Постанова № 55464863, 26.01.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2016 р. Справа№ 910/24257/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Євдокименко В.М. - представник

від відповідача: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 23.11.2015р.

у справі № 910/24257/15 (суддя Р.Б. Сташків)

за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення 117 349, 08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" звернулось до Господарського суду м.Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 117 769, 77 грн., інфляційних втрат у розмірі 897, 01грн., 3% річних у розмірі 513, 34 грн. та пені 10 266, 74грн.

13.11.2015р. позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог, яка була прийнята місцевим господарським судом в порядку ст.ст. 22, 55 ГПК України (до цього було збільшено період нарахування, але через допущені арифметичні помилки, позивач потім зменшив заявлені суми) про стягнення 117 349,08 грн. заборгованості та санкцій за договором оренди № 285/2015 від 27.07.2015 у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором щодо своєчасного внесення орендних платежів у вигляді 3% річних у розмірі 722, 76 грн., 12 941, 59 грн. пені.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.11.2015р. у справі № 910/24257/15 позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва 103 684 грн. 73 коп. заборгованості, 12941 грн. 59 коп. пені, 722 грн. 76 коп. 3% річних, а також 1760 грн. 24 коп. судового збору.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти постанову про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» 19475,43 грн. основної заборгованості за період з 27.07.2015 року по вересень 2015 року включно, 1424,86 грн. пені та 87,72 грн. 3 % річних.

Апелянт вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та при порушенні норм матеріального права, що відповідно до підпунктів другого та четвертого частини першої статті 104 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) є підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що обов'язок відповідача сплачувати орендну плату за договором оренди виник лише з 27.07.2015 року, оскільки всі зобов'язання сторін за цим договором виникли з 27.07.2015 року, коли даний договір було укладено.

Однак, місцевий господарський суд зазначив, що позивачем та відповідачем було укладено Акт № 1 від 06.03.2015 року про фактичне використання нежитлових приміщень у будинку № 11 на вул. Кошиця (надалі - Акт № 1 від 06.03.2015 року), згідно п. 8.6. договору орендар (відповідач) дав згоду на здійснення перерахунку орендної плати з 06.03.2015 року, розрахованої на підставі затвердженого орендодавцем висновку про вартість майна. У зв'язку з наведеним, місцевий господарський суд дійшов висновку, що сторони на підставі ч. 3 ст. 631 ЦК України встановили, що умови договору щодо нарахування та сплати відповідачем орендної плати застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення договору, а саме з 06.03.2015 року, а базовим місяцем оренди слід вважати березень 2015 року.

Апелянт зазначає, що умови договору оренди не містять положень, пр одосягнення між сторонами згоди про те, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (такий пункт чи підпункт в договорі оренди відсутній).

На думку апелянта місцевий господарський суд довільно витлумачив умови договору оренди, зазначивши, що сторони на підставі ч. 3 ст. 631 ЦК України встановили, що умови договору щодо нарахування та сплати відповідачем орендної плати застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення договору, а саме з 06.03.2015.

Відповідач вважає, що на користь позивача підлягає стягненню заборгованість 19475,43 грн. за період з 27.07.2015 року по вересень 2015 року включно, а також 1424,86 грн. пені та 87,72 грн. 3 % річних, а не нарахована заборгованість у розмірі 103684, 73 грн., а також 12 941 грн. 59 коп. пені та 722,76 три проценти річних, розрахованих з 06.03.2015 року (моменту складення акту про фактичне використання приміщення) по вересень 2015 року.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомлено.

Вислухавши думку представника позивача, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 26.01.2016 року за відсутності представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, колегія встановила наступне.

27.07.2015 між Дарницькою РДА (як орендодавцем) та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м.Києва" ( як балансоутримувачем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 ( як орендарем) було укладено договір оренди, згідно якого орендарю за актом приймання-передачі від 27.07.2015 було передано приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 191 кв.м. для розміщення кафе зі строком користування з 27.07.2015 до 25.07.2018.

До укладення зазначеного договору між балансоутримувачем та користувачем було укладено акт №1 від 06.03.2015 про фактичне використання нежитлових приміщень, згідно з яким позивач та відповідач підтвердили, що нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 191 кв.м., фактично використовуються відповідачем для розміщення кафе, а також зазначили причину необхідності складання акту: для розрахунків і нарахувань платежів за фактичне використання нежитлових приміщень у розмірі орендної плати відповідно до діючої на момент складання цього акта Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої Рішенням КМР від 22.09.2011 № 34/6250, починаючи з 06.03.2015 до надання розпорядчих документів та укладення основного договору.

Сторонами у акті №1 від 06.03.2015 встановлено: розмір орендної плати в місяць за фактичне використання нежитлових приміщень згідно з розрахунком - 14261,54 грн.; окрім плати за фактичне використання відповідач сплачує позивачу плату за користування земельною, на якій розташовані нежитлові приміщення - 502,51 грн. на місяць; додатково до вказаних оплат нараховується ПДВ у розмірах та порядку, визначених чинним законодавством України, який сплачується разом із зазначеними платежами.

Відповідно до умов укладеного договору № 285/2015 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, строк дії договору встановлено з 27.07.2015 до 25.07.2018, проте пунктом 8.6. договору орендар (відповідач) дав згоду на здійснення перерахунку орендної плати з 06.03.2015, розрахованої на підставі затвердженого орендодавцем висновку про вартість майна.

Таким чином, сторони на підставі ч. 3 ст. 631 ЦК України встановили, що умови договору щодо нарахування та сплати відповідачем орендної плати застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення договору, а саме з 06.03.2015 і включно до дати підписання сторонами акта приймання передачі при поверненні приміщення з оренди.

За умовами розділу 3 укладеного договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням КМР від 21.04.2015 № 415/1280, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди 14332 грн. 75 коп., а з ПДВ - 17187,30 грн., оскільки за умовами договору додатково до орендної плати нараховується ПДВ у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Сторони договору погодили, що умови договору щодо нарахування та сплати відповідачем орендної плати застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення договору, а саме з 06.03.2015. Крім того, відповідно до додатку №2 до договору розрахунок розміру орендної плати проведений станом на 01.03.2015. Колегія погоджується з доводами позивача, що базовим місяцем оренди слід вважати березень 2015 року.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

У разі користування приміщенням протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з Методикою розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Орендна плата за умовами договору повинна сплачуватися орендарем (відповідачем) на рахунок балансоутримувача (позивача) з дати підписання акта приймання-передачі, але враховуючи п. 8.6 Договору і ч. 3 ст. 631 ЦК України з 06.03.2015, і включно до дати підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні приміщення з оренди. Орендна плата сплачується незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Колегія перевірила розрахунок позивача у заяві про зменшення позовних вимог від 13.11.2015 щомісячних сум, які підлягали оплаті у період з березня по вересень місяці 2015 року включно, що разом складає 143561,52 грн., та враховуючи, що за зазначений період відповідачем було сплачено 18000 грн. (31.07.2015р. 10000 грн. та 30.09.2015р. 8000 грн.), колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що за розрахунком суду заборгованість відповідача становить 125 561,52 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки своїх зобов'язань за договором щодо сплати орендної плати відповідач не виконав, позивачем за його волею заявляється до стягнення менша сума заборгованості - 103684,73 грн., оскільки суд обмежений розміром заявлених позовних вимог позовні вимоги задовольняються у заявленій позивачем сумі 103 684,73 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч.2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Позивач просить також стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 722, 76 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідачем допущено прострочку виконання взятих на себе зобов'язань щодо оплати за отримані послуги, перевіривши розрахунки відповідача, колегія вважає заявлені вимоги щодо стягнення 3% річних за період з 21.07.2015 по 12.10.2015р. в сумі 722, 76 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за період 21.07.15р. по 12.10.15р. у розмірі 12 941, 59 грн.

Згідно ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до п. 6.2 укладеного договору за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства - балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства - балансоутримувача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення 12941,59 грн. пені за період 21.07.15р. по 12.10.15р є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Апелянтом не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки були предметом розгляду у місцевому господарському суді.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення Господарського суду м. Києва від 23.11.2015р. у справі № 910/24257/15 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 23.11.2015р. у справі № 910/24257/15 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/24257/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх