Ухвала суду № 55421298, 22.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

22 січня 2016 року К/800/2108/16

У Х В А Л А

Суддя Вищого адміністративного суду України Мороз Л.Л. перевіривши касаційну скаргу Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі Донецької філії на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року у справі за позовом Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі Донецької філії до Донецької торгово-промислової палати про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" в особі Донецької філії звернулося з позовом до Донецької торгово-промислової палати про визнання дій щодо відмови у видачі Сертифікату про засвідчення форс мажорних обставин (обставин непереборної сили) за договорними зобовязаннями неправомірними та зобовязання видати Сертифікат про засвідчення форс мажорних обставин (обставин непереборної сили) за договорними зобовязаннями.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року скасовано. Провадження у справі закрито. Роз'яснено позивачу, що даний спір підлягає розгляду відповідним місцевим господарським судом в порядку господарського судочинства.

Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" в особі Донецької філії подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені апеляційним судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду і направити справу на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Відповідно до положень пункту 5 частини п’ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті –пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

В касаційній скарзі позивач зазначає, що Торгово-промисловій палаті України делеговані повноваження щодо виконання владних управлінських функцій по засвідченню форс мажорних обставин (обставин непереборної сили) та видачі сертифікатів про такі обставини та вона є іншим суб'єктом, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень у розумінні п. 7 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте, такі доводи касаційної скарги є необгрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких встановлений інший порядок судового вирішення.

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об'єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання.

Згідно частини 1 статті 3 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислові палати створюються з метою сприяння розвиткові народного господарства та національної економіки, її інтеграції у світову господарську систему, формуванню сучасних промислової, фінансової і торговельної інфраструктур, створенню сприятливих умов для підприємницької діяльності, всебічному розвиткові усіх видів підприємництва, не заборонених законодавством України, науково-технічних і торговельних зв'язків між українськими підприємцями та підприємцями зарубіжних країн.

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що втручання державних органів та їх посадових осіб у діяльність торгово-промислових палат, так само як і втручання торгово-промислових палат у діяльність державних органів та їх посадових осіб не допускається.

Статтею 6 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" передбачено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, Господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; 7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України; 8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Так, у даній справі спірні правовідносини виникли між позивачем та Донецькою торгово промисловою палатою щодо відмови у видачі сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин, що свідчить про наявність господарських правовідносин.

Отже вірним є висновок суду апеляційної інстанції, що відповідач по відношенню до позивача не здійснював владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, та не приймав рішень, можливість оскарження яких передбачена частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки правовідносини між сторонами склалися щодо засвідчення відповідачем форс-мажорних обставин, тому цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, яке відповідає усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п’ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі Донецької філії на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року у справі за позовом Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі Донецької філії до Донецької торгово-промислової палати про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.Л. Мороз