Постанова № 55464949, 01.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2016 р. Справа№ 911/2727/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Алданової С.О.

Дикунської С.Я.

за участю представників:

Від позивача: представник Гаврилюк О.О. - за довіреністю.

Від відповідача: представник Гапоненко Р.І.- за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютем-Інжинірінг"

на рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2015 року

у справі № 911/2727/15 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку

"Всеукраїнський Акціонерний Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютем-Інжинірінг"

про стягнення 157 391,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Всеукраїнський Акціонерний Банк" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютем-Інжинірінг" про стягнення 157 391,06 грн., з яких 102 773,56 грн. основної заборгованості, 21 017,84 грн. пені, 32 440,06 грн. інфляційних втрат та 1 159,60 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх обов'язків за договором про надання гарантії №46/Г-2014 від 19.09.2014 року щодо своєчасної сплати комісії за обслуговування гарантії та комісії за прийняття зобов'язань.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.09.2015 року у даній справі позовні вимоги задоволено частково, а саме стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютем-Інжинірінг" на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Всеукраїнський Акціонерний Банк" 102 773 (сто дві тисячі сімсот сімдесят три) грн. 56 коп. заборгованості, 20 729 (двадцять тисяч сімсот двадцять дев'ять) грн. 92 коп. пені, 12 846 (дванадцять тисяч вісімсот сорок шість) грн. 98 коп. інфляційних втрат, 1 159 (одну тисячу сто п'ятдесят дев'ять) грн. 60 коп. 3% річних. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ютем-Інжинірінг" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що, оскільки з 21.11.2014 року у позивача запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", та віднесено до категорії неплатоспроможних, тобто, у разі настання гарантійного випадку позивач не зможе виконати свої гарантійні зобов'язання перед бенефіціаром, у відповідача відсутній обов'язок по сплаті комісійної винагороди за спірний період.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти її вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення.

Відповідачем до суду апеляційної інстанції подано заяву про зупинення провадження у даній справі у зв'язку із тим, що в провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/29100/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютем-Інжинірінг" до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "ВіЕйБі Банк" про визнання припиненим договору про надання гарантії №46/Г-2014 від 19.09.2014 року, що є предметом спору у даній справі.

Судова колегія, дослідивши вказану вище заяву, приходить до висновку про відмову у її задоволенні, як необґрунтовану.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.09.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (банк/гарант) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ютем-Інжинірінг" (принципал) було укладено договір про надання гарантії №46/Г-2014, за умовами якого гарант за дорученням принципала надає на користь Компанії "Холтек Інтернешнл" банківську гарантію виконання зобов'язань (гарантія) на суму 411 802,00 дол. США згідно з умовами контракту №106644 від 18.08.2014 року на завершення будівництва сухого сховища відпрацьованого ядерного палива (ХОЯТ-2) на площадці ДСП "Чорнобильська АЕС".

Відповідно до п. 1.2 (в редакції договору про внесення змін №1 від 15.10.2014) договору гарантія надається на термін до 10.03.2015 року (включно) і набуває чинності з 19.09.2014 року.

Строк дії цього договору - до 25.03.2015 року (включно), але в будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.

Згідно з п. 2.1.1. принципал зобов'язується сплачувати:

- комісію за підготовку надання гарантії (п. 1.5.1 договору) протягом 15-ти календарних днів з дати надання гарантії (одноразово). Комісія сплачується у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату надання гарантії;

- комісію за обслуговування гарантії (п. 1.5.1 договору) протягом 15-ти днів з дати надання гарантії і далі не пізніше 15-ти днів з початку наступного розрахункового періоду дії гарантії (щоквартально);

- комісію за прийняття зобов'язань (п. 1.5.2 договору) не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим, за розрахунковий місяць (щомісячно). Комісія сплачується у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на останній робочий день розрахункового місяця.

Як передбачено ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

В силу ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 561 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана.

За приписами ст.ст. 1, 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Фінансовими вважаються послуги, зокрема, по наданню гарантій та поручительств.

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюється Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №639 (далі-Положення), вимоги якого поширюються на поширюються на банки, які беруть участь у здійсненні операцій за гарантіями.

Пунктами 2, 18 Положення передбачено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов'язання принципала (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на таке зобов'язання безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Банки, які беруть участь у здійсненні операцій за гарантіями, утримують комісійну винагороду та відшкодування витрат з принципала або з бенефіціара відповідно до умов гарантії та на підставі договору про надання гарантії або іншого відповідного договору, в якому передбачені умови утримання комісійної винагороди та відшкодування витрат. Комісійна винагорода від резидентів має утримуватися уповноваженими банками лише в національній валюті.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач свої договірні зобов'язання виконав належним чином, випустивши 19.09.2014 року гарантію №047/2014 на суму 411 802,00 дол. США терміном дії до 10.03.2015 року.

Проте, відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасної сплати комісії за обслуговування гарантії (п. 1.5.1 договору) та комісії за прийняття зобов'язань (п. 1.5.2 договору) належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилось 102 773,56 грн. заборгованості, а саме 83 292,04 грн. заборгованості по сплаті комісії за обслуговування гарантії протягом листопада 2014-березня 2015 та 19 481,52 грн. заборгованості по сплаті комісії за прийняття зобов'язань протягом 4-го кварталу 2014 року, оскільки відповідачем комісію за обслуговування гарантії (п. 1.5.1 договору) до листопада 2014 року та комісію за прийняття зобов'язань (п. 1.5.2 договору) до 4-го кварталу 2014 року сплачено у повному обсязі у той час, як решта грошових зобов'язань відповідача за договором, які виникли після означеного періоду, залишились невиконаними.

У підтвердження здійснених відповідачем фінансових операцій за договором позивачем надано суду банківські виписки з поточного рахунку відповідача за спірний період (Том І, а.с. 85-101).

Встановлено, що 21.04.2015 року позивачем було надіслано відповідачу вимогу №31/1-12041, відповідно до якої позивач інформував останнього про наявність заборгованості за договором та вимагав її погашення.

Однак, доказів реагування відповідачем на зазначену вимогу позивача в матеріалах справи відсутні.

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що оскільки з 21.11.2014 року у позивача запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", та віднесено до категорії неплатоспроможних, тобто, у разі настання гарантійного випадку позивач не зможе виконати свої гарантійні зобов'язання перед бенефіціаром, у відповідача відсутній обов'язок по сплаті комісійної винагороди за спірний період, враховуючи наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що Постановою Правління Національного банку України від 20.11.2014 року № 733 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до категорії неплатоспроможних" позивача було віднесено до категорії неплатоспроможних банків, і виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.11.2014 р. було прийнято рішення № 123 про запровадження з 21.11.2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "ВіЕйБі Банк".

У зв'язку з прийняттям постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 року № 188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 року № 63 про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банка провідного спеціаліста з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну строком на 1 рік з 20.03.2015 року по 19.03.2016 року включно.

Пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до п. 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Після запровадження Фондом тимчасової адміністрації стосовно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та, в подальшому, відкликання Національним банком України банківської ліцензії та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Оскільки банк здійснює свою діяльність виключно на підставі банківської ліцензії (ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність"), то у зв'язку із відкликанням банківської ліцензії позивач фактично припиняє свою банківську діяльність, і, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", закінчує технологічний цикл банківських операцій, а тому після відкликання банківської ліцензії 20.03.2015 р. здійснення будь-яких банківських операцій (у тому числі - надання позивачем фінансових послуг) не могло бути реалізовано Публічним акціонерним товариством "ВіЕйБі Банк".

Натомість, предметом позовних вимог у даній справі є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютем Інжиніринг" 83 292,04 грн. заборгованості по сплаті комісії за обслуговування гарантії протягом листопада 2014-березня 2015 та 19 481,52 грн. заборгованості по сплаті комісії за прийняття зобов'язань протягом 4-го кварталу 2014 року.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, відповідачем не доведено неможливості виконання позивачем зобов'язання за договором гарантії після введення у банку тимчасової адміністрації.

Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно з ч. 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Судовою колегією встановлено, що за змістом укладеного між сторонами у даній справі договору гарантії, як і за змістом самої гарантії, виданої банком, зобов'язання останнього перед бенефіціаром (гарантійний випадок) щодо виплати суми гарантії настають після отримання банком письмової вимоги бенефіціара.

Таким чином, до настання гарантійного випадку, тобто до звернення бенефіціара до банку з письмовою вимогою щодо виплати суми гарантії, підстави вважати бенефіціара кредитором банка в розумінні наведеної вище ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є відсутніми.

Матеріали справи свідчать про те, що бенефіціар - Компанія "Холтек Інтернешнл" до банку з письмовою вимогою за договором гарантії №46/Г-2014 від 19.09.2014 р. не звертався.

Зазначене вище сторонами у справі не заперечується.

За таких обставин, твердження відповідача щодо неможливості виконання позивачем зобов'язання за договором гарантії внаслідок введення у банку тимчасової адміністрації та відповідно припинення у відповідача зобов'язання з оплати комісії за договором гарантії є необґрунтованими.

Враховуючи встановлене вище, судова колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 83 292,04 грн. заборгованості по сплаті комісії за обслуговування гарантії протягом листопада 2014-березня 2015 та 19 481,52 грн. заборгованості по сплаті комісії за прийняття зобов'язань протягом 4-го кварталу 2014 року є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 21 017,84 грн. пені, 32 440,06 грн. інфляційних втрат та 1 159,60 грн. 3% річних, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.1 договору за невиконання або несвоєчасне виконання умов пп. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, 2.1.7, 2.1.8, 2.1.9 цього договору принципал сплачує гаранту пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного або несвоєчасно виконаного виконання зобов'язання за кожний день прострочення.

Перевіривши правильність нарахування 21 017,84 грн. пені, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дана позовна вимога підлягає задоволенню частково у розмірі 20 729,92 грн., оскільки арифметично вірний розмір пені становить 20 729,92 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 32 440,06 грн. інфляційних втрат та 1 159,60 грн. 3% річних.

Однак, перевіривши правильність нарахування 32 440,06 грн. інфляційних втрат, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дана позовна вимога підлягає задоволенню частково у розмірі 12 846,98 грн., оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат становить 12 846,98 грн.

Перевіривши розмір 3 % річних, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вони є нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю у розмірі 1 159,60 грн.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апелянтом належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютем-Інжинірінг" на рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2015 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2015 року у справі №911/2727/15 - без змін.

3. Матеріали справи № 911/2727/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді С.О. Алданова

С.Я. Дикунська