Рішення № 55479799, 28.01.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 8/210/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2016 Справа № 908/5938/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Росукрліфт (69074, м.Запоріжжя, вул. Задніпровська, б. 6, кв. 49)

до відповідача Державного підприємства Підприємство Біленьківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№ 99) (70441, Запорізька область, Запорізький район, с.Біленьке, вул.. Запорізька, 32)

про стягнення 11053 грн. 86 коп. основного боргу за товар, поставлений за накладною №18 та № 19 від 03.12.2012 р.

Суддя Попова І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 02.12.2015 р.

від відповідача: не з'явився (ОСОБА_2, дов. № 10/343/9 від 28.01.2015 р. в засіданні 18.12.2015 р.)

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 11053 грн. 86 коп. основного боргу за товар, поставлений за накладними №18 та № 19 від 03.12.2012 р.

В судовому засіданні, відкритому 18.12.2015 р., оголошувалася перерва до 28.01.2016р. за клопотанням відповідача. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 28.01.2016 р.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених в позові, відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. ст. 173, 193 ГК України. В обґрунтування вимог вказує, що за видатковими накладними № 18 та № 19 від 03.12.2012 р. поставив та передав відповідачу продукцію на загальну суму 11053 грн. 86 коп. Зобов'язання щодо оплати отриманого товару відповідач не виконав, внаслідок чого за останнім склалася заборгованість в сумі 11053 грн. 86 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідач у відзиві на позов вказує, що договір щодо придбання товару, зазначеного в накладних № 18 та № 19 від 03.12.2012 р. позивачем та відповідачем не укладався, Товар, зазначений в накладних, відповідачем не замовлявся та не отримувався. В бухгалтерському обліку відсутні будь-які документи первинного характеру, які б підтверджували отримання відповідачем зазначеного в позові товару (накладні, довіреності, товарно-транспортні оборотні відомості, присвоєння інвентарного номеру, перепродаж, тощо). З аналізу оборотно-сальдової відомості основних засобів на складах відповідача станом на 01.12.2015 р. відсутній товар, зазначений в накладних від 03.12.2012 р. Позивач не звертався до відповідача з питання визнання заявленого боргу, акти звірки не надсилались позивачем та не підписувалися відповідачем. Щоквартально до обласного управління відповідачем надається звіт щодо наявної дебіторської заборгованості, з якого вбачається про відсутність відповідача в якості кредитора станом на 01.12.2015 р. Відповідач вважає, що борг перед позивачем відсутній, а заявлені вимог безпідставні.

В судове засідання 28.01.2016 р. відповідач свого представника не направив, про причини неявки суд не сповістив.

Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 28.01.2016 року за відсутності представника відповідача.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу України, зокрема, з правочинів, якими в силу ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочини можуть вчинятися в усній та письмовій формі. При цьому письмовою формою вважається як підписання одного документу, так і обмін листами, телеграмами тощо, з яких вбачається, що сторони правочину досягли згоди по всіх істотних умовах, необхідних для договорів даного виду. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обовязку. Відповідно до ст.. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать вивчені матеріали, за видатковими накладними № РН-0000018 та № РН-0000019 від 03.12.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Росукрліфт» (позивач по справі) передало, а Державне підприємство Підприємство Біленьківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№ 99) (відповідач по справі) прийняло товар на суму 7351 грн. 20 коп. та на суму 3702 грн. 66 коп., про що свідчить підпис представника відповідача на зазначених накладних та довіреність № 341 від 30.11.2012 р., видана уповноваженому представнику відповідача.

Статтею 180 ГК України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. З огляду на вищезазначені документи суд доходить до висновку, що ТОВ «Росукрліфт» та Державне підприємство Підприємство Біленьківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№ 99) вчинено правочин купівлі-продажу внаслідок досягнення ними згоди по всіх істотних умовах, необхідних для укладення угод купівлі-продажу, а саме: щодо найменування продукції, ціни за одиницю виміру, загальній вартості, що підлягає сплаті. Внаслідок вчинення правочину у сторін виникають певні зобовязання.

Як свідчить позивач, в порушення вимог закону відповідач зобов'язання щодо оплати отриманої продукції не виконав. Згідно представленого позивачем розрахунку за відповідачем склалася заборгованість в розмірі 11053 грн. 86 коп.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обовязку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, суд вважає такими, що не спростовують факту здійснення сторонами господарської операції, оскільки на час розгляду даної справи відповідачем не оспорений правочин купівлі-продажу, а факт невідображення його в бухгалтерському обліку є порушенням фінансової дисципліни.

Оскільки відповідач не надав суду доказів виконання зобовязання щодо оплати отриманого від позивача товару в узгодженому розмірі та у визначені законом строки, вимоги про стягнення заборгованості в сумі 11053 грн. 86 коп. за отриманий товар суд вважає обґрунтованими, підтвердженими доданими матеріалам та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги задовольняються.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст.11, 205, 509, 526, 655, 692 ЦК України, ст. 180, 193 ГК України, керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства Підприємство Біленьківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№ 99) (70441, Запорізька область, Запорізький район, с.Біленьке, вул.. Запорізька, 32, ідентифікаційний код 08680106) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Росукрліфт (69074, м.Запоріжжя, вул. Задніпровська, б. 6, кв. 49, ідентифікаційний код 36576492) 11053 (одинадцять тисяч пятдесят три) грн.. 86 коп. основного боргу, 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення складено 03 лютого 2016 року.

Суддя І.А. Попова