Рішення № 55463856, 02.02.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/131/15-6/191/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2016 Справа № 908/4915/15

Господарський суд Запорізької області у складі: головуючого судді Місюри Л.С., суддів Алейникової Т.Г., Смірнова О.Г., при секретарі Авраменко К.В. розглянувши матеріали справи

За позовом: Публічного акціонерного товариства Дельта Банк (юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, поштова адреса: 01014, м. Київ, бул. Дружби народів, 38, ідентифікаційний код 34047020)

До : Фермерського господарства Байбара (72424, Запорізька область, Приазовський район, с. Володимирівка, вул. Леніна, 77, ідентифікаційний код 31334915)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Український промисловий банк (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26).

про стягнення 1 062 034 грн.19 коп.

За участю представників :

Від позивача: ОСОБА_2 дов. від 22.12.2015р.

Від відповідача: не зявився

Від третьої особи: не зявився

В С Т А Н О В И В:

Позивач, на підставі кредитного договору № 38/К-07 від 11.07.2007р. та договору про передачу активів ТОВ Укрпромбанк в рахунок погашення заборгованості від 12.03.2011р., зареєстрованого в реєстрі за № 911, просить стягнути з відповідача прострочену заборгованість за кредитом в сумі 311 298 грн. 06 коп., прострочену заборгованість по процентам в сумі 295 419 грн. 93 коп., заборгованість по комісії в сумі 46 252 грн. 32 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 60 869 грн. 43 коп., пеню за несвоєчасне погашення процентів в сумі 81 398 грн. 43 коп., пеню за несвоєчасну сплату комісії в сумі 12 538 грн. 33 коп., 3% річних від суми простроченого кредиту в розмірі 4 682 грн. 26 коп., 3% річних від суми прострочених процентів в сумі 4 183 грн. 43 коп., штраф за ненадання фінансової звітності (п. 6.1.5 кредитного договору), відповідно до п. 8.4 кредитного договору, в сумі 392 грн., та штраф відповідно до п. 5.4 договору застави транспортного засобу №38/Zк-07 від 11.07.2007р., за порушення п. 3.1.1.2 договору застави в сумі 245 000 грн.

Позивач надав суду письмові пояснення, де вказав наступне: щодо строків позовної давності позивач зазначає по кожному виду стягнення окремо. Позовна давність по сумі заборгованості за кредит встановлюється у 3 роки (ст. 257 ЦК України); по пені за несвоєчасне повернення кредиту 1 рік (ст. 258 ЦК України); по сумі трьох процентів річних від суми простроченого кредиту 3 роки (ст. 257 ЦК України); по сумі заборгованості по процентам простроченим 3 роки (ст. 257 ЦК України); по розміру пені за несвоєчасне погашення процентів 1 рік (ст. 258 ЦК України); по сумі трьох процентів річних від суми прострочених процентів 3 роки (ст. 257 ЦК України); по заборгованості за комісіями 3 роки (ст. 257 ЦК України); по пені за несвоєчасну сплату комісій 1 рік (ст. 257 ЦК України); по штрафу за порушення кредитного договору 1 рік (ст. 258 ЦК України); по штрафу за порушення умов договору застави 1 рік (ст. 257 ЦК України). Відповідно до ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності, а позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Таким чином, банк мав право заявляти всі свої вимоги, навіть ті, що виходять за межі строку позовної давності і просить їх задовольнити. Відповідно до ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі предявлення особою позову до одного із кількох боржників. Відповідно до копії рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 03.05.2012р. по справі № 2-88/2012р., яке міститься в матеріалах справи, АТ «Дельта Банк» звертався з позовом про стягнення заборгованості до поручителя ОСОБА_3, яке набрало законної сили 04.06.2012р., відповідно до примітки на рішенні, що було підставою для переривання строку позовної давності. Щодо нарахування комісії. Відповідно до витягу з додатку №1 то договору про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь ОСОБА_4 банку від 12.03.2011 р. який наявний в матеріалах справи. АТ «Дельта Банк» набуло право вимоги до ФГ «Байбара» за сумою нарахованої комісії 5 723 грн. 07 коп. (колонки 11-12). Оскільки щомісячне нарахування комісії в розмірі 0,292 % від суми фактичного залишку заборгованості за кредитом передбачено умовами кредитного договору (додаткова угода №1 від 01.08.2008р.), банк до останнього продовжував нараховувати комісію відповідно до умов кредитного договору. Щодо ненадання фінансової звітності. За період перебування кредитної заборгованості ФГ «Байбара» на балансі АТ «Дельта Банк», жодного разу позичальником не були надані документи, передбачені п. 6.1.5 кредитного договору. Оскільки п. 8.4 кредитного договору не передбачає відповідальність за порушення п. 6.1.5 за кожний випадок порушення окремо, банком було нараховано штраф лише одноразово. Щодо зазначення норми законодавства, яка визначає страхування предмету застави тільки на 1 рік. Така норма законодавства відсутня. За період перебування кредитної заборгованості ФГ «Байбара» на балансі АТ «Дельта Банк», жодного разу позичальником не були надані документи щодо страхування предмету застави. На думку АТ «Дельта Банк» такі договори страхування позичальником повинні були надаватися кожного року, починаючи з 2011р. Щодо погашень та списання грошових коштів з рахунків боржника. За період перебування кредитної заборгованості ФГ «Байбара» на балансі АТ «Дельта Банк», позичальником не сплачувались жодні суми в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Так само і АТ «Дельта Банк» не списував грошові копті з рахунків позичальника в звязку з їх відсутністю. Щодо платіжних та видаткових документів. Платіжні документи зі сплати позичальником грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в АТ «Дельта Банк» або списання банком грошових коштів з рахунків позичальника відсутні. В зв'язку з тим, що кредитні кошти за кредитним договором № 38/К-07 від 11 липня 2007 року надавалися ФГ «Байбара» первинним кредитором ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», у АТ «Дельта Банк» відсутня можливість виготовити, завірити та надати суду копії меморіальних ордерів та виписки по рахунках, на яких обліковувалась заборгованість з моменту видачі кредиту 11.07.2007р. до моменту продажу ТОВ «Укрпромбанк» права вимоги за даним кредитним договором АТ «Дельта Банк». Клопотання АТ «Дельта Банк» про витребування доказів від ТОВ «Укрпромбанк» від 28.10.2015р. судом було відхилено. Тому до ТОВ «Укрпромбанк» 03.11.2015р. АТ «Дельта Банк» направив запит про падання виписок та меморіальних ордерів, однак до сьогодні такі документи не надані. Виписки щодо руху коштів позичальника по рахунках, відкритих саме в АТ «Дельта Банк», були надані суду разом із позовною заявою та знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач у відзиву на позов від 30.10.2015р. (а. с. 67) просить застосувати строк позовної давності У своєму відзиві відповідач зазначає наступне: позов вважає необґрунтованим та таким, що не може бути задоволеним господарським судом, у зв'язку з наступним: предметом позовних вимог у справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 38/К-07 від 11.07.2007 року. Однак, за вказаним договором вся заборгованість станом на 03 травня 2012 року вже стягнута в судовому порядку з фізичної особи ОСОБА_3. Рішення Приазовського районного суду у справі № 2-88/2012 набрало законної сили 04.06.2012 року. Оскільки відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів, договорів, відповідач вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до п.4.1.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» у розгляді справ за окремими позовами до боржника та поручителя як солідарних боржників необхідно виходити з того, що чинне законодавство (частина перша статті 598, статті 599-601, 604-609 ЦК України) не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення. Наявність судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. Тому подання кредитором позову до боржника не є перешкодою для подання позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашено. Однак, відповідач звертає увагу на те, що мова в постанові пленуму йде саме про те, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення. Однак, прийняття судового рішення є формою зміни зобов'язання за кредитним договором. Така позиція не тільки не суперечить зазначеній вище постанові пленуму, а й неодноразово висловлена Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Так, у справі № 6-35797св14 (ухвала від 17.12.2014 року, номер в реєстрі 42008405), ВССУ вказав, що із ухваленням судового рішення про задоволення вимог кредитора, яким є й судовий наказ, припиняються правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, сплата чергових платежів, сплата та нарахування відсотків, разом із тим виникає грошове зобов'язання і; повернення кредитних коштів в повному обсязі та нарахованих на цей час відсотків, невиконанню якого тягне відповідальність, встановлену ст.625 ЦК України. У справі № 6-41128св14 (ухвала від 14.01.2015 року, номер в реєстрі 42369897), ВССУ встановивши наявність судового наказу, зазначив, що оскільки ухвалено судове рішення (судовий наказ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, то нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісійних, неустойки тощо поза строком дії кредитного договору законом не передбачено. У справі № 6-42315св14 (ухвала від 21.01.2015 року, номер в реєстрі 42421248), ВССУ встановивши наявність судового рішення про дострокове стягнення з боржника та поручителя заборгованості за кредитним договором та перебування цього рішення на стадії примусового виконання, вказав, що задовольняючи позовні вимоги банку «апеляційний суд не звернув увагу на те, що мало місце дострокове стягнення всієї кредитної заборгованості, а, відтак, строк договору закінчився, а між сторонами існують лише невиконані зобов'язальні правовідносини. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах № 6-41цс14 від 17.09.2014 року, № 6-125цс14 від 17.09.2014 року, № 6-106цс14 від 24.09.2014 року, № 6-169цс14 від 29.09.2014 року та № 6-190цс14 від 21.01.2015 року. Аналіз правових норм, якими ВСУ, ВГСУ та ВССУ обґрунтовували свою позицію, свідчить про те, що відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст.510 ЦК України). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст.530 ЦК України). У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст.1048 ЦК України), що підлягає сплаті. Таким чином, надіславши у відповідності до ч.2 ст.1050 ЦК України вимогу про повне дострокове повернення всієї суми кредиту разом із нарахованими процентами та штрафними санкціями, банк в односторонньому порядку змінює строк виконання зобов'язання за кредитним договором, та отримує право пред'явити позов до позичальника про стягнення всієї суми заборгованості. Отже, ВСУ, ВГСУ та ВССУ у наведених рішеннях прийшли до правового висновку, що після вступу в силу судового рішення про дострокове стягнення заборгованості за кредитом, строк кредитного договору закінчується, а відтак з цього моменту банк втрачає право на нарахування процентів за користування кредитом та неустойки. Відповідно з цього моменту припиняються кредитні зобов'язання за кредитним договором, а залишаються виключно боргові зобов'язання по сплаті боргу, визначеного судовим рішенням, тобто банк має право виключно на відшкодування інфляційних втрат та трьох процентів річних (платежі передбачені ч.2 ст.625 ЦК України). З цього ж моменту (ухвалення судового рішення) починається перебіг строку позовної давності за будь-якими вимогами щодо кредитних відносин. Виходячи з викладеного, початком перебігу строку позовної давності є день, наступник за днем набрання чинності судовим рішенням у справі № 2-88/2012. Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Таким чином, останнім днем строку позовної давності за вимогами про стягнений заборгованості за кредитним договором є 06 червня 2015 року, і з настанням цієї дати строк позовної давності за вказаними вимогами закінчився. Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідач заявляє про застосування позовної давності до вимог ПАТ «Дельта Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 38/К-07 від 11.07.2007 року та просить відмовити в задоволенні позову на цій підставі.

Розгляд справи відкладався.

02.02.2016р. розгляд справи продовжений та прийнято рішення.

В матеріалах справи знаходяться Спеціальні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 21532198 та № 21541565 від 14.12.2015 року, відповідно до яких: Фермерське господарство «Байбара» знаходиться за адресою: 72424, Запорізька область, Приазовський район, с. Володимирівка, вул. Леніна, 77, та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» знаходиться за адресою: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26.

Ухвали суду про прийняття матеріалів справи до розгляду по справі від 14.12.2015 року та про відкладення розгляду справи від 14.01.2016р. направлялась відповідачу та третій особі саме за вказаними адресами, що підтверджується вихідними реєстраційними номерами, які зазначені на зворотній стороні ухвал, виписками з журналу реєстрації вихідних документів та реєстрами на відправлення кореспонденції.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, у суду є достатні докази направлення примірників цієї ухвали відповідачу та третій особі по справі.

Відповідач та третя особа, повідомлені про місце, день та час розгляду справи, в порядку, передбаченому ГПК України, в судові засідання двічі не зявились, про причини неявки суд не повідомили, витребувані судом документи не надали.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Між ТОВ Український промисловий банк м. Київ (третьою особою по справі) та ФХХ Байбара (відповідачем по справі, позичальником) був укладений кредитний договір № 38/К-07 від 11.07.2007р. з додатком та договором про внесення змін та доповнень (далі кредитний договір) (а с. 24 28).

Відповідно до п. 1.1 розділу 1 кредитного договору (в редакції договору про внесення змін та доповнень від 01.08.2008р.) банк надає позичальнику кредит в грошовій формі на наступних умовах: сума кредиту 392 000 грн.; кінцева дата повернення кредиту 25.12.2011р. включно; мета використання кредиту - придбання зернозбирального комбайну марки РСМ-101 Вектор, процентна ставка 14,5 процентів річних; комісія за підготовку та оформлення договору 150 грн.; комісія за надання кредиту в розмірі 1% від суми кредиту, без ПДВ; комісія за зміну суттєвих умов кредитного договору за ініціативою позичальника 150 грн. без ПДВ; щомісячна комісія за управління кредитом 0,292% від фактичної суми заборгованості за кредитом, без ПДВ.

В пункті 3.1 кредитного договору сторони передбачили, що виконання позичальником зобовязань за цим договором забезпечується зокрема, але не виключно: заставою рухомого майна - зернозбиральним комбайном марки РСМ-101 Вектор, що належить на праві власності ФХ Байбара, порукою фізичної особи ОСОБА_3

Згідно п. 3.4 кредитного договору позивальник зобовязаний протягом трьох календарних днів, з моменту укладання відповідного договору застави, забезпечити страхування предмету застави.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок. Заборгованість за кредитом повертається позичальником у відповідності до Графіку повернення заборгованості (додаток №1 до цього договору.

У випадку порушення встановлених цим пунктом договору строків повернення кредиту, сума несплаченої в строк заборгованості за кредитом вважається простроченою та переноситься банком на рахунок для обліку простроченої заборгованості позичальника за кредитом.

У випадку непогашення позичальником простроченої заборгованості за кредитом, банк починаючи з дня виникнення такої заборгованості, може скористатися правом, зазначеним у п. 5.2.7 цього договору.

В пунктах 4.2 4.4 кредитного договору (в редакції договору про внесення змін та доповнень від 01.08.2008р.) передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня надання кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту.

Комісія за управління кредитом нараховується у розмірі, передбаченому у п. 1.1 цього договору щомісячно протягом періоду дії кредитної лінії.

Нарахування процентів банком здійснюється щомісячно за період з 28 числа минулого місяця по 27 число поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту. День повернення кредитних коштів в часовий інтервал при розрахунку процентів не включається.

Нарахування банком комісії за управління кредитом здійснюється щомісячно 28 числа поточного місяця та по день остаточного повернення кредиту.

Якщо 28 число поточного місяця припадає на вихідний, святковий або інший не робочий день, нарахування здійснюється напередодні (п. 4.3).

Сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 28-го по останній робочий день поточного місяця.

Оплата позичальником комісії за управління кредитом здійснюється щомісячно в строк з 28-го числа по останній робочий день поточного місяця.

Згідно п. 4.5 кредитного договору при надходженні від позичальника та/або його поручителів (заставодавцем, іпотекодавців, гарантів, інших осіб, згідно з вимогами чинного законодавства України) коштів на сплату заборгованості за кредитом за наявності простроченої заборгованості, у відповідності до умов цього договору, банк має право самостійно направляти кошти на погашення заборгованості позичальника у черговості, що передбачена п. 6.1.4 цього договору.

В цілях забезпечення вимог банку за кредитним договором № 38/К-07 від 11.07.2007р., між ТОВ Український промисловий банк м. Київ та ФХ Байбара (відповідачем по справі, позичальником) був укладений договір застави транспортного засобу № 38/Zк 07 від 11.07.2007р. (далі договір застави).

Відповідно до п. 1.2 договору застави предметом застави є зернозбиральний комбайн марки РСМ-101 Вектор, що належить на праві власності ФХ Байбара.

Згідно пункту 3.1.1.2 договору застави якщо строк дії кожного з договорі страхування предмету застави за цим договором закінчиться раніше строку дії цього договору, заставодавець зобовязаний не пізніше ніж за 5 робочих днів до дати закінчення строку дії кожного з укладених договорів страхування предмету застави за цим договором, забезпечити подальше страхування цього предмету застави на період закінчення строку дії цього договору на умовах, погоджених з заставодержателем та надати заставодержатель протягом 5 робочих днів з дати укладання відповідних договорів, копії такого договору страхування та/або страхового полісу або інший документ, що підтверджує факт страхування предмету застави за цим договором, копію платіжного документу, що підтверджує сплату страхового платежу відповідно до умов договору страхування з відміткою банку про проведення платежу, засвідчені підписом уповноваженої особи та печаткою заставодавця - юридичної особи/ підписом заставодавця фізичної особи.

Пунктом 5.4 договору застави передбачено, що у випадку невиконання заставодавцем умов п. 3.1.1.2 цього договору, заставодержатель має право вимагати, а заставодавець зобовязаний сплатити заставодержатель штраф у розмірі 10% від погодженої сторонами вартості предмету застави за кожний із випадків.

11.07.2007р. між ТОВ Український промисловий банк м. Київ та громадянином України ОСОБА_3 (поручителем) та ФХ Байбара був укладений договір поруки №38/Zпор (далі договір поруки).

Відповідно до п. 1.1 договору поруки поручитель поручився перед банком (кредитором) за виконання ФХ Байбара ( боржником) зобовязань за кредитним договором № 38/К-07 від 11.07.2007р., за умовами якого останній зобовязався заставодержатель по 25.12.2011р. включно у порядку, строки та на умовах , встановлених кредитним договором, повернути кредит у розмірі 392 000 грн., сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 14,5 процентів річних, комісію та штрафні санкції у розмірі і у порядку, передбаченому кредитним договором.

Згідно з п. 4 договору поруки поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи повернення кредитних коштів, сплату процентів за користування ними, комісій, штрафних санкцій та відшкодування збитків.

12.03.2011р. між ПАТ Дельта Банк (позивачем по справі) та ТОВ Український промисловий банк м. Київ (третьою особою по справі) був укладений договір про передачу активів ТОВ Укрпромбанк в рахунок погашення заборгованості , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №911 (далі - договір передачі права вимоги).

Відповідно до п. 3.1 договору передачі права вимоги ТОВ Український промисловий банк відступив ПАТ Дельта Банк (позивачу по справі) право вимоги за кредитним договором № 38/К-07 від 11.07.2007р., договором застави транспортного засобу №38/Zк 07 від 11.07.2007р. та договором поруки №38/Zпор від 11.07.2007р.

Перелік кредитних та забезпечувальних договорів, права вимоги за якими було передано позивачу, зазначені в Додатку № 1 до цього договору (п. 1.2 договору передачі права вимоги).

В п. 3.1 договору передачі права вимоги сторони вказали, що відповідно до ст.. 516 ЦК України відступленя права вимоги не вимагає згоди боржника.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора в зобовязані здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Інше не встановлено ні законом ні договором.

Згідно п. 3.5 договору передачі права вимоги Укрпромбанк зобовязаний передати ОСОБА_4 оригінали всіх документів, які засвідчують права вимоги та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (оригінали договорів, документи, що свідчать про розмір заборгованості за кредитними договорами, копії правовстановлюючих документів на предмети застави (іпотеки) за забезпечувальними договорами, документи стосовно боржників, а також інші документи, що можуть вимагатися ОСОБА_4 для належного здійснення своїх прав) в дату передачі відповідних прав вимоги Укрпромбанку на користь ОСОБА_4, що визначена в п. 4.1 цього договору. Факт передачі документів та інформації, визначеної цим пунктом , підтверджується шляхом підписання сторонами відповідного акту прийому передачі документів. Порядок передачі вказаних у цьому пункті документів визначається Регламентом щодо послідовності дій Укрпромбанку та ОСОБА_4 в процесі прийому - передачі активів Укрпромбанку в рахунок погашення заборгованості.

Відповідно до п. 1.1 розділу 1 кредитного договору банк відкрив позичальнику (відповідачу по справі) відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування в розмірі 392 000 грн.

Відповідач не оспорює факт відкриття банком позичальнику (відповідачу по справі) відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування в розмірі 392 000 грн.

Заборгованість за кредитом в сумі 311 298 грн. 06 коп., прострочена заборгованість по процентам в сумі 295 419 грн. 93 коп. та заборгованість по комісії в сумі 46 252 грн. 32 коп. відповідачем не сплачена, суду не було надано доказів оплати вказаних сум.

Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких підстав, банк вправі просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 311 298 грн. 06 коп., прострочену заборгованість по процентам в сумі 295 419 грн. 93 коп. та заборгованість по комісії в сумі 46 252 грн. 32 коп.

Але, відповідач у відзиву на позов (а. с. 67-69) просить суд застосувати строк позовної давності, та відмовити позивачу в задоволені позову.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В додатку № 1 до кредитного договору зазначений графік повернення заборгованості по кредиту. Останнім днем повернення кредиту вважається 25.12.2011р. включно.

Згідно поштового штемпелю на конверті позивач з позовною заявою до суду звернувся 28.08.2015р.

За таких підстав, сплив строк позовної давності в частині стягнення заборгованості по кредиту в сумі 311 298 грн. 06 коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності , про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких підстав, позивачу слід відмовити у задоволені позову в частині стягнення заборгованості по кредиту в сумі 311 298 грн. 06 коп.

По вказаним вище підставам, підлягають частковому задоволенню позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача простроченої заборгованості по процентам за період з 28.08.2012р. по 19.08.2015р. (ця дата вказана в розрахунку) в сумі 176 075 грн. 79 коп. та заборгованості по комісії за період з 28.08.2012р. по 19.08.2015р.(ця дата вказана в розрахунку) в сумі 29 167 грн. 41 коп.

В частині стягнення з відповідача простроченої заборгованості по процентам в сумі 119 344 грн. 14 коп. та заборгованості по комісії в сумі 17 084 грн. 91 коп. в задоволені позову слід відмовити, в звязку з пропуском позивачем строку позовної давності, відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Позивач безпідставно посилається на ст. 264 ЦК України з наступних підстав:

Дійсно, відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно ч. 1 ст. 554 ЦК України та п. 4 договору поруки поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність.

Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 03.05.2012р. по справі №2-88/2012р. з поручителя ОСОБА_3 було стягнуто заборгованість по спірному кредитному договору в сумі 438 101 грн. 59 коп. Рішення набрало законної сили 04.06.2012р., про що прямо вказано на самому рішенні (а. с. 74).

Позивач не надав суду доказів дати предявлення позову ПАТ Дельта Банк до поручителя ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором (ст. 264 ЦК України).

За таких підстав, позивач не довів суду дату переривання строку позовної давності. Навіть якщо рахувати від дати прийняття судового рішення Приазовським районним судом Запорізької області, то строк позовної давності сплив 03.05.2015р., а позов позивачем заявлений лише 28.08.2015р. (згідно поштового штемпелю на конверті).

В розрахунку нарахування комісії вказано, що сплачено комісії 8 556 грн. 23 коп.

Ухвалою від 14.01.2016р. суд просив позивача надати суду платіжні документи, які підтверджують факт оплати відповідачем заборгованості або списання банком сум з рахунку відповідача.

Якщо вказана сума була списана банком з рахунку відповідача, то в такому випадку не можна вважати, що відповідач визнав борг в цієї сумі, а таким чином строк позовної давності не був перерваний. Якщо ця сума була оплачена відповідачем добровільно, то вважається, що відповідач визнав борг в цієї сумі, а таким чином строк позовної давності був перерваний.

Однак, позивач не надав суду доказів того, чи була сума 8 556 грн. 23 коп. сплачена відповідачем добровільно або цю суму банк списав з рахунку відповідача. Також позивач не довів суду дату оплати або списання цієї суми, а тому не можливо встановити дату переривання строку позовної давності, за умови якщо вона була сплачена відповідачем добровільно.

Більш того, грошові кошти зараховуються в черговості, відповідно до п. 6.1.4 кредитного договору .

Оскільки позивач не надав суду платіжний документ об оплаті суми 8 556 грн. 23 коп. (за умови якщо ця сума дійсно була оплачена відповідачем добровільно), суд не може встановити яку саме заборгованість визнав відповідач (заборгованість за кредитом, заборгованість по процентам або заборгованість по комісії). Встановлення цього факту важливо, оскільки визнання одного виду боргу не є доказом визнання іншого боргу. Крім цього, у разі визнання боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.

Така ж позиція викладена в п. 4.4.1 постанови Пленуму ВГСУ №10 від 29.05.2013р.

В своїх письмових поясненнях, які надійшли до суду 02.02.2016р. позивач вказує, що позичальник не сплачував жодної суми в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, і ПАТ ОСОБА_6 не списував жодної суми з відповідача, в звязку з їх відсутністю на рахунку.

Таким чином, позивач не довів суду, що відповідач визнав заборгованість в сумі 8 556 грн. 23 коп., не довів дату визнання боргу та не довів який саме борг був визнаний відповідачем (заборгованість за кредитом, заборгованість по процентам або заборгованість по комісії).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних від суми простроченого кредиту в розмірі 4 682 грн. 26 коп., 3% річних від суми прострочених процентів в сумі 4 183 грн. 43 коп.

Позивач правомірно просить стягнути з відповідача 3% річних від суми прострочених процентів в сумі 4 183 грн. 43 коп., а тому позовні вимоги в цієї частині підлягають задоволенню.

Згідно з п. 5.3 постанови Пленуму ВГСУ № 10 від 29.05.2013р. зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

За таких підстав, позивач безпідставно просить стягнути з відповідача 3% річних від суми простроченого кредиту в розмірі 4 682 грн. 26 коп. В задоволені позову в цієї частині слід відмовити по вказаним підставам, а також відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Згідно п. 8.1 кредитного договору у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування кредитом та /або комісії позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 60 869 грн. 43 коп., пеню за несвоєчасне погашення процентів в сумі 81 398 грн. 43 коп., пеню за несвоєчасну сплату комісії в сумі 12 538 грн. 33 коп.

Однак, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Оскільки інше не встановлено законом або договором, нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

В додатку № 1 до кредитного договору зазначений графік повернення заборгованості по кредиту. Останнім днем повернення кредиту вважається 25.12.2011р. включно.

Згідно поштового штемпелю на конверті позивач з позовною заявою до суду звернувся 28.08.2015р.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України, позивач безпідставно нарахував відповідачу пеню на суму кредиту за період з 18.02.2015р. по 19.08.2015р. в сумі 60 869 грн. 43 коп., а тому позивачу слід відмовити в задоволені позову в частині стягнення вказаної суми пені.

Більш того, слід вказати, що ст. 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладання стягнення на заставлене майно).

Пеня на суму кредиту є додатковою вимогою.

Пеня за несвоєчасне погашення процентів в сумі 81 398 грн. 43 коп. та пеня за несвоєчасну сплату комісії в сумі 12 538 грн. 33 коп. нараховані позивачем обґрунтовано за вказаний позивачем період.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивач звернувся з позовом про стягнення пені за несвоєчасне погашення процентів в сумі 81 398 грн. 43 коп. та пені за несвоєчасну сплату комісії в сумі 12 538 грн. 33 коп. в межах строку позовної давності, а тому позовні вимоги в цієї частині підлягають задоволенню.

Пунктом 6.1.5 кредитного договору передбачено, що позичальник зобовязаний самостійно до 25 числа першого місяця, що слідує за звітним кварталом, надавати: бухгалтерський баланс; звіт про фінансові результати; розшифровки кредиторської та дебіторської заборгованості; довідки про наявність кредитної заборгованості в інших банках; довідки про рух коштів по рахунках позичальника, відкритих у інших банках.

Безумовно за першою вимогою банка (протягом трьох днів) з моменту отримання вимоги надавати господарські, фінансові та бухгалтерські документи, фінансову та бухгалтерську звітність, розшифровки кредиторської та дебіторської заборгованості , довідки з інших банків у яких позичальникові відкрити поточні рахунки, про рух грошових коштів та наявність кредиторської заборгованості , договори (контракти) та інші документи, що необхідні для контролю за виконанням цього договору та перевірки фінансового стану позичальника. Допускати представників банку для здійснення будь якої перевірки, повязаної з контролем виконання умов цього договору.

Пунктом 8.4 кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником вимог п. 6.1.5 цього договору, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 0,1% від суми кредиту.

Відповідач не надав суду доказів виконання п. 6.1.5 кредитного договору, в тому числі доказів надання банку фінансової звітності.

Позивач в письмових поясненнях та в судовому засіданні вказав, що відповідач жодного разу не надавав банку документів, вказаних в п. 6.1.5 кредитного договору.

Оскільки відповідач не надав банку фінансову звітність, позивач правомірно просить стягнути з відповідача, за невиконання останнім п. 6.1.5 кредитного договору, штраф, відповідно до п. 8.4 кредитного договору, в сумі 392 грн.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивач звернувся з позовом про стягнення штрафу в сумі 392 грн. в межах строку позовної давності, а тому позовні вимоги в цієї частині підлягають задоволенню.

Як вже зазначалось вище, згідно пункту 3.1.1.2 договору застави якщо строк дії кожного з договорів страхування предмету застави за цим договором закінчиться раніше строку дії цього договору, заставодавець зобовязаний не пізніше ніж за 5 робочих днів до дати закінчення строку дії кожного з укладених договорів страхування предмету застави за цим договором, забезпечити подальше страхування цього предмету застави на період закінчення строку дії цього договору на умовах, погоджених з заставодержателем та надати заставодержателю протягом 5 робочих днів з дати укладання відповідних договорів, копії такого договору страхування та/або страхового полісу або інший документ, що підтверджує факт страхування предмету застави за цим договором, копію платіжного документу, що підтверджує сплату страхового платежу відповідно до умов договору страхування з відміткою банку про проведення платежу, засвідчені підписом уповноваженої особи та печаткою заставодавця - юридичної особи/ підписом заставодавця фізичної особи.

Пунктом 5.4 договору застави передбачено, що у випадку невиконання заставодавцем умов п. 3.1.1.2 цього договору, заставодержатель має право вимагати, а заставодавець зобовязаний сплатити заставодержателю штраф у розмірі 10% від погодженої сторонами вартості предмету застави за кожний із випадків.

В п. 1.4 договору застави вказано, що сторони цього договору оцінюють предмет застави у 490 000 грн., 10% від вказаної суми складає - 49 000 грн.

Відповідно до п. 3.2 Правил добровільного страхування транспортних засобів (КАСКО), затверджених Укрстрахнаглядом 25.03.1997 р. за № 19-1 термін дії договору страхування: від двох тижнів до одного року.

Таким чином, позивач вправі просити стягнути з відповідача штраф за кожний випадок не виконання умов п. 3.1.1.2 договору застави.

Позивач просить стягнути з відповідача штраф в сумі 245 000 грн. лише за 5 випадків такого порушення.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивач вказує, що відповідач жодного разу не надавав банку доказів виконання п. 3.1.1.2 договору застави, в тому числі не надавав банку доказів страхування предмету застави та копії платіжних документів, що підтверджують сплату страхового платежу.

За таких підстав, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позивач вправі просити стягнути з відповідача штраф, відповідно до п. 5.4 договору застави, тільки за останній випадок (за останній рік) не надання відповідачем банку доказів страхування предмету застави та копії платіжних документів, що підтверджують сплату страхового платежу, в сумі 49 000 грн.

В частині стягнення штрафу в сумі 196 000 грн. позивачу слід відмовити в задоволені позову, оскільки позивачем пропущений строк позовної давності.

Позивач безпідставно в письмових поясненнях вказує, що суд не заволинив його клопотання про витребування у третьої особи документів (а. с. 61).

В ухвалі суду від 14.12.2015р. чітко вказано, що суд задовольняє клопотання позивача про витребування у третьої особи документів і суд витребував у третьої особи документи, вказані в клопотанні позивача.

Більш того, суд не збирає докази замість сторін, суд лише допомагає зібрати докази, відповідно до ст. 38 ГПК України, за умови, якщо сторона доведе суду, що вона зверталася до будь якої особи за отриманням документів, але ця особа не надала їй витребувані документи.

Позивач не довів суду, що позивач звертався до ТОВ Український промисловий банк за отриманням необхідних документів.

У позивача було достатньо часу для витребування у ТОВ Український промисловий банк необхідних документів, як до подачі позову, так і після подачі позову (з 28.08.2015р. по 02.02.2016р.).

Більш того, як вже зазначалось вище, в п. 3.5 договору передачі права вимоги чітко зазначено, що в момент укладання вказаного договору Укрпромбанк зобовязаний передати ОСОБА_4 оригінали всіх документів, які засвідчують права вимоги та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (оригінали договорів, документи, що свідчать про розмір заборгованості за кредитними договорами, копії правовстановлюючих документів на предмети застави (іпотеки) за забезпечувальними договорами, документи стосовно боржників, а також інші документи, що можуть вимагатися ОСОБА_4 для належного здійснення своїх прав) в дату передачі відповідних прав вимоги Укрпромбанку на користь ОСОБА_4, що визначена в п. 4.1 цього договору. Факт передачі документів та інформації, визначеної цим пунктом , підтверджується шляхом підписання сторонами відповідного акту прийому передачі документів. Порядок передачі вказаних у цьому пункті документів визначається Регламентом щодо послідовності дій Укрпромбанку та ОСОБА_4 в процесі прийому - передачі активів Укрпромбанку в рахунок погашення заборгованості.

За таких підстав, позивач безпідставно вказує на відсутність у нього будь яких документів.

Заперечення відповідача частково не приймаються судом по вказаним вище підставам, а також в звязку з наступним:

Відповідач безпідставно вважає, що прийняття Приазовським районним судом Запорізької області рішення від 03.05.2012р. по справі №2-88/2012р. про стягнення з поручителя ОСОБА_3 заборгованості за спірним кредитним договором являється формою зміни зобовязання за кредитним договором.

Фактично ніяких змін зобовязань не відбувалось. Відповідач не надав суду доказів внесення змін в договір відносно зміни зобовязань сторін.

Згідно ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З вищевикладеного вбачається, що навіть у разі закінчення строку дії договору, зобовязання не припиняються, зобовязання припиняються тільки у разі їх належного виконання.

Відповідач не надав суду доказів виконання поручителем ОСОБА_3 зобовязань за договором або виконання рішення Приазовського районного суду Запорізької області рішення від 03.05.2012р. по справі №2-88/2012р. Також відповідач не надав доказів виконання зобовязань боржником (позичальником).

Представник позивача в судовому засіданні вказав, що ні боржник ні поручитель зобовязання за кредитним договором не виконали, сума боргу, яка була стягнута за вказаним вище рішенням Приазовського районного суду Запорізької області не була перерахована позивачу .

В п. 4.1.5 Постанови Пленуму ВГСУ №1 від 24.11.2014р. вказано, що у розгляді справ за окремими позовами до боржника та поручителя як солідарних боржників необхідно виходити з того, що чинне законодавство (частина перша статті 598, статті 599 - 601, 604 - 609 ЦК України) не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення. Наявність судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. Тому подання кредитором позову до боржника не є перешкодою для подання позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашено.

За таких підстав, предявлення банком позову до поручителя не позбавляло права банка подати позов до позичальника (боржника).

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 38, 44 49, 75, 82 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково. Стягнути з Фермерського господарства Байбара (72424, Запорізька область, Приазовський район, с. Володимирівка, вул. Леніна, 77, ідентифікаційний код 31334915) на користь Публічного акціонерного товариства Дельта Банк (юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, поштова адреса: 01014, м. Київ, бул. Дружби народів, 38, ідентифікаційний код 34047020) прострочену заборгованість по процентам в сумі 176 075 грн. 79 коп., заборгованість по комісії в сумі 29 167 грн. 41 коп.; пеню за несвоєчасне погашення процентів в сумі 81 398 грн. 43 коп.; пеню за несвоєчасну сплату комісії в сумі 12 538 грн. 33 коп. ; 3% річних від суми прострочених процентів в сумі 4 183 грн. 43 коп.; штраф відповідно до п. 8.4 кредитного договору в сумі 392 грн.; штраф за порушення п. 5.4 договору застави в сумі 49 000 грн. ОСОБА_2 наказ.

Стягнути з Фермерського господарства Байбара (72424, Запорізька область, Приазовський район, с. Володимирівка, вул. Леніна, 77, ідентифікаційний код 31334915) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 7 054 грн. 02 коп. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено : 03.02.2016р.

Головуючий суддя Місюра Л.С.

Судді Алейникова Т.Г.

ОСОБА_7