Постанова № 55467136, 02.02.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2016 року Житомир справа № 806/5225/15

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сичова О.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про стягнення 17112,06 грн.,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з Овруцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 28.07.2015 року по 19.11.2015 року в сумі 17112,06 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що з вини відповідача в день звільнення не було виплачено всіх сум, належних йому при звільненні, а тому порушено його право на своєчасне одержання винагороди за працю. З метою захисту порушених прав просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку з Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області.

Позивач в судове засідання не з"явився. Про час, місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Представник відповідача проти позову заперечував. Надав в матеріали справи письмові заперечення на адміністративний позов.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом безспірно встановлено, що в період з 21.06.2005 по 27.03.2014 ОСОБА_1 працював у відповідача на різних посадах. 27.03.2014 позивач звільнився за власним бажанням з посади завідувача юридичним сектором Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області. Проте всупереч ч. 1 ст. 116 КЗпП України, в день звільнення йому не було виплачено всі кошти, які він мав би отримати при звільненні. За захистом порушеного права ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 у справі №806/1682/15 (а.с.7-10) за позовом ОСОБА_1 до Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, правонаступником якої є Овруцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка 22.07.2015 набрала законної сили, зобов'язано відповідача здійснити донарахування та виплату ОСОБА_1 сум індексації заробітної плати, преміальних виплат, матеріальних допомог, відпускних, виплат за період перебування на лікарняному або у відрядженні та інших виплат, які обчислюються від середньої заробітної плати, за період його роботи в податковій інспекції з 21.06.2005 по 27.03.2014 та стягнуто з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 13.01.2015 по 27.05.2015 в сумі 19435 грн. 92 коп.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.08.2015 у справі №806/2884/15 (а.с.15-16) за позовом ОСОБА_1 до Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про стягнення 8450,40 грн., яка 21.10.2015 року набрала законної сили, стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 28.05.2015 по 27.07.2015 в сумі 8450,40 грн.

З метою виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 у справі №806/1682/15 в частині донарахування та виплати позивачу коштів, Овруцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області здійснила донарахування позивачу заробітної плати в сумі 4146,14 грн., яку перераховано позивачу лише 19 листопада 2015 року на його картковий рахунок, що підтверджується довідкою Приват Банку про відкриття карткового рахунку (а.с.19-а), випискою по картковому рахунку за 19.11.2015 (а.с.20), листом Овруцької ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області від 23.11.2015 №2107/06/16/05-10 (а.с.29) та платіжним дорученням №113 від 18.11.2015р. з відміткою УДКСУ в Овруцькому районі про проведення платежу 19.11.2015 (а.с.30), хоча позивач разом з тим зазначає, що вказане рішення суду виконано частково.

Приписами статті 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно з вимогами статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до ч. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 "Про застосування судами законодавства про оплату праці" установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Аналізуючи вказані обставини у справі та застосовуючи відповідні норми матеріального права, суд вважає неправомірними дії відповідача, оскільки з наведеного випливає, що відповідач порушив вищезазначені норми.

Також судом встановлено, що середньоденний заробіток позивача на дату звільнення становить 211,26 грн., що підтверджується довідкою Овруцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області від 16.06.2014 № 2569/10-05 (а.с.19). Відтак, за час затримки розрахунку за період з 28.07.2015 по 19.11.2015(по день виплати заробітної плати, донарахованої згідно постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 ), за 81 робочий день, середній заробіток становить 17112,06 грн. (211,26 грн. х 81 день = 17112,06 грн.). Вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч.2-3 статті 91 КАС України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави " від 27.04.2006 № 590, компенсація за відрив від звичайних занять стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, її представникові у зв'язку з явкою до суду обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи і не може перевищувати її розмір, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять.

Відповідно до вказаної постанови, витрати, повязані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є субєктом владних повноважень, та її представникові не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Відповідно до статті 91 Кодексу адміністративного судочинства України ОСОБА_1 має право на відшкодування судових витрат, а саме, витрат, що пов'язані із прибуттям до суду: компенсації за відрив від звичайних занять та витрат на проїзд до суду з м.Овруча Житомирської області до м.Житомира і назад.

Компенсація за відрив від звичайних занять обчислюється пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Через віддаленість свого місця проживання від м. Житомира (140 км) позивач витрачав для прибуття до суду, на розгляд справи та повернення додому, щонайменше, 6 годин кожного разу.

Отже, вихідними величинами для розрахунку компенсації є: законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати та фактичні години відриву особи від звичайних занять.

Статтями 8 Законів України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16 січня 2014 року №719-VII та "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28 грудня 2014 року №80-VIII, встановлено у 2014 році та до 1 грудня 2015 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 1218 гривень.

Таким чином, компенсація за дні явки позивача до суду у судові засідання 21.12.2015 та 23.12.2015 має становити 105,91 грн. (1218:23х2=105,91). Вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" сума добових витрат на відрядження в Україні становить 30 грн.

Враховуючи, що судові засідання призначались на 21.12.2015 та 23.12.2015, в яких брав участь позивач у справі, то добові за два дні у загальному розмірі складатимуть 60 грн. ( 2 х 30 = 60 ). Вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до підпункту 1 пункту 7 вказаної постанови від 02.02.2011 № 98 державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються витрати на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті).

У справі містяться оригінали квитків на автобус (а.с.41,42, 58) з яких суд вбачає, що на переїзд до суду та в зворотному напрямку за 21.12.2015 та 23.12.2015 витрачено 195 грн. (65 х 3 = 195; без врахування витрат на проїзд з міста Житомира до міста Овруча Житомирської області за 23.12.2015 р.). Вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Отже, загальний розмір витрат, що пов'язані з прибуттям позивача до суду, становитиме 360,91 грн., в т.ч., добові 60 грн., компенсація за відрив від звичайних занять 105,91 грн., вартість проїзду 195 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позовні вимоги задоволити.

Стягнути з Овруцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (ідентифікаційний код 39859428, Житомирська обл., м. Овруч, вул. Сабурова, 1/20) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 28.07.2015 по 19.11.2015 у сумі 17112,06 грн.

Стягнути з Овруцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (ідентифікаційний код 39859428, Житомирська обл., м. Овруч, вул. Сабурова, 1/20) на користь ОСОБА_1 360,91 грн. судових витрат.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Сичова