Постанова № 55464966, 02.02.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2016 р. Справа № 906/1028/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Коломис В.В. ,

суддя Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Вавринчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Спіка" на рішення господарського суду Житомирської області від 16.10.2015 року у справі № 906/1028/15 (суддя Лозинська І.В.)

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Глинівецьке" в особі арбітражного керуючого ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Спіка"

про визнання права власності на нерухоме майно та витребування його з чужого незаконного володіння

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився.

В судовому засіданні від 02.02.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 16.10.2015 року позов задоволено частково. Визнано право власності за ОСОБА_2 "Глинівецьке" на комплекс нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: вул. Леніна, 1, с. Глинівці, Андрушівського району, Житомирської області і складаються з: комори дерев'яної, зерноскладу цегляного, вагової цегельної 10-тонної, загорожі біля господарства, асфальтної площадки в гаражі, приміщення ДКУ, естакади для автомобілів, приміщення вагового 30 тонн, приміщення пилорами, автогаража шлакоблокового, складу дизпаливного, складу-бензину, складу запчастин на тракторній бригаді, майстерні (стельмашні, кузні), огорожі біля складу ПММ, піднавісу для с/г техніки, тракторної майстерні, огорожі тракторної бригади, точка асфальтного, площадки для ремонту с/г техніки, КЗР-5, критого току біля КЗР-5, навісу для сіна, критого току для зерна, кукурудзосховища, складу для с/г продуктів, корівника 4-х рядного № 2, свинарника - маточника, пункту штучного осіменіння, корівника 4-х рядного № 4, корівника 4-х рядного № 5, табора СТФ, кормоцеху, силосної траншеї, будинку ПТО, артскважини на таборі МТФ, жомової ями з/б, артсвердловини, столової на господарстві, складу біля столової. Визнано право власності за ОСОБА_2 "Глинівецьке" на частину нежитлового приміщення (адмінприміщення з підвалом загальною площею 470,7 кв.м), гаража для автомобіля площею 62,1 кв.м, що знаходяться за адресою площа Леніна, 1, с. Глинівці, Андрушівського району, Житомирської області і складаються з: підвалу (вхід в підвал - 12,5 кв.м., підвал (I) - 53.4 кв.м., підвал (ІІ) - 70,5 кв.м.) - загальною площею 136,4 кв.м.; приміщень першого поверху (приміщення (9) - 8,9 кв.м., приміщення (10) - 8,9 кв.м., приміщення (11) - 24,1 кв.м., коридор (12) - 7,4 кв.м., приміщення (13) - 5,0 кв.м., комора (14) - 3,8 кв.м., пошта (15) - 31,9* кв.м., сходова клітина (IV) - 14.5 кв.м) - загальною площею 104,5 кв.м; приміщень другого поверху (коридор (16) - 1,6 кв.м., кабінет (17) - 14,4 кв.м., кабінет (18) - 23,8 кв.м., кабінет (19) - 35,5 кв.м., комора (20) - 7,2 кв.м., комора (21) - 7,2 кв.м., кабінет (22) - 22,6 кв.м., кабінет (23) - 17,5 кв.м., коридор (24) - 16,8 кв.м., приміщення (25) - 22,6 кв.м., приміщення (26) - 15,6 кв.м., приміщення (27) - 39,4 кв.м., сходова клітина (V) - 15,3 кв.м.) - загальною площею 229,8 кв.м; приміщень гаража (3) -15,5 кв.м., гаража (4) - 15,6 кв.м., гаража (5) - 15,4 кв.м., гаража (6) - 15,60 кв.м. Зобов'язано ТзОВ "Сільськогосподарське підприємство "Спіка" передати ОСОБА_2 "Глинівецьке": - комплекс нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: вул. Леніна, 1, с. Глинівці, Андрушівського району, Житомирської області і складаються з: комори дерев'яної, зерноскладу цегляного, вагової цегельної 10-тонної, загорожі біля господарства, асфальтної площадки в гаражі, приміщення ДКУ, естакади для автомобілів, приміщення вагового 30 тонн, приміщення пилорами, автогаража шлакоблокового, складу дизпаливного, складу-бензину, складу запчастин на тракторній бригаді, майстерні (стельмашні, кузні), огорожі біля складу ПММ, піднавісу для с/г техніки, тракторної майстерні, огорожі тракторної бригади, точка асфальтного, площадки для ремонту с/г техніки, КЗР-5, критого току біля КЗР-5, навісу для сіна, критого току для зерна, кукурудзосховища, складу для с/г продуктів, корівника 4-х рядного № 2, свинарника - маточника, пункту штучного осіменіння, корівника 4-х рядного № 4, корівника 4-х рядного № 5, табора СТФ, кормоцеху, силосної траншеї, будинку ПТО, артскважини на таборі МТФ, жомової ями з/б, артсвердловини, столової на господарстві, складу біля столової; частину нежилого приміщення (адмінприміщення з підвалом) загальною площею 470,7 кв.м, гараж для автомобіля площею 62,1 кв.м, що знаходяться за адресою площа Леніна, 1, с. Глинівці, Андрушівського району, Житомирської області, і складається з: підвалу (вхід в підвал - 12,5 кв.м., підвал (I) -53.4 кв.м., підвал (ІІ) - 70,5 кв.м.) - загальною площею 136,4 кв. м.; приміщень першого поверху (приміщення (9) - 8,9 кв.м., приміщення (10) - 8,9 кв.м., приміщення (11) - 24,1 кв.м., коридор (12) - 7,4 кв.м., приміщення (13) - 5,0 кв.м., комора (14) - 3,8 кв.м., пошта (15) - 31,9* кв.м., сходова клітина (IV) - 14.5 кв.м) - загальною площею 104,5 кв.м; приміщень другого поверху (коридор (16) -1,6 кв.м., кабінет (17) - 14,4 кв.м., кабінет (18) - 23,8 кв.м., кабінет (19)- 35,5 кв.м., комора (20) - 7,2 кв.м., комора (21) - 7,2 кв.м., кабінет (22) - 22,6 кв.м., кабінет (23) - 17,5 кв.м., коридор (24) - 16,8 кв.м., приміщення (25) - 22,6 кв.м., приміщення (26) - 15,6 кв.м., приміщення (27) - 39,4 кв.м., сходова клітина (V) - 15.3 кв.м.) - загальною площею 229,8 кв.м. - приміщень гаража (3) - 15,5 кв.м., гаража (4) - 15,6 кв.м., гаража (5) - 15,4 кв.м., гаража (6) - 15,60 кв.м. Залишено без розгляду позовні вимоги в частині витребування та визнання права власності на частину коридора (1) у розмірі 26,6 кв.м. першого поверху будівлі площею 33,6 кв.м., який знаходиться у спільному користуванні.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення по справі скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог за пропуском позовної давності. Скаржник вважає, що місцевий суд безпідставно та незаконно не задовольнив заяву останнього про застосування позовної давності при вирішенні даної справи, відтак суд першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, на думку скаржника, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права та зробив невідповідні обставинам справи висновки.

У судових засіданнях представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, представник позивача заперечував проти її задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, апеляційний суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та відповідно до довідки Андрушівської РДА, Колективне сільськогосподарське підприємство "Глинівецьке" було створене на зборах уповноважених членів сільськогосподарського підприємства 05.12.1992 року (протокол № 4) та зареєстроване розпорядженням голови Андрушівської РДА № 231 від 09.12.1992 року, а в подальшому реорганізоване шляхом перетворення за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів 22.02.2000 року (протокол № 1) та 28.02.2000 року (протокол № 2) у Приватне (орендне) сільськогосподарське підприємство "Глинівецьке", у зв'язку з чим 15.03.2000 року розпорядженням голови Андрушівської РДА зареєстровано як нову юридичну особу, із присвоєнням їй коду ЄДРПОУ колишнього КСП - 03744557.

КСП "Глинівецьке" до правонаступника - ПОСП "Глинівецьке" передано майнові права, майно, а також боргові зобов'язання, що підтверджується відповідним актом прийому - передачі.

Згідно п. 2.2. Статуту ОСОБА_2 "Глинівецьке" (далі - позивач), товариство створене в процесі реорганізації шляхом перетворення Приватного (орендного) сільськогосподарського підприємства "Глинівецьке" Андрушівського району на підставі заяви засновника ПОСП "Глинівецьке" ОСОБА_3 та рішення установчих зборів учасників (засновників) ОСОБА_2 "Глинівецьке". Обсяг зобов'язань, що переходять до товариства, визначений за даними передавального балансу та актами приймання - передачі. Державну реєстрацію відповідних змін та доповнень ОСОБА_2 "Глинівецьке" проведено 12.03.2003 року Андрушівською РДА за реєстраційним № 04053588100010094.

01.04.2003 року між ПОСП "Глинівецьке" та ОСОБА_2 "Глинівецьке" складено передавальний баланс, відповідно до якого останньому передані активи на суму 1947 тис.грн. та зобов'язання на суму 1947 тис. грн.

05.04.2003 року складено Акт № 9 приймання - передачі матеріальних цінностей по рахунку 01 "Основні засоби" від ПОСП "Глинівецьке" до ОСОБА_2 "Глинівецьке" на загальну суму балансової вартості 7948539,00 грн.

10.04.2003 року складено зведений акт про передачу майна та боргових зобов'язань від ПОСП "Глинівецьке" до ОСОБА_2 "Глинівецьке", яким підтверджено, що цього числа закінчено передачу основних та оборотних засобів, джерел фінансування, спеціальних фондів, боргових зобов'язань та інших пасивів згідно проміжних актів складених по місцю знаходження товаро-матеріальних цінностей закріплених за матеріально-відповідальними особами на загальну суму 8234285,95 грн.

Перераховані в Акті № 9 об'єкти нерухомого майна за назвою та роком введення в експлуатацію відповідають за назвою та роком введення в експлуатацію об'єктам нерухомого майна, визначеним як у Акті прийому-передачі майнових прав та майна, боргових зобов'язань правонаступником реорганізованого КСП "Глинівецьке" - ПОСП "Глинівецьке" .

Судом встановлено, що 23.08.2006 року згідно з протоколом № 1 загальних зборів співвласників майна і землі реорганізованого КСП "Глинівецьке" майно пайового фонду співвласників реорганізованого КСП "Глинівецьке" вирішено продати ТзОВ "СП "Спіка" єдиним майновим комплексом за 50 відсотків вартості майнових сертифікатів.

Рішенням виконавчого комітету Глинівецької сільської ради Андрушівського району № 36 від 30.04.2009 року надано дозвіл на оформлення права власності ТзОВ СП "Спіка" на об'єкти нерухомого майна в кількості 76 од., що розташовані по площі і вул. Леніна, 1 та Польовій, 15 у с. Глинівці з посиланням на ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Тимчасове Положення "Про порядок реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", затверджене Наказом Міністерства Юстиції України 28.01.2003 року № 77/8783. Право власності на відповідні об'єкти нерухомості комунальним підприємством "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" зареєстровано за ТзОВ Сільськогосподарське підприємство "Спіка" 19.06.2009 року та 23.06.2009 року.

Судом встановлено, що постановою господарського суду Житомирської області від 27.01.2009 у справі № 7/65-Б ОСОБА_2 "Глинівецьке" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

З моменту порушення справи про банкрутство позивача всі правовідносини, пов'язані з ним, регулюються спеціальним законодавчим актом - Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 року) усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Речі, визначені родовими ознаками, що належать банкруту на праві володіння або користування, включаються до складу ліквідаційної маси.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Житомирської області від 11.09.2012 року у справі №18/5007/95/11, яке залишене в силі постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 01.04.2013 року, визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Глинівецької сільської ради № 36 від 30.04.2009 року "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна", яким оформлено право власності на спірні об'єкти нерухомого майна за відповідачем. Рішення, зокрема, мотивоване тим, що пунктом 2 останнього виконавчий комітет Глинівецької сільської ради перевищив визначену законом компетенцію, ухваливши Бердичівському МБТІ зареєструвати право власності даних об'єктів за ТзОВ СП "Спіка".

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду, за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до п. 2.6 Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Одним із способів набуття права власності на майно юридичної особи є її реорганізація, коли відбувається перехід права власності на майно (у повному обсязі (при універсальному правонаступництві) або частково (при сингулярному правонаступництві) до інших юридичних осіб внаслідок волевиявлення юридичної особи - власника майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Господарського кодексу України у разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

Законом України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14.02.1992 року № 2114-XII визначені особливості реорганізації юридичної особи, створеної в організаційно - правовій формі колективного сільськогосподарського підприємства. За ст. 31 цього Закону реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду. Частиною 6 статті 31 цього ж Закону передбачено, що при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.

У рішенні господарського суду від 11.09.2012 року у справі № 18/5007/95/11 зазначено, що згідно з п.п. 17 та 19 Порядку оформлення правонаступництва за зобов'язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженому наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 року № 63 та п.п. 4 та 7 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств № 62, правонаступник ПОСП "Глинівецьке" - ОСОБА_2 "Глинівецьке" набуло право отримати у власність активи, передбачені для задоволення кредиторської заборгованості реорганізованого КСП "Глинівецьке" за рішенням загальних зборів співвласників - колишніх членів реорганізованого КСП "Глинівецьке" та оформити їх свідоцтвом про право власності з подальшою реєстрацією у державному реєстрі прав на нерухоме майно.

У п. 15 вказаного Порядку № 63 зазначено, що майно на загальну суму не витребуваних паїв (майнові паї членів КСП, які не прийняли жодного із зазначених у пункті 14 рішень) залишається на балансі юридичних осіб - правонаступників, створених у процесі реорганізації КСП, разом із кредиторською заборгованістю перед співвласниками, які не отримали своїх майнових паїв у натурі в процесі вирішення майнових питань.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з п. 4.4. Статуту ПОСП "Глинівецьке" є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства "Глинівецьке" Андрушівського району Житомирської області.

Відповідно до наказів, виданих господарським судом Житомирської області від 05.07.2004 року у справі № 4/1501 та від 11.07.2002 року у справі № 4/1501, стягнуто з ПОСП "Глинівецьке" на користь ДАК "Хліб України" заборгованість у сумах, відповідно, 21000,00 грн. та 7080,55 грн.

Крім того, приймаючи майно від ПОСП "Глинівецьке" за передавальним балансом ОСОБА_2 "Глинівецьке" прийнято також і боргові зобов'язання останнього, які ще виникли під час діяльності КСП "Глинівецьке", про що свідчить заява Державного комітету України з державного матеріального резерву про визнання кредитором від 08.08.2008 року, подана в межах справи № 7/65-Б про банкрутство ОСОБА_2 "Глинівецьке". В підтвердження вказаного в матеріалах справи є наряди Держкомрезерву України на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.1998 року № 1953, з яких вбачається, що кредитор відпустив КСП Глинівецьке нафтопродукти на загальну суму 39863,13 грн.

Ухвалою від 04.11.2008 року у справі № 7/65-Б господарський суд затвердив реєстр вимог кредиторів ОСОБА_2 "Глинівецьке".

Тобто, ОСОБА_2 "Глинівецьке" як правонаступник, є балансоутримувачем кредиторської заборгованості КСП "Глинівецьке" перед його кредиторами.

Крім того, в результаті внесених змін до п. 15 Порядку № 63, які набули чинності з 09.08.2004 року, ОСОБА_2 "Глинівецьке" набуло додаткових зобов'язань щодо утримання та охорони майна пайового фонду, щодо пошуку власників (спадкоємців) не витребуваних майнових паїв та забезпечення їх прав, щодо виділення майна в натурі відповідно до Порядку № 62 у разі виявлення власника не витребуваного майнового паю.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

При цьому інтерес позивача стосовно набуття у власність активів, передбачених для задоволення кредиторської заборгованості є законним, не суперечить Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам, а також відповідає критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надане в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 (справа № 1-10/2004).

Однак, як зазначено у рішенні господарського суду від 11.09.2012 у справі № 18/5007/95/11, в порушення п. 15 Порядку № 63 за актом приймання-передачі від 23.08.2006 року, реформоване КСП "Глинівецьке" в особі директора П(О)СП "Глинівецьке" ОСОБА_3 як "первісний боржник" передало ТзОВ "СП "Спіка" в особі директора ОСОБА_4 як "новому боржнику" активи, залишені під забезпечення погашення кредиторської заборгованості реформованого КСП "Глинівецьке". Окрім того, цим же рішенням господарського суду встановлено, що Договір № 2 купівлі-продажу майна від 05.09.2006 року, укладений з однієї сторони із співвласниками майна в особі голови комітету ОСОБА_5 та ТзОВ "СП "Спіка" є неукладеним, оскільки відповідно до ст. 640 ЦК України підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно, зазначений договір не став підставою виникнення у ТзОВ СП "Спіка" права власності на майно, що було його предметом відповідно до ст. 344 ЦК України.

Частиною 2 статті 328 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, рішенням господарського суду Житомирської області від 11.09.2012 року у справі № 18/5007/95/11 визнано, що рішення виконавчого комітету Глинівецької сільської ради №36 від 30.04.2009 року "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна", в тому числі в п. 2, де зазначено Бердичівському МБТІ зареєструвати право власності даних об'єктів, є незаконним та підлягає скасуванню.

Тобто, незаконність набуття ТзОВ "СП "Спіка" права власності на спірне майно встановлена судом.

Згідно із ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, і право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Слід зазначити, що п. 4 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається фізичним особам та юридичним особам, які в разі ліквідації (реорганізації) юридичної особи отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно юридичної особи, що ліквідується (реорганізується).

Таким чином, цивільне право ОСОБА_2 "Глинівецьке" та охоронюваний законом інтерес можуть бути захищені судом загальними способами захисту, визначеними ст.ст. 16, 21 ЦК України, які наділяють кожну особу, незалежно від наявності у неї підтвердженого правовстановлюючими документами титулу власника майна, оскаржувати в судовому порядку право на це майно.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає висновки місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог про визнання права власності на спірне майно підставними та обґрунтованими.

Щодо позовних вимог про витребування у ТзОВ "СП "Спіка" спірного майна, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Незаконне добросовісне набуття у розумінні ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, тому наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є повернення майна із незаконного володіння.

Така позиція підтверджується інформаційним листом Вищого господарського суду України від 22.01.2013 року № 01-06/85/2013 "Про доповнення інформаційного листа ВГСУ від 15.03.2011 року № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарський судів".

Як зазначено у рішенні господарського суду Житомирської області від 11.09.2012 року у справі № 18/5007/95/11, що, оскільки обидва акти приймання - передачі (від 23.08.2006 року та 05.09.2006 року) підписані ОСОБА_3 як директором реорганізованого ПОСП "Глинівецьке", а не уповноваженою особою ОСОБА_2 "Глинівецьке", то за приписами ст. 91 та 92 ЦК України не зумовили виникнення у суб'єктів отримання цього майна (ТзОВ СП "Спіка" та співвласників) будь - яких прав на нього.

Відповідно до ч. 4 ст. 91 ЦК України, станом на 23.08.2006 року припинилася цивільна правоздатність ПОСП "Глинівецьке", а відтак припинилася і цивільна дієздатність (здатність мати права і обов'язки, та здійснювати їх через учасника ОСОБА_3І.).

Таким чином, майно вибуло з володіння позивача не з його волі, у результаті прийняття відповідачем за актом приймання передачі даного майна від ПОСП "Глинівецьке" (особи, правоздатність якої на дату укладення вказаного акту припинилася).

Статтею 387 ЦК України передбачено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння.

Так як рішення виконавчого комітету Глиновецької сільської ради № 36 від 30.04.2009 року "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" визнане судом незаконним та скасовано, проте спірне майно знаходиться у володінні відповідача та за ним же зареєстровано право власності на зазначені цілісні майнові комплекси, то дієвими і повними способами захисту порушеного права позивача є застосування віндикації, що передбачена ст. 387 ЦК України, яким і скористався позивач при порушенні свого права.

З врахуванням вищевикладеного, апеляційний господарський суд вважає, що позивач - ОСОБА_2 "Глинівецьке" вправі вимагати у відповідача - ТзОВ "СП "Спіка" передачі у власність тих активів, які на даний час вважаються об'єктами матеріального світу, тобто, існують в натурі. Тому, місцевий господарський суд підставно та правомірно задоволив вимогу позивача щодо витребування спірного майна у відповідача.

Крім того, розглядаючи заяву представника відповідача стосовно застосування строків позовної давності місцевий господарський суд зазначив наступне. Частиною другої статті 9 ЦК України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Це стосується і положень про позовну давність. За ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Стаття 257 ЦК України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У визначенні моменту виникнення права на позов відображаються як об'єктивні, так і суб'єктивні моменти: об'єктивний - сам факт порушення права, суб'єктивний - особа дізналась або могла дізнатися про це порушення. В заяві представник відповідача наголошував, що перебіг позовної давності почався з вересня 2009 року, коли позивач дізнався про порушення та звернувся із позовом до Андрушівського районного суду. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що посилання відповідача не є доказом пропуску строку позовної давності у справі, так як ухвалою Андрушівського районного суду Житомирської області від 16.10.2009 року закрито провадження у справі № 2-а-66/2009 за позовом ОСОБА_2 "Глинівецьке" до Глинівецької сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення виконкому Глинівецької сільської ради № 36 від 30.04.2009 року; вказану ухвалу залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010 року. Крім того, було роз'яснено позивачу про звернення з такими позовними вимогами в порядку господарського судочинства.

При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що рішенням господарського суду Житомирської області від 11.09.2012 року у справі № 18/5007/95/11 визнано незаконним та скасовано рішення виконкому Глинівецької сільської ради № 36 від 30.04.2009 року, вказане рішення залишене в силі постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 01.04.2013 року. Отже, на думку місцевого господарського суду, відповідно до ст. 257 ЦК України початком перебігу строку позовної давності для звернення позивача з позовом у справі № 906/1028/15 є дата набрання рішення господарського суду законної сили 30.01.2013 року, тому саме з цього часу слід відраховувати 3-х річний строк позовної давності.

Апеляційний господарський суд щодо строків позовної давності вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Нормами ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Крім того, у ст. 268 ЦК України наведений невичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. Частиною другою даної статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення.

Крім того, Вищий господарський суд України у постанові від 08.07.2015 року по справі № 918/1873/14 дійшов висновку, що на позови про визнання права власності, які предявлені на підставі статті 392 Цивільного кодексу України, повязані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна і правила про позовну давність на них не поширюються.

На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що власник може звернутись з позовом про визнання права власності та про витребування майна із незаконного володіння у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав, з урахуванням правил про набувальну давність, передбачених ст. 344 ЦК України.

Наведеним спростовуються доводи апелянта про необхідність застосування до спірних правовідносин строків позовної давності. Помилковість визначення місцевим господарським судом дати початку перебігу строку позовної давності не є підставою для зміни чи скасування правильного по суті рішення.

Оскільки позивачем до матеріалів справи не надано належних доказів, що йому виділена частина коридору (1) в розміру розмірі 26,6 кв.м. першого поверху будівлі площею 33,6 кв.м., або докази що між сторонами встановлена домовленість стосовно визначення часток, місцевий господарський суд був позбавлений можливості, згідно із ст. 43 ГПК України, повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності, а відповідно - здійснити оцінку доказів, на яких ґрунтуються позовні вимоги в цій частині, тому підставно та правомірно залишив без розгляду позовні вимоги в частині витребування та визнання права власності на частину коридору (1) у розмірі 26,6 кв.м. першого поверху будівлі площею 33,6 кв.м., який знаходиться у спільному користуванні.

Усе вищенаведене дає підстави апеляційному господарському суду вважати, що твердження скаржника, викладені в його апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими, зроблені при довільному трактуванні норм чинного законодавства і дійсних обставин справи, а також всі вищенаведені факти ним не спростовані належними доказами.

Враховуючи, що скаржник не надав доказів, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що його заперечення позбавлені фактичного та правового обґрунтування, не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, тому рішення господарського суду Житомирської області від 16.10.2015 року у справі № 906/1028/15 прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 101, ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Спіка" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 16.10.2015 року у справі № 906/1028/15 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.