Постанова № 55431914, 28.01.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2016 року № 813/6100/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кедик М.В.

за участю секретаря судового засідання Іванес Х.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

ОСОБА_3 (далі позивач, ОСОБА_3В.) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі відповідач, ДПІ у Пустомитівському районі), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (далі приватний нотаріус ОСОБА_4Б.), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.10.2015 № НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки, оформленої актом від 18.09.2015 № 769/1702/НОМЕР_2 встановлено порушення вимог п. 164.1 ст. 164, пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168, пп. 172.2, ст. 172 Податкового кодексу України в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 32001,15 грн, а також порушення пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, ст.179 Податкового кодексу України. Внаслідок виявлених порушень відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 15.10.2015 № НОМЕР_1. Зазначає, що 25.05.2013 між ОСОБА_5 (Дарувальник) та ОСОБА_3 (Обдаровувана) було укладено Договір дарування нежитлової будівлі посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 1308. Відповідно до умов Договору Дарувальник передав безоплатно у приватну власність Обдаровуваної нежитлову будівлю під літ. «Р-1» - цех по волочінню дроту та скрутки струмопровідної жили, загальною площею 901,9 кв.м, яка була оцінена сторонами на суму 640023,00 грн. Однак, користуючись свої правом на розірвання договору 27.12.2013 між Дарувальником та Обдаровуваною було укладено Договір про розірвання Договору дарування нежитлової будівлі посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 25.05.2013 в реєстрі за № 1308. Згідно цього Договору ОСОБА_3 повернула ОСОБА_5 нежитлову будівлю під літ. «Р-1» і цех по волочінню дроту та скрутки струмопровідної жили, загальною площею 901,9 кв.м. Позивач не погоджується із висновками відповідача, що при посвідченні договору про розірвання між фізичними особами резидентами договору дарування нерухомого майна, застосовується порядок оподаткування згідно ст. 172 ПК України, оскільки вказана норма застосовується при переході права власності, а не при поверненні нерухомого майна до попереднього власника, коли відбувається припинення права власності. Вважає, що податкове повідомлення-рішення відповідачем прийняте безпідставно, тому просить суд його скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, подала додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просила позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у запереченні. Зазначив, що відповідно до наявної податкової інформації платник податків фізична особа ОСОБА_3 протягом перевіряємого періоду отримала доходи, які згідно з Податковим кодексом України підлягають включенню до загального місячного (річного) доходу та відображенню платником в податковій декларації про майновий стан і доходи. Згідно з інформацією ЦБД ДРФО України та наданих копій документів позивач у 2013 році отримала дохід у вигляді дарування нежитлової будівлі на загальну суму 640023,00. Стверджує, що при розірванні між фізичними особами резидентами договору дарування нерухомого майна, за наслідками якого відбувається перехід права власності, обєкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб виникає у тієї фізичної особи, яка за таким договором витупає продавцем, та оподатковується з урахуванням вимог ст. 172 Податкового кодексу України, відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно і підстав для його скасування немає, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Третя особа, в судове засідання не прибув, подав до суду заяву від 02.12.2015 вх. № 39512, в якій зазначив що 25.05.2013 за реєстровим № 1308 ним було посвідчено Договір дарування нежитлової будівлі, за яким ОСОБА_5 передав безоплатно у власність ОСОБА_3 нежитлову будівлю під літ. «Р-1» - цех по волочінню дроту та скрутки струмопровідної жили, загальною площею 901,9 кв.м. Також 27.12.2013 за реєстровим № 3839 ним посвідчено Договір про розірвання вищевказаного Договору дарування нежитлової будівлі. Звертає увагу, що при розірванні фізичними особами резидентами договору дарування нерухомого майна відбувається припинення права власності на дарунок у обдаровуваної, а не перехід права власності, наслідком чого є повернення у сторін у первинний стан, у звязку з чим, обдаровувана зобовязана повернути дарувальнику річ, що є предметом договору, у натурі з урахуванням можливого природного зносу за період її перебування в обдаровуваної. В даному випадку, обдаровувана не отримала жодного доходу в рамках Податкового законодавства, а отже не зобовязана сплачувати податки. Вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, якими такі обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини справи.

25.05.2013 року між ОСОБА_5 (Дарувальник) та ОСОБА_3 (Обдаровувана) було укладено Договір дарування нежитлової будівлі посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером № 1308.

Відповідно до умов Договору Дарувальник передав безоплатно у приватну власність Обдаровуваної нежитлову будівлю під літ. «Р-1» - цех по волочінню дроту та скрутки струмопровідної жили, загальною площею 901,9 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, буд 20.

27.12.2013 року між ОСОБА_5 (Дарувальник) та ОСОБА_3 укладено Договір про розірвання договору дарування нежитлової будівлі, посвідченого ОСОБА_4, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 25.05.2013 року в реєстрі за № 1308.

Відповідно до умов Договору ОСОБА_3 повернула ОСОБА_5Ю нежитлову будівлю під літ. «Р-1» - цех по волочінню дроту та скрутки струмопровідної жили, загальною площею 901,9 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, буд 20.

У період з 07.09.2015 по 11.09.2015 ДПІ у Пустомитівському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету на доходи фізичних осіб ФО ОСОБА_3 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, про що 18.09.2015 складено акт № 769/1702/НОМЕР_2 (далі акт перевірки).

Згідно акта перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем:

- вимог п. 164.1 ст. 164, пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168, п. 172.2 ст. 172 ПК України, в результаті чого визначено суму податкових зобовязань з податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, на суму 32001,15 грн;

- пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 179.1 ст. 179 ПК України, у результаті неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2013 рік.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 15.10.2015 винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 32001,15грн (основний платіж 32001,15 грн, штрафна (фінансова) санкція 8000,29 грн).

Не погодившись із винесеним повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно з ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 Податкового Кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом..

Згідно з пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 цього ж Кодексу, платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Відповідно до п. 172.2 ст. 172 Податкового Кодексу України, дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.

У такому самому порядку оподатковується дохід від продажу (обміну) об'єкта незавершеного будівництва.

Пунктом 172.4 ст. 172 Податкового Кодексу України встановлено, що під час проведення операцій з продажу (обміну) обєктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

Згідно з п. 172.8 ст.172 Податкового кодексу України, для цілей цієї статті під продажем розуміється будь-який перехід права власності на обєкти нерухомості, крім їх успадкування та дарування.

Відповідно до ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобовязується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Договір, що встановлює обовязок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування (ч. 2 ст. 717 ЦК України).

Частиною 1 ст.718 ЦК України встановлено, що предмет договору дарування, тобто дарунком, можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.

Як визначено частиною другою статті 719 ЦК України, договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Стаття 722 ЦК України визначає момент прийняття дарунка, у відповідності до частини першої якої право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття, а згідно з частиною четвертою - прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.

Згідно з ч. 5 ст. 727 ЦК України у разі розірвання договору дарування обдаровуваний зобовязаний повернути дарунок у натурі.

Тобто при розірванні фізичними особами-резидентами договору дарування нерухомого майна відбувається припинення права власності на дарунок у обдаровуваного, а не перехід права власності.

Оскільки наслідком розірвання договору дарування є повернення сторін у попередній стан (реституція), то перехід права власності на обєкти нерухомості в результаті розірвання договору дарування в контексті статті 172 Податкового кодексу не є операцією з продажу майна і встановлений цією статтею порядок оподаткування у такому випадку не застосовується.

Враховуючи те, що договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, то в силу положень статті 654 ЦК України, якими встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту, розірвання договору дарування також повинно бути нотаріально посвідчено.

Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 затверджено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 № 282/20595 (далі - Порядок).

Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій встановлений розділом ІІ вказаного Порядку.

У разі зміни або розірвання нотаріально посвідченого договору нотаріус повинен вчинити дії у відповідності до вимог пункту 7 розділу ІІ Порядку, яким передбачено наступне.

Згідно з пп. 7.1 п. 7 Порядку, договір сторін про зміну або розірвання нотаріально посвідченого договору здійснюється шляхом складання окремого договору.

Договір про зміну або розірвання договору підписується сторонами і посвідчується нотаріусом. На всіх наданих нотаріусу примірниках основного договору проставляється відмітка про його зміну або розірвання, у якій зазначаються номер за реєстром та дата посвідчення договору про зміну або розірвання, проставляється нотаріусом підпис і скріплюється його печаткою (пп. 7.2).

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV визначено правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за вказаним Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна (далі - Закон України № 1952-IV).

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України № 1952-IV державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, обєктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Згідно з ч. 9 ст. 15 Закону України № 1952-IV державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень регулюється Розділом IV Закону № 1952-IV.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі Порядок № 868), яким регулюється процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обовязки субєктів у сфері державної реєстрації прав.

Системний аналіз положень статей 15-30 Закону України № 1952-IV та пунктів Порядку № 868 свідчить, що логічно узгоджені між собою норми не містять процедури проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у разі реєстрації розірвання нотаріально посвідченого договору дарування і повернення обдаровуваним дарунку дарувальнику.

За наявності термінів «виникнення», «перехід», «припинення» та «скасування» речових прав на нерухоме майно, та за відсутності законодавчо визначених підстав для припинення чи скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно при реєстрації договору про розірвання договору дарування, проведення державної реєстрації речових прав у такому випадку є єдино можливим через «перехід» таких прав.

Фактично після розірвання сторонами, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, договору дарування нерухомого майна, таке майно повернулося попередньому власнику, не створивши при цьому для ОСОБА_3 жодних зобовязань окрім повернення майна, одержаного нею як дарунок.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що в результаті реєстрації розірвання 27.12.2013 нотаріально посвідченого договору дарування нежитлового приміщення, укладеного 25.05.2013 між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, у позивача не виникло доходу, який підпадає під оподаткування в порядку, визначеному розділом IV ПК України, а тому, відповідно, і обовязку щодо подання декларації про доходи та майновий стан за 2013 рік, а отже у контролюючого органу не було правових підстав для визначення ОСОБА_3 суми грошового зобовязання за платежем податок з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподання декларації про доходи та майновий стан за 2013 рік.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 15.10.2015 № НОМЕР_1.

3. Судові витрати в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 20 коп. присудити на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Суддя Кедик М.В.

Повний текст постанови складено 02.02.2016 р.