Ухвала суду № 55421521, 28.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2016 року м. Київ К/800/50378/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Чалого С.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Др. Оеткер" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Др. Оеткер" звернулось до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 16.02.2010 №27 та №28 та про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми сплаченого податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 90 774,98 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що органом доходів і зборів, протиправно, на підставі хибного висновку щодо непідтверження позивачем належними документами країни походження товару, а саме: цукру ванільного, що ввозився на територію України протягом квітня 2008 року - травня 2009 року, зроблено висновок про безпідставність застосування позивачем при сплаті податків і зборів преференційного режиму вільної торгівлі та, відповідно, винесено податкові повідомлення від 16.02.2010 №27 та №28, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання із ввізного мита та податку на додану вартість, а також застосовано штрафні санкції, на загальну суму 90 774,98 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року, позов задоволено частково: скасовано рішення Київської регіональної митниці від 16.02.2010 №27; скасовано рішення Київської регіональної митниці від 16.02.2010 №28; в іншій частині у задоволені позову відмовлено; вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У поданій касаційній скарзі Київська міжрегіональна митниця Міндоходів із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 28.12.2009 по 18.01.2010 Київською регіональною митницею Державної митної служби України відповідно до статті 69 Митного кодексу України, підпункту "в" пункту 4.2.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та наказу Київської регіональної митниці від 25.12.2009 №1246 проведено камеральну перевірку дотримання товариством з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" вимог законодавства України з питань митної справи при митному оформленні товару "ванільний цукор" в режимі імпорту із застосуванням 065 преференції за період з 01.01.2007 по 01.11.2009.

За результатами проведеної перевірки Київською регіональною митницею Державної митної служби України складено акт від 18.01.2010 №к/01/10/100000000/32553204, яким встановлено, що через методологічну помилку - невірне декларування товариством з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" країни походження товару та, відповідно, наявності пільг по сплаті мита при ввезенні товару - "Продукт "Ванільний цукор", товариством порушено вимоги статті 277 Митного кодексу України щодо визначення країни походження товарів, що призвело до порушення товариством вимог законів України "Про внесення змін до Закону України "Про Митний тариф України", "Про ратифікацію Рішення Ради глав урядів Співдружності Незалежних Держав про Правила визначення країни походження товарів" та заниження суми податкового зобов'язання по сплаті мита на суму 72 043,64 грн.

Також актом встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" вимог Закону України "Про податок на додану вартість" у частині визначення бази оподаткування ПДВ для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, що розраховується відповідно до вимог пункту 4.3 Закону та пункту 2.1."б" Порядку справляння податку на додану вартість під час митного оформлення товарів, імпортованих на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 27 вересня 2006 року № 821, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ПДВ на суму 14 408,72 грн.

16.02.2010 на підставі складеного акту перевірки Київською регіональною митницею Державної митної служби України винесені податкові повідомлення-рішення форми "Р":

№ 27, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" визначено суму податкового зобов'язання за платежем: товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 75 645,82 грн., з якої: за основним платежем - 72 043,64 грн., за штрафними санкціями - 3 602,18 грн.;

№ 28, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 15 129,16 грн., з якої: за основним платежем - 14 408,72 грн., за штрафними санкціями - 720,44 грн.

Так, судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встанволено, що 15.06.2007 між товариством з обмеженою відповідальністю "Онкен", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Др. Оеткер", як покупцем, укладено договір №27-Э, предметом якого є поставка молочних продуктів, десертів, йогуртів, бакалійних продуктів на умовах FCA - склад постачальника згідно з Інкотермс 2000.

У період з 23.04.2008 по 21.05.2009 товариством з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" ввозився та територію України товар - продукт "Ванільний цукор", що відповідає ароматизованому цукру з масовою часткою цукрози на суху речовину 99,8%.

Митне оформлення товару здійснювалось на підставі наступних вантажних митних декларацій: від 23 квітня 2008 року № 100000020/8/420711, від 5 червня 2008 року № 100000014/8/421446, від 27 червня 2008 року № 100000020/8/421897, від 25 липня 2008 року № 100000020/8/422365, від 21 серпня 2008 року № 100000020/8/422852, від 22 вересня 2008 року № 100000020/8/423345, від 23 жовтня 2008 року № 100000020/8/423980, від 16 січня 2009 року № 100000020/9/239048, від 29 січня 2009 року № 100000020/9/239185, від 21 травня 2009 року № 100000020/9/240370.

Як вбачається з зазначених вантажних митних декларацій відправником/експортером є товариство з обмеженою відповідальністю "Онкен" (Росія, Бєлгородська область, с. Прохоровка), одержувачем/імпортером та декларантом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер".

Під час митного оформлення товару товариством з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" у графі 33 вантажно-митних декларацій визначено код товару згідно з УКТЗЕД - 1701910000, в графі 34 зазначено країну походження товару - Російська Федерація, в графі 36 декларацій визначено преференцію - 065000000.

При імпорті товару товариством з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" задекларовано товар як такий, що ввозився з Російської Федерації на умовах Угоди про вільну торгівлю України з Російською Федерацією та задеклароване мито, як умовно нараховане на суму 72 043,64 грн. (у графі 47 декларацій вказано спосіб платежу - 06).

Проте, під час проведення перевірки з питань дотримання товариством з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" вимог законодавства України з питань митної справи при декларуванні товару - продукт "Ванільний цукор", що відповідає ароматизованому цукру з масовою часткою цукрози на суху речовину 99,8% за кодом 1701910000 згідно УКТЗЕД Київська регіональна митниця Державної митної служби прийшла до висновку, що товариством з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" невірно задекларовано країну походження товару внаслідок помилкового застосування критерію достатньої обробки (переробки).

Вказуючи на хибність зазначених висновків митного органу та, відповідно, протиправність податкових повідомлень-рішень від 16.02.2010 №27 та №28, товариство з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" звернулось до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності податкових повідомлень-рішень Київською регіональною митницею Державної митної служби України від 16.02.2010 №27 та №28 як таких, що прийнято на підставі помилкових висновків акту перевірки щодо не підтвердження позивачем належними документами країни походження товару.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 276 Митного кодексу України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, країна походження товару визначається з метою застосування тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезення товару на митну територію України та вивезення товару з цієї території, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Частиною четвертою статті 285 Митного кодексу України повністю вироблені або піддані достатній переробці товари режиму найбільшого сприяння або преференційного режиму визначаються на підставі положень цього Кодексу, законів України, а також міжнародних договорів, укладених в установленому законом порядку.

На момент здійснення митного оформлення товару Україна та Російська Федерація були сторонами Угоди про створення зони вільної торгівлі, яку підписано 15.04.1994 та ратифіковано Законом України " Про ратифікацію Угоди про створення зони вільної торгівлі та Протоколу про внесення змін та доповнень до Угоди про створення зони вільної торгівлі" від 06.10.1999 №1125-XIV (далі - Угода).

Відповідно до частини першої статті 3 Угоди договірні Сторони не застосовують мито, а також податки і збори, які мають з ним еквівалентну дію, а також кількісні обмеження на ввіз і (або) вивіз товарів, що походять з митної території однієї з Договірних Сторін і призначені для митних територій інших Договірних Сторін.

Частиною четвертою статті 3 Угоди встановлено, що країна походження товару визначається відповідно до Правил визначення країни походження товарів, які є невід'ємною частиною цієї Угоди (далі - Правила).

Згідно з пунктом 9 Правил товар вважається як такий, що походить з митної території держави - учасниці Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року, якщо він відповідає встановленим цими Правилами критеріям походження, експортується резидентом однієї з держав - учасниць цієї Угоди і ввозиться резидентом держави - учасниці цієї Угоди з митної території іншої держави - учасниці цієї Угоди.

Пунктом 10 Правил передбачено, що на посвідчення походження товару з митної території держави - учасниці Угоди про створення зони вільної торгівлі необхідно надати митним органам держави ввозу декларацію - сертифікат про походження товару (форма СТ-1 додається), виданий уповноваженим органом країни походження - учасниці Угоди про створення зони вільної торгівлі.

Відповідно до пункту 13 Правило сертифікат про походження повинен однозначно свідчити про те, що даний товар походить з відповідної країни, тобто він має містити:

а) письмову декларацію експортера про те, що товар відповідає відповідному критерію походження;

б) письмове посвідчення компетентного органу, який видав сертифікат про те, що надані експортером у сертифікаті відомості відповідають дійсності.

