Ухвала суду № 55431984, 27.01.2016, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Справа № 819/3387/15

27 січня 2016 року м.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого судді Білоус І.О.

при секретарі судового засідання Габрилецькій С. Є.

за участю представників: позивача ОСОБА_1, відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засідані в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Тернопільської районної державної адміністрації про визнання нечинним та скасування розпорядження № 264 від 18.05.2005р. та розпорядження № 808 від 30.12.2005р., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_3, звернулася до суду із адміністративним позовом до Тернопільської районної державної адміністрації про скасування розпоряджень про визнання нечинним та скасування розпоряджень Тернопільської районної державної адміністрації від 2.03.2005 р. № 142, від 18.05.2005 р. № 264, від 30.12.2005 р. № 808.

До участі у даній справі за результатами розгляду відповідного клопотання залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 сільську раду.

Представником ОСОБА_4 сільської ради через канцелярію суду подано клопотання у якому просить закрити провадження у даній адміністративний справі у звязку з тим, що вважає даний спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства із посиланням на рішення Верховного Суду України по справі № 21-308а14 від 09.12.2014 р. Просить розглядати клопотання без участі уповноваженого представника.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення такого клопотання, надав суду письмові заперечення. Вважає, що оскарженими розпорядженнями питання припинення права власності не розглядалися.

Представник відповідача зазначене клопотання підтримала.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти заявленого клопотання, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, при його вирішенні суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Розпорядженням голови Тернопільської районної державної адміністрації № 264 від 18.05.2005 р. переведено землі колишнього колгоспу «Перемога» загальною площею 55,61 га, які не підлягають паюванню в землі запасу ОСОБА_4 сільської ради.

Розпорядженням № 808 від 30.12.2005 р. «Про затвердження акту польового обстеження угідь з деградованими та малопродуктивними грунтами на предмет їх фактичного використання по ОСОБА_4 сільській раді» затверджено акт польового обстеження угідь з деградованими та малопродуктивними ґрунтами.

У преамбули вищезазначеного розпорядження зазначено, що його прийнято за результатами розгляду клопотання ОСОБА_4 сільської ради від 25.02.2005 р. № 16 «Про переведення земель, які не підлягають паюванню» колишнього колгоспу «Перемога», враховуючи рішення ОСОБА_4 сільської ради від 29.__.04 р. № 154, та виписку з протоколу загальних зборів пайовиків від 07.11.2004 р.

Крім того, п. 2 цього розпорядження приписано вилучити у колишнього колгоспу «Перемога» Державний акт на право колективної власності на землю серії ТР № 0071 від 26.07.1995 р., зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності за № 29.

П. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановлено що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Пунктом а ч. 1 ст. 17 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин,далі ЗК України) визначено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Статтями 13, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 9.04.1999 р. N 586-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить в тому числі і вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля. Серед визначених повноважень в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля місцева державна адміністрація має повноваження розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно до п. 12 перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

У позовній заяві вбачається, що позивач вбачає порушення його прав, оскільки внаслідок незаконного перерозподілу земель колишнього колгоспу «Перемога» зменшено частку землі, яку нею отримано із земель колективної власності.

Тобто, зі змісту позовних вимог вбачається, що відповідач у справі є субєкт владних повноважень, але даний спір виник не у звязку із реалізацією ним владних управлінських функцій, а при здійсненні розпорядження земельними ділянками та у звязку із оспорюванням права власності на земельні ділянки, оскільки позивач обґрунтовує порушення своїх прав як пайовика колишнього колгоспу «Перемога» внаслідок незаконного, на його думку їх перерозподілу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що спір між сторонами повязаний із здійсненням сторонами своєї цивільної правосубєктності, а не реалізації владних управлінських функцій.

Тому, позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, не може розглядатись за правилами КАС України та подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Аналогічна правова позиція висловлена у рішеннях Верховного суду України у постановах від 11.11. 2014 р. у справі № 21-493а14 та від 09.12.2014 р. у справі № 21-308а14.

Відповідно до ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 157 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення поданого ОСОБА_4 сільською радою клопотання та закриття провадження у даній адміністративний справі.

Керуючись ст.ст. 160, 165 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 сільскої ради - задовольнити.

2. Провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Тернопільської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 сільска рада про визнання нечинним та скасування розпорядження № 264 від 18.05.2005 р. та розпорядження № 808 від 30.12.2005 р. - закрити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 1.02.2016 р.

СуддяБілоус І.О.

копія вірна

СуддяБілоус І.О.