Ухвала суду № 55465644, 28.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2016 року м. Київ К/800/8013/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Шведа Е.Ю.,

суддів Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за

касаційною скаргою Головного управління Держземагентства у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року

у справі № 820/17819/14

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Держземагентства у Харківській області

про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держземагентства у Харківській області, в якому просив:

- визнати незаконною відмову Головного управління Держземагентства у Харківській області, викладену в листі від 07 травня 2014 року № 19-20-6-5560/0/9-14, у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу, розташованої за межами населених пунктів на території Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківській області та передачі в оренду земельної ділянки площею 48,3883 га;

- зобов'язати Головне управління Держземагентства у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 24 квітня 2014 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу, розташованої за межами населених пунктів на території Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області та передачі в оренду земельної ділянки площею 48,3883 га.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року, позов задоволено:

- визнано незаконною відмову Головного управління Держземагентства у Харківській області, викладену в листі від 07 травня 2014 року № 19-20-6-5560/0/9-14, у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу, розташованої за межами населених пунктів на території Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківській області та передачі в оренду земельної ділянки площею 48,3883 га;

- зобов'язано Головне управління Держземагентства у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 24 квітня 2014 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу, розташованої за межами населених пунктів на території Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області та передачі в оренду земельної ділянки площею 48,3883 га.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Касаційна скарга мотивована тим, що судами не підтверджено доказами, що Близнюківська РДА перевіряла дотримання позивачем вимог Закону України «Про фермерське господарство». Кабінетом Міністрів України не затверджено переліку документів, що підтверджуються досвід роботи у сільському господарстві. Зазначає, що у наданих відповідачу документах були відсутні документи, що підтверджують наявність освіти позивача, здобутої в аграрному навчальному закладі та документи, що підтверджують його досвід роботи у сільському господарстві. Крім того, вказує про відсутність у відповідача заяви позивача, що унеможливлює її повторний розгляд відповідно до задоволених позовних вимог.

В запереченнях, що надійшли на адресу суду, позивач не погоджується з доводами касаційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, рішення судів - залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 24 квітня 2014 року звернувся до Головного управління Держземагентства у Харківській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 48,3883 га та надання зазначеної земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 (сорок дев'ять) років. Земельна ділянка розташована на території Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області за межами населених пунктів.

На зазначену заяву Головним управлінням Держземагентства у Харківській області ОСОБА_2 листом від 07 травня 2014 року № 19-20-6-5560/0/9-14 надано відповідь та повідомлено, що Головним управлінням Держземагентства у Харківській області, в межах компетенції, перевірено доданий до заяви проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на відповідність вимогам чинного законодавства та встановлено наступні невідповідності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» в представлених заявником документах та матеріалах, доданих до заяви, відсутні документи, що підтверджують наявність у заявника освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Отже, з метою недопущення порушення вимог земельного законодавства, прийняття Головним управлінням рішення про затвердження вищезазначеного проекту землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки площею 48,3883 га для ведення фермерського господарства без документів, що підтверджують наявність у ОСОБА_2 освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі, не вбачається можливим.

Враховуючи викладене, Головне управління повернуло позивачеві зазначений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та матеріали до нього на доопрацювання.

Вважаючи такі дії відповідача незаконними, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з незаконності дій відповідача щодо відмови затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Суд касаційної інстанції повністю погоджується з висновками судів та зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюється, зокрема, ЗК України, Законом України «Про фермерське господарство».

Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким центральним орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин є Державне агентство земельних ресурсів України відповідно до Положення про нього, що затверджене указом Президента України від 8 квітня 2011 року N 445/2011.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 134 ЗК України визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Аналогічні вимоги закріплені в ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство», відповідно до змісту якої, для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Зі змісту наведених норм слідує висновок, що документи, які підтверджують досвід роботи у сільському господарстві та/або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі, подаються заявником на стадії звернення його із заявою для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та відповідно і перевіряються уповноваженим органом на вказаній стадії.

Оскільки розпорядженням Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області від 26 грудня 2011 року № 852 ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 50,00 га із земель сільськогосподарського призначення (земель запасу), розташованих за межами населених пунктів Алісівської сільської ради для створення фермерського господарства, то підстав стверджувати, що позивач не відповідає вимогам ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» в частині відсутності у нього документів, що підтверджують наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі, та/або досвіду роботи у сільському господарстві, не має.

Тому, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що районною державною адміністрацією до прийняття вказаного розпорядження вже перевірялось дотримання позивачем вимог, встановлених Законом України «Про фермерське господарство».

Разом з тим, з посиланням на трудову книжку позивача встановлено, що з 17 лютого 1997 ОСОБА_2 прийнятий на посаду голови селянського (фермерського) господарства, що і підтверджує наявність в нього досвіду роботи у сільському господарстві.

Відповідно до ч.ч. 6, 13 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Зі змісту наведених норм вбачається, що підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути тільки невідповідність такого проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

За таких обставин та за відсутності вказаної невідповідності, відмова Головного управління Держземагентства у Харківській області затвердити поданий позивачем проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є незаконною, тому суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої і апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи, тому відсутні підстави для її задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Головного управління Держземагентства у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: