Постанова № 554687, 15.02.2007, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2007 р. Справа № 43/18-06

Колегія суддів у складі:

головуючого судді -Могилєвкін Ю.О., судді - Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі -Байбак О.І.

за участю представників сторін:

позивача -не з'явився

відповідача - Кривошеєнко О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача  (вх. НОМЕР_1) на рішення господарського суду Харківської області від 19.04.2006 р. по справі № 43/18-06

за позовом - СПД ФО ОСОБА_1, м. Харків

до ТОВ «Інтертранслогістик», м. Харків

про спонукання до виконання договірних зобов'язань та стягнення 5416,00 грн.,

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.04.2006 р. позовні вимоги по справі № 43/18-06 (суддя Ковальчук Л.В.) задоволено. Стягнуто з ТОВ «Інтертранслогістик»на користь СПД ФО ОСОБА_1 5416,00 грн. боргу, 102 грн. держмита, 118 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, просить його скасувати, у задоволенні позовних вимог СПД ФО ОСОБА_1 - відмовити.

В підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, відповідач вказує на порушення норм процесуального права, а саме ст.ст.43, 84 ГПК України, оскільки судом першої інстанції не надано правової оцінки обставинам справи, що мають принципового значення для вирішення спору.

На думку відповідача, суд першої інстанції не врахував при винесенні рішення п.4 Роз'яснення Вищого арбітражного Суду України від 10.12.1996 р. № 02/-5/422 «Про судове рішення», а також те, що згідно п.п.1.1.; 2.2.1. договорів-замовлень до зобов'язань експедитора, т.б. позивача по справі було віднесено виконання певного обсягу робіт, а саме здійснення розрахунків провізної плати, розшук та слідкування вагонів та контейнерів, підготовка рахунків-фактур та актів виконаних робіт для вантажовласників замовника. Також, відповідно до чинного цивільного законодавства, право на стягнення грошових коштів за цивільно-правовою угодою, сторона набуває лише за умови фактичного та належного виконання всього обсягу робіт за договором, якщо інше не встановлено договором. Договорами, укладеними між сторонами по справі передбачено сплату лише за фактично виконаний обсяг робіт. Двостороннього акту звіряння взаєморозрахунків між сторонами не підписано.

Як зазначає відповідач, позивач не виконував певний обсяг робіт, оскільки акти виконаних робітНОМЕР_2 від 30.06.2005 р., НОМЕР_3 від 30.09.2005 р., НОМЕР_4 від 31.10.2005 р. та НОМЕР_5 від 30.11.20005 р. були складені позивачем та підписані відповідачем помилково. Згідно акту звіряння взаєморозрахунків станом на 04.04.2006 р. заборгованість ТОВ «Інтертранслогістик»перед СПД ФО ОСОБА_1 складає 725,00 грн., у цій частині відповідач визнав позовні вимоги позивача. Обсяг робіт, зазначений у вищенаведених актах виконано не позивачем, а іншими підприємствами та підприємцями. За вказані послуги ТОВ «Інтертранслогістик»сплатив безпосереднім виконавцям, що підтверджено договорами, актами виконаних робіт та актами звіряння взаєморозрахунків з іншими підприємствами ТОВ фірма «КОНЕКС, ЛТД»СПД ФО ОСОБА_2 та СПД ФО ОСОБА_3. Таким чином, роботи, вказані у актах виконаних робіт позивачем виконувались не ним, а іншими підприємствами та підприємцями.

Таким чином, на думку відповідача, господарський суд не прийняв до уваги вимоги ст.61 Конституції України, де зазначається, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Отже, відповідач вважає, що не повинен сплачувати двічі.

Відповідач також, вказує на те, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги ст.6 Цивільного кодексу України, яка регулює укладання договору, не передбаченого актами цивільного законодавства. Отже, висновок суду про те, що акти виконаних робіт повинні були визнаватися недійсними, суперечать нормам матеріального права.

Крім того, відповідач, посилаючись на ст.1000 Цивільного кодексу України, зазначає, що між ним та позивачем укладено договір-доручення, згідно якого одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Відповідно до ст.1002 ЦК України, повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Ст.1003 того ж кодексу, регламентовано, що у договорі доручення мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному та які мають бути правомірними, конкретними та здійсненими. Отже, відповідач вказує на те, що розділом 2 договору, укладеного між сторонами, чітко визначено певний обсяг дій, що повинен виконати позивач, але саме він їх не виконав, виконували інші особи, а згідно ст.1005 ЦК України, повірений повинен виконати дане йому доручення особисто.

Виходячи з вищевикладеного, відповідач вважає висновок суду про те, що він повинен двічі сплачувати за виконані роботи та не фактичному виконавцю - незаконним.

Позивач з рішенням суду погоджується, вважає його законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач в судове засідання не з*явився, свого представника, з оформленими повноваженнями не направив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2006 р. провадження по справі № 48/18-06 було зупинено для вирішення господарським судом Харківської області справи № 53/169-06 за позовом ТОВ «Інтертранслогістік»до СПД ФО ОСОБА_1 про визнання недійсними актів виконаних робіт.

17.01.2007 р. Харківським апеляційним господарським судом була винесена ухвала про поновлення провадження у справі № 43/18-06 за позовом ТОВ «Інтертранслогістік»до СПД ФО ОСОБА_1 про визнання недійсними актів виконаних робіт.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у лютому 2006 р. звернувся до господарського суду з позовом про примушення відповідача виконати зобов*язання згідно договорів НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12 та перерахувати на його користь суму заборгованості у розмірі 5416,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.09.2006 р. по справі № 53/169-06 визнано договори -заявки НОМЕР_8 від 01.06.2005 р., НОМЕР_3 від 01.09.2005 р., НОМЕР_12 від 01.10.2005 р. та акти виконаних робіт НОМЕР_2 від 30.06.2005 р., НОМЕР_3 від 30.09.2005 р., НОМЕР_4 від 31.10.2005 р. та НОМЕР_5 від 30.11.2005 р. на загальну суму 4691,00 грн. підписані між ТОВ «Інтетранслогістик» та СПД ФО ОСОБА_1 визнано недійсними.

Зазначене рішення набрало чинності.

Відповідно до п. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду, який вирішує господарські спори під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, т.б. зазначеним рішенням встановлено факт того, що послуги зазначені в актах виконаних робіт, позивачем не надавались, а надавались іншими особами.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Проте, позивач не надав відповідних доказів, на яких грунтуються позовні вимоги. Тому, позовні вимоги -безпідставні і задоволенню не підлягають.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідаютиь фактичним обставинам справи, а доводи заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.101, п. 2 ст.103, п. 2 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити. Рішення господарського суду Харківської області від 19.04.2006 р. по справі № 43/18-06 скасувати та в позові відмовити.

Стягнути з СПД ФО ОСОБА_1 (Юридична адреса: АДРЕСА_1, поштова адреса: АДРЕСА_2, код НОМЕР_13) на користь ТОВ «Інтертранслогістік»(м. Харків, 61099, вул.Рибалко, 37, к. 10, код 31827404, р\р 2600240538600-1 в від. № 2 ХГРУ «ПриватБанк», МФО 351533) -51 грн. держмита за подання скарги.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Пушай В.І.

Плужник О.В.