Ухвала суду № 55414491, 29.01.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження №22-ц/790/218/16

Провадження №22-ц/790/7514/15 Головуючий 1-ї інстанції Товстолужський О.В.

Справа № 615/23/15-ц Доповідач: Довгаль А.П.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Довгаль А.П.

суддів Коваленко І.П., Сащенко І.С.

при секретарі - Щегельському Д.О.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Валківського районного суду Харківської області від 23 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення боргу, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3, в якому, з урахування уточнень, просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти на загальну суму 37519,00грн., які складається із: 9 300,00грн. суми основного боргу, 837,00грн. 3% (процента) річних, 6882,00грн. інфляційні, 10800,00грн. грошові кошти за прострочення зобовязання, 4700,00грн. моральна шкода, 5000,00 послуги адвоката, 243,60грн. - судовий збір.

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що 29.07.2011року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір позики, відповідно до умов якого остання отримала у позику 9300,00грн., зі строком їх повернення до 10.08.2011року. Але, у зазначений строк відповідач борг не повернула і по теперішній час взяті на себе зобовязання не виконала.

В судовому засіданні суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 заявлені вимоги підтримали і просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 не зявилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися в установленому законом порядку.

Заочним рішенням Валківського районного суду Харківської області від 23 вересня 2015 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити у справі нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, на його незаконність та необґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що зявилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення, апеляційний суд зясовує чи були враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти); якими доказами мотивовано рішення, належними чи допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримані та правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача будь-яких грошових сум.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Так, судовим розглядом встановлено (нижченаведені обставини визнаються та не заперечуються позивачем), що гроші в сумі 8300,00грн. ОСОБА_1 позичав безпосередньо ОСОБА_5 Борг ОСОБА_5 своєчасно не повернув, а тому ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про примусове стягнення цієї суми. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26.05.2011року позов ОСОБА_1С було задоволено, з ОСОБА_5 на його користь стягнуто борг в сумі 8 300,00грн. Це рішення набрало законної сили. На підставі цього рішення позивачу видавався виконавчий лист №2-1434/11, який предявлявся ним на виконання Фрунзенському відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (далі Фрунзенський ВДВС), останнім відкривалося виконавче провадження і проводилося ряд виконавчих дій (а.с.10-11).

Постановою Фрунзенського ВДВС від 11.10.2012року вищезазначений виконавчий лист повернуто стягувачу ОСОБА_1, оскільки майна, на яке можливо звернути стягнення, у ОСОБА_5 на той час було відсутнє. Повторне предявлення виконавчого документу на виконання визначено до - 11.10.2013року.

Як пояснили в судовому засіданні апеляційного суду позивач та його представник, розписку від 29.07.2011року написано власноручно ОСОБА_6 (співмешканкою ОСОБА_5М.) після того, як державним виконавцем не виявлено майна у боржника ОСОБА_5 При цьому вони визнають той факт, що до заявленого на теперішній час позову до основної суми заборгованості 9300,00грн. входить сума стягнутого за рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26.05.2011року боргу - 8300,00грн., а різниця в сумі 1000,00грн. фактично є зобовязанням, яке взяла на себе відповідач ОСОБА_2 по погашенню боргу, а саме який існував у ОСОБА_5

Із тексту розписки, яка написана 29.07.2011року ОСОБА_2, вже після ухвалення Фрунзенським районним судом м. Харкова рішення від 26.05.2011року, вбачається, що відповідач зобовязалась сплатити ОСОБА_1 замість ОСОБА_3 суму боргу в розмірі 9300,00грн., збільшив, на вимогу ОСОБА_1, суму вже стягнутої позики на - 1000,00грн.. Також, у цій розписці зазначено, що «у випадку форс мажорних обставин, ця сума оплатиться її сином ОСОБА_6» (а.с.7-8).

З урахуванням наведених обставин, місцевий суд дійшов правомірного висновку, що між позивачем та відповідачем ніякого договору позики не укладалось, а тому тягар наслідків порушення договору, передбачених ст.1050 ЦК України, не може бути покладено на відповідача.

Вирішуючи спір, судом повно та всебічно досліджені обставини справи, правильно визначено закон, що регулює дані правовідносини, а наданим доказам дана належна оцінка.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і суттєвими не являються, тому колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення, яке ухвалено з дотриманням норм закону.

Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307ч.1п.1), 308, 313, 314ч.1п.1), 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Заочне рішення Валківського районного суду Харківської області від 23 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді -