Рішення № 55463815, 04.02.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.01.16р. Справа № 904/10284/15

За позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ХАРКІВСЬКИЙ ВАГОНОБУДІВНИЙ ЗАВОД", м. Харків

до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", м.Дніпропетровськ

про стягнення 1 097 118,82 грн.

Суддя: Ніколенко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 211 від 08.12.15;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. №969 від 13.12.15

СУТЬ СПОРУ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ХАРКІВСЬКИЙ ВАГОНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення нарахувань в розмірі 1 097 118,82 грн. Позовні вимоги мотивовані порушенням строків оплати за договором №ПР/Л/НЮ від 08.07.14.

Позивач в судове засідання з'явився, надав пояснення, відповіді на поставлені питання та документи. Просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання з'явився, надав пояснення по справі, відповів на поставленні питання. Заявив клопотання про заміну сторони її процесуальним правонаступником. Просить зменшити розмір штрафних санкцій.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 26.01.15 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.14 у справі 904/4031/15, стягнуто з Державного підприємства "Придніпровська залізниця на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" 8 511 000 грн. 00 коп. основного боргу, 73 080 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. Рішення суду відповідачем фактично виконано 03.09.15.

Згідно п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення (див. постанови Верховного Суду України від 04.07.2011 № 13/210/10 та від 12.09.2011 № 6/433-42/183 і постанову Вищого господарського суду України від 16.03.2011 № 11/109).

Згідно п. 7.1 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" N 14 від 17.12.2013, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

У зв'язку із цим, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 14.05.15 по 02.09.15 в сумі 78 347,84 грн., інфляційні втрати за період з 14.05.15 по 02.09.15 в сумі 65538,98 грн. та пені в сумі 953 232,00 грн. за цей же період.

Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.14 у справі 904/4031/15 встановлено наступне:

"...Згідно умов п. 3.13. Договору, вагони приймаються з ремонту Замовником на підставі перевірок та приймально-здавальних випробувань, встановлених відповідно з вимогами технічної документації на їх ремонт і оформлюється повідомленням форми ЛВУ-36 (п. 3.13. Договору).

Згідно п. 3.14 Договору, вагони вважаються відремонтованими тільки після усунення всіх дефектів, виявлених при приймально-здавальних випробуваннях, проведених на території Виконавця (для вузлів і агрегатів).

Вагони вважаються випущеними з ремонту з моменту підписання повідомлення форми ЛВУ-36, акту приймання вагона Замовником та акту здавання-приймання наданих послуг, які підписуються протягом 3-х робочих днів після закінчення послуги з капітально-відновлювального ремонту.

Як вище встановлено судом, сторонами належними чином було здійснено приймання вагона з ремонту, що підтверджується доданим у справу доказами, в тому числі повідомленням форми ЛВУ-36. Щодо акта приймання вагонів, та акта здавання-приймання наданих послуг, то як убачається з матеріалів справи, відповідні акти були складені і підписані Позивача, та передані для підписання Відповідачеві, який в порушення умов п. 3.15., 4.1.3. Договору, не підписав їх та не висунув обґрунтованих зауважень з приводу наданих послуг протягом 3-х робочих днів, а отже, за загальним правилом, такі акти слід вважати прийнятими відповідачем без зауважень.

Заперечення Відповідача з посиланням на порушення з боку Позивача умов договору в частині своєчасного виконання капітально-відновлювального ремонту вагона, суд вважає такими, що не впливають на вирішення даного спору, адже, в разі допущення відповідних порушень з боку Позивача, Відповідач згідно положень ст. 612 ЦК України мав право відмовитися від прийняття виконання, чого ним зроблено не було....".

".... 05.03.2015 року, в результаті комісійного огляду вагону № 046-12560 на предмет усунення зауважень, було встановила, що всі зауваження усунуті, та зроблено висновок про готовність вагону до відправити к місяцю приписки.

05.03.2015 сторонами було підписано повідомлення форми ЛВУ-36. Згідно квитанції № Д 699954 вагон № 046-12650 було відправлено на адресу Відповідача.

Крім того, 05.03.2015 року Позивачем були складені та підписані акт № 51 приймання-здачі вагонів, та акт № 51/1 здавання-приймання наданих послуг, згідно якого вартість відповідних послуг з КВР вагона № 046-12560 склала 8 511 000,00 грн. Зазначені акти були передані представнику відповідача для підписання з боку залізниці...".

