Рішення № 55463740, 03.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2016Справа №910/30212/15

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний" до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"простягнення 9 000,00 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Матушевська А.Є. - представник за довіреністю № 163 від 04.12.15 від відповідачане з'явились

У судовому засіданні 03.02.2016, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний" до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" про стягнення 9 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний" на підставі договору добровільного страхування автотранспортних засобів В№ 123688 від 10.07.2014, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля НОМЕР_1, а тому, позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1187 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля ЗАЗ 1102, державний номер НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія", позивачем було направлено останньому регресну вимогу. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитків, позивач просить стягнути з відповідача 9 000,00 грн. в якості виплати страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.12.2015 порушено провадження у справі № 910/30212/15 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 20.01.2016.

Через загальний відділ діловодства господарського суду надійшло письмове підтвердження позивача про відсутність аналогічного спору для долучення до матеріалів справи та клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку неможливістю забезпечити явку уповноважено представника в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.01.2016 розгляд справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було відкладено на 03.02.2016.

У судове засідання, призначене на 03.02.2016, представник позивача з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103037009869, з якого вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду 25.01.16.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

10 липня 2014 року за договором добровільного страхування автотранспортних засобів В№123688 ПрАТ "СК "АСКО-Донбас Північний" було застраховано автомобіль марки ЗАЗ 110307, державний номер НОМЕР_1, за яким страхувальником є ОСОБА_2, вигодонабувачем - ОСОБА_3, зі строком дії з 31.07.14 по 30.07.16.

З Довідки № 63846969 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що 17.05.2015 в м. Запоріжжя мала місце дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобіля ЗАЗ 110307, державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля "ЗАЗ 1102", державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5, під його керуванням.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_5 вимог п. 16.6 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11.06.2015 року у справі № 337/2676/15-п.

28.05.2015 страхувальник звернувся до позивача із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку та заявою про виплату страхового відшкодування на рахунок СТО.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 2405 від 27.05.15 власнику автомобіля "ЗАЗ 110307", реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження в ДТП було завдано матеріального збитку у розмірі 10 493,76 грн.

Фактична вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки "ЗАЗ 110307", реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження у ДТП, відповідно до рахунку-фактури № СФ-2805/1 СТО ФЛП ОСОБА_6 склала 10 080,00 грн.

Відповідно до п. 4 Договору страхування В№123688 від 10.07.2014 страхова сума становить 10 000,00 грн.

Відповідно до п. 10.3.1 Договору, якщо сума збитку перевищує страхову суму, страхове відшкодування визначається у розмірі страхової суми.

03.06.2015 позивачем було складено страховий акт № 105/15, відповідно до якого визначено суму страхового відшкодування в загальному розмірі 10 000,00 грн., виплата якого підтверджується платіжними дорученнями № 113 від 04.06.2015 на суму 10 000,00 грн.

Частиною 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія ОСОБА_5, який керував автомобілем "ЗАЗ 1102", державний номер НОМЕР_2, підтверджується постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11.06.2015 року у справі № 337/2676/15-п.

Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем, як страховиком, та ОСОБА_5 як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що діяв станом на 17.05.15 (Поліс АІ/3583785), відповідно до якого забезпечений транспортний засіб - автомобіль "ЗАЗ 1102", державний номер НОМЕР_2, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 50 000,00 грн., розмір франшизи 1 000,00 грн.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля ЗАЗ 110307, державний номер НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування автотранспортних засобів В№ 123688 від 10.07.2014., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України № 3-118гс11 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), які згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль ЗАЗ 110307, державний номер НОМЕР_1.

В розумінні положень Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язковий ліміт відповідальності страховика (страхова сума) - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АІ/3583785) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000 грн., франшиза - 1 000,00 грн, таким чином з відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування виплаченого позивачем в розмірі 9 000,00 грн., що відповідає розміру позовних вимог.

На виконання вимог ст. 35 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ПрАТ "СК АСКО-Донбас Північний" звернулось до відповідача з заявою № 25 від 03.07.2015 про виплату страхового відшкодування в порядку суброгації, що була отримана останнім 09.07.2015.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 і доказів наявності таких суду не представлено.

Крім цього, суд вважає за необхідне звернути увагу не те, що Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначити розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення тарнспортного засобу.

Верховним Судом України у Листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 року роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Документом, який підтверджує дійсний розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, є акт виконаних робіт. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є платіжне доручення (інший документ, який підтверджує факт перерахування коштів на відновлювальний ремонт).

Відтак, реальний розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом автомобіля ЗАЗ 110307, державний номер НОМЕР_1, відповідно до рахунку-фактури СТО № СФ-2805/1 від 28.05.2015 склав 10 080,00 грн. Факт виплати позивачем, як страховиком цивільно-правової відповідальності потерпілої у ДТП особи, страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності у розмірі 10 000,00 грн. суду також доведений (підтверджується платіжними дорученнями № 113 від 04.06.2015).

З огляду на зазначене вище та враховуючи не здійснення виплати відповідачем страхового відшкодування на користь позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 9 000,00 грн. заподіяної внаслідок ДТП шкоди є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1218,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145, ідентифікаційний код 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний" (84205, Донецька обл., м. Дружківка, вул. Леніна, 37, ідентифікаційний код 13494943) 9 000 (дев'ять тисяч) грн. 00 коп. - матеріальної шкоди в порядку регресу та 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. - судового збору

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.02.2016.

Суддя Пукшин Л.Г.