Постанова № 55466518, 26.11.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 р. Справа № 804/10218/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномаш" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Техномаш звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.07.2015 року № НОМЕР_1, яким зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість в податковій декларації за січень 2015 року (рядок 19) у сумі 52 147,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає податкове повідомлення-рішення, яке виніс відповідач, незаконним та таким, що порушує права та законні інтереси позивача, оскільки господарські операції були реально вчинені.

У судове засідання зявилися представники позивача, відповідача та свідок.

Представник позивача просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача подав до суду заперечення проти адміністративного позову, просив в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі, оскільки висновки встановлені в акті перевірки відповідають дійсності.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, показання свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Техномаш зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області,як платник податків.

Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі наказу від 19.05.2015 року № 480 про призначення позапланової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ Техномаш з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ТОВ Укрінтеко за січень 2015 року, направлення на перевірку № 000270 від 20.05.2015 року та на підставі п.п. 20.1.4. п. 20.1. статті 20, статті 75, п.п.78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Техномаш з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ТОВ Укрінтеко за січень 2015 року.

За результатами перевірки складений акт №1261/04-61-22-01/32640621 від 09.06.2015 року, яким встановлено, що ТОВ Техномаш порушено: п. 185.1. ст. 185, п. 198.3.ст. 198, п.п. 201.2, 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) підприємством неправомірно завищено задекларовані показники у рядку 10.1.декларацій всього у сумі 52 147,25 грн., у тому числі за січень 2015 року у сумі 52 147,25 грн., що призвело до завищення ряд. 19 Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 52 147 грн.; ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ Техномаш при придбанні та наступному продажу товарів від ТОВ Укрінтеко.

Не погодившись з висновками, викладеними в акті ТОВ Техномаш подало до податкового органу заперечення на акт, просило переглянути та скасувати висновки викладені в акті.

ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області надано ТОВ Техномаш лист про розгляд заперечення від 17.07.2015 року № 267/10/04-61-22-2, яким повідомив, що акт винесено правомірно, а отже він не підлягає скасуванню.

На підставі акту перевірки було винесене податкове повідомлення-рішення форми В4 від 27.07.2015 року № НОМЕР_1, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 52 147 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Згідно із Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 22.12.2010 року за №984 ОСОБА_2 перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (пункти 4-6 Порядку №984 від 22.12.2010 року).

Перевіркою встановлено, що складу податкового кредиту ТОВ Техномаш включено податкові накладні по взаємовідносинах з ТОВ Укрінтеко, які податковий орган вважає такими, що не відображають реальні господарські операції.

Так, до перевірки надано договір від 06.01.2015 року № 3М, укладений між ТОВ Техномаш (покумець) та ТОВ Укрінтеко (постачальник), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець на умовах цього договору, прийняти і оплатити дерев'яні модельні комплекти далі за текстом продукцію на умовах, вказаних у цьому договорі, згідно специфікацією, яка є невідємною його частиною.

На виконання умов договору сторонами було підписано специфікації № 1 від 06.01.2015 року, № 2 від 12.01.2015 року, яким узгоджено ціну та кількість товару.

Постачальник передав покупцю товар, що підтверджується видатковими накладними № РН-12 від 12.01.2015 року, № РН-11 від 23.01.2015 року, № РН-10 від 22.01.2015 року, № РН-9 від 20.01.2015 року, № РН-8 від 19.01.2015 року, № РН-7 від 16.01.2015 року, № РН-6 від 14.01.2015 року; довіреностями від 26.01.2015 року № 37, від 23.01.2015 року № 30, від 21.01.2015 року № 27, від 20.01.2015 № 24, від 19.01.2015 року № 18, від 16.01.2015 року № 14, від 14.01.2015 року № 8; товарно-транспортними накладними від 26.01.2015 року № 12, від 23.01.2015 року № 11, від 22.01.2015 року № 10, від 19.01.2015 року № 8, від 16.01.2015 року № 7, від 14.01.2015 року № 6; подорожними листами № 262844 від 26.01.2015 року, № 262843 від 23.01.2015 року, № 262842 від 22.01.2015 року, № 262840 від 20.01.2015 року, № 262839 від 19.01.2015 року, № 262838 від 16.01.2015р., № 262837 від 14.01.2015 року.

До складу податкового кредиту включено податкові накладні від 14.01.2015 року № 109, від 16.01.2015 року № 110, від 19.01.2015 року № 111, від 20.01.2015 року № 112, від 20.01.2015 року № 113, від 22.01.2015 року № 114, від 26.01.2015 року № 115.

Зауваження податкового органу щодо нереальності господарських операцій ґрунтуються на наступному.

Свідоцтво платника ПДВ ТОВ Укрінтеко анульовано 27.02.2015 року, у звязку з відсутністю юридичної особи за місцезнаходженням. В товарно-транспортних накладних містяться недоліки, а саме: відсутній підпис посадової особи ТОВ "Укрінтеко", у полі прийняв - відсутня печатка та посада відповідальної особи вантажоодержувача, у полях пункт навантаження та пункт розвантаження зазначено лише назві міст. Крім того, податковий орган посилається на інформацію бухгалтерського рахунку 10 Основні засоби де відсутній запис щодо автомобіля Газель-АЕ1841ЕР на балансі платника, що унеможливлює перевезення ТОВ Техномаш перелічених у податкових накладних товарно матеріальних цінностей. В січні 2015 року не було здійснено розрахунків.

Так, згідно статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом.

Згідно зі статтею 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

П.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктами 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В судовому засіданні, в якості свідка був допитаний директор підприємства - ОСОБА_5, який пояснив, що підприємством було укладено реальний договір поставки на отримання продукції для використання у господарській діяльності позивача.

Представником позивача та свідком зазначено, що за договором поставки №3м від 06.01.2015 року позивачем були придбані дерев'яні модельні комплекти (ДМК), які є елементами виробничої оснастки, яка відповідно до особливостей специфіки виробництва позивача використовується в технологічному процесі, а саме для виливки литих виробів під продукцію "Класифікатор односпіральний 62-14577.06", для підприємства ВАТ "Полтавський ГЗК", згідно договору №3331 від 28.10.2015 року. Дерев'яні модельні комплекси також були придбані позивачем для виливки литих виробів під продукцію "Механізм обертання 1564Н05-01.10.000", "Механізм підйому 1564Н05-01.20.000Ю1", для підприємства ПАТ "Південний ГЗК", згідно договору №2013/п/ОО/1500 від 18.12.2013 року, "Механізм обертання МД9А 1564Н05.01.10.000" для підприємства ООО "Техєкспорт плюс" м.Белгород згідно контракту №6 від 16.01.2015 року. Копії первинних документів надані до суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-ХІV первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Щодо недоліків товарно-транспортних накладних.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Отже, ТТН призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Тобто, товарно-транспортні накладні, не є визначальною умовою для отримання права на податковий кредит, оскiльки, законодавчi норми не ставлять в залежність вiдсутнiсть транспортних документiв на перевезення вантажу (товару) або їх недоліки з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартiсть. З урахуванням ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в Українi товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який пiдтверджує здiйснення господарської операцiї з поставки товарiв, та вiдповiдно набуття права власностi на нього, оскiльки не вiдображає вiдомостi про господарську операцiю з поставки товару, а вiдображає вiдомостi про господарську операцiю перевезення.

Разом з цим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

При цьому, суд зазначає про безпідставність посилання податкового органу на складення товарно-транспортних накладних з недоліками або неповними реквізитами, оскільки вказані документи не відносяться до первинних бухгалтерських документів в розумінні норм податкового кодексу України, які позбавляють права позивача на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ, а також віднесення до складу витрат відповідних сум.

Не доводять факт нереальності господарської операції й відсутність на балансі підприємств автомобіля з індивідуальним реєстраційним номером АЕ 1841 ЕР, оскільки позивачем до матеріалів справи подано копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за реєстраційним номером АЕ1841ЕР, власником вказано ТОВ Техномаш.

Посилання відповідача на порушення контрагентом позивача податкового законодавства також не доводять обґрунтованість висновків податкового органу щодо нереальності здійснення господарських операцій позивачем з вказаними юридичними особами, адже неналежне виконання податкових зобовязань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому, посилання податкового органу на анулювання свідоцтво платника ПДВ ТОВ Укрінтеко - 27.02.2015 року, у звязку з відсутністю юридичної особи за місцезнаходженням, не може мати вплив на здійснення операцій в січні 2015 року.

Щодо оплати продукції, слід зазначити, що до суду надано копію договору №3ПТ від 21 квітня 2015 року про відступлення права вимоги укладений між ТОВ "Укрінтеко" (Кредитор-1), ТОВ "Рендом Дівелопмент" (Кредитор-2) та ТОВ "Техномаш" (Боржник), згідно із яким Кредитор-1 і Кредитор-2 по цьому договору досягли згоди про те, що право вимоги погашення заборгованості Боржника перед Кредитором-1 в розмірі 312 883,50 грн. за договором поставки №3м від 06.01.2015 року, передає Кредитору-2 (п.1, п.3 Договору) та копію платіжного доручення №487 від 11 серпня 2015 року, згідно якого позивач перерахував кошти в сумі 312 883,50 грн. на рахунок ТОВ "Рендом Дівелопмент" (Кредитор-2).

Таким чином, позивачем наданні первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій. На час укладання та виконання спірних угод сторони були у належному порядку зареєстровані платниками ПДВ та зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців. Також податковим органом не доведено належними та допустимими доказами, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обовязків та те, що договори укладено без мети настання реальних наслідків, судових рішень щодо визнання угод недійсними до суду не надано, отже доводи податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях, що не є підставою для визнання угод недійсними.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та скасування податкового повідомлення-рішення, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність його винесення.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

Так як, в матеріалах справи містяться докази понесених позивачем судових витрат у розмірі 182,70 грн. сплаченого судового збору, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Техномаш судові витрати у розмірі 182,70 грн.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномаш" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003112202 від 27.07.2015 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномаш" (код ЄДРПОУ 32640621) судові витрати у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено згідно з ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1