Судами попередніх інстанцій із посиланням на докази, досліджені під час судового розгляду справи, встановлено, що позивачем під час митного оформлення на підтвердження країни походження товару митному органу надавалися сертифікати про походження товару форми СТ-1 від 21 квітня 2008 року RU UA № 8067011753, від 19 травня 2009 року RU UA № 9067012221, від 3 червня 2008 року RU UA № 8067012475, від 26 червня 2008 року RU UA № 8067012855, від 23 липня 2008 року RU UA № 8067013398, від 18 серпня 2008 року RU UA № 8067013881, від 17 вересня 2008 року RU UA № 8067014478, від 21 жовтня 2008 року RU UA № 8067015110, від 22 грудня 2008 року RU UA № 8067016091, від 26 січня 2009 року RU UA № 9067010425, згідно з якими країна походження товару визначена як Російська Федерація із застосуванням критерію достатньої обробки (переробки).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з актом експертизи Бєлгородської Торгово-промислової палати Російської Федерації №9067014565 компонентами ванільного цукру є: цукор-рафінад буряковий ГОСТ 22-94, виробництва ТОВ "ЛискиСахар", 397902, м. Лиски, Воронежська область, Росія, код ТН ВЕД РФ - 1701*, ароматизатор етилваніль виробництва Норвегії, код ТН ВЕД РФ - 3202.

Згідно з пунктом 3 Правил якщо у виробництві товару беруть участь дві або більше країн, походження товару визначається відповідно до критерію "достатньої переробки".

Підпунктом "а" пункту 4 Правил встановлено, що критерій "достатньої переробки" може виражатися, зокрема, правилом, що потребує зміни тарифної позиції відповідної товарної номенклатури, із списком вилучень.

Відповідно до пункту 5 Правил у разі, коли щодо конкретних товарів або конкретної країни (країн) критерії походження товару особливо не обумовлюються, застосовується загальне правило, відповідно до якого товар вважається таким, що зазнав достатньої переробки, якщо сталася зміна товарної позиції (класифікаційного коду товару) за Товарною номенклатурою на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що задекларований позивачем товар ввозився на митну територію України за кодом УКТЗЕД 1701 910000. При цьому, при його виробництві використовувалися: цукор-рафінад буряковий (Росія, код ТН ВЕД РФ - 1701*) та ароматизатор етилваніль (Норвегія, код ТН ВЕД РФ - 3202).

Тобто, під час обробки (переробки) товару, що має іноземне походження, а саме: ароматизатора етил ваніль, отримано кінцевий продукт - ванільний цукор, та, відповідно, відбулась зміна товарної позиції (класифікаційного коду товару) за Товарною номенклатурою на рівні перших чотирьох знаків - з 3202 на 1701.

При цьому, колегія суддів вказує на необґрунтованість посилання митного органу на положення пункту 5 Правил, відповідно до яких критерій достатньої обробки (переробки) не застосовується для операцій змішування товарів (компонентів) без надання отриманій продукції характеристик, що істотно відрізняють її від початкових складових.

Так, відповідно до національного стандарту ДСТУ 1009:2005 "Цукор ванільний. Технічні умови" ванільний цукор являє собою суміш рафінадної пудри або цукру-піску з кристалічним ваніліном, арованілоном або ванільним ароматизатором і призначений для ароматизації борошняних і кулінарних виробів, у той час як згідно з ДСТУ 2316-93 цукор-пісок - це харчовий продукт, який являє собою цукрозу у вигляді окремих кристалів і призначений для промислової переробки та інший цілей.

Тобто, характеристики ванільного цукру істотно відрізняються від характеристик цукру-піску.

Згідно з пунктом "в" преамбули Правил термін "критерій достатньої переробки" означає критерій, відповідно до якого товар, у виробництві якого беруть участь дві або більше країн, вважається таким, що походить із країни, в якій він зазнав останньої істотної переробки, достатньої для надання товару його характерних властивостей.

Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо недоведеності з боку митного органу наявності факту порушення позивачем вимог Правил визначення країни походження товарів, які є невід'ємною частиною цієї Угоди, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, при визначенні країни походження товарів.

З урахуванням викладеного, позиція судів попередніх інстанцій щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 16.02.2010 №27 та від 16.02.2010 №27 №28 як таких, що прийнято на підставі помилкових висновків акту перевірки.

Доводи касаційної скарги позиції судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову не спростовують.

Правова оцінка встановленим обставинам справи судами попередніх інстанцій дана вірно. Порушень норм матеріального чи процесуального права при розгляді зазначеного спору судами попередніх інстанцій не допущено.

Згідно з частиною першою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: