Ухвала суду № 55469573, 03.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2016 року Справа № 876/11723/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

представника позивачів ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Львівського міського управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2, Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради про скасування державної реєстрації права власності,

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5, у якому просили, уточнивши позовні вимоги, скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна:НОМЕР_2, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року у справі № 813/5507/15 вказаний позов задоволено.

У своїй апеляційній скарзі третя особа ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено процесуальні норми права, що призвело до неправильного вирішення даної справи. При цьому зазначає, що суд мав би залучити в розгляді даної справи попереднього власника квартири ОСОБА_6, оскільки оскаржуване рішення може вплинути на його права та обов'язки. Крім того, апелянт зазначає, що жодних прав та інтересів дітей ОСОБА_7 він не порушує, власності їх не позбавляє та виселити їх не просить. Також зазначає, що ОСОБА_7 та її діти ніколи не були власниками спірної квартири, а тому вони взагалі не вправі оскаржувати право власності на квартиру ОСОБА_2

Представник позивачів у судовому засіданні апеляційного суду заперечила обґрунтованість доводів апелянта, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі, на виклик апеляційного суду не прибули, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив із того, що рішення суду, на підставі якого здійснена реєстрація права власності, скасовано. Оскільки третя особа ОСОБА_2 звернулась до Залізничного райсуду м. Львова з позовом про визнання до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 такими, що втратили право на проживання і користування квартирою та їх виселення, а ОСОБА_6 не бажає вчиняти дії щодо скасування реєстрації права власності, а законодавством не встановлено іншого порядку захисту неповнолітнього, то суд вважає, що рішенням про реєстрацію права власності порушує права неповнолітнього ОСОБА_4

Тому скасувати рішення № 15489898 від 01.09.2015 року про державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована у АДРЕСА_1, за ОСОБА_2

Даючи правову оцінку доводам апелянта та висновкам суду, що викладені у оскаржуваному судовому рішенні, апеляційний суд виходить із таких міркувань.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 26 лютого 2014 року у справі № 462/9700/13 відмовлено у задоволенні заяви державного виконавця про визнання мирової угоди в процесі виконання рішення.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 04.07.2014 року у справі № 462/9700/13 було скасовано зазначену ухвалу Залізничного районного суду м. Львова та затверджено мирову угоду, укладену між стягувачем ОСОБА_2 та боржником ОСОБА_6, якою визнано право власності на квартиру у АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

01 вересня 2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_8 на підставі зазначеної ухвали апеляційного суду Львівської області від 04.07.2014 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 15489898 від 01.09.2014 року) на квартиру у АДРЕСА_1 за ОСОБА_2

Однак, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 березня 2015 року касаційні скарги заступника прокурора Львівської області та ОСОБА_3 було задоволено, скасовано ухвалу апеляційного суду Львівської області від 04.07.2014 року у справі № 462/9700/13, на підставі якої проведена державна реєстрація квартири у АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25 травня 2015 року було відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_6 та залишено ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 26 лютого 2014 року без змін.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (далі - Закон № 1952-IV).

Відповідно до положень статті 15 Закону № 1952-IV, державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з частиною 3 статті 16 Закону № 1952-IV, разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Відповідно до статті 19 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Порядок проведення державної реєстрації прав та перелік документів, необхідних для її проведення, визначено Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703.

Згідно з пунктом 27 Порядку № 703 документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, зокрема, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, слід погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 березня 2015 року було скасовано ухвалу апеляційного суду Львівської області від 04.07.2014 року у справі № 462/9700/13, на підставі якої зареєстровано право власності на квартиру у АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, то відпала підстава для проведення такої реєстрації права власності на вказану квартиру.

Статтею 26 Закону № 1952-IV передбачено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Виходячи з наведеного апеляційний суд приходить до висновку, що, оскільки право власності ОСОБА_2 на квартиру у АДРЕСА_1 не підтверджено належними правовстановлюючими документами, то позовні вимоги обґрунтовано задоволено судом першої інстанції.

Одночасно апеляційний суд погоджується із твердженням суду першої інстанції про те, що ініціювання ОСОБА_2 позову про визнання позивачів такими, що підлягають виселенню із квартири по вул. Караджича, 13/17 у м. Львові на підставі оспорюваної реєстрації за ним права власності на неї свідчить, що така може бути ними оспорена у судовому порядку, оскільки зачіпає їх інтереси (а.с. 7).

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року у справі № 813/5507/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Л.П.Іщук

Ухвала у повному обсязі складена 04 лютого 2016 року.