Ухвала суду № 55466934, 28.01.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий 1 інстанції - Яровенко Н.О.

№22-ц/796/475/2016 Доповідач - Борисова О.В.

Справа № 755/9473/14-ц

м. Київ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Невідомої Т.О., Гаращенка Д.Р.

при секретарі: П'ятничук В.Г

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 28 липня 2015 року по справі за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків від 20 жовтня 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 20 жовтня 2014 року по справі № 1654/14 про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 суми заборгованості.

В обґрунтування своїх вимог заявник зазначав, що однією з підстав скасування рішення третейського суду є недійсність третейської угоди п.3 ч.2 389-5 ЦПК України. В кредитному договорі, укладеному між позивачем та відповідачем третейська угода є нікчемною у відповідності до ч.2 ст.215 ЦПК України.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 28 липня 2015 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 28 липня 2015 року скасувати та постановити нову про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 20 жовтня 2014 року по справі № 1654/14.

Посилається на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми закону. Зазначає, що між сторонами відсутня трьохстороння третейська угода, яка давала би можливість банку звернутись до третейського суду.

Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взяті надані відповідачами докази та заперечення.

В судовому засіданні апеляційного суду заявник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_3 у судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому колегія суддів вважає можливим розглядати справу у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення заявника ОСОБА_1, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 07.03. 2013 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №R53700399661B.

Відповідно до умов якого банк надав кредит (грошові кошти) на споживчі потреби в розмірі 147000 грн., а позичальник зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі до 07.03.2017 року згідно з графіком щомісячних платежів та сплатити за користування кредитом проценти в розмірі 24 % річних.

Пунктом 8.1 вищевказаного договору визначено, що всі спори, розбіжності та вимоги, які виникають з цього договору або у зв'язку з ним, у тому числі такі, що стосуються його виконання, порушення, припинення, розірвання або визнання недійсним, підлягають вирішенню в постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом цього третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 07.03.2013 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки №R53700399661B-П1, за яким поручитель зобов'язалася солідарно відповідати перед кредитором за всіма зобов'язаннями ОСОБА_1 за кредитним договором №R53700399661B від 07.03.2013 року.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації Українських банків від 20 жовтня 2014 року позов ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 202530 грн. 18 коп., що складається з строкової заборгованості за кредитним договором у розмірі 110036 грн. 31 коп., простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 16899 грн. 07 коп., строкової заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 2582 грн. 44 коп., простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 17670 грн. 29 коп., 3% річних та прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 173 грн. 96 коп., 3% річних за прострочену заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 186 грн. 03 коп., пені за прострочену заборгованість за кредитом та по процентам за користування кредитом у розмірі 21650 грн. 50 коп., строкової заборгованості по комісії у розмірі 2484 грн. 30 коп., простроченої заборгованості по комісії у розмірі 17390 грн. 10 коп., пені на прострочену заборгованість по комісії у розмірі 9788 грн. 14 коп., інфляційних витрат за прострочену заборгованість по кредиту у розмірі 1778 грн. 03 коп., інфляційних витрат за прострочену заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 1891 грн. 01 коп. та стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 третейський збір в розмірі 2425 грн. 30 коп.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду, суд першої інстанції виходив із того, що відсутні підстави для скасування рішення третейського суду з підстав недійсності третейського застереження.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до ст.51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених Законом.

Рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав: справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам ст. ст. 16-19 цього Закону; третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Зазначений перелік підстав для скасування рішення третейського суду є вичерпним і закон не передбачає його розширеного тлумачення.

Відповідно до ч.4 ст.389-4 ЦПК України суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення третейського суду, якщо під час розгляду справи буде встановлено підстави для скасування рішення третейського суду, визначені ст.389-5 цього кодексу.

Статтею 389-5 ЦПК України також визначений вичерпний перелік підстав для скасування рішення третейського суду: 1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийняте рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Статтею 5 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Статтею 6 Закону України «Про третейські суди» визначено категорії справ, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонений третейськими судами.

Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» частину першу статті 6 Закону України «Про третейські суди» доповнено пунктом 14, згідно якого третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Зазначений Закон набрав чинності 12 березня 2011 року.

Так, рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації Українських банків, про скасування якого просила ОСОБА_1, ухвалено 20 жовтня 2014, тобто після внесення зазначених змін до Закону.

Оскільки ОСОБА_1 є споживачем послуг баку, спір виник щодо заборгованості за кредитом, третейському суду в силу положень п. 14 ч.1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» така справа не підвідомча.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 2 вересня 2015 року у справі № 6-856цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції.

Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи заяву ОСОБА_1 на зазначену обставину не звернув уваги та не врахував вимоги ч.4 ст.389-4 та ст.389-5 ЦПК України та відмовив у задоволенні заяви про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 20 жовтня 2014 року.

На підставі викладено колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про задоволення заяви ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 28 липня 2015 року скасувати та постановити нову ухвалу наступного змісту.

Заяву ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду задовольнити.

Рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації Українських банків № 1654/14 від 20 жовтня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договоромскасувати.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя:

Судді: