Ухвала суду № 55477664, 28.01.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2016 року Справа № 876/9455/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П..,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними, скасування розпорядження та зобов'язання повернути недоплачені суми пенсії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 28.08.2014 року звернувся в суд з адміністративним позовом до скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Калуші та Калуському районі, в якому просив поновити строк звернення з позовом до суду; визнати дії УПФУ в м. Калуші та Калуському районі по зменшенню пенсії неправомірними; скасувати розпорядження УПФУ в м. Калуші та Калуському районі № 154120 від 27.01.2014 р. про перерахунок його пенсії; зобов'язати УПФУ в м. Калуші та Калуському районі повернути йому недоплачені суми пенсії з лютого місяця 2014 року та виплачувати надалі пенсію в розмірі 2171,57 грн. із здійсненням подальших перерахунків в сторону збільшення у відповідності до норм законодавства.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2014 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення з позовом до суду. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в місті Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області щодо винесення розпорядження № 154120 від 27.01.2014 року про перерахунок пенсії ОСОБА_1 - неправомірними. Скасовано розпорядження управління Пенсійного фонду України в місті Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області № 154120 від 27.01.2014 р. про перерахунок пенсії ОСОБА_1 Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у місті Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_1 період перебування на інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом 10 років 8 місяців 0 днів з 08.07.1992 р. по 07.03.2003 р. до пільгового стажу роботи за Списком №1 починаючи з 01.02.2014 року без встановлення кінцевого терміну. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у місті Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області повернути ОСОБА_1 недоплачені суми пенсії починаючи з 01.02.2014 року. В частині позовних вимог щодо зобов'язання управління Пенсійного фонду України у місті Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області виплачувати ОСОБА_1 пенсію надалі в розмірі 2171,57 грн. із здійсненням подальших перерахунків в сторону збільшення у відповідності до норм законодавства відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції УПФУ в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що у лютому 2014 року при проведенні інвентаризації пенсійних справ, було встановлено порушення у зарахуванні страхового стажу, а саме період з 08.07.1992 р. по 07.03.2003 р. було враховано як Список №1, хоча в цей період позивач не працював в особливо шкідливих умовах праці. Дане порушення призвело до безпідставного завищення коефіцієнту страхового стажу та понаднормового стажу роботи. З 01.02.2014 року розпорядженням № 154120 від 27.01.2014 року пенсійну справу ОСОБА_1 приведено у відповідність до норм чинного законодавства і періоди перебування на інвалідності внаслідок профзахворювання занесено в базу даних як перебування на інвалідності. Апелянт зазначає, що керувалося Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Законом України «Про пенсійне забезпечення». А саме у разі переходу з пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 час перебування на інвалідності зараховується наступним чином: при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах враховується, як в загальний стаж, так і в пільговий, однак при розрахунку коефіцієнту страхового стажу за час перебування на інвалідності внаслідок професійного захворювання додаткове зарахування по одному року не проводиться.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до ч.1 ст.41 та 196 КАС України суд розглядає справу за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 25.08.1992 року (а.с. 23) йому з 06.07.1992 року було призначено пенсію по інвалідності (а.с. 24). На підставі заяви ОСОБА_1 від 27.02.2003 року (а.с. 25) розпорядженням УПФУ в м. Калуші пенсію було переведено з пенсії по інвалідності на пенсію по віку, враховано загальний стаж роботи 32 роки 04 місяці 25 днів, в тому числі 14 років 01 місяць 22 дня з 16.01.1989 р. по 07.03.2003 р. стаж роботи по Списку №1 (а.с. 26-27).

Як видно із розпорядження УПФУ в м. Калуші та Калуському районі № 154120 від 27.01.2014 р. (а.с. 29) ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії, а саме виключено період перебування на інвалідності з 08.07.1992 р. по 07.03.2003 р., як період роботи, який був зарахований до Списку № 1 (а.с. 29).

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням положень ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і ч. 5 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідач зобов'язаний при розрахунку пенсії позивачу за віком по Списку № 1 зарахувати час перебування позивача на інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом з 08.07.1992 року по 07.03.2003 року, а саме 10 років 8 місяців 0 днів до стажу роботи за Списком № 1, тобто зараховувати даний період до стажу роботи на пільгових умовах в подвійному розмірі, а винесене розпорядження відповідача № 154120 від 27.01.2014 року про зменшення розміру пенсії є незаконним та таким, що порушує права позивача на отримання гарантованих законодавством України пенсійних виплат.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції правильними, оскільки вони ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають приписам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Частиною 3 абз. 6 ст. 24 цього ж Закону встановлено, що за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

У частині 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідач при переведенні позивача на пенсію за віком за списком №1 зобов'язаний в дотримання вищенаведених правових норм зарахувати час перебування ОСОБА_1 на інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням до стажу роботи для призначення пенсії за віком по Списку №1 та призначити пенсію на пільгових умовах, тобто в подвійному розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зобов'язав УПФУ у м. Калуші та Калуському районі зарахувати ОСОБА_1 період перебування на інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом 10 років 8 місяців 0 днів з 08.07.1992 р. по 07.03.2003 р. до пільгового стажу роботи за Списком №1 починаючи з 01.02.2014 року без встановлення кінцевого терміну.

Разом з тим колегія суддів погоджується з висновками суду, що вимога позивача про зобов'язання відповідача виплачувати пенсію надалі в розмірі 2171,57 грн. із здійсненням подальших перерахунків в сторону збільшення у відповідності до норм законодавства, задоволенню не підлягає.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що виходячи із самого визначення понять "пенсія", "щомісячне довічне грошове утримання" випливає, що щомісячні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання виплати (чи її перерахунок).

На думку суду, прогнозування можливих порушень зі сторони відповідача та зобов'язання його вчинити певні дії в майбутньому є передчасним, тому такий позов не може встановлюватись, бо це суперечить самому визначенню та суті таким виплатам.

Апеляційний суд також не вбачає порушень закону при поновленні пропущеного позивачем шестимісячного строку звернення до суду, так як про оскаржуване розпорядження позивач дізнався лише 27.08.2014 року.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Відтак, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. 200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст.41, 160 , 195, 196, 198 п. 1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2014 року у справі №345/3520/14-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

М.П. Кушнерик