Ухвала суду № 55466407, 02.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2016 р. Справа № 876/13481/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Шинкар Т.І.,

з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Еней» до Державної податкової інспекції в Личаківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Компанія «Еней» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова, яку суд першої інстанції відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства замінив на її правонаступника - Державну податкову інспекцію в Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, яким з врахуванням збільшення розміру позовних вимог просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 04.12.2012 року № 0004122320, яким йому збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 51728,00 грн., з них 40038,00 грн. основний платіж і 11690,00 грн. штрафні (фінансові) санкції, та № 0004132320, яким йому збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 55127,00 грн., з них 36751,00 грн. основний платіж та 18376,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що господарські операції ТзОВ «Еней» з ТзОВ «Енглер» мали реальний характер, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами. Також чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на формування податкового кредиту і витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податків до бюджету. Питання податкового кредиту та витрат періоду поширюється тільки на окремо взятого платника податку і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Крім того, в ході судового розгляду справи податковий орган не надав належних доказів, які б підтвердили вину позивача чи його контрагента, яка полягає в намірі порушити публічний порядок, тому правочини, укладені позивачем, не є нікчемними, оскільки їх нікчемність законом не встановлена.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки суд неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що операції щодо надання ТзОВ «Енглер» позивачу транспортних послуг та документи, що їх підтверджують, не містять достатньої доказовості, оскільки в ході проведення перевірки ТзОВ «Компанія «Еней» не встановлено факт отримання ним послуг по перевезенню товарно-матеріальних цінностей від ТзОВ «Енглер», що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Зокрема, відповідач вважає, що надані позивачем товарно-транспортні накладні, отримані від зазначеного контрагента, не оформлені належним чином, а саме не вказано номер подорожнього листа, номер і дату довіреності та кому її видано, код ЄДРПОУ вантажоодержувачів, відсутні підпис і печатка їх представників, які б підтверджували отримання товарів.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги і заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, в період з 29.10.2012 року до 02.11.2012 року працівники Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова провели позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Компанія «Еней» з питань взаємовідносин з ТзОВ «Енглер» за період 01.12.2011 року до 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт від 09.11.2012 року № 340/22-40/23955204.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено витрати за IV квартал 2011 року та за I квартал 2012 року на 183754,96 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 40038,00 грн.; п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за грудень 2011 року і січень-березень 2012 року на 36751,04 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання на 36751,00 грн.

На підставі даного акта перевірки Державна податкова інспекція в Личаківському районі м. Львова 04.12.2012 року прийняла податкові повідомлення-рішення № 0004122320, яким ТзОВ «Компанія «Еней» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 51728,00 грн., з них 40038,00 грн. основний платіж і 11690,00 грн. штрафні (фінансові) санкції, та № 0004132320, яким ТзОВ «Компанія «Еней» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 55127,00 грн., з них 36751,00 грн. основний платіж та 18376,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. п. 198.2, 198.3 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 даного Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 201.6 даної статті податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 даної статті податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

А відповідно до п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла висновку, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Фактичне здійснення господарських операцій ТзОВ «Компанія «Еней» з ТзОВ «Енглер» підтверджується доказами, наданими позивачем та дослідженими судом, зокрема, наступними.

Як встановив суд, 01.03.2011 року ТзОВ «Компанія «Еней» (замовник) уклало з ТзОВ «Енглер» (перевізник) договір № 02/03-Е про надання автотранспортних послуг, відповідно до умов якого перевізник зобов'язувався за обумовлену плату надати замовнику послуги з прийняття, перевезення, доставки і здачі вантажів вантажоотримувачам замовника. Факти приймання вантажу від замовника підтверджуються підписом водія на товарно-транспортній накладній або заявці замовника, а видача вантажу вантажоодержувачу здійснюється по кількості місць і адресах, вказаних в товарно-транспортній накладній або заявці замовника і підтверджується підписом і штампом його вантажоодержувача на відповідних екземплярах товарно-транспортної накладної чи декларації. Транспортні послуги надавались замовнику шляхом надання транспортних засобів до місця завантаження, яке вказується ним у заявках в усній формі або за допомогою телефонного зв'язку.

Факт реального виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором, а саме надання ТзОВ «Енглер» транспортних послуг, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № № ККУ-200292, ККУ-200270, ККУ-200165, ККУ-200188, ККУ-200205, ККУ-200239, ККУ-200142, ККУ-200127, ККУ-200115, ККУ-200078, ККУ-200037, ККУ-200002; товарно-транспортних накладних за період з 01.12.2011 року до 31.03.2012 року; документів, які підтверджують, що ТзОВ «Компанія «Еней» здійснювала продаж товарно-матеріальних цінностей своїм контрагентам в інші міста України (видаткові накладені, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей), для чого був укладений зазначений договір; довідкою від 01.11.2012 року № 01/11 про перелік машин та водіїв, які перевозили товар за період з 01.12.2011 року до 31.03.2012 року згідно з договором від 01.03.2011 року №02/03-Е та копією ліцензії на транспортні перевезення №5 62731, виданої ТзОВ «Енглер».

Також колегія суддів зазначає, що мета придбання позивачем зазначених послуг узгоджується і повністю пов'язана як з його господарською діяльності позивача, так і з видом діяльності ТзОВ «Енглер».

Факт повної оплати ТзОВ «Компанія «Еней» ТзОВ «Енглер» вартості отриманих послуг підтверджується листом ПАТ «ОТП Банк» від 18.10.2012 року №600-01-10-2/09 з додатком про підтвердження платежів за період з 01.12.2011 року до 31.03.2012 року з поточного рахунку позивача.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та надавались відповідачу при проведенні перевірки.

Також зазначені податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Отже, з дня отримання податкових накладних у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках ТзОВ «Енглер».

Щодо посилання відповідача на неналежне оформлення товарно-транспортних накладних, отримані позивачем від ТзОВ «Енглер» (не вказано номер подорожнього листа, номер і дату довіреності та кому її видано, код ЄДРПОУ вантажоодержувачів, відсутні підпис і печатка їх представників, які б підтверджували отримання товарів тощо), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п. 11.7 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передаються Перевізнику.

Форма товарно-транспортної накладної (типова форма 1-ТН) була затверджена спільним наказом Міністерства транспорту України і Міністерства статистики України від 29.12.1995 року № 488/346.

Як вбачається із наданих позивачем копій товарно-транспортних накладних, виписаних ТзОВ «Енглер», всі вони містять достатньо обов'язкових реквізитів, які дозволяють ідентифікувати учасників і суть господарських правовідносин, оформлених цими накладними.

В свою чергу податковий орган не надав жодних відомостей того, що зазначені товарно-транспортні накладні були підроблені (сфальсифіковані), що є кримінальним правопорушенням, а також не надав доказів проведення перевірки цих накладних на предмет їх достовірності та вирішення питання про порушення кримінальної справи чи прийняття будь-яких процесуальних рішень з цього приводу компетентними правоохоронними органами.

Щодо посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної перевірки ТзОВ «Енглер» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків і зборів та їх реальності і повноти відображення в обліку, складений Державною податковою інспекцією в Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, колегія судів зазначає наступне.

По-перше, сам акт є суперечливим, оскільки, зазначивши про неможливість провести перевірку ТзОВ «Енглер», Державна податкова інспекція в Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби фактично провела невиїзну перевірку даного підприємства.

По-друге, в даному акті вказано, зокрема, про неможливість здійснення ТзОВ «Енглер» господарської діяльності, однак орган державної податкової служби дійшов зазначених висновків без дослідження первинних документів фінансового і бухгалтерського обліку підприємства, в зв'язку з чим, на думку колегії суддів, відомості, зафіксовані в цьому акті, не можна вважати повністю достовірними та обґрунтованими.

Крім того, колегія суддів враховує, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем ТзОВ «Енглер» було зареєстроване у встановленому порядку, не було виключене з ЄДРПОУ, перебувало на обліку в органах державної податкової служби та було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти реального придбання ТзОВ «Компанія «Еней» у ТзОВ «Енглер» транспортних послуг, які використовувались ним у власній господарській діяльності, підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, тому у податкового органу не було законних підстав для висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення валових витрат по взаєморозрахунках з цим контрагентом в періоді, що перевірявся.

Щодо тверджень відповідача про нікчемність договору, укладеного ТзОВ «Компанія «Еней» з ТзОВ «Енглер», оскільки цей договір, на думку податкового органу, вчинено без мети настання реальних наслідків, колегія суддів зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року у справі № 813/2421/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Еней» до Державної податкової інспекції в Личаківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

Т.І. Шинкар

Ухвала складена в повному обсязі 04.02.2016 року