Постанова № 55477481, 03.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 лютого 2016 року №826/8250/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд»

до

державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2014 №0000322207,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євробуд» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2014 №0000322207.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки контролюючого органу, покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки розмір податкового кредиту за результатами фінансово-господарських операцій позивача з його контрагентом – товариством з обмеженою відповідальністю «Дом Вкуса» – за липень 2014 року сформовано правомірно, що підтверджується належним чином складеною первинною документацією.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив з огляду на що розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження на підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, відповідачем не надано до суду заперечень проти позову.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість в частині відображення податкового кредиту по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Дом Вкуса» за період липень 2014 року.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Євробуд» пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 146 583,00 грн., у тому числі за липень 2014 року в сумі 146 583,00 грн.

На підставі вказаного, державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 06.11.2014 №542/1/26-50-22-07/25270255, а державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.11.2014 №0000322207, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Євробуд» зменшено суму від’ємного значення податку на додану вартість за липень 2014 року у розмірі 146 583,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Приписами пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

У силу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

З аналізу наведених положень податкового законодавства вбачається, що у разі формування податкової накладної з порушенням, зокрема, положень пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, така накладна контролюючим органом не приймається, про що платника податків (продавця) повідомляється шляхом направлення квитанції. У разі не направлення такої квитанції протягом операційного дня така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладених. При цьому, перевірка відповідності порядку заповнення податкової накиданої здійснюється контролюючим органом під час її прийняття та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається зі змісту акту від 06.11.2014 №542/1/26-50-22-07/25270255, підставою для висновків про завищення позивачем від’ємного значення з податку на додану вартість за липень 2014 року слугував факт того, що податкові накладні заповнені з порушенням, оскільки товариство з обмеженою відповідальністю «Дом вкуса» не знаходиться за податковою адресою (є недійсною).

Так, між позивачем (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Дом вкуса» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 21.03.2014, у відповідності до умов якого продавець зобов’язується передати, а покупець зобов’язується прийняти у власність належне продавцю обладнання, що зазначене в додатку №1 до цього договору, та сплатити за нього ціну на умовах, встановлених цим договором.

Додатком №1 до даного договору сторонами узгоджено перелік обладнання, яке передається за договором.

На підтвердження фактичного руху товару позивачем, крім копії договору купівлі-продажу від 21.03.2014 та додатку №1 до нього, надано суду копії податкової накладної від 31.07.2014 №8 на загальну суму 879 500,00 грн., у тому числі ПДВ 146 585,33 грн., видаткової накладної від 31.07.2014 №11 на загальну суму 879 500,00 грн., у тому числі ПДВ 146 585,33 грн., а також акту приймання-передачі векселя від 31.07.2014.

Разом з тим, згідно з наявною у матеріалах справи копією квитанції №1, податкова накладна від 31.07.2014 №8 є прийнятою. При цьому, доказів не прийняття та, відповідно, не реєстрації вказаної податкової накладної при її направленні продавцем (товариством з обмеженою відповідальністю «Дом вкуса») до контролюючого органу з метою реєстрації останньої в Єдиному реєстрі податкових накладених відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не надано, а з матеріалів справи не вбачається.

Крім того, у відповідності до інформації зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31.07.2014, тобто станом на дату формування податкової накладної від 31.07.2014 №8, місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю «Дом вкуса» вказано місто Київ, вулиця Тимошенка, 29, що відповідає місцезнаходженню останнього, вказаного у податкові накладній від 31.07.2014 №8. При цьому, дані відомості мають статус підтверджених.

Також, суд звертає увагу, що у силу пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

При цьому, приписами частини 2 статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в акті не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (позивача) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов’язань платниками податку-контрагентами, шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 за №К-24491/10, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов’язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов’язань.

У той же час, згідно з пунктом 38 рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України суд нагадує, що держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки національний законодавчий орган, реалізуючи соціальну та економічну політику, має широке коло повноважень. Однак такі межі оцінювання не є абсолютними, і їх застосування підлягає перегляду органами Конвенції (див. рішення у справі «Lithgow and Others v. the United Kindom» від 8 липня 1986 року, Серія А, N 102, стор. 50-51, пп. 121-122). На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Разом з тим, слід зазначити, що під час судового розгляду справи відповідачем не надано суду жодних доказів щодо залучення товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд» до зловживань у системі відшкодування податку на додану вартість контрагентами позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що твердження контролюючого органу, вкладені в акті від 06.11.2014 №542/1/26-50-22-07/25270255 щодо завищення позивачем розміру від’ємного значення з податку на додану вартість за липень 2014 року не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, а відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не підтверджено обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі таких висновків, з огляду на що суд вказує про обґрунтованість позовних вимог та, як наслідок, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2014 №0000322207.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 28.11.2014 №0000322207.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.