Рішення № 55439684, 26.01.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/104/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Фомічов С. Є.

РІШЕННЯ

Іменем України

26.01.2016 колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Фомічова С.Є.

суддів - Гайсюка О.В., Головань А.М.

при секретарі - Дімановій Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 листопада 2015 року і

В С Т А Н О В И Л А:

ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості в сумі 70931,75 грн..

В обґрунтування своїх вимог зазначали, що відповідно договору кредиту № 432/15-САФ03.16-2 від 26 березня 2008 року, укладеного між публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (правонаступник Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк») та ОСОБА_2 вона отримала кредит у розмірі 48000,00 грн. на придбання автомобілю, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 8,88 % річних. Внаслідок неналежного виконання умов договору виникла заборгованість, яка складається із: заборгованості по кредиту в сумі 36816,88 грн., заборгованості по сплаті відсотків в сумі 17537,77 грн., пені за прострочення сплати кредиту в сумі 6393,86 грн., пені за прострочення сплати відсотків в сумі 2707,55 грн., інфляційних втрат по простроченим відсоткам в сумі 2247,69 грн. та інфляційних втрат по простроченому кредиту в сумі 5228,00 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 листопада 2015 року позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» 70931,75 грн. заборгованості з яких: 36816,88 грн. заборгованість по кредиту; 17537,77 грн. заборгованість по сплаті відсотків; 6393,86 грн. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту; 2707,55 грн. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом; 5228,00 грн. інфляційних втрат по простроченій заборгованості по кредиту; 2247,69 грн. інфляційних втрат по простроченню сплати відсотків, а також 709,32 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в звязку з неповним зясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням, на її думку, норм матеріального і процесуального права, а саме судом першої інстанції не було враховано те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду. Просила рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_2, яка підтримала доводи апеляційної скарги, заперечення проти її доводів ОСОБА_3, представника ПАТ «Укрсоцбанк», дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у межах встановлених статтею 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що між публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (правонаступник Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк») та ОСОБА_2 укладено договір кредиту № 432/15-САФ03.16-2 від 26 березня 2008 року, за п.п. 1.1., 1.2. якого банк зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 48000,00 грн. на придбання автомобілю, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 8,88 % річних, а відповідач зобов'язався повернути кредит до 25 березня 2013 року, що узгоджено сторонами в п. 1.1.1. цього договору.

Згідно п. 2.4.1. вищевказаного договору сплата процентів здійснюється у валюті кредиту на рахунок № 22088432267973 в Інгулецькому відділенні Кіровоградської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» в період сплати, за який приймається період з «1» по «15» число місяця наступного за звітним. У разі, якщо 15 число місяця є неробочим днем, то позичальник зобовязується сплатити суму нарахованих процентів, згідно з п. 2.4. цього договору до попереднього робочого дня.

Погашення заборгованості позичальників за цим договором здійснюється в наступній черговості: прострочена заборгованість за нарахованими процентами; прострочена заборгованість за кредитом; строкова заборгованість за нарахованими процентами; строкова заборгованість за кредитом; пеня за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів; інші штрафні санкції (п. 2.5. договору кредиту).

Відповідно до вимог статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідач належним чином не виконав умови кредитного договору, повернення кредиту та відсотків за його користування в терміни, передбачені кредитним договором, внаслідок чого перед позивачем станом на 03 жовтня 2014 року виникла заборгованість в розмірі 54354,65 грн., яка складається з: заборгованості по кредиту в сумі 36816,88 грн. та заборгованості по сплаті відсотків в сумі 17537,77 грн., яка час розгляду справи відповідачем не погашена.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того позивач просив суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту в сумі 6393,86 грн. та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом в сумі 2707,55 грн.

Пунктом 4.1. кредитного договору визначено, що у разі прострочення позичальником строків сплати відсотків, визначених п.п. 2.4. цього договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п.п. 1.1. цього договору, позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, що діє у період прострочення.

У відповідності до приписів частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до пункту 7.3. кредитного договору, цей договір набирає чинності з дати його укладання та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобовязань. Строк остаточного повернення кредиту встановлено 25 березня 2013 року (пункт 1.1.2. кредитного договору). А тому, суд першої інстанції не вбачає підстав для застосування строків позовної давності за заявою відповідача, так як всупереч узгодженої сторонами домовленості, відповідачем не доведено належного виконання умов кредитного договору № 432/15-САФ03.16-2 від 26 березня 2008 року, позивач звернувся з вимогою стягнення кредитної заборгованості, кінцевий термін повернення якої сторонами визначено 25 березня 2013 року, а тому, на думку суду першої інстанції, позов заявлено в межах позовної давності.

Виходячи з викладеного суд першої інстанції дійшов до висновку, що підстав для застосування строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом на яком наполягав відповідач немає, а позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» підлягають задоволенню.

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Кіровоградської області з такими висновками погодитись не може.

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобовязання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до частини пятої статті 261 ЦК України за зобовязаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право предявити вимогу про виконання зобовязання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно із пунктом 3.2.3. кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обовязків, визначених пунктами 3.2.3.1. 3.2.3.6 цього договору, відповідно до п. 3.3.8. протягом 30 календарних днів, з дати одержання повідомлення кредитора, позичальник зобовязаний повернути в повному обсязі кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції.

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобовязання, та визначили умови такого повернення коштів.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 серпня 2009 року позивачем було направлено повідомлення в якому зазначено, що в звязку з порушенням умов договору договір кредити вважається таким, що закінчився і підлягає достроковому поверненню. Згідно з умовами договору позивач наполягав на повному погашенні кредиту та відсотків за фактичний час використання кредиту, а також відповідні пені і штрафних санкцій до 31 серпня 2009 року.

Оскільки строк виконання основного зобовязання було змінено на31 серпня 2009 року, то саме з цього моменту в позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак банк звернувся до суду з зазначеним позовом лише 16 березня 2015 року, тобто зі спливом строку позовної давності.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Ухвалюючи рішення про стягнення щомісячних платежів за кредитом, відсотки за користування кредитом, пені за тілом кредиту та пені за відсотками за період з 2009 року по 03 жовтня 2014 року, суд не врахував, що в звязку з неналежним виконання умов договору, змінився строк виконання основного зобовязання (п. 3.3.8. договору), та банк мав право з 31 серпня 2009 року й протягом трьох років від цієї дати звернутися до суду із позовом, однак позовну заяву подав до суду лише у березні 2015 року.

Після зміни строку виконання зобовязання на 31 серпня 2009 року усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою пункту 3.3.8. договору позичальник був зобовязаний повернути кредит в повному обсязі до вказаної дати й усі наступні щомісячні платежі за графіком після 31 серпня 2009 року не підлягали виконанню.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 02 грудня 2015 року (№ 6-1707цс15 та № 6-249цс15), яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для судів.

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

У зв'язку з наведеним висновок суду першої інстанції про початок перебігу позовної давності з 25 березня 2013 року, тобто з дати закінчення дії кредитного договору та відсутність підстав для застосування позовної давності до вимог банку про стягнення заборгованих на час звернення до суду платежів ґрунтується на неповному зясуванні фактичних обставин справи та неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у даному випадку строк виконання основного зобовязання було змінено на31 серпня 2009 року, то саме з цього моменту в позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав.

За таких обставин колегія суддів судової палати апеляційного суду з розгляду цивільних справ дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк», постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в звязку зі спливом строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 листопада 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді