Рішення № 55453225, 02.02.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №583/917/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/251/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Шевченка В. А.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Бойка В. Б.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 грудня 2015 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення сум заборгованості та

за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача,

в с т а н о в и л а :

У березні 2015 року ПАТ «КБ «Приватбанк» звернулося до відповідачки з позовом, у якому вказувалося, що за договором від 21 липня 2010 року вона отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку під 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Станом на 31 січня 2015 року за відповідачкою утворилася заборгованість на загальну суму 20595 грн. 64 коп.: 7526 грн. 64 коп. заборгованості за кредитом, 9862 грн. 06 коп. по процентах за користування кредитом, 1750 грн. по пені та комісії, а також щодо сплати 500 грн. штрафу (фіксована частина) та 956 грн. 94 коп. штрафу (процентна складова).

У подальшому банк, неодноразово уточнюючи свої вимоги і відмовившись від вимог щодо стягнення сум комісії та штрафів, просив стягнути з відповідачки 18291 грн. 82 коп.

У зустрічному позові ОСОБА_3 зазначала, що договір на підставі якого вона отримала кредит, укладений нею лише шляхом підписання анкети-заяви. Умов та правил надання банківських послуг, які вона вважає несправедливими, вона взагалі не підписувала.

Посилаючись на викладене, вона просила визнати пункти 1.1.2.4, 1.1.3.2.3, 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4, 2.1.1.12.6, 2.1.1.5.6, 2.1.1.7.6, 2.1.1.3.5, 2.1.1.12.9, 2.1.1.12.11, 1.1.3.2.2 Умов та правил надання банківських послуг «Приватбанк» від 06 березня 2010 року № СП-2010-25 недійсними; зобовязати ПАТ «КБ «Приватбанк» провести нарахування заборгованості за кредитним договором без застосування цих пунктів та заборонити банку на виконання вимог п. 1.1.3.2.2 призупиняти здійснення розрахунків по карткам (блокувати картки) за банківськими рахунками ПАТ «КБ «ПриватБанк» № 5457 0829 9478 9878, № 4627 0812 0601 3562 на її імя та/або визнавати картки недійсними.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 грудня 2015 року на задоволення первісного позову постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 21 липня 2010 року у сумі 18291 грн. 82 коп., з яких 7526 грн. 64 коп. заборгованості за кредитом, 9862 грн. 06 коп. по процентах та 903 грн. 12 коп. - по пені.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення її позову в повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 21 липня 2010 року ОСОБА_4 (на даний час її прізвище - ОСОБА_3) уклала з ПАТ «КБ «Приватбанк» кредитний договір шляхом оформлення й підписання анкети-заяви та довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», за яким вона отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитним лімітом (а. с. 9, 10).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, який ґрунтується на умовах, погоджених сторонами у довідці про умови кредитування з використанням кредитки, розмір заборгованості ОСОБА_3 станом на 31 січня 2015 року по кредиту становив 7526 грн. 64 коп., по процентах за користування кредитом - 9862 грн. 06 коп. та по пені - 903 грн. 12 коп., а всього 18291 грн. 82 коп. (а. с. 6-7).

Власного ж розрахунку розміру заборгованості на спростування наведеного вище письмового доказу ОСОБА_3 усупереч вимогам ст. 60 ЦПК України не надала.

З урахуванням викладеного суд вірно на підставі ст. ст. 526, 1049, 1050, 1054 ЦК України стягнув з ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «Приватбанк» 18291 грн. 82 коп. заборгованості за кредитним договором.

При цьому суд правильно виходив з того, що передбачений ст. ст. 257, 258 ЦК України строк позовної давності за даними вимогами не пропущений, оскільки останній платіж за спірним договором відповідачка за первісним позовом здійснила 24 травня 2013 року, що з огляду на ч. 1 ст. 264 ЦК України свідчило про визнання нею боргу, а відтак і про переривання цього строку. Вимога ж про стягнення пені заявлена в межах, передбаченого законом річного строку позовної давності.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 також по суті є правильним.

Так, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмові формі, якщо він підписаний його сторонами.

У даному ж випадку Умови і правила надання банківських послуг не містять підпису відповідачки, як клієнта позичальника, а інших доказів того, що саме з ними була ознайомлена остання, підписуючи заяву, матеріали справи не містять.

Крім того, згідно з абзацами 1, 2 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.

Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Звідси, надані ПАТ «КБ «ПриватБанк» Умови і правила надання банківських послуг у справі, яка переглядається не можна вважати невідємною частиною договору, укладеного з відповідачкою.

Оскільки договір у частині положень, визначених Умовами і правилами надання банківських послуг не є укладеним, то він у цій частині з огляду на розяснення, які містяться в пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним», не може бути визнаний судом недійсним з жодних підстав.

За таких умов, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність зустрічної вимоги про визнання, вказаних у позовній заяві пунктів Умов та правил надання банківських послуг недійсними.

Так як Умови і правила надання банківських послуг не підлягають застосуванню при вирішенні спору, то й інші зустрічні вимоги ОСОБА_3 щодо визначення розміру заборгованості без урахування даних Умов та заборони банку призупиняти здійснення розрахунків за банківським рахунком та визнавати картки недійсними задоволені бути не можуть саме з цих мотивів.

У той же час, суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що зустрічний позов задоволенню не підлягає з тих підстав, що умови кредитного договору, з якими погодився позичальник, не є несправедливими та не суперечать чинному законодавству, зокрема про право банку в односторонньому порядку без попередження клієнта змінювати кредитний ліміт (п. п. 1.1.3.2.3, 2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4), щодо нарахування процентів (п. 2.1.1.1.12.6), повернення простроченого кредиту (п. 2.1.1.5.6), сплати штрафу (п. 2.1.1.7.6), списання боргу з будь-якого рахунку клієнта без його згоди в рахунок погашення заборгованості (п. п. 2.1.1.3.5, 2.1.1.12.9), права вимоги дострокового погашення заборгованості (п. 2.1.1.12.11), та щодо права призупинення розрахунків за картками клієнта ( п. 1.1.3.2.2).

З урахуванням наведеного висновки суду відносно підстав відмови у задоволенні зустрічного позову підлягають виключенню з мотивувальної частини оскарженого рішення відповідно до п. 4 ч. 1. ст. 309 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 грудня 2015 року в даній справі змінити, виключивши з його мотивувальної частини висновки суду відносно підстав відхилення зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача.

В іншій частині це рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього дня на нього може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -