Постанова № 55466228, 28.01.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2016 р. Справа №805/4994/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 12:15

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасенка І.М.,

при секретарі судового засідання Ковальової А.В.,

за участю позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2;

представника відповідача 2 Словянського МВ ГУ МВС України в Донецькій області (з обслуговування м. Словянськ та Словянського району): ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області; Словянського МВ ГУ МВС України в Донецькій області (з обслуговування м. Словянськ та Словянського району) про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області; Словянського МВ ГУ МВС України в Донецькій області (з обслуговування м. Словянськ та Словянського району) про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.08.2014 року Міністерством Внутрішніх Справ України було винесено наказ № 1535 о/с про звільнення деяких працівників рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ Донецької та Луганської області.

15.07.2015 року рішенням Запорізького окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково, а саме визнано незаконним, та скасовано наказ МВС України № 1535 о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ України, поновлено на посаді старшого дільничного інспектора міліції Черкаського СВМ Словянського МВ ГУ МВС України в Донецькій області, стягнуто зі Словянського МВ ГУ МВС України в Донецькій області грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 13.08.2014 року по день винесення рішення, а саме по 15.07.2015 року.

Рішення суду про стягнення грошового забезпечення за період з 13.08.2014 року по 15.07.2015 року фактично не виконано Словянським МВ ГУ МВС України.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого дільничного інспектора міліції Черкаського СВМ Словянського МВ ГУ МВС України в Донецькій області було виконано лише 03.11.2015 року (наказ № 331 о/с від 03.11.2015 року). Отже, Позивач вважає, що рішення суду було виконано з затримкою, та стягненню на його користь підлягає грошове забезпечення за період з 16.07.2015 року по 06.11.2015 року у розмірі 11687, 28 грн.

Наказом № 354 о/с від 06.11.2015 року, ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ за п. 63 «г» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Просив стягнути зі Словянського МВ ГУ МВС України в Донецькій області (з обслуговування м. Словянськ та Словянського району) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 16.07.2015 року по 06.11.2015 року в розмірі 11687, 28 грн. та одноразову грошову допомогу в розмірі 23451, 45 грн.; визнати частково незаконним наказ ГУ МВС України в Донецькій області № 354 о/с від 06.11.2015 року в частині визначення спеціального звання ОСОБА_1 на момент звільнення змінивши його з «капітана міліції» на «майора міліції»; зобовязати Словянський МВ ГУ МВС України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення з 06.11.2015 року по момент проведення розрахунку.

Позивач у судовому засіданні зменшив свої позовні вимоги, а саме просив виключити з позовних вимог п. 2 в частині визнання частково незаконним наказу ГУ МВС України в Донецькій області № 354 о/с від 06.11.2015 року в частині визначення спеціального звання ОСОБА_1 на момент звільнення змінивши його спеціальне звання з «капітана міліції» на «майора міліції». Іншу частину свої позовних вимог просив задовольнити.

Представник позивача підтримав вимоги Позивача, просив їх задовольнити.

Представник відповідача 1 ГУ МВС України в Донецькій області до судового засідання не зявився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав заперечення у якому зазначив, що наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 19.12.2015 року № 10 о/с внесені зміни до наказу ГУ МВС від 06.11.2015 року № 354 о/с, а тому предмет спору щодо виправлення інформації про спеціальне звання позивача на момент звільнення з органів внутрішніх справ відсутній. Просив розглядати справу за його відсутністю.

Представник відповідача 2 Словянського МВ ГУ МВС України в Донецькій області (з обслуговування м. Словянськ та Словянського району) у судовому засідання заперечував проти заявлений позовних вимог. Свою позицію обґрунтовував тим, що відповідно до статті 236 Кодексу Законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку, або різниці в заробітку за час затримки.

Адміністративна справа про поновлення ОСОБА_1 розглядалась Запорізьким окружним адміністративним судом, постановою якого від 15.07.2015 року позивача поновлено на посаді старшого дільничного інспектора Черкаського відділення міліції Словянського МВ ГУ МВС України в Донецькій області з 13.08.2014 року.

Крім того представник відповідача 2 вважає, що Донецький окружний адміністративний суд не може здійснити захист прав позивача в межах справи № 805/5036/15-а, оскільки ст. 236 Кодексу Законів про працю України та ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України чітко визначено, що спірні питання, за вирішенням яких ОСОБА_1 звернувся до суду мають розглядатися в межах справи № 808/7019/14.

Просив відмовити у задоволені адміністративного позову у повному обсязі, наголошуючи, що норми КЗпП на працівників міліції, які проходять службу в органах внутрішніх справ, не поширюються.

Суд, заслухавши пояснення позивача та третіх осіб, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Відповідно до Наказу ГУ МВС України в Донецькій області № 1535 о/с від 12.08.2014 року ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.07.2015 року по справі № 808/7019/14 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1. Відновлено ОСОБА_1 на посаді та стягнуто на його користь з Словянського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 13.08.2014 року по 15.07.2015 року у розмірі 34321, 11 грн.

Постанову суду про стягнення грошового забезпечення за період з 13.08.2014 року по 15.07.2015 року відповідачем - Словянським МВ ГУ МВС України не виконано.

На виконання рішення суду та відповідно до Наказу № 331 о/с від 03.11.2015 року Позивача поновлено на посаді старшого дільничного інспектора міліції Черкаського СВМ Словянського МВ ГУ МВС України в Донецькій області.

Наказом № 354 о/с від 06.11.2015 року ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за п. 63 «г» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до Довідки Словянського міського відділу (з обслуговування міста Словянськ та Словянського району) ГУ МВС України в Донецькій області № 822/303/06-2016 від 27.01.2016 року ОСОБА_1 нарахована одноразова грошова виплата при звільненні у розмірі 6703, 13 грн. Грошове забезпечення за період з 16.07.2015 року по 06.11.2015 року було виплачене в листопаді 2015 року в сумі 3832,26 грн., в грудні 2015 року було нараховано та виплачено грошову компенсацію за невикористану відпустку в сумі 996,88 грн.(за 29 діб). Дані обставини не заперечувались сторонами у судовому засіданні.

За приписами п. 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114, особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Як встановлено п. 10 Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби: які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Згідно ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За правилами ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

На момент виникнення спірних правовідносин, прядок проходження служби в органах внутрішніх справ, в тому числі підстави та умови звільнення з органів внутрішніх справ, визначені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114.

Аналізуючи правові норми, суд дійшов висновку, що порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та умови грошового забезпечення цих осіб встановлені спеціальними нормативно правовими актами, тому положення ст. 117 Кодексу законів про працю України не поширюється на спірні правовідносини.

Крім того, відповідно до п. 1.12 наказу МВС № 499 від 31.12.2007 року, грошове забезпечення, виплачене особі рядового чи начальницького складу несвоєчасно або виплачене їй у меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, що передував моменту звернення за одержанням недоотриманого грошового забезпечення, протягом якого особа мала на нього право.

Тобто, підставою для припинення виплати грошового забезпечення позивачу є звільнення його з посади у звязку із скороченням штатної посади.

Отже з огляду на вищезазначене, суд вважає, що вимога ОСОБА_1 щодо зобовязання відповідача Словянського МВ ГУ МВС України в Донецькій області виплатити середнє грошове забезпечення з 06.11.2015 року по момент проведення розрахунку є такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді є обовязковим до виконання на всій території України, а його невиконання тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст. 13 КАС України забезпечується системою судових інстанцій: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного і касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення правосудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Отже, з набранням чинності судових рішень, спірні правовідносини між ОСОБА_1 та Словянським МВ ГУ МВС України в Донецькій області (з обслуговування м. Словянськ та Словянського району) щодо виплати середнього заробітку перейшли у виконавчу сферу.

Порядок і умови вирішення питання про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі працівника визначено статтею 236 КАС України. Ця норма передбачає обовязок власника, а у сфері публічно-правових правовідносинах субєкта владних повноважень, виплатити працівникові середній заробіток або різницю в заробітку за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника. В цьому випадку орган, який розглядав спір, виносить ухвалу про виплату вказаного відшкодування.

Із змісту позовної заяви ОСОБА_1 не вбачається щодо яких сум, належних при звільненні, він порушує у суді спір про їх розмір, не зазначає в чому полягає неправильність розрахунку при звільненні, які належні йому за період роботи з 16.07.2015 року по 06.11.2015 року кошти він не отримав при звільненні.

За правилами частини 2 статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю субєкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів субєктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах регламентовано ст. 181 КАС України, якою передбачено подання нового адміністративного позову ст. 267 КАС України, яка не передбачає подання нового адміністративного позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 267 КАС України, особа позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправною бездіяльності субєктів владних повноважень відповідачів на виконання такої постанови суду. До заяви додаються докази її надіслання рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення відповідачам не раніше суми робочих днів до дня подання заяви до суду.

Частиною 10 ст. 267 КАС України передбачено, що у разі наявності підстави для задоволення заяви суд ухвалює одну із постанов, що передбачені частиною другою ст. 162 цього Кодексу. Таким чином, відновлення прав позивача має здійснюватися в порядку визначеному ч. 9 та ч. 10 ст. 267 КАС України в межах судового контролю за виконанням рішення в адміністративній справі № 808/7019/14, який може бути здійснений Запорізьким окружним адміністративним судом.

Отже суд вважає, що Позивач обрав невірний спосіб захисту його порушеного права у частині позовних вимог щодо стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Донецький окружний адміністративний суд, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає що адміністративний позов ОСОБА_1 є таким, що підлягає частковому задоволенню

Керуючись, ст.ст. 2, 8-11, 17, 69-71, 86, 94, 158-163, 185-186, 254, КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області; Словянського МВ ГУ МВС України в Донецькій області (з обслуговування м. Словянськ та Словянського району) про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Стягнути з відповідача Словянського МВ ГУ МВС України в Донецькій області (з обслуговування м. Словянськ та Словянського району) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу в розмірі 6703 (шість тисяч сімсот три) грн. 13 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Повний текст постанови буде складений 01 лютого 2016 року.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Тарасенко І.М.