Дата отримання Відповідачем акту здавання-приймання послуг та робіт з капітально-відновлювального ремонту вагону засобами поштового зв'язку - 23.03.2015 (а.с. 49). Дата закінчення розгляду Відповідачем ОСОБА_3 - 26.03.2015. Дата початку відрахування 30 банківських днів - 27.03.2015. Перший день прострочки - 14.05.2015. Фактично оплачено - 03.09.15.

Таким чином, позовні вимоги по стягнення 3% річних 3% річних за період прострочки з 14.05.15 по 02.09.15 в сумі 78 347,84 грн. є обґрунтованими, відповідають чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховують періоди нарахувань та не містять арифметичних помилок, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення сум втрат від інфляції за період з 14.05.15 по 02.09.15 в сумі 65 538,98 грн.

Відповідно до п. 3.2. постанови пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).Таким чином, позивач під час обчислення сум інфляційних втрат необґрунтовано включив до розрахунку індекси інфляції місяці, у яких мали бути здійснений платежі, та місяці, в які було фактично здійснено платежі.

За таких обставин, обґрунтованими є вимоги про стягнення інфляційних втрат за період з червня 2015 по серпень 2015 в сумі. Індекс інфляції за період червень-серпень 2015 року має від'ємне значення. Оскільки, при нарахуванні індексу інфляції має місце дефляція, то інфляційні втрати за період з червня 2015 по серпень 2015 не стягуються.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Відповідно до п.8.1. договору, за порушення строків оплати наданих послуг, відповідно п.5.5 замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості , але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

На підставі цього, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 953 232,00 грн. за період з 14.05.15 по 02.09.15.

Розрахунок пені, наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань та не містить арифметичних помилок. Тому, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 953 232,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, відповідачем заявлено клопотання про зменшення пені на 99%.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. У п. 3.17.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Більше того, слід зазначити, що у відповідності до приписів ст. 42 ГПК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (постанова від 24.03.2015 № 914/3725/14).

З аналізу вищевказаного вбачається, що наведені в клопотанні обставини передусім є наслідком його господарської діяльності, а також його власного комерційного розрахунку та ризику, а не виникли в силу якихось обставин. Саме лише погіршення фінансового стану підприємства відповідача не може бути тією винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки. Крім того, зобов'язання по оплаті суми основного боргу виконано в примусовому порядку, а отже відповідачем не вчинялось дій щодо добровільного усунення порушення та його наслідків.

Разом з тим, слід врахувати, що:

- відповідач є підприємством 100% державної власності, включений до переліку обєктів, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави;

- обсяг пасажирських перевезень, у звязку із складною ситуацією на сході України та у звязку з анексією Криму, значно скоротився.

За таких обставин, клопотання відповідача слід задовольнити частково та зменшити розмір пені до 700 000,00 грн.

Такої ж правової позиції дотримується ВГСУ в аналогічних справах (див. Постанову у справі № 19/49-10(9/188-09) від 26.10.10р. та постанову ВГСУ у справі № 6/5005/6105/2012 від 03.04.13р.)

Відповідачем під час розгляду справи заявлялось клопотання про заміну ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" на його процесуального правонаступника - ПАТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ". Клопотання мотивоване тим, що ДП "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" перебуває у стані реорганізації. ПАТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" - вже створене та зареєстроване, згідно даних державного реєстру є правонаступником прав та обов'язків ДП "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ".

Згідно п. 4 ст. 91 ЦК України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно спеціального витягу, отриманого судом, станом на день прийняття рішення, до єдиного державного реєстру не внесено запису про припинення ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ". А отже, відсутні підстави для заміни його на новостворену юридичну особу ПАТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ".

Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 193 Господарського Кодексу України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 599, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (49600, м. Дніпропетровськ, просп. Карла Маркса,108, код 01073828) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ХАРКІВСЬКИЙ ВАГОНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" (61052, м. Харків, вул. Котлова,89 код 01056379) 3% річних в розмірі 78 347,84 грн., пені в сумі 700 000 грн. та судовий збір в розмірі 11 675,22 грн.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення підписано 01.02.16.

Суддя М.О.Ніколенко