Ухвала суду № 55411029, 26.01.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

26 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Махлай Л.Д., Левенця Б.Б.,

секретаря: Синявського Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2,

на рішення Подільського районного суду м. Києва від 02 грудня 2015 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3, інтереси якої представлені ОСОБА_4, до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року ОСОБА_3, посилаючись на те, що вона, як спадкоємець за законом, який у встановлений законом строк прийняв спадщину, не може реалізувати своє право на отримання свідоцтво на право власності, оскільки в неї відсутній оригінал правовстановлюючого документу, звернулася до Подільського районного суду м. Києва з позовом до відповідачів про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 02 грудня 2015 року позов задоволено та визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/8 частини квартири АДРЕСА_1 в Подільському районі, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 через свого представника звернулася до суду з апеляційною скаргою в якій посилалася на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та ухвалене за неповного дослідження та оцінки судом доказів.

Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не застосував до позовну давність до правовідносин, що склалися між сторонами, оскільки сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною є підставою для відмови у позові.

Просила рішення Подільського районного суду м. Києва від 02 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

ОСОБА_5, ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_8 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали, просили задовольнити з підстав наведених в ній.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

ОСОБА_6 відповідно до ст. 74 ЦПК України, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, представника не направив, причини неявки суду не повідомив. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_6

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7, спадкоємцями якого є ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_3

Відповідно до ст. 1217 ЦК України після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина за законом у виді 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 в Подільському районі м. Києва.

Зазначена обставина встановлена рішенням Подільського районного суду м. Києва від 18 березня 2014 року, яке набрало законної сили 29 травня 2014 року, в якому зазначено, що квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_1, за якою було зареєстровано право власності.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судом рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд першої інстанції, встановивши, що причиною спору між сторонами стала відмова ОСОБА_1 та ОСОБА_5 визнати право на спадщину за позивачем, та ОСОБА_3 не оформила спадщину у нотаріальній конторі у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 у наданні правовстановлюючих документів на квартиру, дійшов висновку про задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Статтею 1296 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Як вбачається з матеріалів справи, усі спадкоємці прийняли спадщину у строки встановлені законом, шляхом подання заяви до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

З матеріалів справи вбачається, що постановою державного нотаріуса Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області від 31 жовтня 2015 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку вищевказаної квартири, з підстав ненадання ОСОБА_3 правовстановлюючого документа на вищевказану квартиру.

Згідно роз'яснень, викладених в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Обставина знаходження у ОСОБА_1 правовстановлюючого документа на квартиру, яка є предметом спору, була визнана сторонами. Оригінал свідоцтва про право власності на спірну квартиру утримується відповідачем, який не визнає право позивача на спадкування. У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтвердила факт утримання оригіналу правовстановлюючого документу на спірну квартиру. До нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини відповідач не звертається.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 16 ч. 2 п. 1 ЦК України способом захисту цивільних справ є визнання права.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що права позивачки порушені, вони підлягають захисту та позивачкою обрано належний спосіб захисту порушеного права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач позбавлена іншої можливості захистити свої спадкові права, крім визнання її права власності в судовому порядку, оскільки, ОСОБА_1 утримує документ, яким підтверджується право власності на квартиру АДРЕСА_1 в Подільському районі, та не надає його на запити позивача та нотаріуса, що позбавляє ОСОБА_3 у інший спосіб отримати документ, що підтверджує її право власності на 1/8 частини квартири, висновок суду першої інстанції про визнавання права власності відповідає вимогам закону.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності для визнання за нею права власності оскільки ч. 5 статті 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За змістом ст. 1297 ЦК України отримання свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно є лише формалізованим підтвердженням наявності такого права.

Розглядаючи спір суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, про що ухвалив відповідне рішення.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом дослідження в суді першої інстанції, отримали належну оцінку і висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено порушення норм матеріального права, які передбачені ст. 309 ЦПК України, як підстави для скасування рішення.

Всі висновки суду першої інстанції повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

За вказаних вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін як такого, що є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, - відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 02 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий

Судді

Справа № 758/7963/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3205/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Ларіонова Н.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.