Рішення № 55443223, 02.02.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: № 22-ц-/790/1047/16 Головуючий: 1 інстанції

Справа: № 2011/5479/12 Шишкін О.В.

Категорія: договірні Доповідач: Даниленко В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2016 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

Суддів: Швецової Л.А., Піддубного Р.М.,

за участю секретаря: Лотох І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2015 року у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2012 року позивач - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (далі: КП «Харківські теплові мережі») звернувся до суду з позовом, у якому вказував на те, що відповідачі по справі ОСОБА_4, ОСОБА_3 проживають у квартирі АДРЕСА_1 та є споживачами житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, які надаються позивачем згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630.

Проте, протягом тривалого часу відповідачі оплачують надані їм комунальні послуги не в повному розмірі, в зв'язку з чим за період з 01 листопада 2003 року по 29 лютого 2012 року утворилася значна заборгованість з оплати цих послуг, загальний розмір якої становить 18 253 грн. 33 коп.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що в добровільному порядку погашати існуючу заборгованість відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3. не бажають, позивач - КП «Харківські теплові мережі» просив суд у примусовому порядку стягнути з останніх на його користь вартість неоплачених житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01 листопада 2003 року по 29 лютого 2012 року у вищезазначеному розмірі.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2012 року позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» були задоволені в повному обсязі.

Стягнуто з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача - КП «Харківські теплові мережі» в солідарному порядку заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01 листопада 2003 року по 29 лютого 2012 року в загальній сумі 18 253 грн. 33 коп.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2013 року за заявою відповідача ОСОБА_2 ухвалене по справі заочне рішення було скасоване, а справу призначено до розгляду по суті заявлених позивачем - КП «Харківські теплові мережі» вимог в загальному порядку.

У судовому засіданні представник позивача - КП «Харківські теплові мережі» підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні, заявивши клопотання про поновлення строків позовної давності для захисту його порушених прав у судовому порядку, а саме: з жовтня 2010 року, тобто з моменту звернення до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржників ОСОБА_2 заборгованості з оплати наданих житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Відповідач ОСОБА_2 заявлені позивачем - КП «Харківські теплові мережі» вимоги не визнав, та заперечуючи проти задоволення цих вимог посилався на їх безпідставність.

При цьому він вказував на те, що будь-яких договірних відносин про надання житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання між відповідачами та КП «Харківські теплові мережі» не існує, розрахунок нібито існуючої заборгованості відповідачів з оплати зазначених послуг зроблений позивачем невідомо на якій підставі, а крім того, позивачем взагалі пропущено встановлений законодавством строк позовної давності для звернення до суду з вищезазначеним позовом.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2015 року позовну заяву КП «Харківські теплові мережі» в частині, що стосується стягнення з відповідачів ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01 листопада 2003 року по 31 серпня 2010 року та з 01 липня 2011 року по 29 лютого 2012 року залишено без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст.207 ЦПК України.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2015 року позов КП «Харківські теплові мережі» задоволено частково.

Стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання в розмірі 3 494 грн. 71 коп. за період з 01.09.2010 року по 30.06.2011 року.

У задоволенні інших позовних вимог КП «Харківські теплові мережі» судом першої інстанції відмовлено.

При цьому судом першої інстанції вирішено й питання щодо судових витрат по справі, стягнуто з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках на користь позивача - КП «Харківські теплові мережі», з кожного окремо, по 20 грн. 55 коп. судового збору, сплаченого останнім при зверненні до суду.

Не погодившись частково із таким рішенням районного суду, позивач - КП «Харківські теплові мережі» в апеляційній скарзі просить скасувати це судове рішення та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити заявлені ним позовні вимоги і в частині, що стосується стягнення з відповідачів ОСОБА_3 на його користь заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01 листопада 2003 року по 31 серпня 2010 року.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті заявлених позивачем вимог.

Зокрема, апелянт вказує на те, що в заявленому ним позові були об'єднанні вимоги про стягнення з відповідачів ОСОБА_3 на його користь заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за різні періоди, а саме:

- з 01 листопада 2003 року по 31 серпня 2010 року - в сумі 11 840,65 грн.;

- з 01 вересня 2010 року по 30 червня 2011 року - в сумі 3 494,71 грн.;

- з 01липня 2011 року по 29 лютого 2012 року - в сумі 2 917,97 грн.

При цьому з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідачів ОСОБА_3 на його користь заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01липня 2011 року по 29 лютого 2012 року в сумі 2 917,97 грн. позивач - КП «Харківські теплові мережі» до суду, дійсно не звертався, що є підставою для залишення цих його позовних вимог без розгляду.

Проте, питання заборгованості відповідачів ОСОБА_3 з оплати житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 2001 року по 2010 рік було предметом розгляду Дзержинського районного суду м. Харкова в порядку наказного провадження з видачею відповідного судового наказу від 08.10.2010 року, який у подальшому був скасований ухвалою цього ж районного суду за заявою боржників ОСОБА_3 та роз'ясненням заявнику його права на звернення до суду для вирішення виниклого спору в позовному провадженні.

Однак, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення у справі зазначену обставину до уваги не взяв, у зв'язку з чим безпідставно залишив без задоволення заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідачів ОСОБА_3 на його користь заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01 листопада 2003 року по 31 серпня 2010 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення районного суду відповідно до положень ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга КП «Харківські теплові мережі» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковій зміні, виходячи з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущений строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте, в даному випадку ухвалене судом першої інстанції у справі рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам процесуального закону.

За приписами ст. ст. 1, 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право».

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Задовольняючи заявлені КП «Харківські теплові мережі» позовні вимоги лише частково та відмовляючи у стягненні з відповідачів ОСОБА_3 на користь останнього заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01 листопада 2003 року по 31 серпня 2010 року та з 01 липня 2011 року по 29 лютого 2012 року, суд першої інстанції виходив із того, що зазначені позовні вимоги вже були залишені без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст.207 ЦПК України ухвалою суду від 25.11.2015 року, постановленою по цій же цивільній справі до прийняття остаточного рішення у справі.

Однак, із такими висновками суду першої інстанції судова колегія погодитися не може, оскільки ці висновки є помилковими та такими, що не ґрунтуються на законі.

За загальним правилом цивільного процесу залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення рішення суду, наслідком чого є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом у разі усунення умов, що були підставою для припинення цивільного судочинства (ч. 2 ст. 207 ЦПК України).

Рішення суду - це акт правосуддя, яким цивільна справа вирішується по суті спору на основі встановлених у судовому засіданні фактичних даних. Рішенням суду закінчується судовий розгляд справи, наслідком чого є неможливість повторного звернення до суду з тими ж самими позовними вимогами з тих самих підстав (ч. 2 ст. 223 ЦПК України).

Як зазначалося вище, ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2015 року позовну заяву КП «Харківські теплові мережі» в частині, що стосується заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідачів ОСОБА_3 на його користь заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01 листопада 2003 року по 31 серпня 2010 року та з 01 липня 2011 року по 29 лютого 2012 року було залишено без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, що не виключає право позивача повторно звернутися до суду з аналогічними позовними вимогами після вирішення питання про розгляд цих вимог у наказному провадженні.

До речі, вищезазначена ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2015 року в частині, що стосується залишення без розгляду позовних вимог КП «Харківські теплові мережі» про стягнення з відповідачів ОСОБА_3 заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01 листопада 2003 року по 31 серпня 2010 року, вже скасована ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 02.02.2016 року, як незаконна, й позовна заява останнього в частині наведених позовних вимог направлена до суду першої інстанції для подальшого їх розгляду по суті.

При цьому суд першої інстанції у силу помилки чи неуважності, постановивши оскаржуване рішення у справі про відмову в задоволенні заявлених КП «Харківські теплові мережі» вимог в частині, що стосується стягнення з відповідачів ОСОБА_3 на користь останнього заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01 листопада 2003 року по 31 серпня 2010 року, а також з 01 липня 2011 року по 29 лютого 2012 року без їх розгляду по суті на основі фактичних даних та всупереч своєї ж ухвали про залишення цих позовних вимог без розгляду, фактично безпідставно позбавив позивача КП «Харківські теплові мережі» права на судовий захист його інтересів, що є не тільки порушенням суб'єктивних прав останнього на справедливий суд, а й порушенням основоположних принципів цивільного судочинства, одними з яких є законність, справедливість та розумність.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2015 року, ухвалене по справі, не може бути визнане цілком правильним, законним, а тим паче, справедливим, у зв'язку з чим судова колегія вважає за необхідне на підставі п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України змінити це судове рішення, скасувавши його в частині, що стосується відмови в задоволенні позовних вимог КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01 листопада 2003 року по 31 серпня 2010 року, а також з 01 липня 2011 року по 29 лютого 2012 року.

Таким чином, з огляду на викладене та керуючись ст.ст. 1-4, 213, 214, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» - задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2015 року - змінити.

Скасувати це судове рішення в частині, що стосується відмови в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01 листопада 2003 року по 31 серпня 2010 року та з 01 липня 2011 року по 29 лютого 2012 року.

У решті Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2015 року, що стосується стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01 вересня 2010 року по 30 червня 2011 року, - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня його проголошення.

Головуючий:

Судді: