Ухвала суду № 55421522, 02.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2016 року м. Київ К/800/23139/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» до Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним та нечинним рішення,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго» (далі - ПАТ «ДТЕК Західенерго») звернулось до суду з позовом до Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним та нечинним рішення № 124 від 9 вересня 2014 року про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Ухвалою судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року, позовну заяву ПАТ «ДТЕК Західенерго» залишено без руху на підставі ч. 1 ст. 108 КАС України.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм процесуального права та направлення справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач всупереч вимог ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду адміністративного позову майнового характеру сплатив судовий збір, встановлений для позову немайнового характеру, тому останньому надано строк для доплати судового збору.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що суть спору сторін зводиться до оскарження позивачем рішення суб'єкта владних повноважень про повернення коштів та застосування фінансових санкцій.

Статтею 106 КАС України встановлені вимоги до позовної заяви.

За змістом ч. 3 цієї статті до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Розмір ставок судового збору визначається ст. 4 Закону України «Про судовий збір», частиною 1 якої встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно ч. 3 вказаної статті під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Тобто, за подання до адміністративного суду адміністративного позову, ставка судового збору залежить від того, якою є юридична природа правовідносин сторін, з ознаками майнового чи немайнового характеру.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно визначив суть спору сторін та дійшов висновку, що позовні вимоги містять ознаки майнового характеру.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи. Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Таким чином, звернені до суду вимоги про скасування рішення відповідача, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.

З огляду на викладене адміністративними позовами майнового характеру є вимоги щодо протиправності рішень про визначення грошових зобов'язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій тощо. Таким чином, майновими є вимоги про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача.

За таких обставин, коли спір між сторонами виник щодо оскарження позивачем вимоги відповідача як суб'єкта владних повноважень про повернення коштів та застосування фінансових санкцій, то такі позовні вимоги носять майновий характер так як змінюють склад майна позивача.

Враховуючи те, що позивач за подання позову додав документ про сплату судового збору в розмірі 73 грн. 08 коп., що не відповідає вимогам частин 2 та 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляцінйої інстанції, дійшов обгрунтовано висновку про залишення позовної заяви без руху з підстав неповної сплати судового збору.

Мотиви та доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, викладених у судових рішеннях.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами ст. 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому перевіривши у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.В. Тракало

Судді: Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк