Рішення № 55464225, 25.01.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2016 р.Справа № 916/4515/15

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.М. Ільєвій

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1,

від відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

від третьої особи не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства „Еффект до Дочірнього підприємства „Одеський облавтодор Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Служба автомобільних доріг в Одеській області, про стягнення заборгованості в сумі 4256988,86 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В засіданні суду 22.01.2016 р. оголошувалась перерва до 25.01.2016 р. в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Приватне підприємство „Еффект звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства „Одеський облавтодор Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України про стягнення заборгованості за виконані роботи в загальній сумі 4256988,86 грн., у т.ч. основного боргу в розмірі 4065057,13 грн., пені в розмірі 1219,52 грн., штрафу в розмірі 40,65 грн., 3% річних в розмірі 65152,29 грн., інфляційні втрати в розмірі 125519,27 грн. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Між ПП „Еффект та Дочірнім підприємством „Одеський облавтодор Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України 03.11.2014 р. було укладено договір про виконання робіт № 36/1, відповідно до п. 1.2 якого відповідач як генпідрядник доручив та зобовязався прийняти і оплатити, а позивач як субпідрядник зобовязався виконати послуги з експлуатаційного утримання автомобільної дороги загального користування державного значення Т-16-25 КПП „Кучурган Білявка Маяки Овідіополь, км 12+272, на ділянці км 18+670 км 31+670.

В п. 3.1 договору встановлено його ціну в розмірі 9252205,20 грн. за виконання позивачем взятих на себе зобовязань.

Відповідно до п. 3.4 договору фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів замовника.

П. 3.5 договору передбачено, що у разі затримки фінансування розрахунок за виконані роботи здійснюється після отримання Генпідрядником на свій рахунок коштів від замовника в повному обсязі.

Згідно п. 4.3 договору здача-приймання закінчених робіт оформляється актом приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в). Датою передачі робіт від субпідрядника генпідряднику відповідно до п. 4.5 договору вважається дата підписання акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3).

Оплата за виконані роботи відповідно до п. 4.1. договору здійснюється шляхом перерахування відповідних коштів на рахунок субпідрядника після одержання від субпідрядника рахунку на оплату робіт та після підписання сторонами акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) з додаванням документів передбачених п. 4.2. договору, та виключно після отримання повного розрахунку від замовника.

Відповідно до п. 4.10 договору вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті визначається по усіх складових вартості робіт, розрахованих у договірній ціні, згідно вимог ДСТУ та СОУ.

П. 5.1 договору визначено, що роботи вважаються виконаними після підписання Акту приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в), довідок про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) та виконання умов п. 4.5. договору.

П. 6.1 договору встановлено, що генпідрядник зобовязаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати виконані та прийняті згідно з актом приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) роботи, приймати належним чином виконані роботи згідно з актом приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3), а також належним чином виконувати умови договору.

Як вказує позивач, він взяті на себе зобов'язання відповідно до умов договору № 36/1 від 03.11.2014 р. виконав в повному обсязі, що підтверджується актом приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), який було підписано сторонами та завірено їхніми печатками 26.12.2014 року. Крім того, на виконання договору сторонами 26.12.2014 року було складено, підписано та завірено печатками довідку про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), відповідно до якої вартість виконаних робіт склала 9239168,40 грн. Однак, за ствердженнями позивача, відповідач виконав свої зобов'язання не в повному обсязі. Так, прострочення оплати вартості виконаних позивачем робіт з урахуванням положень ст. 253 ЦК України та п.п. 4.1. договору у відповідача настало з 27.12.2014 р. При цьому позивач вказує, що відповідачем на виконання умов договору було здійснено кілька платежів на рахунок позивача за виконані роботи, що підтверджується виписками по рахунку № НОМЕР_1 за періоди: з 06.03.2015 р. до 06.03.2015 р.; з 20.03.2015 р. до 20.03.2015 р.; з 23.03.2015 р. до 23.03.2015 р.; з 06.04.2015 р. до 06.04.2015 р.; з 07.04.2015 р. до 07.04.2015 р. і з 16.04.2015 р. до 16.04.2015 р. на загальну суму 5174111,27 грн.

Разом з тим позивач вважає, що неодержання відповідачем фінансування від замовника (третьої особи) не може розглядатись як встановлення терміну виконання обов'язку відповідача з оплати виконаних робіт, з огляду на те, що поняття "термін" передбачає вказівку на подію, яка має неминуче настати, тоді як умова про надходження коштів від замовника такої вказівки не містить. Більш того, як відомо позивачу, відповідачем були отримані кошти від замовника на здійснення розрахунку з позивачем, але відповідач витратив їх на інші цілі. Таким чином, позивач стверджує, що відповідачем, починаючи з 17.04.2015 року, не виконано свої зобов'язання перед позивачем на загальну суму 4065057,13 грн.

Крім того, позивач посилається на п. 7.З.7., п. 7.3.10. договору, за якими в разі порушення строків оплати робіт генпідрядник на вимогу субпідрядника зобов'язаний сплатити останньому пені в розмірі 0,001% від суми боргу за кожен день прострочення та штраф (сплачується одноразово) в розмірі 0,001% від суми боргу. Нарахування будь-яких сум за невиконання грошового зобов'язання за цим договором, припиняється через один місяць від дня порушення такого зобов'язання. При цьому загальний розмір відповідальності відповідача за цим договором не може перевищувати 1% від загальної вартості порушених генпідрядником зобов'язань (п. 7.3.11. договору).

З урахуванням викладеного, позивачем заявлено до стягнення з відповідача на користь позивача за прострочення оплати вартості виконаних робіт пеню в сумі 1219,52 грн. та штраф в розмірі 40,65 грн., розраховані відповідно до умов договору.

До того ж з урахуванням ст. 625 ЦК України, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних в розмірі 65152,29 грн. за прострочення платежу з 17.04.2015 р. по 28.10.2015 р. та інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 125519,27 грн. за період з травня 2015 р. по вересень 2015 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.11.2015 р. позовну заяву ПП „Еффект прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/4515/15, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду на 30.11.2015 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.11.2015 р. до участі у справі № 916/4515/15 залучено Службу автомобільних доріг в Одеській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, зазначених у відзиві на позов (а.с. 125-128). В обґрунтування своєї правової позиції відповідач вказує, що, по-перше, первинні документи не можуть свідчити про виконання робіт за договором, на підтвердження виконання спірних робіт позивач надав копії акту та довідки, але вказані документи не містять жодної інформації на виконання якого саме правочину їх складено, в преамбулі відсутні посилання як на спірний договір, так і на будь-який інший правочини. По-друге, відсутні документи, що можуть вказувати про виконання робіт за спірним договором. Наразі відповідач вказує, що ч. 2 п. 4.5. договору встановлено те, що роботи вважаються виконаними виключно після їх фактичного виконання, оформлення документів, зазначених цим пунктом та п. 4.2. договору. Отже, сторони договору в п. 4.5. встановили, що спірні роботи можуть вважатися виконаними не лише після їх фактичного виконання, а й після оформлення документів згідно з п. 4.2. договору. Також, як зазначає відповідач, відповідно до п. 4.1 договору до виконання позивачем пункту 4.2. договору також привязаний і обовязок з оплати. Так, п. 4.1. договору визначено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються після одержання відповідачем документів, виконавець робіт має надати: рахунок, первинні документи, документи про якість виконаних робіт. Договором визначено, що повідомлення (документи, листи тощо) від субпідрядника вважаються отриманими виключно в разі, коли вони направлені поштою з описом вкладення або прийняті під особистий розпис уповноваженою особою генпідрядника. Отже, відповідач вважає, що належним доказом отримання документів на виконання п. 4.2. договору є: або поштовий опис вкладення, або вручення під розпис уповноваженої особи відповідача. Однак, в матеріалах справи відсутні докази отримання (поштові описи про направлення або документи про особисте вручення) відповідачем документів на виконання п. 4.2. договору: про якість спірних робіт, рахунків на оплату робіт. Наразі відповідач звертає увагу на те, що відповідно до п. 4.5. договору без надання вищевказаних документів відповідачеві спірні роботи не можуть вважатися виконаними, а відповідно обовязок щодо оплати не міг виникнути. По-третє, відсутні докази отримання коштів від замовника робіт. По-четверте, відповідач зазначає, що вимога про оплату з боку позивача відсутня, а договором не передбачено строк для виконання обов'язку з оплати робіт, тому обовязок з оплати мав би бути здійснений після отримання замовником робіт відповідної вимоги. З урахуванням вищенаведеного, представник відповідача позов не визнає та просить суд відмовити у його задоволенні повністю.

Третя особа Службу автомобільних доріг в Одеській області письмових пояснень по суті спору не надала.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

29.11.2013 р. між Службою автомобільних доріг в Одеській області (замовник) та Дочірнім підприємством „Одеський облавтодор Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України (підрядник) був укладений договір підряду № 86У (а.с. 76-85), згідно п. 1.1. замовник доручає підряднику та зобовязується прийняти і оплатити виконання послуг: код 42.11.1 дороги автомобільні та автомагістралі, інші дороги, елементи доріг; злітно-посадкові смуги літовищ (послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення), відповідно до „Мережі автомобільних доріг загального користування державного значення, за рахунок коштів державного бюджету, а підрядник зобовязується на свій власний ризик надати послуги, доручені йому замовником.

Згідно п. 3.1 договору № 86У договірна вартість робіт становить 255248,022 грн., в т.ч. ПДВ 42541,337 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору № 86У розрахунки за надані послуги здійснюються замовником щомісячно на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф. КБ-3) та акту приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в), підписаних уповноваженими представниками сторін.

За умовами п. 5.3.1., 9.1. договору № 86У підрядник має право залучати до виконання окремих видів робіт субпідрядників у порядку, встановленому чинним законодавством, за письмовим погодженням замовника.

Як зясовано судом, ДП „Одеський облавтодор Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України було залучено до виконання відповідних робіт позивача ПП „Еффект в якості субпідрядника.

Так, 03.11.2014 р. між Дочірнім підприємством „Одеський облавтодор Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України (генпідрядник) та Приватним підприємством „Еффект (субпідрядник) було укладено договір про виконання робіт № 36/1 (а.с. 18-24), згідно п. 1.1, 1.2. якого відповідач як генпідрядник доручає, а позивач як субпідрядник зобовязується виконати послуги: код 42.11.1 дороги автомобільні та автомагістралі, інші дороги, елементи доріг; злітно-посадкові смуги літовищ (послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення) Т-16-25 КПП „Кучурган Білявка Маяки Овідіополь, км 12+272 км 40+207, на ділянці км 18+670 км 31+670 (надалі - роботи), при цьому генпідрядник зобовязується прийняти та оплатити такі роботи. Склад та обсяги робіт, що доручаються субпідряднику визначені кошторисною документацією у порядку, встановленому чинним законодавством України.

В п. 1.6 договору № 36/1 зазначено, що замовником робіт є Служба автомобільних доріг в Одеській області.

Згідно п. 3.1 договору № 36/1 договірна вартість робіт становить 9252205,20 грн., в т.ч. ПДВ 1542034,20 грн., що станом на дату укладення договору дорівнює загальній вартості робіт. Вартість робіт за договором визначається договірною ціною, яка є динамічною.

Фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів замовника (п. 3.4 договору).

За умовами п. 4.1 договору № 36/1 розрахунки за виконані роботи по цьому договору здійснюються шляхом перерахування відповідних коштів на рахунок субпідрядника після одержання від субпідрядника рахунку на оплату робіт та після підписання сторонами акту приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), а також після одержання від субпідрядника документів, зазначених п. 4.2. договору, та виключно після отримання повного розрахунку від замовника.

В п. 4.2 договору № 36/1 передбачено, що до рахунка додаються: документи, що підтверджують належну якість робіт, первинні документи, передбачені чинним законодавством для даного виду робіт.

У разі затримки фінансування розрахунок за виконані роботи здійснюється після отримання генпідрядником на свій рахунок коштів від замовника в повному обсязі (п. 3.5 договору).

П. 4.3 договору № 36/1 встановлено, що здача-приймання закінчених робіт (обєкту) здійснюється відповідно до вимог нормативних актів. Здача-приймання виконаних робіт оформляється актом приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в).

Відповідно до п. 4.5 договору № 36/1 датою передачі робіт від субпідрядника генпідряднику вважається дата підписання акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3). Роботи вважаються здійсненими виключно після їх фактичного виконання, оформлення документів, зазначених цим пунктом та п. 4.2 договору.

Відповідно до п. 4.10 договору № 36/1 вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті визначається по усіх складових вартості робіт, розрахованих у договірній ціні, згідно вимог ДСТУ та СОУ.

П. 5.1 договору № 36/1 визначено, що строки виконання робіт за цим договором визначені в календарному плані робіт, що є невідємною частиною даного договору. Початок виконання робіт з моменту підписання договору. Кінцевий строк закінчення робіт 31.12.2015 р. Роботи вважаються виконаними після підписання акту приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в), довідок про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) та виконання умов п. 4.5. договору.

П. 6.1 договору № 36/1 встановлено, що генпідрядник зобовязаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати виконані та прийняті згідно з актом приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) роботи, приймати належним чином виконані роботи згідно з актом приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3), а також належним чином виконувати умови договору.

Згідно з п. 10.1 договору № 36/1 останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2015 р., а в частині грошових зобовязань до повного їх виконання.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В силу положень ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

В свою чергу укладений між позивачем та відповідачем договір № 36/1, який за своєю суттю відноситься до договорів підряду, є підставою для виникнення у сторін за цим договором відповідних господарських зобов'язань згідно зі ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і є обов'язковим для виконання його сторонами у відповідності з положеннями ст. 629 ЦК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

В силу положень ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами. Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Частиною 4 ст. 879 Цивільного кодексу України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Положеннями ст.ст. 843, 844 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Згідно ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного договору № 36/1, позивачем було виконано обумовлені роботи, що підтверджується складеним між позивачем та відповідачем актом приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) на суму 9252205,20 грн., який було підписано сторонами та завірено їхніми печатками 26.12.2014 року (а.с. 26-34). Крім того, на виконання договору сторонами 26.12.2014 року було складено, підписано та завірено печатками довідку про вартість виконаних робіт (ф.КБ-3) (а.с. 25), відповідно до якої вартість виконаних робіт, що підлягає оплаті відповідачем склала 9239168,40 грн. з урахуванням виключення з вартості виконаних робіт (9252205,20 грн.) вартості повторно застосованих матеріальних ресурсів від розбирання (13036,80 грн. з ПДВ).

Відтак, вказане свідчить про належне виконання позивачем прийнятих на себе зобовязань за спірним договором № 36/1.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем виконаних позивачем підрядних робіт є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані роботи на підставі оформлених сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт, як це передбачено умовами договору та приписами чинного законодавства.

Так, позивачем на оплату вищезазначених виконаних робіт було виписано рахунок № 257 від 26.12.2014 року на суму 9239168,40 грн., який було отримано начальником філії „Овідіопольська ДЕД ДП „Одеський облавтодор ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України, яким було підписано від імені відповідача спірний договір № 36/1.

Наразі слід зазначити, що за умовами п. 4.1 договору № 36/1 розрахунки за виконані роботи по цьому договору здійснюються шляхом перерахування відповідних коштів на рахунок субпідрядника після одержання від субпідрядника рахунку на оплату робіт та після підписання сторонами акту приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), а також після одержання від субпідрядника документів, зазначених п. 4.2. договору, та виключно після отримання повного розрахунку від замовника. У разі затримки фінансування розрахунок за виконані роботи здійснюється після отримання генпідрядником на свій рахунок коштів від замовника в повному обсязі (п. 3.5 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, за вищезазначені виконані позивачем підрядні роботи замовником - Службою автомобільних доріг в Одеській області було сплачено безпосередньо позивачу як субпідряднику суму в розмірі 4574111,27 грн. згідно платіжних доручень № 21 від 05.03.2015 р. на суму 245911,00 грн., № 202 від 20.03.2015 р. на суму 681829,81 грн., № 273 від 06.04.2015 р. на суму 891587,59 грн., № 319 від 06.04.2015 р. на суму 896 052,00 грн., № 322 від 15.04.2015 р. на суму 1858730,87 грн., що підтверджується виписками по рахунку № НОМЕР_1 позивача в АТ „ОСОБА_4 Аваль за періоди: з 06.03.2015 р. до 06.03.2015 р.; з 20.03.2015 р. до 20.03.2015 р.; з 06.04.2015 р. до 06.04.2015 р.; з 07.04.2015 р. до 07.04.2015 р. і з 16.04.2015 р. до 16.04.2015 р. Решту частину суми вартості виконаних позивачем робіт за договором № 36/1 в розмірі 4665057,13 грн. замовником - Службою автомобільних доріг в Одеській області було перераховано відповідачу - ДП „Одеський облавтодор ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України, який виступав генпідрядником, для подальшого перерахування позивачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 16 від 27.01.2015 р. на суму 1000000,00 грн., № 330 від 13.09.2015 р. на суму 2 000 000,00 грн., № 488 від 15.09.2015 р. на суму 563221,19 грн. та № 494 від 05.10.2015 р. на суму 1101835,94 грн. Відтак, всього замовником Службою автомобільних доріг в Одеській області було спалчено

Виходячи з викладеного, суд доходить до висновку про здійснення замовником - Службою автомобільних доріг в Одеській області повного розрахунку за виконані позивачем роботи на суму 9239168,40 грн. саме 05.10.2015 р. (дата зарахування відповідачу останнього платежу). Натомість, як вказує позивач та не спростовано відповідачем, останнім з перерахованої йому замовником (третьою особою) суми в розмірі 4665057,13 грн. було перераховано позивачу - ПП „Еффект як субпідряднику лише суму в розмірі 600000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 позивача в АТ „ОСОБА_4 Аваль за період з 23.03.2015 р. до 23.03.2015 р. У звязку з цим заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи склала 4065057,13 грн. (4665057,13 грн. 600000,00 грн.).

При цьому слід зазначити, що заявлену позивачем до стягнення суму боргу відповідач не спростував, докази її перерахування позивачу в матеріалах справи відсутні, хоча наявні докази отримання вказаної суми від замовника робіт. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наразі судом не приймаються посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень на позов щодо відсутності належних доказів на виконання спірних робіт, оскільки такі доводи відповідача спростовуються матеріалами справи.

Також суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про відсутність вимоги позивача про оплату боргу, лише після отримання якої у відповідача міг би виникнути обовязок з оплати згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, з огляду на таке. Частина 1 ст. 530 ЦК України містить загальне правило, згідно з яким якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Водночас абзац другий частини першої статті 530 ЦК України містить норму, якою встановлено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. В даному випадку строк виконання відповідачем обовязку з оплати виконаних робіт в договорі № 36/1 визначений з настанням певних подій, а саме після одержання від субпідрядника рахунку на оплату робіт та після підписання сторонами акту приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) і довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), а також після одержання від субпідрядника документів, зазначених п. 4.2. договору, та виключно після отримання відповідачем як генпідрядником повного розрахунку від замовника - третьої особи (п. 4.1 договору), у звязку з чим доводи відповідача про те, що договором не передбачено строку для виконання обовязку з оплати робіт судом оцінюються критично. Так судом встановлено, що сторонами було підписано акт приймання виконаних підрядних робіт 26.12.2014 р. і в той же день позивачем було виставлено рахунок на оплату вартості виконаних робіт, останньою подією, з настання якої відповідач мав здійснити розрахунок за виконані роботи є отримання відповідачем як генпідрядником повного розрахунку від замовника, яка настала 05.10.2015 р. (дата зарахування замовником відповідачу останньої частини суми всієї вартості робіт). Правилами зустрічного виконання зобов'язання, встановленими частиною другою статті 538 ЦК України, передбачено одночасне виконання кожною із сторін свого обов'язку. В свою чергу, з огляду на вказане відповідач не пізніше наступного дня за днем отримання повного розрахунку, тобто не пізніше 06.10.2015 р., мав виконати зобовязання по сплаті коштів позивачу за виконані останнім підрядні роботи, з огляду на положення ч. 1 ст. 253 ЦК України.

Однак, як зясовано судом, відповідач до теперішнього часу не розрахувався з позивачем за виконані підрядні роботи.

Між тим несплатою позивачу вказаної суми заборгованості за виконані роботи згідно договору № 36/1 відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості в розмірі 4065057,13 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення нарахованої пені в розмірі 1219,52 грн., штрафу в розмірі 40,65 грн., 3% річних в розмірі 65152,29 грн. та інфляційних втрат в розмірі 125519,27 грн. суд зазначає наступне.

Невиконання зобовязання або виконання зобовязання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несплата відповідачем всієї вартості виконаних робіт) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Тобто, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він або взагалі не приступив до виконання зобов'язання, або якщо він не виконав зобов'язання в межах встановленого в договорі чи законі строку.

Як було встановлено судом, відповідач мав здійснити оплату за виконані позивачем роботи не пізніше 06.10.2015 р., але не здійснив всієї оплати, відповідно відповідачем було допущено прострочення виконання зобовязань з оплати виконаних позивачем робіт за спірним договором № 36/1, починаючи з 07.10.2015 р.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.3.7 договору № 36/1 в разі порушення строків оплати робіт генпідрядник на вимогу субпідрядника зобовязаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,001% від суми боргу за кожен день прострочення та штраф (сплачується одноразово) в розмірі 0,001% від суми боргу.

В п. 7.3.8 договору зазначено, що неустойка встановлена договором для генпідрядника є виключною. В разі порушення генпідрядником умов договору, останній зобовязаний сплати на користь іншої сторони (на вимогу останньої) неустойки (штраф, пеню) передбачену договором без відшкодування збитків.

В п. 7.3.11 договору сторони домовилися та підтверджують, що загальний розмір відповідальності генпідрядника за договором не може перевищувати 1% від загальної вартості порушених генпідрядником зобовязань.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Наразі в п. 7.3.10 договору № 36/1 визначено, що нарахування будь-яких сум щодо відповідальності генпідрядника за невиконання грошового зобовязання за цим договором припиняється через один місяць від дня порушення такого зобовязання.

Як роз'яснено в п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", за приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня; якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Так, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобовязань за вказаним договором № 36/1 щодо здійснення оплати за виконані роботи позивачем нараховано відповідачу пеню за 30 днів прострочення платежу, вказуючи, що прострочення розпочалось з 17.04.2015 р., що є датою отримання останнього платежу за договором. Між тим, враховуючи те, що судом встановлений судом момент прострочення оплати становить з 07.10.2015 р., а кінцева дата прострочення позивачем у позовній заяві визначено 28.10.2015 р., судом здійснено перерахунок пені на існуючу суму боргу у періоді прострочення з 07.10.2014 р. по 28.10.2015 р. (22 дн., що не перевищує 1 місяці згідно п. 7.3.10 договору), із розрахунку 0,0015% від суми залишку боргу за кожен день прострочення, що складає 894,30 грн. (4065057,13 грн. х 0,001% х 22 дн.) та не перевищує граничний розмір пені, встановлений законом.

Поряд з цим суд вважає цілком правомірним нарахування позивачем відповідачу штрафу за несвоєчасне виконання зобовязання з оплати виконаних робіт, що складає 40,65 грн. із розрахунку 0,0015% від суми залишку боргу (4065057,13 грн. х 0,001%).

Крім того, виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому застосування положень частини другої ст. 625 ЦК України не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що в укладеному сторонами по справі договорі № 36/1 не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем зобовязання щодо оплати виконаних позивачем підрядних робіт за спірним договором, суд вважає правомірним нарахування відповідачу 3% річних на існуючу суму боргу за період з 07.10.2015 р. по 28.10.2015 р. (22 дн.), виходячи з встановленого судом початку періоду прострочення і кінцевої дати, вказаної позивачем. Таким чином, сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, складає 7350,51 грн. (4065057,13 грн. х 100% х 3%/365 дн. х 22 дн.).

Щодо нарахування позивачем інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (Постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 р. N 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.97р. N 62-97р).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 р. N 52/30).

У п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р. зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобовязання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи те, що встановлений судом період прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання перед позивачем до моменту звернення останнього з позовом становить з 07.10.2015 р., тобто жовтень місяць, а визначений Державною службою статистики України індекс інфляції у вказаному місяці становив менше одиниці - 98,7%, тобто мала місце дефляція, відповідно інфляційні втрати позивача відсутні.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відтак, загальна сума заборгованості відповідача за договором № 36/1, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 4073342,59 грн. (4065057,13 грн. основного боргу + 894,30 грн. пені + 40,65 грн. штрафу + 7350,51 грн. 3% річних).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства „Еффект про стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 4256988,86 грн. частково обґрунтовані і відповідають частково вимогам чинного законодавства, тому підлягають частковому задоволенню.

У звязку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось частково на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Приватного підприємства „Еффект до Дочірнього підприємства „Одеський облавтодор Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Служба автомобільних доріг в Одеській області, про стягнення заборгованості в сумі 4256988,86 грн. задовольнити частково.

2.СТЯГНУТИ з Дочірнього підприємства „Одеський облавтодор Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України (65031, м. Одеса, вул. Грушевського, 31; код ЄДРПОУ 32018511) на користь Приватного підприємства „Еффект (67620, Одеська область, Біляївський район, с. Вигода, вул. Елеваторна, буд. 16; код ЄДРПОУ 33803233) основний борг за договором № 36/1 від 03.11.2014 р. в сумі 4065057/чотири мільйона шістдесят пять тисяч пятдесят сім/грн. 13 коп., штраф в розмірі 40/сорок/грн. 65 коп., пеню в розмірі 894/вісімсот девяносто чотири/грн. 30 коп., 3% річних в сумі 7350/сім тисяч триста пятдесят/грн. 51 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 61100/шістдесят одна тисяча сто/грн. 14 коп.

3.В задоволенні решти частини позовних вимог Приватного підприємства „Еффект відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 01 лютого 2016 р.

Суддя В.С. Петров