Постанова № 55480943, 03.02.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"03" лютого 2016 р. Справа № 903/336/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Гулова А.Г. , суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

за участю представників сторін:

позивача- не з’явився;

відповідача- Наумчук В.А. (довіреність №7178/08 від 31.12.2015р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Позивача-Публічного акціонер-ного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на ухвалу господарсько-го суду Волинської області від 22.12.2015р. у справі №903/336/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія

«Нафтогаз України» м.Київ

до Державного комунального підприємства «Луцьктепло» м.Луцьк

про стягнення 21 449 774 грн. 46 коп. заборгованості по розрахунках,-

Представнику Відповідача роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст.22, 28 Госпо-дарського процесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судово-го процесу стороною задоволено. Заяви про відвід суддів не надходило.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 22.12.2015р. у справі №903/336/14 (суддя Шум М.С.) відстрочено виконання рішення від 17.07.2014р. за позовом Публічного акціо-нерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі в тексті – НАК «Нафтогаз України») до Державного комунального підприємства «Луцьктепло» (надалі в тексті – Підприємство) про стягнення 21 449 774 грн. 46 коп. заборгованості по розрахунках.(т.2, арк.спра-ви 172-174).

Ухвала вмотивована тим, що відстрочення виконання рішення суду до 01.04.2016р. не приз-веде до негативних соціальних наслідків, разом з тим, не позбавить кредитора можливості викона-ти рішення суду в розумний строк.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою, Позивач подав скаргу до Рівненського апеляцій-ного господарського суду, в якій просить прийняту 02.09.2015р. господарським судом Волинської області ухвалу у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення, покласти судові витрати на Відповідача.(т.2, арк.справи 192-198).

Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала винесена судом із порушенням норм матеріально-го та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції врахував лише скрутне матеріальне становище боржника, однак не дослідив не менш складне матеріальне становище стягувача, крім того, НАК «Нафтогаз» має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, оскільки за-безпечує підприємства та населення природним газом.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.01.2016р. поновлено про-пущений строк, прийнято апеляційну скаргу НАК «Нафтогаз України» до провадження, справу призначено на 03.02.2016р. у складі колегії: головуюча суддя Олексюк Г.Є., суддя Гулова А.Г., суддя Петухов М.Г.(т.2, арк.справи 190-191).

Підприємство 27.01.2016р. через канцелярію суду подало відзив, в якому просить суд зали-шити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.(т.2, арк.справи 216-219).

Розпорядженням керівника апарату від 02.02.2016р. №01-06/20 у зв’язку із тимчасовою не-працездатністю головуючого судді (судді-доповідача) призначено повторний автоматизований роз-поділ справи №903/336/14. Визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Гулова А.Г., суддя Петухов М.Г.(т.2, арк.справи 225, 226). Ухвалою від 03.03.2016р. вказана колегія прийняла справу до свого провадження.(т.2, арк.справи 227).

У судовому засіданні апеляційної інстанції 03.02.2016р. представник Відповідача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, надав пояснення в обґрунтування своєї правової пози-ції.

Позивач не забезпечив явку свого представника у призначене на 03.02.2016р. судове засі-дання, хоч про час та місце розгляду скарги був повідомлений у встановленому порядку, про що свідчить повідомлення відділення поштового зв’язку про вручення поштового відправлення.(т.2, арк.справи 215). Разом з тим, така неявка не перешкоджає розгляду скарги по суті через відсут-ність потреби в ній.(т.2, арк.справи 191).

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представника, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матері-ального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року ПАТ НАК «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Во-линської області з позовом до ДКП «Луцьктепло» про стягнення 21 449 774 грн. 46 коп. заборгова-ності, інфляційних втрат та річних.(т.1, арк.справи 2-4).

Рішенням господарського суду Волинської області від 05.06.2014р. у справі №906/336/14 відмовлено у позові. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги №14/6736/12, ук-ладений 02.11.2012р. ПАТ «Волиньгаз» та ПАТ НАК «Нафтогаз України» на суму 19 966 716 грн. 30 коп.(т.1, арк.справи 183-186).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.07.2014р., рішення гос-подарського суду Волинської області скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ДЧП «Луцьктепло» на користь ПАТ НАК «Нафтогаз Украї-ни» 19 966 716 грн. 30 коп. основного боргу, 170 891 грн. 91 коп. інфляційних втрат, 1 227 725 грн. 57 коп. -3% річних. В частині стягнення 84 440 грн. 63 коп. -3% річних в позові відмовлено.(т.2, арк.справи 20-27).

На виконання постанови РАГС господарським судом Волинської області 11.08.2014р. з ура-хуванням ухвали про виправлення описки видано наказ №903/336/14-1.(т.2, арк.справи 31,73).

13 серпня 2015р. Відповідач звернувся до господарського суду Волинської області із зая-вою про відстрочку до 31.12.2016р. виконання постанови апеляційного суду від 17.07.2014р., яку місцевий господарський суд (суддя Дем’як В.М.) задоволив частково, виконання судового рішення у даній справі ухвалою від 25.08.2015р. відстрочив до 31.12.2015р.(т.2, арк.справи 77-81, 125-127).

Доказів добровільного виконання Відповідачем постанови Рівненського апеляційного гос-подарського суду від 17.07.2014р. – матеріали даної справи не містять, разом з тим, 10.12.2015р. Підприємство вдруге звернулося до господарського суду Волинської області із заявою про відст-рочку виконання рішення до 31.12.2016р.(т.2, арк.справи 132-136).

Заява вмотивована тим, що на даний час ДКП «Луцьктепло» не має неможливості виконати рішення суду та повністю сплатити присуджені до стягнення суми, що пов’язується із перебуван-ням підприємства у важкому фінансово-економічному становищі. Відповідач також зазначив, що кошти які надходять першочергово розподіляються на оплату праці робітникам Підприємства, у ДКП «Луцьктепло» наявна велика дебіторська заборгованість та вживаються всі заходи для її по-гашення, а тому вважає можливим буде виконання судового рішення повністю та у встановлений спосіб не раніше грудня 2016р.(т.2, арк.справи 132-139).

Як зазначалось вище, господарський суд Волинської області від 22.12.2015р. частково за-доволив заяву, відстрочивши виконання рішення до 01.04.2016р.(арк. справи 172-174).

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і про-цесуального права, апеляційний суд вважає, що оскаржувана ухвала і підлягає скасуванню з огля-ду на наступне:

Згідно ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, господарський суд, який видав виконавчий до-кумент, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали пос-танови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відстрочка – це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який виз-начається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення мо-жуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможли-вим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК Укра-їни, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретни-ми термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про від-строчку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господар-ський суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини Відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи – наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківсь-ких рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридич-них осіб – стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Такої практики дотримується Вищий господарський суд України, що знайшло своє відобра-ження в пунктах 7.1.1, 7.2 постанови Пленуму №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України».

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов’язує відстрочення виконання судо-вого рішення у судовому порядку з об’єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Разом з тим, стаття 33 ГПК України встановлює обов’язок кожної сторони довести ті обс-тавини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Розглядаючи заяву про відстрочку виконання рішення, суд першої інстанції прийняв до уваги, що боржник-ДКП «Луцьктепло» є комунальним підприємством, яке на даний час перебуває в скрутному фінансовому становищі, основним видом діяльності якого є виробництво, розподіл та постачання теплової енергії для потреб соціально значимих об’єктів міста. Крім того, прийняв до уваги, діяльність Підприємства збиткова, а заборгованість споживачів перед Відповідачем є до-сить великою і те, що останній вживає всіх заходів для стягнення заборгованості за спожиті послу-ги теплопостачання. Визнавши такі обставини винятковими, що значно ускладнюють виконання Відповідачем – місцевий суд відстрочив виконання рішення у даній справі.(т.2, арк.справи 173).

Проте, на думку колегії суддів, винятковість обставин, що ускладнюють виконання рішення у даній справі або роблять його неможливим – заявою Підприємства від 07.12.2015р. не обґрунто-вано і не доведено, а матеріалами справи і оскаржуваною ухвалою – не стверджено.

