01.04.2014 року, а саме виклавши п.3.1 Розділу ІІІ Договору від 03.10.2012 року №101 та Додаток № 2 до Договору від 03.10.2012 року № 101 у наступній редакції: 3.1. Ціна цього Договору становить - 1 105 000,00 грн. (один мільйон сто п'ять тисяч грн. 00 коп.), крім того ПДВ 37 666,30 (тридцять сім тисяч шістсот шістдесят шість грн. 30 коп.) гривень Разом 1 142 666,30 (один мільйон сто сорок дві тисячі шістсот шістдесят шість грн. 30 коп.) гривень

Стягнуто з Третьої міської клінічної поліклініки м, Полтава на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Циммер Медізин Сістем Україна" 538 090,00 гривень - основної заборгованості, 408 242, 20 гривень - інфляційні нарахування, 40 555,77 гривень - 3% річних, ПДВ у розмірі 7%., що складає - 37 666,30 гривень, а також 21709,08грн. судового збору; відмовлено у задоволенні вимог стосовно відповідача 2 - Управління державної казначейської служби України у м.Полтаві.

Третя міська клінічна поліклініка м. Полтави, з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 16.11.2015 року у справі №917/1869/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 408242,20грн. - інфляційних нарахувань, 40555,77грн. - 3% річних, 37666,30грн. ПДВ у розмірі 7% та внесення змін в договір про збільшення ціни на суму податку на додану вартість в розмірі 37666,30 грн.

Автоматизованою системою документообігу Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (справу) призначено для розгляду судді-доповідачу ОСОБА_4

Розпорядженням секретаря першої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 07.12.2015р. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.12.2015р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 18.01.2016р.

17.12.2015 року, факсограмою та 21.12.2015 року на адресу суду від 2-го відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що підтримує апеляційну скаргу та просить справу розглянути за відсутності представника (вх.№17103, вх. №17292).

11.01.2016р., електроною поштою та факсограмою, від ТОВ "Циммер Медізин Систем Україна" на адресу суду надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої останній просить доручити Господарському суду Київської області. (вх.№143, вх.№144).

11.01.2016р. на адресу суду, електронною поштою та 13.01.2016 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін. (вх.№191, вх.№310).

12.01.2016р. на адресу суду від 1-ї третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 408 242,20 грн. інфляційних втрат, 40 555,77 грн. 3% річних, 37666,30 грн. ПДВ у розмірі 7% та внесення змін до договору про збільшення ціни на суму податку на додану вартість в розмірі 37 666,30 грн.(вх.№245).

13.01.2016 року електронною поштою, від ТОВ "Циммер Медізин Систем Україна" на адресу суду надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої останній просить доручити Господарському суду Київської області. (вх.№306).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13 січня 2016 року у справі №917/1869/15 відмовлено ТОВ "Циммер Медізин Систем Україна" в задоволенні клопотання про участь в судовому засіданні, яке відбудеться 18 січня 2016 року в режимі відеоконференції, у звязку з пропуском заявником встановленого законодавством строку для подання відповідного клопотання.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13 січня 2016 року у справі №917/1869/15 відмовлено ТОВ "Циммер Медізин Систем Україна" в задоволенні клопотання про участь в судовому засіданні, яке відбудеться 18 січня 2016 року в режимі відеоконференції, у звязку з проведення судових засідань у господарському суду Київської області з 9:00 год. по 18:00 год. 18 січня 2016 року.

18.01.2016 року на адресу суду від 1-ї третьої особи надійшла заява, в якій останній зазначає, що підтримує апеляційну скаргу та справу просить розглянути за відсутності представника (вх.№422).

18.01.2016р. на адресу суду від Полтавської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову (вх.№423).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18 січня 2016 року у справі №917/1869/15 розгляд справи відкладено на 03.02.2016 року, у звязку з неявкою в судове засідання 2-го відповідача та 1-ї третьої особи, а також у звязку з необхідністю надання відповідачами письмових пояснень.

19.01.2016р. на адресу суду, електронною поштою, від позивача надійшли клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої останній просить доручити Господарському суду Київської області. (вх.№513, вх.№592).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20 січня 2016 року у справі №917/1869/15 відмовлено ТОВ "Циммер Медізин Систем Україна" в задоволенні клопотання про участь в судовому засіданні, яке відбудеться 18 січня 2016 року в режимі відеоконференції, у звязку з проведенням судових засідань у господарському суду Київської області з 9:00 год. по 18:00 год. 03 лютого 2016 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21 січня 2016 року у справі №917/1869/15 задоволено клопотання ТОВ "Циммер Медізин Систем Україна" про його участь в судовому засіданні, яке відбудеться 03.02.2016 року в режимі відеоконференції.

01.02.2016 року на адресу суду від 1-ї третьої особи надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника. Крім того, зазначає, що підтримує апеляційну скаргу. (вх.№1187).

Розпорядженням керівника апарату Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 року «Щодо повторного автоматичного розподілу справи», у звязку з відпусткою судді Россолова В.В., призначено повторний автоматичний розподіл справи №917/1869/15.

Протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи від 03.02.2016 року, апеляційну скаргу (справу) призначено до розгляду судді- доповідачу ОСОБА_5 та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Черленяк М.І., суддя Тихий П.В.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про судове рішення від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

03.02.2016 року на адресу суду від апелянта надійшли пояснення (вх.№1339).

03.02.2016 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про відмову у проведенні засідання у режимі відео конференції, у звязку з його явкою в призначене судове засідання Харківського апеляційного господарського суду (вх.№1340).

У судовому засіданні 03.02.2016 року представник 1-го відповідача (апелянта) підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник 2-ї третьої особи просив апеляційну скаргу задовольнити.

Представник 1-ї третьої особи в судове засідання не зявився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №6102216941518, проте не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Представник 2-го відповідача у судове засідання не зявився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №6102216941496, проте не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Згідно з даними електронного ресурсу Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» (www.ukrposhta.ua), а саме відстежень пересилань поштових відправлень від 03.02.2016р., копія ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2016р. вручена представнику 2-го відповідача за довіреністю 26.01.2016 року.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте 2-й відповідач та перша третя особа не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без їх участі за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

03 жовтня 2012 року між Третьою міською поліклінікою м. Полтави (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Циммер Медізин Сістем Україна" (позивач) було укладено договір поставки № 101.

Пунктом 1.1. вказаного договору, позивач зобов'язується у 2012 році поставити відповідачу 1 Товар, зазначений у Додатку 1 до цього договору - Специфікації, а відповідач - прийняти і оплатити такий товар.

Пунктом 1.2. договору визначено найменування товару, а саме: устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне - 33.10.1 ультразвукова система для загальних обстежень SSA-590A (NEMIO MX), ультразвукова система портативна пересувна MyLab Touch (надалі - Товар).

Відповідно до п. 3.1. договору ціна цього договору становить 1 105 000,00 (один мільйон сто п'ять тисяч грн. 00 коп.) гривень у томі числі ПДВ 00,00 гривень. Ціна договору визначається з урахуванням п. 197.1.27 Податкового кодексу України. В тому числі:

ультразвукова система для загальних обстежень SSA-590A (NEMIO MX) - 740 000 (сімсот сорок тисяч грн. 00 коп.) гривень без ПДВ згідно з п. 197.1.27 Податкового кодексу України та постанови КМУ №857 від 08.08.2011 року;

ультразвукова система портативна пересувна MyLab Touch - 365 000 (триста шістдесят п'ять тисяч грн. 00 коп.) гривень без ПДВ згідно з рт 197.1.27 Податкового кодексу України та постанови КМУ №857 від 08.08.2011 року.

Специфікацією Додатком №1 до Договору №101 від 03 жовтня 2012 року, Сторонами було визначено поставку наступного товару:

- система діагностична ультразвукова SSA-590A (NEMIO MX); PVM-375AT Конвексний датчик; PLM-805AT Лінійний датчик; PVM-620ST Ендокавітарний датчик; Р93Е принтер, на суму 740 000 (сімсот сорок тисяч грн. 00 коп.) гривень.

- система ультразвукова діагностична MyLab Touch; SC3421 датчик; SL3323 датчик; Мобільний візок; Р93Е принтер, на суму 365 000 (триста шістдесят п'ять тисяч грн. 00 коп.) гривень. Загальна вартість визначеного Товару складає 1105 000,00 (один мільйон сто п'ять тисяч грн. 00 коп.) гривень у томі числі ПДВ 00,00 гривень.

Позивач, в обґрунтування своєї позиції по справі зазначає, що у відповідності до ч.187.7 статті 187 Податкового кодексу України, операція з поставки товару, який буде оплачений відповідачем після 01.04.2014р. оподатковується податком на додану вартість за ставкою 7%.

Зокрема, просить внести зміни у договір №101 від 03.10.2012р., укладений між Третьою міською клінічною поліклінікою м.Полтава та Товариством з обмеженою відповідальністю "Циммер Медізин Сістем Україна", виклавши п.3.1 Розділу ІІІ Договору від 03.10.2012 року №101 та Додаток № 2 до Договору від 03.10.2012 року № 101 у наступній редакції: 3.1. Ціна цього Договору становить - 1 105 000,00 грн. (один мільйон сто п'ять тисяч грн. 00 коп.), крім того ПДВ 37 666,30 (тридцять сім тисяч шістсот шістдесят шість грн. 30 коп.) гривень Разом 1 142 666,30 (один мільйон сто сорок дві тисячі шістсот шістдесят шість грн. 30 коп.) гривень та стягнути з Третьої міської клінічної поліклініки м. Полтава 538090,00грн. - основної заборгованості, 408242,20грн. - інфляційні нарахування, 40555,77грн. - 3% річних, 37666,30грн. - 7% ПДВ (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 09.10.2015р.).

16.11.2015 року господарським судом Полтавської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав наведених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За змістом частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч. 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За статтею 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексУкраїни).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

За матеріалами справи, 15 жовтня 2012 року згідно видаткової накладної №ZU-00037 позивачем було передано відповідачеві відповідно до Договору №101 від 03.10.2012 року та Специфікації (Додатку №1) медичне обладнання по наступним позиціям: Система ультразвукова діагностична MyLab Touch; SC3421 датчик; SL3323 датчик; Мобільний візок; Р93Е принтер на суму 365 000 (триста шістдесят п'ять тисяч грн. 00 коп.) гривень, що підтверджується ОСОБА_1 прийому-передачі та введення в експлуатацію від 19.10.2012 року.

26 жовтня 2012 року відповідач 1 повністю оплатив поставлений Товар по видатковій №ZU-00037 від 15.10.2012 року.

24 жовтня 2012 року відповідно до ОСОБА_1 приймання-передачі обладнання №ZU-00045 підписаного обома сторонами Договору, позивачем було передано відповідачеві 1 відповідно до Договору №101 від 03.10.2012 року Специфікації (Додатку №1) медичне обладнання по наступним позиціям: Система діагностична ультразвукова SSA-590A (NEMIO MX), PVM-375AT Конвексний датчик; PLM-805AT Лінійний датчик; PVM-620ST Ендокавітарний датчик; Р93Е принтер. на суму 740 000 (сімсот сорок тисяч грн. 00 коп.) гривень, що підтверджується видатковою накладною №ZU-00045 від 24.10.2012 року.

Зазначене медичне обладнання було поставлено позивачем та прийнято належним чином уповноваженим довіреністю №00309 від 18 жовтня 2012 року представником відповідача 1.

15 жовтня 2012 року відповідно до ОСОБА_1 прийому-передачі та введення в експлуатацію товару, позивач поставив, а відповідач 1 отримав товар по наступним позиціям: Система діагностична ультразвукова SSA-590A (NEMIO MX), PVM-375AT Конвексний датчик; PLM-805AT Лінійний датчик; PVM-620ST Ендокавітарний датчик; Р93Е принтер, також, позивач взяв на гарантійне обслуговування поставлене медичне обладнання та провів інструктаж про технічному використанні даного обладнання заявлених відповідачем 1 осіб.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач вказує на те, що 31 жовтня 2012 року 1-й відповідач частково оплатив поставлений товар по видатковій накладній №ZU-00045 від 24.10.2012 року на суму 201 910 гривень. Заборгованість відповідача 1 по видатковій №ZU-00045 від 24.10.2012 року складає 538 090 гривень.

Отже, позивач виконав в повному обсязі та у встановлений договором строк свої зобов'язання за договором № 101 від 03.10.2012 року та поставив 1-му відповідачу товар на загальну суму 1 105 000,00 гривень.

1-й відповідач поставлений за договором №101 від 03.10.2012 року товар оплатив частково, у звязку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 538 090,00 гривень.

Посилаючись на відсутність вини у несвоєчасному розрахунку за отриманий товар, апелянт вказує на факт неперерахування коштів Управлінням державної казначейської служби України та на неможливість оплати оскільки, відповідно до умов договору, момент оплати за отриманий товар повязується з державним фінансуванням, а саме перерахуванням коштів, а відтак і наявністю таких коштів.

З матеріалів справи вбачається, що державна субвенція в розмірі 1105000,00 грн. була перерахована для оплати за отриманий товар.

Так, у письмових поясненнях Управління державної казначейської служби України у місті Полтава, зазначено про те, що 26 жовтня 2012 року на спеціальний реєстраційний рахунок Третьої міської клінічної поліклініки надійшли кошти субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на придбання медичного автотранспорту та обладнання для закладів охорони здоровя в сумі 1105000,00 грн., на які Третьою міською клінічною поліклінікою м. Полтави, згідно вимог підпункту 2.1 пункту 2 наказу Міністерства фінансів України від 02 березня 2012 року №309 «Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобовязань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України», в межах фактичних надходжень було зареєстровано бюджетні зобовязання та подано платіжні доручення. (т.1, а.с. 100)

26 та 31 жовтня 2012 року Управлінням державної казначейської служби України в місті Полтава відповідно до наданих платіжних доручень було проведено оплату на суму 365000,00 грн. та на суму 201910,00 грн.

Однак, грошові кошти в сумі 538 090,00 грн. не були перераховані позивачу за відсутності належної інформації про неможливість відповідного перерахування.

У матеріалах справи відсутні будь-які письмові пояснення Управління державної казначейської служби України у м. Полтаві з приводу причин, які унеможливлюють проведення відповідного платежу.

Доказів того, що Третя міська клінічна поліклініка міста Полтави зверталась з вимогою або запитом до Управління державної казначейської служби України у м. Полтаві про надання розяснень причин неможливості проведення оплати в сумі 538090,00 грн. матеріали справи також не містять.

Отже, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вини Управління державної казначейської служби України у м. Полтаві у відсутності такої оплати.

Також, з матеріалів справи випливає, що сума субвенції в розмірі 538090,00 грн. в подальшому була акумульована на відповідному єдиному казначейському рахунку, який є основним рахунком держави для проведення фінансових операцій та ефективного управління коштами державного та місцевих бюджетів через систему електронних платежів Національного банку України, та як невикористана на кінець бюджетного періоду, згідно пункту 14.4 Порядку Казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 серпня 2012 року №938, була повернута Казначейством до державного бюджету.

Вказане свідчить про те, що загальна сума державної субвенції в розмірі 1105000,00 грн. будучи перерахованою в повному обсязі на рахунок Третьої міської клінічної поліклініки міста Полтави знаходилась в безпосередньому розпорядженні останньої.

Разом з тим, сторонами договору №101 від 03.10.2012р. є Товариство з обмеженою відповідальністю "Циммер Медізин Сістем Україна" та Третя міська клінічна поліклініка міста Полтави.

Відповідно до умов вказаного договору обов'язок своєчасно та в повному обсязі сплатити за поставлений товар покладено на замовника.

Отже, неперерахування Державною казначейською службою коштів за договором не може бути підставою для звільнення 1-го відповідача від відповідальності за порушення взятих на себе за договором зобов'язань.

За таких обставин, враховуючи той факт, що кошти в розмірі 538090,00 грн. були перераховані першому відповідачу за договором в повному обсязі, колегія суддів приходить до висновку про доведеність вини першого відповідача у несвоєчасному розрахунку за отриманий товар.

Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що вимога позивача про стягнення заборгованості у сумі 538090,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з 1-го відповідача на користь позивача інфляційних нарахувань та 3% річних.

За приписами п. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, в п.1 розділу «Спори, що виникають внаслідок порушення грошового зобовязання» висновків Верховного суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч. 1 статті 111-16 ГПК України за І півріччя 2014 року зазначено, що за змістом частини 1 статті 230 ГК України, статті 625 Цивільного кодексу України, правові наслідки прострочення виконання грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних від простроченої суми не є штрафними санкціями.

Такої правової позиції дійшов Верховний суд України у постанові від 08.11.2010 року у справі №3-12гс10 та у постанові Верховного суду України від 15.11.2010 року у справі №3-11гс10.

Також, у відповідності до п.6 розділу «Спори щодо виконання господарських зобовязань» висновків Верховного суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч. 1 статті 111-16 ГПК України за ІІ півріччя 2014 року вказано, що частиною статті 692 Цивільного кодексу України фактично конкретизовано передбачений статтею 536 цього кодексу обовязок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими коштами та передбачене статтею 625 цього кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3% річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, строк виконання грошового зобовязання у спірних правовідносинах визначається за правилами статті 692 Цивільного кодексу України, тобто оплата товару повязана з моментом його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, оскільки іншого строку оплати сторони не визначили. Вказаної правової позиції дійшов Верховний суд у постанові від 19.08.2014 року у справі №3-78 гс14.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення з 1-го відповідача інфляційних нарахувань в сумі 408242,20грн. та 3% річних в сумі 40555,77грн., відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог в частині пункту 2 резолютивної частини рішення місцевого господарського суду, а саме щодо внесення змін у договір №101 від 03.10.2012р., укладений між Третьою міською клінічною поліклінікою м. Полтава та Товариством з обмеженою відповідальністю "Циммер Медізин Сістем Україна", встановивши строк набрання чинності змін до Договору № 101 від 03.10.2012 року з 01.04.2014 року та Додаток № 2 до Договору від 03.10.2012 року № 101, а також п. 3 резолютивної частини рішення - щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з 1-го відповідача на користь позивача 37666,30грн. - 7% ПДВ та судового збору 21 709,08 грн.

Згідно п. 3.1. договору, ціна цього договору становить 1 105 000,00 гривень, ПДВ не передбачено згідно з п. 197.1.27 Податкового кодексу та Постанови КМУ від 08.08.2011 р. № 867.

Відповідно до п. 197.1.27 ч. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент проведення конкурсних торгів та укладання Договору) постачання лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів (у тому числі аптечними закладами), а також виробів медичного призначення за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до Переліку виробів медичного призначення, операції з постачання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 867 від 08.08.2011 року (в редакції, яка діяла на момент проведення конкурсних торгів та укладання Договору), від оподаткування ПДВ звільняються операції з постачання, зокрема, апаратури для використання у медицині, хірургії (код згідно з УКТЗЕД 9022 14 00 00).

Тобто, враховуючи, що на момент проведення конкурсних торгів та укладання Договору операції з поставки Товару у відповідності до п.п. 191.121 Податкового кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України № 867 від 08.08.2011 року звільнялись від оподаткування ПДВ, в Договорі була встановлена ціна Товару без ПДВ.

На день подання позову відповідач 1 поставлений за договором від 03.10.2012 року № 101 товар на суму 1 105 000,00 гривень в повному розмірі не оплатив.

Отже, процедура державної закупівлі є незакінченою, оскільки 1-й відповідач має борг перед позивачем за договором від 03.10.2015 року №101 у розмірі 538 090,00 гривень

27 березня 2014 року було прийнято Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166, яким, були внесені зміни до Податкового кодексу України.

Зокрема, частина 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України була доповнена пунктом в), згідно з яким операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оподатковується податком на додану вартість за ставкою 7 %.

При цьому, пункт 197.1.27 ч. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України, за яким на момент підписання договору від оподаткування ПДВ звільнялись операції з постачання медичних виробів, був виключений.

Зазначені зміни вступили в силу з 01 квітня 2014 року.

Згідно з ч.187.7 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкового зобовязання у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобовязаннями перед бюджетом.

Відповідно до змісту листа Міністерства доходів і зборів України №10295/7/99-99-19-04-02-17 від 06.05.2014 року при проведенні операцій з постачання лікарських засобів та медичних виробів за бюджетні кошти податкові зобов'язання не нараховуватимуться лише у випадку, якщо першою подією була їх оплата, яка відбулася до 1 квітня 2014 року (згідно з пунктом 187.7 статті 187 розділу V Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань при здійсненні операцій з постачання за бюджетні кошти є дата оплати). Якщо оплата за поставлені до 01.04.2014 за рахунок бюджетних коштів лікарські засоби та медичні вироби проводиться з 01.04.2014, то на дату оплати нараховується податок на додану вартість за ставкою 7 відсотків.

Отже, операція з поставки товару після 01 квітня 2014 року оподатковується податком на додану вартість за ставкою 7 %.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

За частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли в наслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною 2 ст. 652 Цивільного кодексу України визначено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Закон повязує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин (постанова Верховного суду України у справі №3-63гс12 від 11.12.12).

Виходячи із змісту статті ст. 652 Цивільного кодексу України, випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин.

А отже, в даному випадку прийняття позивачем на себе ризику зміни обставин було прямо відображено в тексті договору.

В пункті 3.2 договору сторонами закріплено, що ціна на товар, який пропонує поставити учасник за договором включає всі витрати на доставку, страхування, податки і збори, що сплачуються або мають бути сплачені , витрати на пусконалагоджувальні роботи, введення в експлуатацію, технічне обслуговування протягом гарантійного терміну, проведення навчання медичного персоналу.

Відтак, позивачем було погоджено, що ціна товару в сумі 1105000,00 грн. включає в себе суму податку, що може бути стягнута з останнього в майбутньому.

За таких обставин колегія суддів вважає, що на момент укладення договору поставки, 1-м відповідачем було взято на себе ризик можливості сплати суму податку не тільки в розмірі та за ставкою, що існувала на момент підписання угоди, а в загальній сумі, яка повинна бути сплачена з огляду на вимоги законодавства.

Крім того, статтею 42 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична ,на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до Державного класифікатора України, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004, підприємницька діяльність - самостійна ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, в разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власник ризик, а тому користуючись правом самостійного залучення фінансових ресурсів, здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків укладення відповідних правочинів, а також самостійно нести комерційні ризики їх несприятливості, що можуть настати в результаті таких правочинів. Настання несприятливих наслідків у господарській діяльності підприємця є його власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.

Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення не тільки економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому, а й ризик можливості змін в законодавстві, у вигляді введення або збільшення розміру/ставок податку. При цьому учасник договору, в даному випадку покупець не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

А тому, посилання місцевого господарського суду на Закон України «Про здійснення державних закупівель» як на правову підставу для зміни істотної умови договору є безпідставними, оскільки приписи даного Закону надають можливість зміни ціни договору у випадках зміни ставки податку та зміни зборів.

Згідно з п. 7 ч. 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель», істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків зміни ціни у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін ставок.

Аналогічна норма закріплена пунктом 6 ч. 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 10 квітня 2014 року

Тобто, ціна договору може бути змінена у випадку, встановленому Законом, а саме у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок.

Окрім того, у роз'ясненнях Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.12.2013 року №3302-05/46114-06 «Щодо застосування законодавства у сфері державних закупівель» зазначається, що згідно з пунктами 7 та 8 ч. 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель», істотні умови договору про закупівлю можуть змінюватися після його підписання у разі, зокрема зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції, зміни курсу іноземної валюти у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого курсу, зміни біржових корегувань, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю.

Разом з тим, позивач на момент укладення договору був звільнений від оподаткування, у звязку з чим безпосередньо до ціни договору не було включено розміру ставки податку на додану вартість.

Враховуючи, що вимоги Закону України «Про здійснення державних закупівель» не наділяють постачальника правом на зміну істотної умови саме у звязку із встановленням ставки податку, посилання на вказаний закон є безпідставними.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського суду.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, доводи, викладені в апеляційній скарзі Третьої міської клінічної поліклініки м. Полтави підлягають до часткового задоволення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції неповно зясував обставини, що мають значення для справи та дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, а тому рішення господарського суду Полтавської області від 16.11.2015 року у справі №917/1869/15 підлягає скасуванню в частині внесення змін до договору; в частині стягнення з 1-го відповідача на користь позивача 37 666,30 грн. ПДВ у розмірі 7% та судового збору 21709,08 грн., з прийняттям в цій частині нового рішення, яким слід відмовити в задоволенні позову в частині внесення змін до договору; в частині стягнення з 1-го відповідача на користь позивача 37 666,30 грн. ПДВ у розмірі 7%, в решті оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, виходячи з розміру задоволених позовних вимог майнового і немайнового характеру, а саме з розміру загальної суми, що підлягає до стягнення на користь позивача - 986 887,97 грн. (538 090,00 грн. основний борг, 408 242, 20 грн. інфляційні нарахування, 40 555,77 грн. 3% річних) судовий збір повинен становити 14943,85 грн. (16 283,65 грн. 1339,80 грн.), що підлягає стягненню з 1-го відповідача на користь позивача та виходячи з оспорюваної суми 37 666,30 грн. 2855,60 грн. (1515,80 грн. +1339,80грн.), що підлягає стягненню з позивача на користь 1-го відповідача та окрім того, 2679,60 грн. за подання апеляційної скарги, всього: 5535,20 грн.

Керуючись ст. 99, 101, ч.2 ст. 103, п.1,3 ч.1 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Третьої міської клінічної поліклініки м. Полтави задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 16.11.2015 року у справі №917/1869/15 скасувати в частині: внесення змін до договору №101 від 03.10.2012 року (п.3.1. Розділу ІІІ та Додаток №2); стягнення 37 666, 30 грн. ПДВ у розмірі 7% та судового збору.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Відмовити в задоволенні позову в частині: внесення змін до договору №101 від 03.10.2012 року (п.3.1. Розділу ІІІ та Додаток №2) та в частині стягнення 37 666, 30 грн. ПДВ у розмірі 7%.

Стягнути з Третьої міської клінічної поліклініки м. Полтави (провулок Рибальський, 10-В, м. Полтава, 36004, код ЄДРПОУ 01999595) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Циммер Медізин Систем Україна", м. Київ (вул. Драгоманова, 15-А, м. Київ, 02068, код ЄДРПОУ 35261920) 14 943,85 грн. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Циммер Медізин Систем Україна", м. Київ (вул. Драгоманова, 15-А, м. Київ, 02068, код ЄДРПОУ 35261920) на користь Третьої міської клінічної поліклініки м. Полтави (провулок Рибальський, 10-В, м. Полтава, 36004, код ЄДРПОУ 01999595) 5535,20 грн. судового збору.

В решті рішення господарського суду Полтавської області від 16.11.2015 року у справі №917/1869/15 залишити без змін.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 05.02.2016 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Черленяк М.І.

Суддя Тихий П.В.