Постанова № 55480782, 03.02.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.02.2016 справа №905/2218/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю представників сторін: від позивача:Не зявився від відповідача:Не зявивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська», м. Добропілля, м. Білозерське, Донецька область на рішення господарського судуДонецької області від07.12.2015 рокупо справі№ 905/2218/15 (суддя: Левшина Я.О.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгова промислова група Алвіс», м. Дніпропетровськдо Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська», м. Добропілля, м. Білозерське, Донецька областьпростягнення 29 706,48 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська», м. Добропілля, м. Білозерське, Донецька область (далі «Позивач») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення суми заборгованості з Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська», м. Добропілля, м. Білозерське, Донецька область (далі «Відповідач») у розмірі 29 706,48 грн..

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.12.2015 року у справі № 905/2218/15 позов було задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта Білозерська» (ЄДРПОУ 36028628) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово промислова група Алвіс» (ЄДРПОУ 37071386) суму основного боргу у розмірі 29 706,48 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1 218,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 07.12.2015 року у справі № 905/2218/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова промислова група Алвіс», м. Дніпропетровськ в повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зокрема, судом не взято до уваги, що Позивач по справі, не довів, належними доказами, дату поставки продукції по Договору, внаслідок чого у Відповідача відсутнє порушення зобовязання по оплаті за продукцію.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14.01.2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 03.02.2016 року.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявились, поважність причин не явки суду не повідомили.

Приймаючи до уваги те, що явка представників сторін (учасників судового процесу) у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін.

Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась, складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним законним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.03.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова промислова група Алвіс» (далі «Постачальник») та Товариством з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» (далі-«Покупець») укладений договір поставки № 924-ШБЗ-УМТС ( далі «Договір») згідно з яким постачальник зобовязався поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі продукція, товар) в асортименті, кількості, в строки, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в даному Договорі та Специфікаціях, що є невідємними частинами даного Договору (п. 1.1. Договору).

Згідно з п. 1.2 Договору покупець зобовязан прийняти та сплатити поставлену в його власність продукцію у відповідності до умов цього Договору.

Приписами п. 4.3 Договору встановлено, що Постачальник зобовязаний надати Покупцеві наступні документи:

·рахунок фактуру;

·податкову накладну;

·видаткову накладну;

·відповідні товаросупровідні накладні (залізнична (товаро транспортна) накладна);

·сертифікат якості та/або паспорт;

·сертифікат відповідності ( у випадку, якщо продукція підлягає обовязковій сертифікації);

·дозвіл Держпромнагляду (у випадку, якщо отримання даного документу обовязково згідно нормам діючого законодавства);

·інструкцію (керівництво) з експлуатації (у випадку, якщо даний документ передбачений);

·технічну документацію, передбачену п. 2.3 цього Договору;

Відповідно до п. 4.8 Договору зобовязання Постачальника вважаються виконаними з моменту передачі Продукції в розпорядження Покупця в зясоване місце призначення поставки в асортименті, кількості, в строки, з якісними характеристиками, погодженими сторонами в Договорі та Специфікаціях до нього. Зобовязання покупця вважаються виконаними з моменту прийняття та сплати поставленої Продукції.

24.03.2015 року сторонами підписано Специфікацію до Договору № 924-ШБЗ-УМТС (далі «Специфікація»), якою визначено асортимент, кількість, ціну та строк поставки товару.

Відповідно до ст.. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1, ст. 215 Цивільного кодексу України).

У ч. 1, ст.. 207 Господарського Кодексу України (далі ГК) зазначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст.. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Твердження Відповідача, що поставка Продукції по Специфікації була здійснена не в строк, передбачений умовами Специфікації та Договору, в наслідок чого порушення виконання зобовязання по оплаті товару у Відповідача відсутнє - не приймається судом до уваги, оскільки Продукція була поставлена Позивачем, відповідно до умов Договору та Специфікації, що підтверджується видатковою накладною № НОМЕР_1 від 17.04.2015 року, підписаною сторонами та скріпленою печатками підприємств без будь-яких зауважень та заперечень, на підставі чого у Покупця виник обовязок сплатити вартість поставленого товару.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Отже, отримавши товар та не сплативши його вартість в повному обсязі, Покупець порушив вимоги Договору, Специфікації до нього та вимоги ст. 692 ЦК України.

Крім того, в апеляційній скарзі Відповідач зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив Товариству з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» в призначенні почеркознавчої експертизи.

Розглянувши зазначене клопотання, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду та залишає клопотання про призначення почеркознавчої експертизи - без задоволення, у звязку з недоведеністю та необґрунтованістю.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України, як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська», м. Добропілля, м. Білозерське, Донецька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 07.12.2015 року у справі № 905/2218/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: ОСОБА_1 Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3

Надруковано примірників:

1 позивачу;

1 відповідачу;

1 до справи;

1 ГСДО;

1 ДАГС.