При цьому, заперечуючи 13.01.2016р. підстави для відстрочки виконання судового рішення, НАК «Нафтогаз України» посилався на своє важке фінансове становище, зазначив, що відстрочка виконання рішення суду у даній справі зробить критичним його фінансове становище. Позивач вважає, що перебування у скрутному фінансовому становищі є результатом діяльності самого Від-повідача як суб’єкта господарювання і не пов’язане з його обов’язком розрахуватися за поставле-ний газ. Також на думку Позивача – неможливість сплатити борг не є винятковою обставиною для відстрочки, а застосування останньої призводить до затягування виконання.(т.2, арк.справи 193-194).

Колегія суддів зазначає, що добровільно Відповідач не погашав заборгованості.

Крім того, колегія суддів зауважує, що за аналогічних обставин місцевий суд вже відстро-чував виконання.(т.2, арк.справи 125-127). Разом з тим, Підприємство, борг якого утворився ще три роки тому, до закінчення відстрочка виконання рішення вдруге звернулося до суду із заявою про відстрочку, не надавши при цьому жодних доказів загрози банкрутства, відсутності коштів на банківських рахунках чи відсутності майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відстрочка подовжує період відновлення поруше-ного права стягувача, тому з метою вирішення питання про можливість її надання, а також визна-чення строку подовження виконання рішення суду, слід враховувати закріплені в нормах матеріа-льного права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судо-вого рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини – несвоєчасне виконання рі-шення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення су-ду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його спра-ви у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру…», а у системному розумінні даної норми та національного закону, – суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин даної справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв’язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005р. у справі «Чіжов проти Ук-раїни» (заява №6962/02) зазначено, що позитивним обов’язком держави є організація системи ви-конання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у пар.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З огляду на викладене, судом першої інстанції не взято до уваги, що вказані у заяві підстави для відстрочки виконання судового рішення, не є тими виключними обставинами, які створюють підґрунтя для її надання, оскільки економічна криза впливає не тільки на Відповідача, а й на Пози-вача, а по-друге, у випадку недостатності грошових коштів на рахунках, стягнення може бути зве-рнуте на майно боржника.

Окрім того, судом першої інстанції при прийнятті рішення щодо надання відстрочки, взято до уваги лише фінансовий стан боржника, який документально не підтверджений належними та допустимими доказами. Жодних фактів настання стихійного лиха або інших надзвичайних ситуа-цій, жодних обставин, фактичне настання яких зробило б неможливим виконання рішення вчасно боржником у заяві про відстрочення не наведено, а це в свою чергу, не дає суду можливості для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення.

Натомість, вирішуючи питання щодо відстрочки виконання рішення, місцевий господарсь-кий суд залишив зазначені обставини поза увагою.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що надання у даному випадку відстрочки є нев-мотивованим, позаяк фактичне зупинення виконання рішення на тривалий період здійснено без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, чим порушено основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавлено кредитора можливості захистити свої права, знижено авто-ритет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедли-вим. Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України, що вбачається з постанов від 19.11.2014р. у справі №5019/117/11, від 17.12.2015р. у справі №5015/3077/12, від 28.12.2015р. у справі №42/78-17/284.

Із зазначених мотивів колегія суддів не вбачає підстав для застосування відстрочки вико-нання рішення у даній справі.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на встановлені Рівненським апеляційним господарським судом обставини в сукуп-ності – доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, визнаються апеляційним судом такими, які згідно п.п. 1, 3 ч.1 ст.104 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, ос-кільки, за неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи місцевий господарський суд припустився невідповідності обставинам справи висновку, викладеного в ухвалі.

В зв’язку із задоволенням апеляційної скарги, понесені Позивачем витрати із сплати судо-вого збору покладаються на Відповідача.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 106, 121 Господарського процесуа-льного кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ПАТ НАК «Нафтогаз України» на ухвалу господарського суду Волин-ської області від 22.12.2015р. у справі №903/336/14 задоволити.

2. Ухвалу суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення (ухвалу), яким в задово-ленні заяви ДКП «Луцьктепло» від 07.12.2015р. про відстрочку виконання рішення відмовити.

3. Стягнути з Державного комунального підприємства «Луцьктепло» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 1 378 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Надати місцевому господарському суду доручення про видачу наказу.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

6. Справу №903/336/14 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Петухов М.Г.