Рішення № 55479805, 28.01.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 8/209/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2016 Справа № 908/5878/15

За позовом Приватного підприємства Кастор Груп (69057, м. Запоріжжя, вул. Брянська, 10)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Промислово-технологічна компанія (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 1)

про стягнення 18069 грн. 12 коп. основного боргу за договором № 2 від 21.01.2015 р., 1022 грн. 39 коп. пені, 69 грн. 92 коп. річних процентів

Суддя І. А. Попова

Представники:

Позивача не з'явився (ОСОБА_2, наказ К/1 від 20.02.2013 р., ОСОБА_3, дов. № 1 від 12.01.2016 р. в засіданні 13.01.2016 р.)

Відповідача ОСОБА_4, дов. від 21.12.2015 р.

Заявлено позовні вимоги про стягнення 18069 грн. 12 коп. основного боргу за договором № 2 від 21.01.2015 р., 1022 грн. 39 коп. пені, 69 грн. 92 коп. річних процентів.

Розгляд справи, призначений на 13.01.2016 р., відкладався до 28.01.2016 р. в звязку з неявкою відповідача. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 28.01.2016 р.

Позивач свого представника в судове засідання 28.01.2016 р. не направив, про причини неявки суд не сповістив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, про відмову від позову позивач не заявив, суд визнав за можливе розглянути справу по суті в судовому засіданні 28.01.2016 року за відсутності представника позивача.

Позовні вимоги заявлено з наступних підстав: відповідно до умов договору купівлі-продажу № 2, укладеного з відповідачем 21.01.2015 р., позивач за видатковими накладними №КК0003949 від 14.09.2015 р. та №4031 від 17.09.2015 р. передав відповідачу товар на загальну суму 18069 грн. 12 коп. В порушення умов договору відповідач не оплатив отриманий товар, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в розмірі 18069 грн. 12 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача. За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідно до п. 5.2 договору до стягнення заявлено пеню в розмірі 1022 грн. 39 коп., нараховану за період з 06.10.2015 р. по 23.11.2015 р. У відповідності до ст. 625 ЦК України до стягнення заявлено 69 грн. 62 коп. річних процентів, нарахованих за період з 06.10.2015 р. по 23.11.2015 р.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов вказує, що на виконання договору № 2, укладеного сторонами 21.01.2015 р., 22.07.2015 р. позивачу поставлений відповідачу товар загальною вартістю 66339 грн. 18 коп., за який відповідач розрахувався в повному обсязі. 17 вересня 2015 р. відповідачем передана рекламація з вимогою про усунення неполадок коліс, виявлених у гарантійний термін експлуатації. Відповідно до умов договору неякісний товар підлягає поверненню постачальнику. Підставою для заміни неякісного товару є прийнята претензія. 30 вересня 2015 р. ТОВ фірма «Промислово-технологічна компанія» отримано відповідь на вищевказану рекламацію. Згідно відповіді позивач відмовився замінити неякісний товар на інший або прийняти неякісні колеса та повернути сплачені за них кошти. В період вирішення питання щодо заміни товару або повернення сплачених коштів, відповідачем отримано від позивача товар, а саме: згідно видаткової накладної № КК0003949 від 14.09.2015 р. на суму 5646,60 грн. у кількості 40 шт., строк оплати до 06.10.2015 р., згідно видаткової накладної № 4031 від 17.09.2015 р. на суму 12422 грн. 52 коп. у кількості 88 шт., строк оплати до 09.10.2015 р. проте, у звязку з невиконанням умов договору позивачем щодо заміни неякісного товару на підставі рекламації або повернення сплачених грошових коштів, відповідач згідно ст.. 594 ЦК України притримав оплату за поставку товару відповідно до видаткової накладної № КК0003949 від 14.09.2015 р., № 4031 від 17.09.2015 р. до врегулювання питання. Враховуючи, що позивач до цього часу не задовольнив вимоги щодо зміни неякісного товару у гарантійний термін експлуатації, відповідач вважає, що у нього відсутня підстава для розрахунку з позивачем. Також, відповідач зазначає, що позивачем невірно виконано розрахунок пені.

Заслухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що Приватне підприємство «Кастор Груп» (постачальник, позивач по справі) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Промислово-технологічна компанія» (покупець, відповідач по справі) 21.01.2015 р. уклали договір № 2 купівлі-продажу, за умовами якого постачальник зобовязується передати у власність покупця товар, вказаний в п. 1.2 договору, а покупець обвязується прийняти товар у власність та оплатити за нього ціну, в розмірі, порядку та на умовах, передбачених договором. Перелік, кількість та вартість товару визначені в видаткових накладних або Специфікації, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.2).

Порядок та умови оплати товару обумовлені розділом 3 договору, п. 3.1 якого передбачено, що оплата за товар в розмірі 100% вартості рахунку-фактури здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 21 календарного дня з моменту відвантаження товару (партії товару) постачальником.

Як свідчать вивчені матеріали, на виконання умов договору № 2 від 21.01.2015 р. за видатковою накладною № КК0003949 від 14.09.2015 р. та № 4031 від 17.09.2015 р. позивач поставив відповідачу товар на суму 5646 грн. 60 коп. та на суму 12422 грн. 52 коп. (загальна сума 18069 грн. 12 коп.), який отриманий уповноваженими представниками відповідача, про що свідчать підписи уповноважених осіб на накладних та довіреності № 688 від 14.09.2015 р. та № 696 від 16.09.2015 р.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обовязку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За свідченням позивача, що не оспорює відповідач, в порушення умов договору № 2 відповідач не здійснив оплату товару. Таким чином, відповідачем допущено порушення зобов'язань відповідно до умов договору щодо строків оплати отриманого ним товару. Згідно представленого позивачем розрахунку за відповідачем склалася заборгованість в розмірі 18069 грн. 12 коп.

Оскільки відповідач не надав суду доказів виконання зобовязання щодо оплати отриманого від позивача товару в узгодженому розмірі та у визначені строки, суд вважає вимоги про стягнення основного боргу в сумі 18069 грн. 12 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно доводів відповідача щодо наслідків поставки позивачем неякісного товару за договором № 2 від 21.05.2015 р. за накладною № КК0002974 від 22.07.2015 р. суд зазначає, що вказані обставини не впливають на виконання зобов'язань покупця щодо оплати отриманого товару за накладними, які досліджувалися в даному судовому провадженні. У разі наявності між сторонами розбіжностей з цього приводу, спірні питання можуть бути вирішені в передбаченому чинним законодавством порядку при зверненні до суду з відповідними вимогами.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язань по оплаті поставленого йому товару, розрахунок заявлених до стягнення річних процентів перевірено, вимоги про стягнення річних процентів в сумі 69 грн. 92 коп., нарахованих за період з 06.10.2015 р. по 27.11.2015 р. та за період з 09.03.2015 р. по 27.11.2015 р. відповідно за кожною накладною, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення пені в розмірі 1022 грн. 39 коп., нарахованої за період з 06.10.2015 р. по 23.11.2015 р. та з 09.10.2015 р. по 23.11.2015 р. відповідно за кожною накладною, позивач обґрунтовує п. 5.2 договору №2 від 21.05.2015 р., згідно до якого в разі невиконання зобов'язання, передбаченого п. 3.4 договору, покупець сплачує пеню в розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язань по оплаті отриманого товару, суд знаходить правомірним нарахування пені за період з 06.10.2015 р. по 23.11.2015 р. та з 09.10.2015 р. по 23.11.2015 р. Перевіривши розрахунок суми заявленої до стягнення пені, суд вважає вимоги про стягнення пені такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 424 грн. 33 коп., внаслідок невірно виконаного позивачем розрахунку, а саме: позивачем виконано розрахунок з застосуванням розміру подвійної облікової ставки НБУ, при тому, що умовами договору передбачена пеня в розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позовні вимоги задовольняються частково.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, ст. 193 ГК України, ст.ст. 526 ЦК України, керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Промислово-технологічна компанія (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 1, ідентифікаційний код 23286565) на користь Приватного підприємства Кастор Груп (69057, м. Запоріжжя, вул. Брянська, 10, ідентифікаційний код 38461711) 18069 (вісімнадцять тисяч шістдесят девять) грн. 12 коп. основного боргу, 424 (чотириста двадцять чотири) грн. 33 коп. пені, 69 (шістдесят девять) грн. 92 коп. річних процентів, 1179 (одна тисяча сто сімдесят девять) грн. 98 коп. судових витрат. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 03 лютого 2016 року.

Суддя І.А. Попова