Рішення № 5547691, 04.08.2009, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.08.2009 Справа № 3/80-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Горголь О. М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Херсонська кондитерська фабрика", м. Херсон,

до Приватного підприємця ОСОБА_1, с.Дудчани, НовоВоронцовського району Херсонської області,

про стягнення 8327 грн. 47 коп.

за участю

представників сторін:

від позивача: Паркова В. О. дов. № 190 від 03.02.2009р., ю/к;

від відповідача : П. П. ОСОБА_1 паспорт НОМЕР_2 виданий Херсонським РВУМВС України в Херсонській області 19.02.1992р.

Акціонерне товариство закритого типу «Херсонська кондитерська фабрика»(позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1 (відповідач) 8327,47 основного боргу та судових витрат.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на пункт Договору, яким передбачено розподілення транспортних витрат 50% на 50%. Вважає, що 8327,47 грн. є компенсацією з боку позивача за транспортні витрати.

Ухвалою Голови господарського суду строк розгляду справи продовжено до 10.08.2009 р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між Акціонерним товариством закритого типу «Херсонська кондитерська фабрика»(позивач) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) укладено договір поставки №29/06 від 29.06.2007 р. (далі Договір), за умовами якого позивач зобов»язується передати, а відповідач прийняти та оплатити кондитерські вироби (далі товар) відповідно до умов Договору.

Договір з боку відповідача підписаний чоловіком ПП ОСОБА_1 ОСОБА_3 Строк дії Договору до 31.12.08.

Матеріали справи свідчать, що 21 серпня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду про внесення змін до договору від 29.07.2007 р. №26/96 (а.с.25). Судом не приймаються до уваги твердження позивача, що вищевказаної Додаткової угоди у нього не має (а.с.30), що вона є помилковою і не стосується укладеного між Акціонерним товариством закритого типу «Херсонська кондитерська фабрика»та Приватним підприємцем ОСОБА_1 договору поставки №29/06 від 29.06.2007 р. В судовому засіданні 18 червня 2009 р. було досліджено оригінал вищевказаної додаткової угоди від 21 серпня 2007 року та з»ясовано, що: по-перше, вона підписана з боку позивача та на ній є штамп позивача, по-друге, вона стосується тих пунктів Договору, якими змінено пункти щодо транспортних витрат та кількості днів відстрочки платежів. Оскільки між сторонами на час підписання Додаткової угоди від 21 серпня 2007 р. інших договорів поставки, крім Договору поставки №29/06 від 29.06.2007 р. не існувало, - суд приймає до розгляду і вважає належним доказом вищевказану Додаткову угоду.

В подальшому, в продовження існування взаємовідносин сторін між ними був укладений Договір поставки без номеру від 04.11.2008 р. (далі Договір) за умовами якого позивач зобов»язується передати, а відповідач прийняти та оплатити кондитерські вироби.

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються ст. 264-271 ГК України.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов»язань, а саме майново-господарських зобов»язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов»язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які є одним із видів господарських зобов»язань, - це цивільно-правові зобов»язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов»язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку. Майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов»язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач свої договірні зобов'язання щодо поставки товару виконав в повному обсязі, що підтверджено матеріалами справи - накладними (а.с.56-64).

Відповідачем надано докази часткового погашення боргу в сумі 800,00 грн. (а.с.26). Враховуючи викладене, суд на підставі ч.1-1 ст.80 ГПК України припиняє провадження по справі в частині стягнення основного боргу в сумі 800,00 грн.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що оплата за товар проводиться на умовах відстрочки платежу на десять календарних днів. Судом встановлено, що відповідач, в порушення вищевказаного пункту Договору, свої грошові зобов'зання не виконав, заборгованість перед позивачем на день розгляду справи становить 7527,47 грн., що підтверджено матеріалами справи. Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виконання належним чином своїх зобов»язань щодо добровільної сплати основного боргу.

Матеріали справи свідчать, що 16 червня 2009 року сторони підписали Акт звірки (а.с.34-37), з якого вбачається, що борг відповідача дорівнює суми 7527,47 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по сплаті вартості товару в сумі 7527,47 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що транспортні витрати розподіляються між позивачем та відповідачем 50% на 50%.

Оскільки сторони під час укладення Договору не узгодили умови розподілення та відшкодування транспортних витрат, - суд відхиляє твердження відповідача (а.с.41), що заборгованість в сумі 7527,47 грн. це не зараховані транспортні витрати відповідно до умов Договору. Вищенаведене посилання відповідача не доведене відповідними доказами.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивачу на підставі ст..49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі ст.ст.525, 526, 530, 712 ЦК України, ст.264-271 ГК України та керуючись, ст.ст. 49, ч.1-1 ст.80, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Припинити провадження по справі в частині стягнення 800,00 грн. основного боргу.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (74233, АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства закритого типу «Херсонська кондитерська фабрика»(73024, м.Херсон, вул..Перекопська, 12, р/р 260044073 в «Райффайзен-банк Аваль», МФО 352093, код ЄДРПОУ 00382272) основного боргу в сумі 7527 грн. 47 коп., в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі

102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі

312 грн. 50 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська

Дата підписання рішення, оформленого відповідно

до вимог ст..84 ГПК України 05.08.2009 р.