Ухвала суду № 55422786, 02.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" лютого 2016 р. м. Київ К/800/66089/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014

та постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.05.2014

у справі № 811/77/14

за позовом Приватного підприємства «Віктор і К»

до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання незаконними дій та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Віктор і К» звернулось до суду з позовом про визнання незаконними дій Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області щодо визнання правочинів по операціям ПП «Віктор і К» з постачальниками ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Укрцентропак» за липень, серпень 2012 року, ПП «Приват агро» за серпень-вересень 2012 року, ФГ «Тритон» за жовтень-грудень 2012 року, ПП «Агрофірма «Хлібодар» за листопад 2012 року такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненими удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, такими, що мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону; скасування податкових повідомлень-рішень Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 14.11.2013 № 0002691500 та № 0002701500.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.05.2014 позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002701500 від 14.11.2013 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 140 211 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 70 105,50 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002691500 від 14.11.2013 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 36 477 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 18 238,50 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.05.2014 скасовано в частині відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.11.2013 № 0002701500 в частині основного платежу 341 277 грн. та штрафних санкцій в сумі 170 638,50 грн. та податкового повідомлення-рішення від 14.11.2013 № 0002691500 в частині основного платежу в сумі 469 085 грн. та штрафних санкцій в сумі 234 542,50 грн. та задоволено позов в цій частині; скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.11.2013 № 0002701500 в частині основного платежу 341 277 грн. та штрафних санкцій в сумі 170 638,50 грн. та податкового повідомлення-рішення від 14.11.2013 № 0002691500 в частині основного платежу в сумі 469 085 грн. та штрафних санкцій в сумі 234 542,50 грн.; в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ПП «Віктор і К» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із контрагентами ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Укрцентропак» за липень, серпень 2012 року, ПП «Приват Агро» за серпень-вересень 2012 року, ФГ «Тритон» за жовтень-грудень 2012 року, ПП «Агрофірма «Хлібодар», за листопад 2012 року, їх реальності та повноти відображення, складено акт перевірки № 126/2200/20651018 від 25.10.2013, в якому зафіксовані порушення: п. п. 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 505 562 грн., в т.ч.: за 3 квартал 2012 року в сумі 146 267 грн., 4 квартал 2012 року в сумі 359 295 грн.; п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість на загальну суму 481 488 грн., в тому числі: за липень 2012 року - 13 058 грн., серпень 2012 року - 10 5471 грн., вересень 2012 року - 20 773 грн., жовтень 2012 року - 168 357 грн., листопад 2012 року - 96 632 грн., грудень 2012 року - 77 197 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 14.11.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0002691500 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 758 343 грн., в т.ч.: 505 562 грн. основного платежу та 252 781 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0002701500 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 722 232 грн., в т.ч.: 481 488 грн. основного платежу та 240 744 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Фактичною підставою для донарахування позивачу грошових зобов'язань спірними податковими повідомленнями-рішеннями став висновок податкового органу про те, що правочини, вчинені за участю ПП «Віктор і К» та контрагентів (ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Укрцентропак», ПП «Приват Агро», ФГ «Тритон», ПП «Агрофірма «Хлібодар»), мають протиправний характер та вчинені без мети реального настання наслідків.

Матеріалами справи встановлено, що 26.11.2012 між ПП «Віктор і К» (покупець) і ПП «Агрофірма «Хлібодар» (продавець) укладено договір поставки № 022611, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю насіння соняшника.

13.08.2012 між ПП «Віктор і К» (покупець) і ПП «Приват Агро» (продавець) укладено договір поставки № 031308, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця насіння соняшника.

28.08.2012 між ПП «Віктор і К» (покупець) і ФГ «Тритон» (продавець) укладено договір поставки № 012809, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця насіння соняшника.

Також судами зазначено про господарські операції позивача з контрагентом ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Укрцентропак».

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та контрагентами ПП «Приват Агро», ФГ «Тритон», ПП «Агрофірма «Хлібодар» фактично не носили реальний характер, їх виконання оформлено лише документально без мети реального настання правових наслідків; документально підтверджено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Укрцентропак».

Скасовуючи в частині рішення суду першої інстанції, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що ні актом перевірки, ні в ході судового розгляду не встановлено відсутність у ПП «Агрофірма «Хлібодар», ПП «Приват Агро», ПП ФГ «Тритон» спеціальної податкової правосуб'єктності або відсутності реєстрації у ЄДР під час здійснення господарських операцій. В іншій частині суд апеляційної інстанції погодився з судом першої інстанції про те, що матеріали справи містять всі документи на підтвердження правомірності формування податкового кредиту та витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Укрцентропак».

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Слід зазначити, що вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 44.1 ст. 44 зазначеного Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 зазначеного Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до наведеного вище визначення, господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

В даному випадку, суди не дослідили, які саме первинні бухгалтерські документи підтверджували здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами та чи спричинили такі операції реальні зміни в майновому стані позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 та постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.05.2014 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний