Постанова № 55480994, 02.02.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

02.02.2016 справа №908/5540/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів: за участю представників: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4, довіреність б/н від 21.09.2015р. не зявивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Державного підприємства «Дослідне господарство «Ізвєстія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України», с.Широке Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від25.11.2015р. (повний текст підписано 30.11.2015р.)у справі№908/5540/15 (суддя Соловйов В.М.)за позовомДержавного підприємства «Дослідне господарство «Ізвєстія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України», с.Широке Запорізької областідо Державного підприємства «Дослідне господарство «Соцземлеробство» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України», с.Таврія Запорізької областіпростягнення зерна на суму 33066,70грн., штрафу в сумі 3306,67грн. та 28% річних в сумі 11213,54грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Дослідне господарство «Ізвєстія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України», с.Широке Запорізької області, позивач, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Дослідне господарство «Соцземлеробство» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України», с.Таврія Запорізької області про стягнення зерна на суму 33066,70грн., штрафу в сумі 3306,67грн. та 28% річних в сумі 11213,54грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.11.2015р. (повний текст підписано 30.11.2015р.) у справі №908/5540/15 позов задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Дослідне господарство "Соцземлеробство" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" на користь Державного підприємства "Дослідне господарство "Ізвєстія" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" 3306,67грн. штрафу та 11211,88грн. - 28 % річних.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем прострочено оплату за договором поставки №11-03/2014 від 18.03.2014р. на суму 33066,70грн. Перевіривши розрахунок 28 % річних, здійснений позивачем, господарський суд дійшов висновку про стягнення 28% річних у розмірі 11211,88грн. та відмову у стягненні 28% річних у розмірі 1,66грн. За порушення відповідачем зобовязань за договором судом також стягнуто штраф у розмірі 10 % від загальної суми договору, що становить 3306,67грн. В частині стягнення зерна товарного ячменю в кількості 31 тонни на загальну суму 33066,70грн., яке існувало на момент укладення договору поставки №11-03/2014 від 18.03.2014р., судом відмовлено, оскільки зазначена вимога не відповідає приписам ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області скасувати в частині відмови у стягненні зерна на суму 33066,70грн.та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення за наслідками неповного зясування обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права. Апелянт зазначає, що висновок суду про доведеність факту невиконання відповідачем умов договору є вірним. Разом з тим, на думку позивача, обраний ним спосіб захисту порушеного права - стягнення зерна на суму 33066,70грн. - відповідає приписам ст. 16 ЦК Українита ст. 20 ГК України, через що рішення господарського суду Запорізької області про відмову у задоволенні позову в цій частині є незаконним.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 21.12.2015р. у справі №908/5540/15 було прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи на 02.02.2016р.

Представник відповідача в судове засідання 02.02.2016р. не зявився, своїми правами, передбаченими ст.22 ГПК України не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав. Про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи.

Представник позивача в судовому засіданні 02.02.2016р. підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Пояснив, що вимога про стягнення зерна є вимогою виконати в натурі обовязок за договором (поставити зерно). Стосовно стягнення 28% річних зазначив, що вони заявлені до стягнення на підставі ст.536 ЦК України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Поряд з цим, відповідач не посилався на необхідність надати апеляційному суду додаткові докази як на підставу для відкладення судового розгляду на іншу дату.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними матеріалами у справі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

18.03.2014р. між Державним підприємством «Дослідне господарство «Ізвєстія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» (далі - постачальник) та Державним підприємством «Дослідне господарство «Соцземлеробство» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» (далі - покупець) укладено договір поставки №11-03/2014 (далі - договір).

За умовами ч.1 розділу 1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця наступний товар: 1) насіння ярого ячменю "Селеніт" 1 репродукція в кількості 4 тонни 500 кг по ціні 3200,00 грн. з ПДВ на суму 14400,00грн. з ПДВ; 2) насіння ярого ячменю "Еней" еліта, в кількості 5 тонн по ціні 3733,34грн. з ПДВ на суму 18666,70грн. з ПДВ. Термін поставки до 20 березня 2014 року. Загальна сума договору з ПДВ 33066,70грн.

Умовами частини 2 розділу 1 договору сторони передбачили, що покупець зобов'язується в рахунок оплати за поставлений постачальником товар, а саме: 1) наведений в розділі 1 ч. 1 (п. 1) поставити постачальнику з врожаю 2014 року товарний ячмінь в кількості 13 тонни 500 кг по ціні 1066,67грн. з ПДВ на загальну суму 14400,00грн. з ПДВ; 2) наведений в розділі 1 ч. 1 (п. 2) поставити постачальнику з врожаю 2014 року товарний ячмінь в кількості 17 тонн 500 кг по ціні 1066,67грн. з ПДВ на загальну суму 18666,70грн. з ПДВ. Загальна кількість поставки товарного ячменю - 31 тонна на загальну суму з ПДВ 33066,70грн. Термін поставки товарного ячменю до 10 серпня 2014 року.

Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 договору (Порядок і умови постачання) дата, вказана у видатково-прибутковій накладній про прийняття товару, є датою поставки товару постачальником. Поставка партії товару вважається виконаною постачальником в момент передачі партії товару покупцю.

Згідно з п. 2.4 розділу 2 (Порядок і умови приймання) договору, поставка товару проводиться зі складу "Постачальника" автотранспортом "Покупця".

У п. 2.1 розділу 2 договору (Порядок розрахунків) сторони узгодили, що розрахунки за поставлений постачальником товар за цим договором здійснюється на умовах відстрочки до 10.08.2014р.

Покупець проводить розрахунки за поставлений товар, передбачений п.1, п.2 частини 1 розділу 1 цього договору шляхом поставки товарного ячменю, якість якого повинна відповідати вимогам ДСТУ з наступними показниками: сміттєва домішка у зерні не більше 3 % (трьох відсотків), вологість зерна не більше 13 % (тринадцяти відсотків) відповідно до п. 2 частини 2 розділу 1 цього договору.

Відповідно до пункту 2.2 розділу 2 договору (Порядок розрахунків) в разі прострочення покупцем оплати товару розрахунок за який здійснюється на умовах відстрочки платежу, постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 28 % річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати постачальнику.

За приписами п. 4.4 договору, за порушення зобов'язань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі 10 % від загальної суми цього договору, зазначеної у розділі 1.

Пунктом 7.1 договору сторони передбачили, що договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 01 вересня 2014 року.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків. Таким чином, відповідно до умов договору №11-03/2014 від 18.03.2014р., між сторонами у справі виникли певні взаємні зобовязання.

Розглянувши укладений між сторонами договір, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що він за своєю правовою природою є договором поставки. Проаналізувавши умови договору, колегія суддів дійшла висновку, що договір №11-03/2014 від 18.03.2014р. за змістом та правовою природою є договором міни.

Відповідно до ч.1,2 ст. 715 ЦК України, за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.

До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання (стаття 716 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство «Дослідне господарство «Ізвєстія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» на виконання умов договору передало у власність Державного підприємства «Дослідне господарство «Соцземлеробство» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» відповідно до накладної №18 від 18.03.2014р. товар на загальну суму 33066,70грн., а саме: «насіння яр.ячменю "Селеніт" 1 реп. у кількості 4,500 тн за ціною без ПДВ 2666,66666; сума без ПДВ 12000,00; насіння яр.ячменю "Еней" еліта у кількості 5,000 тн за ціною без ПДВ 3111,116666; сума без ПДВ 15555,58. Всього без ПДВ 27555,58. ПДВ 20 % - 5511,12. Загальна сума 33066,70».

Зазначений товар був отриманий відповідачем, про що свідчить підпис відповідальної особи та печатка підприємства на зазначеній накладній.

Умовами частини 2 розділу 1 договору сторони передбачили, що покупець зобовязується в рахунок оплати за поставлений постачальником товар поставити постачальнику товарний ячмінь 31 тонну на загальну суму 33066,70грн. в строк до 10.08.214р.

Однак, відповідач зазначені зобов'язання за договором №11-03/2014 від 18.03.2014р. не виконав.

У звязку з цим 25.09.2015р. позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 37466,70грн., в якій вимагав від відповідача протягом семи календарних днів з моменту отримання цієї вимоги виконати свої грошові зобов'язання та сплатити заборгованість за поставлений товар: товарний ячмінь з врожаю 2014р. у загальній кількості 31 тонни та соняшника "Прометей" F 1 - 400 кг згідно умов договору поставки № 11-03/2014 від 18.03.2014р.

Відповідач 02.10.2015р. у відповіді на претензію визнав її обґрунтованою в частині оплати насіння ярого ячменю "Селеніт" 1 репродукції, в кількості 4 тонни 500 кг по ціні 3200,00 грн. за тонну на суму 14400,00 грн. з ПДВ та насіння ярого ячменю "Еней" еліта в кількості 5 тонн по ціні 3733,34 грн. за одну тонну на суму 18666,70 грн. з ПДВ на загальну суму 33066,70 грн. Відмова в іншій частині претензійних вимог викликана тим, що за договором поставки №11-03/2014 від 18.03.2014р. здійснювалася поставка лише насіння ярого ячменю.

Незважаючи на визнання боргу (в частині 33066,70 грн.), вимога про сплату суму заборгованості була залишена відповідачем без задоволення.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідач належним чином не виконав свої зобовязання, а саме в рахунок оплати за поставлений постачальником товар не поставив позивачу з врожаю 2014р. товарний ячмінь в кількості 31 тонни на загальну суму 33066,70грн. з ПДВ. В узгоджений в договорі строк (до 10 серпня 2014 року). У звязку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача зерна товарного ячменю в кількості 31 тонни на загальну суму вартості 33066,70 грн., штрафу у розмірі 3306,67грн. та 28% річних у розмірі 11213,54грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення зерна, суд першої інстанції зазначив, що вимога позивача не відповідає приписам ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Проте судова колегія Донецького апеляційного господарського суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 16 ЦК України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Дана правова норма кореспондується з положеннями статті 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Ними є: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Як вбачається з позовної заяви, Державне підприємство «Дослідне господарство «Ізвєстія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» просило стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Соцземлеробство» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» зерно товарного ячменю в кількості 31 тонни на загальну суму вартості 33066,70грн., яке існувало на момент укладення договору поставки №11-03/2014 від 18.03.2014р.

За приписами частини 2 розділу 1 договору покупець (відповідач у справі) зобов'язався в рахунок оплати за поставлений постачальником (позивачем у справі) товар, а саме: 1) наведений в розділі 1 ч. 1 (п. 1) поставити постачальнику з врожаю 2014 року товарний ячмінь в кількості 13 тонн 500 кг по ціні 1066,67грн. з ПДВ на загальну суму 14400,00грн. з ПДВ; 2) наведений в розділі 1 ч. 1 (п. 2) поставити постачальнику з врожаю 2014 року товарний ячмінь в кількості 17 т 500 кг по ціні 1066,67грн. з ПДВ на загальну суму 18666,70грн. з ПДВ. Загальна кількість поставки товарного ячменю - 31 тонни на загальну суму з ПДВ 33066,70грн.

Пунктом 2.1 розділу 2 (порядок розрахунків) передбачено, що покупець проводить розрахунки за поставлений товар, п1, п.2 частини 1 розділу 1 цього договору шляхом поставки товарного ячменю.

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні 02.02.2016р. та як вбачається з умов договору, позовні вимоги про стягнення зерна товарного ячменю в кількості 31 тонни на загальну суму вартості 33066,70грн. (поставка зерна) фактично є вимогою виконати обов'язок за договором №11-03/2014 від 18.03.2014р. в натурі. Зазначений спосіб захисту порушеного права передбачений ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України. Зазначене відповідає позиції Вищого господарського суду України, викладеній в постановах по справі №915/49/14 від 14.04.2015р. та по справі №4/158/09-11/166/10-15/340/10 від 18.10.2011р.

Виходячи з викладеногоо, враховуючи що факт невиконання відповідачем обовязків за договором в частині поставлення з врожаю 2014р. товарного ячміню в кількості 31 тонни на загальну суму 33066,70грн. є доведеним, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог Державного підприємства «Дослідне господарство «Ізвєстія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» в частині стягнення зерна товарного ячменю в кількості 31 тонни на загальну суму вартості 33066,70грн.

Звертаючись з позовом, позивач просив суд стягнути з відповідача також 28 % річних в сумі 11213,54 грн. та штраф в сумі 3306,67 грн.

Стосовно стягнення штрафу в сумі 3306,67грн. судова колегія зазначає наступне. За приписами статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В пункті 4.4 договору № 11-03/2014 від 18.03.2014р. сторони встановили, що за порушення зобов'язань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі 10 % від загальної суми цього договору зазначеної у розділі 1.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, умовами договору встановлена відповідальність сторін у вигляді 10% від загальної суми цього договору, зазначеної в розділі 1, що в розумінні ст.549 ЦК України є штрафом.

На підставі вищевикладеного,судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 3306,67грн. штрафу (10 % від 33066,70 грн.).

Разом з тим, судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача 28 % річних в сумі 11211,88грн. з огляду на наступне.

Пунктом 2.2 розділу 2 (Порядок розрахунків) договору поставки №11-03/2014 від 18.03.2014р. сторони зазначили, що в разі прострочення Покупцем оплати товару розрахунок за який здійснюється на умовах відстрочення платежу, Постачальник має право вимагати, а Покупець зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 28 % річних, які нараховуються на суму заборгованості Покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати Постачальнику.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.6.1постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).

В судовому засіданні 02.02.2016р. представник позивача пояснив, що заявлені до стягнення 28% річних він просить стягнути на підставі ст.536 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача 28% річних, суд першої інстанції не врахував, що відповідач не користувався грошовими коштами позивача, а зобовязання поставити товарний ячмінь в кількості 31 тонни на загальну суму з ПДВ 33066,70грн. не є грошовим зобовязанням. Крім того, у п.2.2 розділу 2 договору, на який посилається позивач як на підставу своїх вимог, та на який посилався суд при задоволенні позовних вимог, передбачена відповідальність саме за користування чужими грошовими коштами. Зазначене свідчить про відсутність правових підстав для стягнення 28% річних.

Отже, на підставі вищевикладеного, керуючись ст..104 ГПК України, судова колегія дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та часткове скасування рішення господарського суду Запорізької області від 25.11.2015р. (повний текст підписано 30.11.2015р.) у справі №908/5540/15 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення зерна товарного ячменю в кількості 31 тонни на загальну суму вартості 33066,70грн. та в частині задоволення позовних вимог про стягнення 28% річних у розмірі 11211,88грн. із здійсненням нового розподілу судових витрат.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за подання позовної заяви покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У звязку з задоволенням апеляційної скарги, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Ізвєстія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України», с.Широке Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 25.11.2015р. (повний текст підписано 30.11.2015р.) у справі №908/5540/15 задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 25.11.2015р. (повний текст підписано 30.11.2015р.) у справі №908/5540/15 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення зерна товарного ячменю в кількості 31 тонни на загальну суму 33066,70грн. та в частині задоволення позовних вимог про стягнення 28% річних в розмірі 11211,88грн.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Державного підприємства «Дослідне господарство «Ізвєстія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України», с.Широке Запорізької області до Державного підприємства «Дослідне господарство «Соцземлеробство» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» про стягнення зерна товарного ячменю в кількості 31 тонни на загальну суму 33066,70грн. (зобовязання виконати обов'язок за договором №11-03/2014 від 18.03.2014р. в натурі) задовольнити, а вимоги про стягнення 28% річних залишити без задоволення.

Викласти абзац 2 резолютивної частини рішення наступним чином:

«Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Соцземлеробство" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" (72242, Запорізька область, Веселівський район, с. Таврія, вул. Леніна, 1, ідентифікаційний код 00853323) на користь Державного підприємства "Дослідне господарство "Ізвєстія" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" (72250, Запорізька область, Веселівський район, село Широке, вул. Комсомольська, 1, ідентифікаційний код 00853317) зерно товарного ячменю в кількості 31 тонни на загальну суму 33066,70грн. (зобовязати виконати обов'язок за договором №11-03/2014 від 18.03.2014р. в натурі), штраф у розмірі 3306,67грн., судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 930,99грн.»

Викласти абзац 3 резолютивної частини рішення наступним чином:

«В частині стягнення 28% річних в розмірі 11213,54грн. в задоволенні позову відмовити».

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 25.11.2015р. (повний текст підписано 30.11.2015р.) у справі №908/5540/15 залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Соцземлеробство" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" (72242, Запорізька область, Веселівський район, с. Таврія, вул. Леніна, 1, ідентифікаційний код 00853323) на користь Державного підприємства "Дослідне господарство "Ізвєстія" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" (72250, Запорізька область, Веселівський район, село Широке, вул. Комсомольська, 1, ідентифікаційний код 00853317) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1339,80грн.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам у справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий суддяІ.В. Зубченко

Судді Н.В.Ломовцева

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.:

1 - позивачу;

1 - відповідачу;

1 до справи;

1 ГСЗО;

1 - ДАГС