Рішення № 55480223, 26.01.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2016 р. Справа № 911/4055/15

Господарський суд Київської області у складі колегії суддів: головуючий суддя Щоткін О.В., судді: Шевчук Н.Г. та Конюх О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»

за участю третьої особи ОСОБА_1 банк України

про стягнення 87 132 444, 08 грн.

за участю представників сторін:

позивач ОСОБА_2 предст. за довіреністю;

відповідач ОСОБА_3 предст. за довіреністю;

ОСОБА_4 предст. за довіреністю;

третя особа ОСОБА_5 предст. за довіреністю;

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулось Публічне акціонерне товариство Дельта Банк (позивач) з позовом до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (відповідач) про стягнення 87 132 444,08 грн. за Договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013, з яких 51 967 154,26 грн. заборгованості за тілом кредиту, 14 841 536,83 грн. заборгованості за процентами за користування кредитними коштами (за період з 27.12.2013 по 26.08.2015), 12 014 122,62 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту (за період з 13.10.2014 по 26.06.2015), 2 902 285,23 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків (за період з 13.05.2014 по 26.08.2015), 4 420 000,00 грн. штрафу (за період з 27.12.2013 по 21.07.2015), 793 041,00 грн. 3% річних від суми простроченої заборгованості зі сплати кредиту (за період з 13.10.2014 по 26.06.2015) та 194 314,15 грн. 3% річних від суми простроченої заборгованості за відсотками (за період з 13.05.2014 по 26.08.2015).

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на той факт, що на підставі договору кредитної лінії від 27.12.2013р. №ВКЛ-2007072/1 публічне акціонерне товариство Дельта Банк надав відповідачу державному підприємству спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Укрспирт кредит в розмірі 54 156 500,00 грн. на умовах сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірі 24% та терміном остаточного погашення кредитної заборгованості не пізніше 25.12.2014р. В порушення умов договору кредитної лінії від 27.12.2013р. №ВКЛ-2007072/1 відповідач заборгованість по кредиту та проценти за користування кредитними коштами в порядку, розмірі та строки, визначені договором кредитної лінії від 27.12.2013р. №ВКЛ-2007072/1, не сплатив, у звязку з чим за останнім утворилась заборгованість зі сплати кредитних коштів, прострочених процентів заборгованості за кредитом, заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, пені за несвоєчасне повернення кредиту, пені за несвоєчасну сплату відсотків, штрафу, 3% річних від суми простроченої заборгованості зі сплати кредиту та 3% річних від суми простроченої заборгованості за відсотками.

Ухвалою господарського суду Київської області 04.09.2015 було порушено провадження у справі № 911/4055/15 та призначено до розгляду на 19.10.2015 року.

У відзиві на позов, поданому до суду 16.10.2015 року, відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує в повному обсязі та зазначає, що позивач вже звертався до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості у розмір 57 298 054,46 гривень за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013 року, а саме заборгованості за кредитом, процентами, пені та штрафу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.09.2014 року у справі №911/3411/14 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ДП «Укрспирт» на користь ПАТ «Дельта Банк» 56 778 054,45 гривень, а саме: 54 156 500,00 грн. заборгованості за кредитом, 2 198 902,26 гривень заборгованості за процентами, 32 652,19 гривень пені, 390 000 гривень штрафу, а також 73 080,00 гривень судового збору. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 року у справі № 911/3411/14 апеляційну скаргу ДП «Укрспирт» задоволено частково, рішення господарського суду змінено в частині стягнення суми штрафу, в іншій частині залишено без змін.

Таким чином, на думку відповідача, провадження у справі 911/4055/15 має бути припинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки є рішення про той же предмет спору між ДП «Укрспирт» та ПАТ «Дельта Банк» і з тих же підстав, що і справа №911/3411/15.

До того ж, відповідач на стадії виконання судового рішення повністю виконав умови Договору кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013 року та погасив заборгованість згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 року у справі № 911/3411/14, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження № 46994164 від 22.06.2015 року.

В судовому засіданні 19.10.2015 року було оголошено перерву до 27.10.2015 року.

27.10.2015 року ПАТ «Дельта Банк» подав додаткові пояснення стосовно застосування наслідків нікчемності правочинів. На його думку, договір про відступлення права вимоги від 12.09.2014, укладений з ТОВ «Компанія з управління активами «Дельта Кепітал» містить передбачені чинним законодавством ознаки нікчемності, у звязку з чим, керуючись положеннями статті 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», статтей 215, 216, 228 ЦК України було вирішено затвердити результати перевірки щодо виявлення правочину, який є нікчемним відповідно до ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та наслідків такої нікчемності.

Крім того, як стверджує позивач, господарський суд Київської області у справі №911/2111/15 надав належну правову оцінку правочину договору про відступлення права вимоги від 12.09.2014 року та встановив його нікчемність.

У додаткових поясненнях відповідача № 26/10-15 від 26.10.2015 щодо нікчемності правочину від 12.09.2014, він зазначає, що ПАТ «Дельта Банк» не вказує ту обставину, що вимоги за договором кредитної лінії неодноразово були передані третім особам на підставі договорів про відступлення права вимоги.

Так, договором про відступлення права вимоги від 12.09.2014 року ПАТ «Дельта Банк» передав право належного виконання договору кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013 року в сумі 58 129 954, 99 грн. ТОВ «Компанія з управління активами адміністратор Пенсійних фондів «Дельта Кепітал».

У звязку зі зміною найменування ТОВ «Компанія з управління активами адміністратор Пенсійних фондів «Дельта Кепітал» на товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами ОСОБА_6 Менеджмент, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами ОСОБА_6 Менеджмент була укладена Додаткова угода № 1 від 22.12.2014 року.

Пізніше, товариство з обмеженою відповідальністю Компанія управління активами ОСОБА_6 Менеджмент вимоги за договором кредитної лінії від 27.12.2013 року відступило товариству з обмеженою відповідальністю Правнича консалтингова група (договір від 12.02.2015 року).

Разом з тим, як стверджує відповідач, 28.04.2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю Правнича консалтингова група та товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Аккорд було укладено договір факторингу №1/28-04, відповідно до умов якого фактору було передано право вимоги за договором кредитної лінії від 27.12.2013р. №ВКЛ-2007072/1. А тому, права позивача не порушені і з огляду на норми ст. 1 ГПК України останній не має права на звернення до суду, оскільки вказані вимоги перейшли до третьої особи.

Ухвалою суду від 27.10.2015 року строк розгляду спору було продовжено на 15 днів. Також ухвалою суду від 27.10.2015 року було задоволено клопотання про розгляд справи № 911/4055/15 у закритому судовому засіданні.

В судовому засіданні 27.10.2015 року оголошено перерву до 16.11.2015 року.

16.11.2015 року на адресу суду (вх. номер 27154/15) ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» подані додаткові пояснення, в яких він зазначає, що зважаючи на той факт, що ТОВ «ФК «Аккорд» набуло права вимоги щодо сплати процентів за Кредитним договором, останній звернувся до суду з позовом до ДП «Укрспирт» про стягнення процентів за період з 28.07.2014 року по 30.04.2015 року у розмірі 10 490 307,77 гривень (справа № 911/2115/15).

Крім того, ТОВ «ФК «Аккорд» звернулося до суду з позовом до ДП «Укрспирт» про стягнення процентів по Кредитному договору за період з 01.05.2015 року по 31.05.2015 року у розмірі 993 800,01 гривень. Рішенням господарського суду Київської області від 21.07.2015 року у справі № 911/2429/15 позовні вимоги ТОВ «ФК «Аккорд» задоволено повністю.

Отже, відповідач робить висновок, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 року у справі № 911/3411/14, рішеннями Господарського суду Київської області у справі № 911/2115/15 від 20.07.2015 року та №911/2429/15 від 21.07.2015 року вже стягнуто з ДП «Укрспирт» заборгованість за процентами згідно Кредитного договору за період з 27.12.2013 року по 31.05.2015 року, а тому повторне стягнення процентів за даний період є необґрунтованим, провадження у справі за вказаними вимогами підлягає припиненню.

Щодо стягнення 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту, то відповідач зазначає, що ПАТ «Дельта Банк» вимагає стягнення з ДП «Укрспирт» 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту за період з 13.10.2014 року по 26.06.2015 року у розмірі 793 041,00 грн., однак провадження за вказаною вимогою підлягає припиненню, оскільки такі вимоги вже були предметом розгляду в господарському суді (справа №911/2111/15).

З приводу безпідставного посилання на нікчемність договору про відступлення права вимоги правочину, то зі слів відповідача, дане питання вже досліджувалось в судових справах № 911/2111/15, № 911/2115/15 та встановлено відсутність підстав для визнання договору про відступлення права вимоги від 12.09.14 нікчемними, а тому з огляду на приписи ст. 35 ГПК України, дані обставини не підлягають доказуванню у даній судовій справі.

Крім того, як стверджує відповідач, 02.11.2015 року Окружний адміністративний суд м. Києва розглянув справу № 826/15792/15 за позовом ТОВ «Правнича консалтингова група» до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк», де позовні вимоги задовольнив повністю, визнав протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк» щодо визнання нікчемним Договору про відступлення права вимоги від 12.09.2014 року; визнав протиправним та скасував рішення (у формі повідомлення про нікчемність правочинів від 22.07.2015 року) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк» щодо визнання нікчемним Договору про відступлення права вимоги від 12.09.2014 року, укладеного між ТОВ «Компанія з управління активами «Дельта-Капітал» (згідно Додаткової угоди № 1 від 22.12.2014р. перейменованого в товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами ОСОБА_6 Менеджмент) та ПАТ «Дельта Банк». Вказаним судовим рішенням встановлено, що жодних підстав для визнання договору про відступлення права вимоги нікчемним немає.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.11.2015 року було призначено колегіальний розгляд справи № 911/4055/15.

На підставі протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів було призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Щоткін О.В., судді Конюх О.В., Шевчук Н.Г.

Ухвалою суду від 25.11.2015 року прийнято справу № 911/4055/15 до провадження у складі колегії: головуючий суддя Щоткін О.В., судді Конюх О.В., Шевчук Н.Г., розгляд справи призначено на 11.01.2016 року.

В додаткових поясненнях позивача, поданих до суду 05.01.2016, він наголошує, що ОСОБА_1, уклавши договір про відступлення права вимоги від 12.09.2014 року з ТОВ «Компанія з управління активами «Дельта-Капітал», уступив третій особі передані в заставу ОСОБА_1 Банком України майнові права за Кредитним договором, чим порушив вимоги п. 2.1 Договору застави майнових прав № 06/ЗМП від 26.02.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 Банком України та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», а тому на підставі п. 5 ч. 3 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вказані обставини є ознакою нікчемності правочину.

Ухвалою господарського суду від 11.01.2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 банк України, розгляд справи призначено на 25.01.2016року.

25.01.2016 відповідач подав клопотання, в якому просить суд долучити до матеріалів справи ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2016 року у справі № 826/15792/15 про залишення без змін постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2015 року, предметом розгляду якої було скасування рішення (у формі повідомлення про нікчемність правочинів від 22.07.2015 року) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк» щодо визнання нікчемним Договору про відступлення права вимоги від 12.09.2014 року, укладеного між ТОВ «Компанія з управління активами «Дельта Кепітал» та ПАТ «Дельта Банк».

В додаткових поясненнях, поданих 25.01.2016, позивач вказує на порушення п.п. 1, 5, 7, 8 ч. 3 ст. 38 ЗУ «Про гарантування вкладів фізичних осіб» при укладенні договору про відступлення права вимоги, зокрема, зазначає, що банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог, банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк уклав правочини (у тому числі договори) умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України (п. 8 ч. 3 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Третя особа в своїх поясненнях, поданих до суду 25.01.2016, викладені в позовній заяві вимоги підтримує повністю та просить задовольнити позов в повному обсязі.

В судовому засіданні 25.01.2016 року оголошено перерву до 26.01.2016 року.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Частиною 1 статті 85 ГПК України передбачено, що прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

26.01.2016 в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, суд,-

встановив:

27.12.2013р. між публічним акціонерним товариством Дельта Банк (кредитор) та Державним підприємством Укрспирт (позичальник) було укладено Договір кредитної лінії №ВКЛ-2007072/1 (далі Основний договір), згідно якого кредитор зобовязується надавати позичальнику грошові кошти (кредит) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Відповідно до умов Основного договору, надання кредиту здійснювалось окремими частинами (надалі за текстом кожна частина окремо транш, а у сукупності транші), на умовах визначених цим договором, в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 130 000 000,00 грн. зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 24% річних, в порядку визначеному цим договором та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 25.12.2014р. включно (підпункт 1.1.1. пункту 1.1. Основного договору).

У випадку невиконання позичальником зобовязань, передбачених підпунктами 1.1.2., 3.3.13.1.-3.3.13.3 та пунктом 2.7. цього договору, плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 26% річних, починаючи з моменту невиконання зазначених зобовязань. Плата за користування кредитом в розмірі 26% річних діє до дня (включно) виконання умов передбачених підпунктами 1.1.2., 3.3.13.1.-3.3.13.3 та пунктом 2.7. цього договору. При цьому сторони погодили, що встановлення зазначеного розміру плати за користування кредитом є заздалегідь погодженим (підпункт 1.1.3. пункту 1.1. Основного договору).

Нарахування процентів за користування кредитом (траншем) здійснюється у валюті кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, за фактичну кількість днів користування кредитом (траншем) в період (28-29-30-31/365), в також в день погашення заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту (траншу) (пункт 2.6. Основного договору).

Сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно, не пізніше 31 числа в грудні 2014 року, а в інші місяці не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти (пункт 2.7. Основного договору);

Цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобовязань за цим договором (пункт 8.3. Основного договору).

Графік зменшення максимального ліміту заборгованості визначений підпунктом 1.1.2. пункту 1.1. Основного договору.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Оскільки, на думку позивача, відповідач свої зобовязання за договором не виконав, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 51 967 154,26 грн. заборгованості за кредитом згідно Договору кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013 (з 26.12.2014 по 26.08.2014), 14 841 536,83 грн. заборгованості за процентами за користування кредитними коштами (за період з 27.12.2013 по 26.08.2015), 12 014 122,62 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту (за період з 13.10.2014 по 26.06.2015), 2 902 285,23 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків (період з 13.05.2014 по 26.08.2015), 4 420 000,00 грн. штрафу (за період з 27.12.2013 по 21.07.2015), 793 041,00 грн. 3% річних від суми простроченої заборгованості зі сплати кредиту (за період з 13.10.2014 по 26.06.2015) та 194 314,15 грн. 3% річних від суми простроченої заборгованості за відсотками (за період з 13.05.2014 по 26.08.2015).

Під час розгляду справи по суті судом встановлено, що ПАТ «Дельта Банк» вже зверталось до суду з позовом про стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії №ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013 в розмірі 54 156 500, 00 грн. тіла кредиту, заборгованості за процентами в розмірі 2 198 902, 26 грн. за період з 27.12.2013 року по 27.07.2014 року, пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 10 241, 46 грн. за період з 13.05.2014 року по 29.05.2014 року, пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 22 410, 73 грн. з період з 11.06.2014 року по 16.07.2014 року, штрафу (на підставі п. 4.2. договору за кожний випадок порушення п.п. 3.3.4, 3.3.13.1 Кредитного договору) в розмірі 910 000, 00 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 30.09.2014р. у справі №911/3411/14 стягнуто з ДП Укрспирт на користь публічного акціонерного товариства Дельта Банк 54 156 500,00 грн. заборгованості за кредитом, 2 198 902,26 грн. заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, 32 652,19 грн. пені, 390 000,00 грн. штрафу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014р. рішення господарського суду Київської області від 30.09.2014р. у справі 911/3411/14 змінено в частині стягнення суми штрафу, стягнуто з державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Укрспирт на користь публічного акціонерного товариства Дельта Банк 54 156 500,00 грн. заборгованості за кредитом, 2 198 902,26 грн. заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, 32 652,19 грн. пені, 162 469,50 грн. штрафу, в іншій частині позову відмовлено.

Зазначеними рішеннями судів встановлено факт наявності простроченої заборгованості ДП Укрспирт перед публічним акціонерним товариством Дельта Банк в сумі 54 156 500,00 грн. щодо повернення тіла кредиту, та відповідно обовязок боржника (позичальника за Основним договором), у звязку із простроченням грошового зобовязання, сплатити кредитору борг по кредиту, проценти за користування кредитом та штрафні санкції за прострочення виконання грошового зобовязання.

У відзиві на позов та додаткових поясненнях, відповідач неодноразово наголошував на факті повторного звернення позивача до суду з тими ж вимогами та на тих підставах, у звязку з чим просив суд припинити провадження у справі на підставі п. 2 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, а також рішення та постанову апеляційної інстанцій у справі №911/3411/14, встановила, що предметом розгляду справи № 911/3411/14 було стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013, яка складалась з 54 156 500 грн. тіла кредиту, заборгованості за процентами в розмірі 2 198 902, 26 грн. (за період з 27.12.2013 по 27.07.2014), пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 10 241, 46 грн. (за період з 13.05.2014 по 29.05.2014), пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 22 410, 73 грн. (за період з 11.06.2014 по 16.07.2014 ), штрафу в розмірі 910 000, 00 грн.

Оскільки позивач в межах даної справи повторно просить стягнути з відповідача заборгованість за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013р., яка складається з 51 967 154,26 грн. тіла кредиту, 14 841 536,83 грн. заборгованості за процентами за користування кредитними коштами (за період з 27.12.2013 по 26.08.2015), 12 014 122,62 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту (за період з 13.10.2014 по 26.06.2015), 2 902 285,23 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків (за період з 13.05.2014 по 26.08.2015), 4 420 000,00 грн. штрафу (за період з 27.12.2013 по 21.07.2015), 793 041,00 грн. 3% річних від суми простроченої заборгованості зі сплати кредиту (за період з 13.10.2014 по 26.06.2015) та 194 314,15 грн. 3% річних від суми простроченої заборгованості за відсотками (за період з 13.05.2014 по 26.08.2015), частина якої вже була предметом розгляду в межах справи № 911/3411/14, суд приходить до висновку, що провадження у справі № 911/4055/15 в частині стягнення 51 967 154, 26 грн. тіла кредиту, заборгованості за процентами в розмірі 2 198 902, 26 грн. (за період з 27.12.2013 по 27.07.2014), пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 10 241, 46 грн. (за період з 13.05.2014 по 29.05.2014), пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 22 410, 73 грн. (за період з 11.06.2014 по 16.07.2014 ), штрафу в розмірі 910 000, 00 грн. підлягає припиненню на підставі п.2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки ці вимоги вже були предметом розгляду в справі № 911/3411/14 та є відповідні рішення господарського суду Київської області та суду апеляційної інстанції, які в межах своєї компетенції вирішили господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Що стосується решти заявлених вимог, то колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані докази в сукупності, дійшла до висновку, що в решті позовних вимог, зокрема, частині стягнення 12 642 634, 57 грн. заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, 12 014 122,62 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 2 869 633, 04 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 3 510 000,00 грн. штрафу, 793 041,00 грн. 3% річних від суми простроченої заборгованості зі сплати кредиту та 194 314,15 грн. 3% річних від суми простроченої заборгованості за відсотками, слід відмовити з огляду на наступне:

Як вбачається з поданих матеріалів, права та обовязки згідно Кредитного договору були неодноразово передані третім особам. Так, згідно Договору про відступлення права вимоги від 12.09.2014р., укладеного між публічним акціонерним товариством Дельта Банк (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами адміністратор пенсійних фондів Дельта-Капітал, а в подальшому товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами ОСОБА_6 Менеджмент (новий кредитор), в редакції Додаткового договору від 22.12.2014р. №1 до Договору про відступлення права вимоги від 12.09.2014р., у звязку з частковим виконанням боржником зобовязань за Основним договором в сумі 4 388 248,00 грн. первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги належного виконання зобовязань ДП Укрспирт за Основним договором, в тому числі право вимоги щодо: повернення заборгованості за кредитом в розмірі 51 967 154,26 грн.; повернення (сплати) заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 1 774 552,73 грн.; повернення (сплати) заборгованості за процентами та/або процентів, що не нараховані та підлягають нарахуванню за Основним договором. Всього загальна сума вимог, які нараховані та/або предявлені за Основним договором станом на 22.12.2014р. складає 53 741 706,99 грн.

За умовами вказаного договору про відступлення права вимоги від 12.09.2014р., первісний кредитор зобовязується передати новому кредитору, а новий кредитор прийняти та оплатити на умовах цього договору всі права вимоги та інші права, які належать первісному кредитору (підпункт 1.1.1. пункту 1.1.);

З моменту набрання чинності цим договором, новий кредитор повністю замінює первісного кредитора у Основному договорі, зазначеному в пункті 1.1. цього договору. та отримує всі права, що виникають з договорів, укладених в забезпечення виконання боржником зобовязань за Основним договором, що зазначені в пункті 1.2. цього договору (пункт 1.3.).

Сторони погодили, що до нового кредитора переходять всі права вимоги за Основним договором та договорами, укладеними в забезпечення виконання боржником своїх зобовязань за Основним договором, в повному обсязі і на умовах, визначених Основним договором, включаючи права вимоги до боржника по поверненню отриманого кредиту, сплати процентів за його користування, комісій, штрафів та пені, які вже нараховані первісним кредитором на дату укладення цього договору і розмір яких зазначений в пункті 1.1. цього договору, а також права вимоги, які виникнуть за Основним договором в майбутньому в момент набрання чинності цим договором, який визначений у пункті 5.2. цього договору (пункт 2.3.).

Сторони дійшли згоди, що цей договір набирає чинності, а у його сторін виникають взаємні права та обовязки, передбачені цим договором, виключно на наступний день після настання відкладальної обставини, під якою сторони розуміють відсутність добровільного повного погашення заборгованості за Основним договором в строк до 11.02.2015р. включно (пункт 5.2.).

Після набрання чинності цим договором новий кредитор має право здійснити наступне відступлення права вимоги за Основним договором та договорами, укладеними в забезпечення належного виконання основного зобовязання на користь будь-якої третьої особи до проведення розрахунку з первісним кредитором (пункт 5.3.).

В подальшому, 12.02.2015р. між товариством з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами ОСОБА_6 Менеджмент (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю Правнича консалтингова група (новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги №8/2-VP, згідно якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги належного виконання зобовязань ДП Укрспирт (боржник) за Основним договором, в тому числі право вимоги щодо: повернення заборгованості за кредитом в розмірі 51 967 154,26 грн.; повернення (сплата) заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 1 774 552,73 грн.; повернення (сплата) заборгованості за процентами та/або процентів, що не нараховані та підлягають нарахуванню за Основним договором. Всього загальна сума вимог, які нараховані та/або предявлені за Основним договором станом на дату укладення цього договору складає 53 741 706,99 грн. (пункт 1.1.).

За умовами вказаного договору про відступлення права вимоги від 12.02.2015р., з моменту набрання чинності цим договором, новий кредитор повністю замінює первісного кредитора у Основному договорі, зазначеному в пункті 1.1. цього договору, та отримує всі права, що виникають з договорів, укладених в забезпечення виконання боржником зобовязань за Основним договором, що зазначені в пункті 1.3. цього договору (пункт 1.4.).

З моменту підписання уповноваженими представниками сторін цього договору, до нового кредитора переходять всі права вимоги за Основним договором та договорами, укладеними в забезпечення виконання боржником своїх зобовязань за Основним договором, в повному обсязі і на умовах, визначених Основним договором, включаючи права вимоги до боржника по поверненню отриманого кредиту, сплати процентів за його користування, комісій, штрафів та пені, які вже нараховані первісним кредитором на дату укладення цього договору і розмір яких зазначений в пункті 1.1. цього договору, а також права вимоги, які виникнуть за Основним договором в майбутньому в момент набрання чинності цим договором, який визначений у пункті 5.2. цього договору (пункт 2.3.).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим договором (пункт 5.3.).

На підставі вищевказаних договорів, господарський суд Київської області своєю ухвалою від 17.03.2015р. у справі №911/3411/14, яка позивачем не оскаржена та чинна на сьогоднішній день, здійснив заміну позивача (стягувача) публічне акціонерне товариство Дельта Банк на його процесуального правонаступника ТОВ Правнича консалтингова група.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, цивільній або адміністративній, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких бере участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що на момент звернення позивача до суду його права не були порушені, оскільки він уступив своє право вимоги за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013 іншим особам.

В додаткових поясненнях до позовної заяви, позивач заявляє про нікчемність договору про відступлення права вимоги від 12.09.2014 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Компанія з управління активами «Дельта Кепітал», яке в подальшому було перейменоване в ТОВ «Компанія з управління активами «ОСОБА_6 Менеджмент» (Додаткова угода № 1 від 22.12.2014 до Договору від 12.09.2014), оскільки при його укладанні було допущено ряд порушень законодавства та обмежень, встановлених ОСОБА_1 Банком України. Так, позивач зазначає про порушення норм ч. 3 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» при його укладенні, зокрема: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (п. 1 ч. 3 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), 2) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» (п. 5 ч. 3 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), 3) банк уклав правочини (у тому числі договори) умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку (п. 7 ч. 3 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), 4) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України (п. 8 ч. 3 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Відповідач у письмових поясненнях на позов зазначає, що посилання на нікчемність правочину про відступлення права вимоги від 12.09.2014 року є безпідставним, оскільки ці обставини не підтверджуються матеріалами справи та нормами законодавства. Крім того, в судових справах № 911/2111/15 та № 911/2115/15 питання нікчемності правочину вже досліджувалось та постановами Київського апеляційного господарського суду встановлені обставини правомірності правочинів про відступлення права вимоги за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013 року, а тому в силу ст. 35 ГПК України питання нікчемності не підлягає доказуванню.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи та дослідивши питання нікчемності договору про відступлення права вимоги від 12.09.2014 не може погодитись з такою позицією позивача, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Правління ОСОБА_1 банку України від 02.03.2015 №150 Про віднесення Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до категорії неплатоспроможних ПАТ «Дельта Банк» було віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі вказаної Постанови, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 51 від 02.03.2015 Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві Дельта Банк, яким з 03.03.2015 розпочато процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» (далі Уповноважена особа Фонду).

Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Наказом Уповноваженої особи Фонду Про перевірку правочинів (договорів) в АТ Дельта Банк № 67 від 11.03.2015 вирішено здійснити у ПАТ «Дельта Банк» перевірку правочинів (інших договорів), вчинених (укладених) ПАТ «Дельта Банк» протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, для чого створено відповідні комісії, в тому числі комісію з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями (далі Комісія Фонду).

Частина 3 ст. 38 ЗУ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб встановлює, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України Про банки і банківську діяльність; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Комісія Фонду, за результатами проведення перевірки, дійшла висновків про те, що Договір відступлення права вимоги від 12.09.2014 містить ознаки нікчемності, передбачені пунктами 1, 5, 7, 8 ч. 3 ст. 38 ЗУ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, які виклала у протоколі № 21 від 20.07.2015 засідання Комісії Фонду.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

З приводу того, що за Договором відступлення права вимоги від 12.09.2014 ПАТ «Дельта Банк» прийняло на себе зобов'язання щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до ЗУ Про банки і банківську діяльність, що відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 38 ЗУ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб є ознакою нікчемності правочину, слід зазначити:

Як вбачається з Протоколу № 21 Комісії Фонду, який був досліджений в судовому засіданні, висновків про нікчемність Договору відступлення права вимоги від 12.09.2014 з підстав п. 5 ч. 3 ст. 38 Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Комісія Фонду дійшла виходячи з того, що за Договором ПАТ «Дельта Банк» прийняло на себе зобов'язання з порушенням своїх зобовязань перед ОСОБА_1 Банком України та вимог ст. 66 Закону України Про банки і банківську діяльність, згідно з якою до повноважень ОСОБА_1 Банку України належить встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків, та ст. 47 ЗУ Про банки і банківську діяльність, якою визначено, що ОСОБА_1 України з метою захисту прав вкладників та інших кредиторів має право встановлювати додаткові вимоги, включаючи вимоги щодо підвищення рівня регулятивного капіталу банку чи інших економічних нормативів, щодо певного виду діяльності та надання фінансових послуг, які має право здійснювати банк.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком Комісії Фонду, оскільки підстава віднесення правочину до нікчемних, визначена у п. 5 ст. 38 ЗУ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб передбачає наявність факту прийняття банком на себе додаткових зобовязань, які забезпечують належне виконання основного зобовязання та виникають та існують лише за умови існування основного, в той час як укладення Договору відступлення права вимоги від 12.09.14 не потягнуло за собою виникнення у банку навіть основних грошових зобовязань за ним, не кажучи вже про додаткові.

Договір відступлення права вимоги від 12.09.2014 не передбачав прийняття ПАТ «Дельта Банк» додаткових зобовязань (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до ЗУ Про банки і банківську діяльність, у вказаному зобовязанні ПАТ «Дельта Банк» виступало кредитором, а не боржником та, відповідно, жодних зобовязань на себе не брало.

Крім того, з огляду на умови Договору відступлення права вимоги від 12.09.14, відсутні будь-які підстави вважати, що ПАТ «Дельта Банк» за його умовами прийняло на себе зобов'язання щодо забезпечення виконання грошових вимог, а відтак, Договір відступлення права вимоги від 12.09.14 в будь-якому випадку не відповідає ознакам нікчемності, встановленим п. 5 ч. 3 ст. 38 ЗУ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

Згідно тверджень позивача, ПАТ «Дельта Банк» відмовилось від власних майнових вимог, що зазначено у п. 1 ч. 3 ст. 38 ЗУ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб як ознака нікчемності правочину. До того ж, на його думку, окремому кредитору - ТОВ «Компанія з управління активами «ОСОБА_6 Менеджмент» було передано майно (майнові права) ПАТ «Дельта Банк», через що вказаним кредитором отримано переваги, не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами ПАТ «Дельта Банк», що відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 ЗУ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб є ознакою нікчемності правочину.

Зі змісту Протоколу № 21 Комісії Фонду вбачається, що таких висновків Комісія Фонду дійшла виходячи з того, що всі перерахування коштів, які в результаті були перераховані ПАТ «Дельта Банк», відповідно до умов Договору відступлення права вимоги, здійснювалось клієнтами кредиторами ПАТ «Дельта Банк» в межах їх балансу. На момент фактичної уступки прав вимоги за Кредитним договором очевидною була обмеженість у використанні ПАТ «Дельта Банк», ТОВ Клевер Менеджмент та ТОВ Проціон-Торг коштів на їх рахунках, у звязку із неможливістю ПАТ «Дельта Банк» виконувати належним чином свої зобовязання перед кредиторами (вкладниками, клієнтами), яке в той період перебувало у важкому фінансовому стані, а вже після віднесення його до категорії проблемних (постановою Правління ОСОБА_1 банку України від 30.10.2014 року за № 692/БТ), не отримало реальних грошових надходжень на оплату відступлених майнових вимог. Умови Договору відступлення права вимоги від 12.09.14 (з урахуванням Додаткової угоди про перейменуванням ТОВ «Компанія з управління активами «Дельта Кепітал» на ТОВ «Компанія з управління активами «ОСОБА_6 Менеджмент») надають переваги ТОВ «Компанія з управління активами «ОСОБА_6 Менеджмент», як кредитору перед іншими кредиторами.

З огляду на вказані обставини, Комісія Фонду дійшла висновку, що ПАТ «Дельта Банк» уклало Договір відступлення права вимоги від 12.09.14 та в подальшому прийняло оплату за ним без реальних грошових надходжень, внаслідок чого: 1. відмовилось від власних майнових вимог, що зазначено у п. 1 ч. 3 ст. 38 ЗУ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб як ознака нікчемності правочину; 2. було передано майно (майнові права) Банку окремому кредитору, через що ним отримано переваги, не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами банку, що зазначено у п. 7 ч. 3 ст. 38 ЗУ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб як ознака нікчемності правочину.

Суд не може погодитись з вищевказаною думкою Комісії Фонду, оскільки враховуючи, що до категорії проблемних ПАТ «Дельта Банк» було віднесено 30.10.2014 постановою Правління НБУ № 692/БТ, а до категорії неплатоспроможних 02.03.2015 на підставі постанови Правління НБУ № 150, на дату укладення Договору відступлення права вимоги 12.09.2014 ПАТ «Дельта Банк» у господарських відносинах виступало як будь-який інший банк.

Жодні підстави вважати, що ТОВ «Компанія з управління активами «ОСОБА_6 Менеджмент», ТОВ Клевер Менеджмент та ТОВ Порціон-Торг станом на 12.02.2015 дату операцій по своїх рахунках, відкритих у ПАТ «Дельта Банк», внаслідок проведення яких ТОВ «Компанія з управління активами «ОСОБА_6 Менеджмент» виконало свої грошові зобовязання за Договором відступлення права вимоги перед ПАТ «Дельта Банк», були обізнані про факт віднесення останнього до проблемних на підставі постанови Правління НБУ № 692/БТ від 30.10.2014, яка носить гриф Банківська таємниця, відсутні.

До того ж, незважаючи на те, що рахунки вказаних осіб відкриті у ПАТ «Дельта Банк», доказів того, що вони мали труднощі у проведенні операцій по них 12.02.2015, матеріали справи не містять.

Відповідно, думка Комісії Фонду про те, що для ТОВ «Компанія з управління активами «ОСОБА_6 Менеджмент», ТОВ Клевер Менеджмент та ТОВ Порціон-Торг на момент фактичної уступки прав вимоги за Кредитним договором очевидною була обмеженість у використанні коштів на їх рахунках, у звязку із неможливістю ПАТ «Дельта Банк» виконувати належним чином свої зобовязання перед кредиторами (вкладниками, клієнтами) через перебування її у важкому фінансовому стані, є припущенням, яке не ґрунтується на будь-яких доказах.

Висновку про те, що ТОВ «Компанія з управління активами «ОСОБА_6 Менеджмент» набуло переваг перед іншими кредиторами внаслідок укладення ПАТ «Дельта Банк» з ним Договору відступлення права вимоги від 12.09.2014 (з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 22.12.2014), Комісія Фонду дійшла вважаючи, що укладення вказаного Договору мало на меті не реальне відчуження майнових прав, кошти від оплати яких мали бути спрямовані на покращення фінансового стану ПАТ «Дельта Банк» та належне виконання ним своїх зобовязань перед вкладниками та іншими кредиторами, а забезпечення вимог окремого кредитора ТОВ «Компанія з управління активами «ОСОБА_6 Менеджмент», який був пов'язаною особою ПАТ «Дельта Банк» та мав на рахунках, відкритих у Банку, значні грошові кошти, і у випадку ліквідації ПАТ «Дельта Банк» є ризик часткового чи повного незадоволення вимоги ТОВ «Компанія з управління активами «ОСОБА_6 Менеджмент» як кредитора ПАТ «Дельта Банк», яке в такому випадку перетворюється на його боржника щодо коштів на рахунках.

Доказів того, що Договір відступлення права вимоги від 12.09.2014 в установленому законом порядку визнаний фіктивним (ст.234 ЦК України) чи удаваним (ст.233 ЦК України), або що у судовому порядку доведено, що його укладено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною (ст.232 ЦК України), або будь-яких інших належних документальних доказів, якими вказані обставини могли б бути підтверджені, матеріали справи не містять.

Крім того, ТОВ «Компанія з управління активами «ОСОБА_6 Менеджмент» бере участь у Договорі відступлення права вимоги не як кредитор ПАТ «Дельта Банк», з яким в нього укладено договір банківських рахунків, а як особа, яка взяла на себе грошові зобовязання перед ПАТ «Дельта Банк», і останній при цьому набув статусу кредитора відносно ТОВ «Компанія з управління активами «ОСОБА_6 Менеджмент».

Отже, висновку про те, що через передачу майна (майнових прав) ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Компанія з управління активами «ОСОБА_6 Менеджмент» отримано переваги, не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами банку, Комісія Фонду дійшла з припущень, не підтверджених відповідними належними доказами.

Щодо висновків Комісії Фонду про те, що після віднесення її до категорії проблемних постановою Правління ОСОБА_1 банку України від 30.10.2014 року за № 692/БТ ПАТ «Дельта Банк» не отримало реальних грошових надходжень на оплату відступлених майнових вимог, і що воно відмовилось від власних майнових вимог, окрім вищевикладеного, слід зазначити про таке.

Зі змісту Протоколу № 21 Комісії Фонду слідує, що висновку про те, що ОСОБА_1 відмовився від власних майнових вимог, Комісія Фонду дійшла виходячи з того, що постановою Правління ОСОБА_1 банку України від 30.10.2014 за № 692/БТ Про віднесення Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до категорії проблемних запроваджено певні обмеження у діяльності Банку, зокрема, погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями ПАТ «Дельта Банк», мало прийматись тільки в грошовій формі (крім набуття права власності на обєкти застави за погодженням із куратором Банку), і що погашення заборгованості за Кредитним договором відбувалось за рахунок коштів ТОВ «ОСОБА_6 Менеджмент» без погодження з куратором Банку, зважаючи на те, що перерахування коштів проводилось в межах ПАТ «Дельта Банк», в період очевидної неспроможності виконання нею своїх грошових зобовязань, без залучення реальних коштів на погашення кредиту, отже, таким погашенням було порушено суть та мету встановлених постановою Правління НБУ за №692/БТ обмежень щодо прийняття погашення заборгованості виключно у грошовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, грошові кошти за відступлені права вимоги за Договором від 12.09.14 в обумовленій сумі 58 129 954,99 грн. ТОВ «Компанія з управління активами «ОСОБА_6 Менеджмент» перерахувало ПАТ «Дельта Банк» 12.02.2015, тобто коли ОСОБА_1 на підставі постанови № 692/БТ від 30.10.2014 Правління ОСОБА_1 Банку України вже був віднесений до категорії проблемних і в його діяльності запроваджено певні обмеження, зокрема, погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями ПАТ «Дельта Банк», мало прийматись тільки в грошовій формі.

Проте, враховуючи, що виконання зобовязання за Договором відступлення права вимоги ПАТ «Дельта Банк» отримало від ТОВ «Компанія з управління активами «ОСОБА_6 Менеджмент» саме у грошовій формі, у погодженні із куратором ПАТ «Дельта Банк» в такому випадку не було потреби, тому підстави вважати, що ПАТ «Дельта Банк» було порушено введені постановою Правління ОСОБА_1 банку України від 30.10.2014 року за № 692/БТ обмеження, відсутні, а посилання на те, що ПАТ «Дельта Банк» відмовилась від власних майнових вимог, є безпідставними.

До того ж, ПАТ «Дельта Банк» не наведено посилань на положення чинного законодавства, які б забороняли проводити розрахунки з банком грошовими коштами, які перебувають на рахунку боржника в такому банку, в тому числі і у випадку, якщо такі грошові кошти надішли на рахунок боржника від інших осіб з рахунків, відкритих такими особами в цьому ж банку.

З огляду на обставини, які викладені вище, колегія суддів вважає безпідставним висновок Комісії Фонду про те, що Договір відступлення права вимоги є нікчемним з підстав, встановлених пунктами 1, 7 ч. 3 ст. 38 ЗУ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

Щодо посилань на те, що Договір відступлення права вимоги суперечить приписам п. 8 ч. 3 ст. 38 ЗУ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, яка встановлює, що нікчемними є укладені банком правочини (у тому числі договори) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України, слід зазначити наступне.

Зі змісту протоколу слідує, що ТОВ «Компанія з управління активами «ОСОБА_6 Менеджмент» на момент укладення Договору відступлення права вимоги (12.09.2014) була повязаною з ПАТ «Дельта Банк» особою, оскільки частка у статутному капіталі ТОВ «Компанія з управління активами «ОСОБА_6 Менеджмент» належала ОСОБА_7, яка є сестрою ОСОБА_8 акціонера та Голови наглядової ради ПАТ «Дельта Банк», на думку Комісії, ПАТ «Дельта Банк» уклало Договір відступлення права вимоги, який не відповідає вимогам законодавства України з підстав, вказаних у цьому протоколі, з повязаною особою ПАТ «Дельта Банк», що зазначено у п. 8 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб як ознака нікчемності правочину.

Протоколом Загальних зборів учасників ТОВ «Компанія з управління активами «ОСОБА_6 Менеджмент» від 18.11.2014 № 69 було зафіксовано рішення щодо змін у складі учасників, зміни назви товариства та затвердження змін до статуту товариства (абз. 2 п. 2 Протоколу).

