Постанова № 55466496, 27.01.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року Житомир справа № 806/4261/15

категорія 11.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Романченка Є.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Баранівського районного управління юстиції Житомирської області про визнання дій неправомірними,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив визнати дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Баранівського районного управління юстиції Житомирської області щодо направлення на реалізацію автомобіля ДЕО-ЗАЗ ТF699, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, без призначення рецензування звіту неправомірними. При цьому зазначав, що 17.07.2015 на його адресу надійшов висновок про вартість майна - автомобіля ДЕО-ЗАЗ ТF699, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску. Вважаючи, що висновок про вартість автомобіля є необ'єктивним і недостовірним та таким, що не відповідає нормативно - правовим актам України з оцінки майна, його представником 25.07.2015 направлено до Відділу заперечення проти результатів оцінки з проханням призначити рецензування звіту. Однак, 22 серпня 2015 року отримано лист ВДВС Баранівського РУЮ, зі змісту якого слідує, що 23.07.2015 автомобіль направлено на реалізацію. На думку позивача, дії відповідача щодо направлення майна на реалізацію без призначення рецензування звіту вчинені в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження", а саме ст.ст. 11, 58, та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012.

Представники сторін до суду не прибули, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Надійшли заяви про розгляд справи без участі позивача, його представника та представника Відділу ДВС Баранівського РУЮ. Представник позивача в поданій заяві також просив позов задовольнити у повному обсязі.

Враховуючи наведене, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

В силу приписів ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з таких підстав.

У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно зі частиною першою статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 606-XIV), державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

У частині 1 статті 11 Закону № 606-XIV закріплено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження, згідно зі приписами частини 3 цієї статті Закону № 606-XIV, має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону № 606-XIV, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (ч. 1 ст. 58 Закону № 606-XIV).

Частиною 3 статті 58 наведеного Закону визначено, що державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.

У частині 4 цієї статті Закону № 606-XIV встановлено, що у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Із аналізу наведених правових норм випливає, що державний виконавець зобов'язаний призначити рецензування звіту про оцінку майна лише у випадку надходження від сторін (сторони) виконавчого провадження заперечення проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, в десятиденний строк з дня отримання ними таких результатів.

Судом установлено, що 08 травня 2015 року в межах зведеного виконавчого провадження, боржником у якому є ОСОБА_1, державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Баранівського районного управління юстиції Житомирської області прийнято постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні для надання письмового висновку, звіту про оцінку майна (акт оцінки майна) транспортного засобу.

На виконання цієї постанови, 24 червня 2015 року виконано незалежну оцінку автомобіля ДЕО-ЗАЗ ТF699, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, та визначено ринкову вартість об'єкта незалежної оцінки з метою реалізації на аукціоні без врахування ПДВ у розмірі 53965 грн.

10 липня 2015 року висновок про оцінку вартості майна, а саме автомобіля ДЕО-ЗАЗ ТF699, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, надіслано на адресу ОСОБА_1. Останнім висновок отримано 14.07.2015, про що свідчать матеріали справи.

23 липня 2015 року заявку на реалізацію арештованого майна - автомобіля ДЕО-ЗАЗ ТF699, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, направлено до Житомирської філії Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.

Не погодившись із висновком про вартість майна та порядком визначення суб'єкта оціночної діяльності, який повинен проводити оцінку на підставі укладеного договору, не дотримання якого, на думку позивача, ставило під сумнів об'єктивність, повноту та якість проведеної оцінки та самого звіту про оцінку майна, представником боржника підготовлено заперечення проти результатів оцінки (висновку про вартість майна) автомобіля ДЕО-ЗАЗ ТF699, реєстраційний № НОМЕР_1, 2007 року випуску, та призначення рецензування звіту про оцінку майна. У цих запереченнях, адресованих Начальнику Відділу ДВС Баранівського РУЮ Житомирської області, боржник просив призначити рецензування звіту суб'єкта оціночної діяльності - Приватної фірми "ЮрЕКС", висновку про вартість майна, належного ОСОБА_1 в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Вказані заперечення надіслані на адресу відповідача 25.07.2015, тобто після закінчення десятиденного строку з дня отримання висновку про оцінку вартості майна.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у відповідача після отримання заперечення ОСОБА_1, направлених до Відділу після закінчення десятиденного строку з дня отримання боржником висновку про вартість майна, не виникло обов'язку щодо призначення рецензування звіту про оцінку майна, а саме автомобіля ДЕО-ЗАЗ ТF699, реєстраційний № НОМЕР_1, 2007 року випуску.

Відтак дії державного виконавця Відділу ДВС Баранівського районного управління юстиції щодо направлення на реалізацію вказаного автомобіля без призначення рецензування звіту на підставі заперечень боржника узгоджуються із вимогами Закону.

Разом з цим, суд критично оцінює наведені у позові твердження щодо отримання висновку позивачем 17.07.2015, оскільки жодних доказів у їх підтвердження не було приєднано до позовної заяви та не подано до суду впродовж судового розгляду справи.

У відповідності до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність своїх дій. Натомість позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись статтями 86, 122, 158-163, 167, 181, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Баранівського районного управління юстиції Житомирської області про визнання дій неправомірними відмовити.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є.Ю. Романченко