Рішення № 55463374, 03.02.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.02.16р. Справа № 904/10456/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельної фірми "Стройкомплекс" LTD (м. Дніпропетровськ)

до Відділу освіти Самарської районної у м. Дніпропетровську ради (м. Дніпропетровськ)

про стягнення заборгованості за договором № П-032.12 від 23.07.2012 у загальному розмірі 54 616 грн. 42 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 06.04.2015)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна фірма "Стройкомплекс" LTD (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Відділу освіти Самарської районної у м.Дніпропетровську ради (далі - відповідач) заборгованості за договором № П-032.12 від 23.07.2012 у загальному розмірі 54 616 грн. 42 коп.

Ціна позову складається з суми основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № П-032.12 від 23.07.2012 в частині повного та своєчасного розрахунку за виконані проектні роботи та надані послуги з експертизи з питань охорони праці технічної документації у встановлений договором строк.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 23.12.2015.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.суду 85105/15 від 23.12.2015), в якому він проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що після виконання позивачем робіт, відповідач піддав сумніву дійсну вартість робіт з корегування проекту та топо-геодезичних робіт, тому акт виконаних робіт по розробці проектно-кошторисної документації від 06.08.2014 не підписав. Крім того, направив вказаний акт в Держбудекспертизу, яка визначила, що вартість вказаних робіт складає не 44 942 грн. 80 коп., а 13 462 грн. 00 коп.

У судове засідання 23.12.2015 з'явилися представники позивача та відповідача.

Представником позивача у судовому засіданні 23.12.2015 було викладено зміст позовних вимог, наведено доводи в їх обґрунтування.

У судовому засіданні 23.12.2015 представник відповідача визнав позовні вимоги в частині стягнення 9 773 грн. 62 коп., проти задоволенні позовних вимог щодо стягнення 44 842 грн. 80 коп. заперечував, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Судом було зауважено, що вимоги ухвали суду від 04.12.2016 позивачем у повному обсязі не виконані.

У зв'язку з викладеним, ухвалою суду від 23.12.2015 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 18.01.2016, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі.

У судове засідання 18.01.2016 з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 18.01.2016 не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив.

Крім того, судом було зауважено, що вимоги ухвал суду від 04.12.2016 та від 18.01.2016 позивачем у повному обсязі не виконані.

У зв'язку з викладеним, ухвалою суду від 18.01.2016 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 03.02.2016, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі.

Вказане свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції.

У судове засідання 03.02.2016 з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 03.02.2016 вдруге не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні 03.02.2016 наполягав на задоволенні позовних вимог; надав пояснення з приводу заперечень відповідача, в яких зауважив, що заявлена до стягнення вартість виконаних ним робіт була узгоджена сторонами в додатковій угоді, а висновки експертної організації не можуть підміняти визначену сторонами на основі вільного волевиявлення вартість робіт.

В судовому засіданні 03.02.2016 було оглянуто наступні оригінали документів:

- проект на капітальний ремонт котельної СШ № 110 з заміною обладнання (загальна пояснювальна записка) том 1;

- графічна частина капітального ремонту котельної СШ № 110 з заміною обладнання том 2;

- оцінка дії на навколишнє середовище том 3;

- дозвіл на початок експлуатації об'єкта № 3683.08..30-29.56.4;

- капітальний ремонт котельної СШ № 110 з заміною обладнання (графічна частина) том 2, книга 1 та 2;

- робочий проект капітальний ремонт котельної в СШ № 110 з заміною обладнання, том 2, книга 3 - пояснювальна записка, графічна частина капітальний ремонт котельної СШ № 110 з заміною обладнання, том 2, графічна частина, книга 4, робочий проект щодо об'єкту котельної СШ № 110.

Судом також було враховано, що відповідач є обізнаним про розгляд даної справи судом, у судовому засіданні 23.12.2015 висловив свою правову позицію, а також був повідомлений про час та місце наступного судового засідання. При цьому, у наступне судове засідання - 18.01.2016 не зявився.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 04.12.2015, вся кореспонденція суду направлялась на вказану адресу, крім того ухвала суду від 04.12.2015 була отримана через десять днів після її відправлення (а.с.52). В подальшому, до суду не повернулося поштове повідомлення про отримання відповідачем ухвали суду від 18.01.2016, проте вказана ухвала була відправлена відповідачу на ту ж адресу, за якою він отримував кореспонденцію, про що свідчить штамп на звороті ухвали суду від 18.01.2016. Крім того, вказана ухвала суду була отримана відповідачем 29.01.2016, що підтверджується реєстром на відправку замовленої пошти по Дніпропетровську з повідомленням та витягом з офіційного сайту "Укрпошти".

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду від 04.12.2015, 23.12.2015 та від 18.01.2016 були надіслані сторонам у справі завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач не скористався своїм правом на участь його представника у судовому засіданні.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті і розгляд справи можливий без присутності представника відповідача. Крім того, будь-яких клопотань від відповідача щодо відкладення розгляду справи не надходило, а строк вирішення даного спору, передбачений статтею 69 Господарського процесуального кодексу України закінчується 04.02.2016.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Отже, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача,

ВСТАНОВИВ:

Згідно частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 23.07.2012 між Відділом освіти Самарської районної у м. Дніпропетровську ради (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельної фірми "Стройкомплекс" LTD (далі - підрядник, позивач) укладено договір № П-032.12 (далі - догові, а.с.20-21), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання проектних робіт по "Капітальному ремонту котельної в СОШ № 110 із заміною обладнання. Корегування." (пункт 1.1. договору).

У пункті 7.1. договору сторони визначили, що договір діє з дня підписання до 31.12.2012.

В подальшому, між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою сторони погодили строк виконання зобов'язань за договором П-032.12 від 23.07.2012 "Капітальний ремонт котельної в СОШ № 110 із заміною обладнання по вул.Спогадів, 177 в м. Дніпропетровську" в частині фінансування виконаних робіт, продовжити до 31.12.2013 (а.с.26).

Доказів зміни, розірвання або визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п'ятої Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 Цивільного кодексу України)

Згідно з пунктом 1.2. договору об'єм, характер, вартість та строки виконання робіт, передбачених в пункті 1.1. договору визначаються протоколом погодження договірних цін (додаток № 1) та кошторисом на проектні роботи (додаток № 2), які є невід'ємними частинами договору та підставою для проведення взаємних розрахунків.

Загальна вартість виконуваних робіт становить 19 436 грн. 40 коп., в т.ч. ПДВ 20% 3 239 грн. 40 коп. Всього 19 436 грн. 40 коп. (пункт 2.1. договору).

У відповідності до вказаних умов договору між сторонами було підписано протокол узгодження договірної ціни (а.с.22), зведений кошторис на проектно-вишукувальні роботи (а.с.23), а також кошторис № 1 та кошторис № 2 (а.с.24,25).

В подальшому між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 2 до договору, у якій сторони дійшли згоди про наступне:

- обсяг та вартість робіт за договором П-032.12 збільшується у відповідності до нових ТУ ПАТ "Дніпрогаз" та геодезичної зйомки на суму 25 406 грн. 40 коп. та загальна вартість складає 44 842 грн. 80 коп., крім того ПДВ 20% - 7 473 грн. 80 коп.;

- строк виконання зобов'язань за договором П-032.12 від 23.07.2012 "Капітальний ремонт котельної в СОШ № 110 із заміною обладнання по вул. Спогадів, 177 в м.Дніпропетровську" в частині фінансування виконаних робіт, продовжити до 31.12.2014 (а.с.27).

До вказаної додаткової угоди сторонами було підписано зведений кошторис на проектні та вишукувальні роботи на суму 44 842 грн. 80 коп. (а.с.28).

Суд зазначає, що заперечення відповідача в частині не визнання вартості робіт за спірним договором, не можуть прийматися до уваги судом, оскільки сторонами вказана вартість була визначена в додатковій угоді № 2 до договору, а також у зведеному кошторисі на основі вільного волевиявлення сторін. Сторони, внаслідок укладення спірного договору підряду, вступили в цивільні правовідносини, а отже, взяті на себе зобов'язання повинні виконувати у відповідності до умов договору. Отже, відомості надані експертною установою, на звернення відповідача, не можуть братися до уваги при прийнятті рішення у даній справі.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Крім того, у пункті 3.1.2. договору підрядник зобов'язався передати замовнику результати виконаних робіт відповідно до акту виконаних робіт в строк, передбачений договором, а у пункті 3.3. договору замовник зобов'язався прийняти результати виконаних робіт відповідно акту виконаних робіт в строк, передбачений договором.

В порушення вказаних умов договору, та вимог чинного законодавства відповідач відмовився підписати акт виконаних робіт № 1 від 06.08.2014 по розробці проектно-кошторисної документації за додатковою угодою № 2 до договору (а.с.36). Під час розгляду справи, відповідач пояснив причини відмови від підписання вказаного акту. Так, після виконання позивачем робіт, відповідач піддав сумніву дійсну вартість робіт з корегування проекту та топо-геодизичних робіт, тому акт виконаних робіт по розробці проектно-кошторисної документації від 06.08.2014 не підписав. Крім того, направив вказаний акт в Держбудекспертизу, яка визначила, що вартість вказаних робіт складає не 44 942 грн. 80 коп., а 13 462 грн. 00 коп.

У судовому засіданні 23.12.2015 представник відповідача пояснив, що претензій до обсягів, якості та строків виконаних робіт у відповідача не було, а заперечення були лише в частині вартості вказаних робіт.

При цьому, як було зазначено вище, заперечення відповідача в частині вартості виконаних позивачем робіт не можуть бути причиною відмови від прийняття виконаних позивачем робіт, оскільки додаткова угода № 2 до договору не була визнана недійсною, а отже, підлягає виконанню відповідачем, зокрема, і в частині оплати вартості робіт в сумі 44 842 грн. 80 коп.

Так, у пункті 3.3.2. договору замовник зобов'язався оплатити виконані роботи відповідно до акту виконаних робіт в строки та в порядку, встановленим договором. Оплата виконаних робіт проводиться відповідно до акту виконаних робіт по безготівковому розрахунку шляхом перерахування суми на розрахунковий рахунок підрядника (5.1. договору).

Отже, на виконання умов договору позивачем були виконані роботи - "Капітальний ремонт котельної в СОШ № 110 із заміною обладнання по вул. Спогадів, 177 в м.Дніпропетровську. Корегування." та передані відповідачу.

Слід зауважити, що будь-які претензії та зауваження щодо якості, обсягів та строків виконання вказаних робіт відповідачем не було висловлено. Докази іншого в матеріалах справи відсутні. Крім того, відповідачем у відзиві на позов та під час судового засідання 23.12.2015 було підтверджено, що він мав претензії до позивача лише в частині вартості вказаних робіт.

У зв'язку з відмовою відповідача від підписання вказаного акту, позивачем було направлено рахунок на оплату № 29 від 13.11.2014 та акт від 06.08.2014 на поштову адресу відповідача (а.с.37). Судом також було враховано, що у поштовому описі вірно зазначено найменування відповідача, але адреса зазначена невірна. При цьому, на підтвердження отримання вказаного відправлення позивач долучив поштову квитанцію та поштове повідомлення № 4900806267303 (№ 4912702166822), які підтверджують отримання рахунку та акту відповідачем 22.01.2015. Крім того, факт отримання акту не заперечується відповідачем.

При цьому, оплата виконаних позивачем робіт здійснена не була, у звязку з чим, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 44 842 грн. 80 коп.

Отже, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у сумі 44 842 грн. 80 коп., що і є причиною спору.

Судом встановлено, що роботи виконані за вказаним вище актом приймання-передачі виконаних робіт відповідають роботам, що визначені умовами договору.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності претензій відповідача стосовно обсягів, строку та якості виконання робіт.

Отже, позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов'язань за договором.

Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

При цьому, в порушення умов договору, а також вищевказаних положень законодавства, відповідачем виконані позивачем роботи оплачені не були.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також з наступного

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення умов договору, строк оплати виконаних позивачем підрядних робіт на суму 44 842 грн. 80 коп. є таким, що настав.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів повної оплати виконаних робіт відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за спірний періоду сумі 44 842 грн. 80 коп., шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором №П-032.12 від 23.07.2012 у відповідача перед позивачем в сумі 44 842 грн. 80 коп. належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем не спростований, а отже позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 44 842 грн. 80 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем також заявлені позовні вимоги щодо стягнення 9 773 грн. 62 коп. Вказана сума була оплачена позивачем замість відповідача ОСОБА_2 стандартизації та сертифікації за узгодження проекту капітального ремонту котельні НВК № 110 по вул. Спогадів, 177.

На підтвердження вказаних позовних вимог позивач, зокрема, надав гарантійний лист відповідача від 15.05.2014 № 582/01-07 (а.с.38).

Так, відповідно до умов договору № 665/2013-п від 29.11.2013, укладеного між Державним підприємством "ОСОБА_2 сертифікації і контролю якості будівництва об'єктів нафтогазового комплексу Держгірпромнагляду України" (виконавець) та позивачем (замовник), виконавець зобов'язується надати послуги з експертизи з питань охорони праці технічної документації: робочий проект "капітальний ремонт котельні СШ № 110 з заміною обладнання по вул. Спогадів, 177 в м. Дніпропетровську", а замовник зобов'язується прийняти надану послугу та оплатити її на умовах договору (пункт 1.1. договору) (а.с.39-40).

У пунктах 1.2. та 2.1. вказаного договору сторони визначили, що виконавець бере на себе зобов'язання надати послугу з експертизи у відповідності з "Положенням про порядок проведення державної експертизи", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1994 № 431 на відповідність вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, галузевих і міжгалузевих нормативних документів. Замовник зобов'язаний забезпечити виконавця повним комплексом необхідної для виконання експертизи технічної документації в продовження 10 робочих днів з моменту підписання договору.

Вартість послуги з експертизи є договірною і згідно протоколу погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною договору (додаток № 1) складає: 8144 грн. 68 коп., ПДВ складає 1628,94 грн. Загальна вартість робіт складає 9 773 грн. 62 коп. (пункт 3.1. договору).

Замовник перераховує на поточний рахунок виконавця передплату у розмірі 100% від договірної ціни протягом 10 банківських днів з дати підписання договору сторонами (отримання від виконавця рахунку) (пункт 3.2. договору).

У розділі 4 вказаного договору було визначено наступне:

- за термін надання послуг по договору виконавець виконує експертизу з питань охорони праці з видачею "Висновку експертизи з питань охорони праці";

- здача-приймання наданих послуг здійснюється сторонами за актом здачі-приймання наданих послуг, який є невід'ємною частиною договору;

- передача оформленого "Висновку експертизи" і технічної документації здійснюється супроводжувальними документами виконавця;

- негативний висновок за результатами наданих послуг не може бути причиною зміни вартості послуг та відмови замовника від їх прийняття. Повторна експертиза виконується згідно додаткової згоди або нового договору;

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2014 року (пункт 5.1. договору).

Так, зобов'язання за вказаним договором сторонами були у повному обсязі виконані, що підтверджується актом від 26.05.2014, а також платіжним дорученням № 158 від 23.05.2014 (а.с.41, 45). Крім того, гарантійним листом від 15.05.2014 відповідач зобов'язався відшкодувати вартість послуг ОСОБА_2 сертифікації і контролю якості будівництва об'єктів нафтогазового комплексу Держгірпромнагляду України.

Суд також відзначає, що в цій частині позовні вимоги були визнані відповідачем.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 9 773 грн. 62 коп. також визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, що діяла на момент звернення із позовом до суду) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1 218 грн. 00 коп.) та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат (182 700 грн. 00 коп.).

Ціна позову становить 54 616 грн. 42 коп., отже, сума судового збору за подання даного позову мала складати 1 218 грн. 00 коп. (1 розмір мінімальної заробітної плати), а позивачем згідно платіжного доручення № 266 від 15.06.2015 сплачено 1 830 грн. 00 коп.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне в порядку визначеному частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" повернути позивачу суму надмірно сплаченого ним судового збору у розмірі 612 грн. 00 коп. (1830,00 - 1218,00).

Отже, з урахуванням вище описаного, в порядку визначеному частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" на користь позивача підлягає поверненню з державного бюджету України судовий збір в сумі 612 грн. 00 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Відділу освіти Самарської районної у м. Дніпропетровську ради (49127, м.Дніпропетровськ, вулиця 20-річчя Перемоги, будинок 51; ідентифікаційний код 02124769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельної фірми "Стройкомплекс" LTD (49000, м. Дніпропетровськ, проспект Сергія Нігояна, будинок 19; ідентифікаційний код 13445382) 54 616 грн. 42 коп. основного боргу, 1 218 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

В порядку, передбаченому частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельної фірми "Стройкомплекс" LTD (49000, м.Дніпропетровськ, проспект Сергія Нігояна, будинок 19; ідентифікаційний код 13445382) надмірно сплачений судовий збір у сумі 612 грн. 00 коп., перерахований згідно з платіжним дорученням № 266 від 15.06.2015, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя ОСОБА_3