Відповідно до внесених змін, частка у ТОВ Компанія з управління активами Дельта Кепітал, належна ОСОБА_7, була передана юридичній особі - нерезиденту України СПЕРЛОГ ІНВЕСТМЕНТ ЛІМІТЕД, а назва самого товариства змінена на Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами ОСОБА_6 Менеджмент(абз. 3 п. 2 Протоколу).

Але вказані рішення були прийняті та відображені у статуті товариства вже після укладення Договору відступлення права вимоги (абз. 4 п. 2 Протоколу).

Крім того, факт передачі 12.09.2014 ТОВ Компанія з управління активами Дельта Кепітал оригіналів всіх договорів, укладених з відповідачем, майнові права за якими відступались за Договором відступлення права вимоги, який не набрав чинності, по-перше є грубим порушення умов Договору відступлення права вимоги, чинного законодавства, а по-друге підтверджує вплив повязаної особи контрагента на проведення такої операції по відступленню заборгованості (абз. 5 п. 2 Протоколу).

Передача оригіналів документів кредитної справи відповідача повністю унеможливила можливість здійснення ПАТ «Дельта Банк» роботи по належному та своєчасному виконанню позичальником своїх кредитних зобовязань (абз. 6 п. 2 Протоколу).

Суд не погоджується з висновками Комісії Фонду, викладених у вищевказаних пунктах Протоколу № 21, виходячи з наступного:

Передача ПАТ «Дельта Банк» ТОВ «Компанія з управління активами «Дельта Кепітал» оригіналів документів 12.09.2014, тобто до дати набрання Договором відступлення права вимоги чинності в порядку п. 5.2 цього Договору, як про те вказано в Протоколі № 21 Комісії Фонду, не свідчить про невідповідність Договору відступлення права вимоги приписам чинного законодавства.

Крім того, зі змісту п. 8 ч. 3 ст. 38 ЗУ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб слідує, що нікчемним, з огляду на вказаний пункт, є не будь-який договір, укладений банком з повязаною особою, а лише договір між вказаними особами, який не відповідає вимогам законодавства України.

Відносячи Договір відступлення права вимоги до нікчемних на підставі п. 8 ч. 3 ст. 38 ЗУ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, Комісія Фонду жодним чином не визначила, в чому саме такий правочин не відповідає приписам чинного законодавства України, фактично обмежившись лише дослідженням та встановленням факту повязаності осіб, які уклали правочин.

Водночас, ст. 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину, а саме те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів визнання Договору відступлення права вимоги недійсним у встановленому чинним законодавством порядку або встановлення факту невідповідності вказаного договору приписам чинного законодавства України, та те, що решта висновків Комісії Фонду про нікчемність цього договору, які викладені в Протоколі № 21 Комісії Фонду, не знайшли свого підтвердження під час дослідження судом обставин справи, віднесення Договору відступлення права вимоги до нікчемних з підстав, визначених в п. 8 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, не ґрунтується на вимогах закону.

Згідно з ч. 1 ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на викладені вище обставини, а саме відсутність факту невідповідності вказаного договору приписам чинного законодавства України, обставини щодо повязаності осіб, які уклали Договір про відступлення права вимоги, а також наявні в матеріалах справи документальні докази на підтвердження вказаних обставин, колегією суддів не досліджуються та не встановлюються як такі, що не впливають на вирішення спору сторін по суті.

Враховуючи досліджені судом обставини справи, суд вважає висновки Комісії Фонду про наявність підстав для віднесення Договору відступлення права вимоги до нікчемних, які містяться в Протоколі № 21 Комісії Фонду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідно, Уповноважена особа Фонду віднесла Договір відступлення права вимоги до нікчемних без наявних правових підстав для цього.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що питання нікчемності договору про відступлення права вимоги від 12.09.2014 з цих же підстав вже було предметом розгляду у справах №911/2111/15 та №911/2115/15, за результатами розгляду яких суди дійшли висновків про дійсність даного правочину та відсутність підстав для визнання його нікчемним.

До того ж, під час розгляду справи судом було встановлено, що постановою окружного адміністративного суду України від 02.11.2015 року у справі № 826/15792/15 за позовом ТОВ з іноземною інвестицією «Правнича консалтингова група» до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_9 визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» ОСОБА_9 щодо визнання нікчемним Договору про відступлення прав вимоги від 12 вересня 2014 року, укладеного між Публічним акціонерним Товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю відповідальністю Компанія з управління активами «ОСОБА_6 Менеджмент», визнано протиправними та скасовано рішення (у формі повідомлення про нікчемність правочинів від 22.07.2015) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» ОСОБА_9 про визнання нікчемним Договору про відступлення прав вимоги від 12 вересня 2014 року.

Вказаною постановою, яка набрала законної сили відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2016 року, також було надано правову оцінку питанню нікчемності Договору про відступлення права вимоги від 12.09.2014 з аналогічних підстав та встановлено, що ПАТ «Дельта Банк» не доведено наявність підстав нікчемності даного правочину.

За таких обставин, оскільки право вимоги позивача було передано іншій особі на підставі договору відступлення права вимоги, в позовних вимогах в частині стягнення заборгованості за простроченими процентами за користування кредитними коштами в розмірі 12 642 634,57 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 12 014 122,62 грн., пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 2 869 633,04 грн., штрафу в розмірі 3 510 000, 00 грн., 3% від суми простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 793 041, 00 грн., 3% від суми простроченої заборгованості за процентами в розмірі 194 314, 15 грн. слід відмовити.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 35, п. 2 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 51 967 154,26 грн. - тіло кредиту, 2 198 902, 26 грн. - заборгованості за процентами, 32 652,19 грн. - пені за несвоєчасне повернення відсотків, 910 000, 00 грн.- штрафу.

2. В іншій частині позову відмовити.

Дата підписання повного тексту рішення 05.02.2016р.

Головуючий суддя О.В. Щоткін

Суддя Н.Г. Шевчук

Суддя О.В. Конюх