Постанова № 55480858, 27.01.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2016 р.Справа № 914/2751/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання Бохонок В.З.

з участі представників: позивача ОСОБА_1Д, відповідача ОСОБА_2

у відкритому судовому засіданні розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» на рішення Господарського суду Львівської області від 20 жовтня 2015 року по справі №914/2751/15 за позовом Комунальної 3-ї міської клінічної лікарні до товариства з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» про стягнення 313354,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Комунальна 3-я міська клінічна лікарня звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» про стягнення 313354,21 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за умовами договору оренди нежитлового приміщення від 01.05.2001р. №0740-В (договір оренди), відповідач отримав в орендне користування терміном на 10 років (з 01.05.2001р. по 01.05.2011р.) окремо стоячу двоповерхову будівлю колишнього гінекологічного відділення Комунальної 3-ї міської клінічної лікарні (літера «Б-2») загальною площею 962,1 кв.м. по вул. Рапопорта, 6 у м. Львові. Оскільки після закінчення строку дії договору відповідач не повернув орендоване майно, договір не вважається припиненим, а відтак відповідач зобовязаний виконувати умови договору в частині сплати орендної плати.

Однак, всупереч умов договору відповідач не сплатив орендну плату за період липень-вересень 2012р., у звязку з чим в нього виникла заборгованість в сумі 177862,35 грн.

За неналежне виконання договірних обовязків, відповідачу нараховано інфляційні втрати в сумі 130155,99 грн., 3% річних в сумі 5335,87 грн.

24.09.2015 року позивач подав суду першої інстанції заяву про збільшення розміру позовних вимог в якій просив суд додатково стягнути з відповідача пеню в сумі 70593,38 грн.

В оскаржуваному рішенні Господарський суд Львівської області зазначив, що як вбачається з позовної заяви, позовні вимоги позивача стосувалися виключно стягнення заборгованості по орендній платі, інфляційних втрат та 3% річних. Стягнення з відповідача пені не було предметом позову. Тому, заява позивача про збільшення позовних вимог в якій він просить суд стягнути з відповідача пеню, фактично є заявою про зміну предмету позову.

За умовами ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Оскільки заява позивача про збільшення позовних вимог фактично є заявою про зміну предмету позову і вона подана до суду після початку розгляду справи по суті, Господарський суд Львівської області прийшов до висновку, що її слід залишити без розгляду.

Рішенням від 20 жовтня 2015 року Господарський суд Львівської області (суддя О. Запотічняк) позов задовольнив повністю. Стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» на користь Комунальної 3-ї міської клінічної лікарні 177862,35 грн. основного боргу, 130155,99 грн. інфляційних втрат, 5335,87 грн. 3% річних, та 6267,08 грн. судового збору.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» подало апеляційну скаргу, просить Львівський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 20 жовтня 2015 року у справі №914/2751/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вважає, що рішення є незаконним з підстав неповного зясування обставин справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, та таким, що винесене із порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Відповідач вказує, що позивач не виконав обовязку щодо виставлення йому рахунків. Вважає, що договір припинився, тому сплата оренди та штрафних санкцій за період липень-вересень 2012 року є необґрунтованою. Також зазначає, що рішенням суду визнано право спільної часткової власності Львівської міської ради та ТзОВ «Краківський ринок» на приміщення, за яке позивач просить стягнути з відповідача орендну плату.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, таку заперечує з підстав зазначених у ньому.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просить таку задовольнити. Представник позивача проти апеляційної скарги заперечує, оскаржуване рішення просить залишити без змін.

Згідно з ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок», матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін і вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 20 жовтня 2015 року у справі №914/2751/15 слід залишити без змін з таких підстав.

Згідно із матеріалами справи 01.05.2001р. Комунальна третя міська клінічна лікарня (орендодавець) та товариство з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» (орендар) уклали договір оренди нежитлового приміщення №0740-В, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець надає, а орендар приймає в орендне користування окремо стоячу будівлю бувшого гінекологічного відділення лікарні за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта, 6, загальною площею 962,1 кв.м., з них підвал 157,7 кв.м., 1-й поверх 442,3 кв.м., 2-й поверх 389,6 кв.м. (згідно поверхневого плану, що є невідємною частиною договору) для використання у господарській діяльності під складські приміщення.

Згідно п. 2.1 договору приміщення, вказані в п. 1 договору, надаються орендарю в орендне користування на умовах цього договору терміном на 10 років з 01.05.2001 року по 01.05.2011 року.

Підпунктом 3.3.6 п. 3.3 сторони погодили, що після закінчення строку дії договору оренди орендар зобовязується повернути орендодавцю обєкт оренди за актом прийому-передачі у стані, в якому він буде знаходитись на момент припинення договору оренди.

За умовами ч. 2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ч. 2 п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

За умовами п. 2.1 договору оренди цей договір укладений строком на 10 років.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 3.3.6 договору після закінчення дії договору орендар здає орендодавцю будівлю за актом передачі у такому стані, в якому вона буде на момент закінчення договору оренди.

Згідно ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Водночас, згідно із ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Як зазначено у ч.ч. 3, 4 п. 5.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», слід враховувати, що передбачені статтею 785 ЦК України наслідки, повязані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Водночас у розгляді справ зі спорів, що виникають з договорів оренди будівель або інших капітальних споруд, господарські суди мають враховувати умови договору та спеціальні норми статті 795 ЦК України, в силу яких договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору найму.

З наведеного випливає, що підставою для припинення дії договору оренди від 01.05.2001р. №0740-В, є підписання акту приймання-передачі приміщення.

Доказів повернення обєкта оренди та сплати орендної плати за період липень-вересень 2012 року матеріали справи не містять.

За приписами ч. 4 п. 5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» з урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним

Відповідно до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України, орендар зобовязаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 3.3.3 договору відповідач як орендар зобовязався не допускати погіршення стану наданої в оренду будівлі внаслідок своєї господарської діяльності та регулярно, один раз в місяць, не пізніше 10 числа наступного місяця сплачувати орендну плату, комунальні послуги, ПДВ, податок на землю згідно виставлених рахунків.

За умовами п. 4.1 договору орендна плата розраховується згідно постанови КМУ від 19.01.2000 р. №75.

Згідно долученого до справи розрахунку позовних вимог, за період липень-вересень 2012р. відповідачу було нараховано орендну плату з ПДВ в розмірі:

-липень 59425,99 грн.;

-серпень 59307,14 грн;

-вересень 59129,22 грн.

Всього 177862,35 грн.

За приписами ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зважаючи на те, що відповідач не повернув орендованого приміщення згідно акту приймання-передачі, продовжував ним користуватись, він зобовязаний був сплачувати орендну плату позивачу.

Проте відповідач всупереч умов договору не оплатив орендну плату за період липень-вересень 2012 року у звязку з чим в нього виникла заборгованість в сумі 177862,35 грн.

Згідно з ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За неналежне виконання договірних обовязків, відповідачу нараховано інфляційні втрати в сумі 130155,99 грн. та 3% річних в сумі 5335,87 грн.

В апеляційній скарзі відповідач зазначав, що позивач не виконав умови договору щодо надання йому рахунків, передбачених п.п. 3.3.3. п. 3.3. договору оренди. Проте ця обставина не впливає на обовязок відповідача щодо сплати орендної плати, оскільки орендна плата нарахована після закінчення строку договору оренди за фактичне користування обєктом оренди за період з 01.07. до 30.09.2012 р.

Відповідач також зазначав, що рішенням Господарського суду Львівської області від 01.08.2012р. у справі №5015/2286/12 визнано право спільної часткової власності Львівської міської ради та товариства з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» на приміщення в окремо стоячій будівлі бувшого гінекологічного відділення, що позначена на плані літерою Б-2 за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта, 6 загальною площею 933,9 м2 та визнано за ТОВ «Краківський ринок» право власності на частку в розмірі 77/100 приміщень в окремо стоячій будівлі бувшого гінекологічного відділення, що позначена на плані літерою Б-2 за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта, 6 загальною площею 933,9 м2.

Проте, доказів розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 01.05.2001р. №0740-В сторонами не надано. Крім того, вказане судове рішення набрало законної сили 10.04.2013 року.

За таких обставин твердження скаржника що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними не відповідає дійсності.

Згідно із ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Постановляючи оскаржене рішення Господарський суд Львівської області дослідив усі обставини справи, надані докази, дав їм належну юридичну оцінку та правильно застосував норми матеріального і процесуального права щодо вирішення спору. Отже, рішення Господарського суду Львівської області від 20 жовтня 2015 року у справі №914/2751/15 є обґрунтованим, відповідає вимогам закону. Доводи ж апеляційної скарги цього висновку не спростовують, а тому законних підстав для скасування оскарженого судового рішення немає.

Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 20 жовтня 2015 року у справі №914/2751/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддяГриців В.М.

суддяДавид Л.Л.

суддяКордюк Г.Т.