Рішення № 55408376, 02.02.2016, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді: Демянчук С.В.

суддів: Ковальчук Н.М., Шеремет А.М.,

секретаря судового засідання: Демчук Ю.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними правочинів, визнання права власності, зобов'язання повернути майно, витребування майна з чужого незаконного володіння,

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 листопада 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсною з моменту видачі довіреність від 24 лютого 2012 року, що посвідчена приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Сивоглаз С.С. і зареєстрована в реєстрі за № 559.

Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу від 17 травня 2012 року, що посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Онофрейчук С.Й. та зареєстрований в реєстрі за № 1718.

Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу від 17 травня 2012 року, що посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Онофрейчук С.Й. та зареєстрований в реєстрі за № 1720.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на будівлю магазину будматеріалів літ. А-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 202,6 кв. м..

_________________

Провадження № 22ц-787/129/2016 Головуючий у суді 1 інстанції: Бердій М.А.

Доповідач : Демянчук С.В.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,1122 га.

Зобов'язано ОСОБА_9 передати ОСОБА_2 земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,1122 га.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 будівлю магазину будматеріалів літ. А-1, загальною площею 202,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання ОСОБА_4 звільнити дану будівлю та передати її ОСОБА_2.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 28 травня 2015 року рішення Рівненського міського суду від 14 листопада 2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 листопада 2015 року ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 28 травня 2015 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 листопада 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 28 травня 2015 року залишено без змін.

Таким чином предметом перевірки рішення суду першої інстанції є доводи апеляційної скарги щодо висновків суду першої інстанції про визнання за ОСОБА_2 право власності на будівлю магазину будматеріалів літ. А-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 202,6 кв.м., та визнання за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,1122 га.

В поданій апеляційній скарзі щодо задоволення зазначених позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що рішення суду першої інстанції є незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

При цьому вважає, що суд безпідставно задовольнив вимоги позивачки про визнання за нею права власності на об'єкти нерухомого майна, зобов'язання ОСОБА_9 повернути позивачці земельну ділянку та витребування від ОСОБА_4 будівлі магазину, яку остання не займала.

Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції в зазначеній його частині не відповідає.

Задовольняючи позов в повному обсязі, в тому числі і в частині позовних вимог про визнання права власності, суд першої інстанції виходив з того, що довіреність від 24 лютого 2012 року позивач не підписувала, у зв'язку з чим у неї було відсутнє волевиявлення на відчуження будівлі магазину будівельних матеріалів та земельної ділянки, що згідно зі ст.ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання її недійсною, а також договорів відчуження нерухомого майна, які були укладені на підставі зазначеної довіреності. Враховуючи обгрунтованість позовних вимог про недійсність довіреності та договору купівлі-продажу, суд вказав про задоволення і вимог про визнання права власності на будівлю магазину та земельну ділянку.

Колегія суддів не може погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається і це встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_2 є власником будівлі магазину будматеріалів, загальною площею 202,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 25 жовтня 2008 року, що посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Вовк Н.П. та зареєстрований в реєстрі за № 3875.

У зв'язку із втратою вказаного вище договору дарування, приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округ Вовк Н.П. 17 січня 2009 року їй було видано дублікат вказаного договору, що зареєстрований в реєстрі за № 50.

16 січня 2009 року ОСОБА_2 видала на ім'я ОСОБА_1 довіреність для отримання дозвільних документів для купівлі земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та оформлення на неї права власності на вказану земельну ділянку (без права розпорядження майном) та передала оригінал дублікату договору дарування будівлі магазину будматеріалів та витяг про право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна.

05 жовтня 2010 року на підставі вказаної вище довіреності ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 уклав із Управлінням комунальної власності Рівненської міської ради договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 0,1122 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Круліковським А.І. та зареєстровано в реєстрі за № 4957.

Право власності на вказану земельну ділянку посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданим 23 вересня 2011 року Рівненською міською радою.

На підставі договорів купівлі-продажу від 17 травня 2012 року, посвідчених приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Онофрейчук С.Й. та зареєстрованих в реєстрі за № 1718, 1720, ОСОБА_1 без її відома відчужив своїй матері ОСОБА_9 будівлю магазину та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

03 червня 2013 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_4, яка є її онукою та дочкою ОСОБА_1, було укладено договір дарування, за яким ОСОБА_4 набула у власність будівлю вищезазначеного магазину будматеріалів.

На підставі вказаного договору дарування приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Онофрейчук С.Й. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно із яким за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на будівлю магазину будматеріалів літ. «А-1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

З матеріалів справи вбачається, що набрало законної сили та є чинним заочне рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 листопада 2013 року в частині про: визнання недійсною з моменту видачі довіреності від 24 лютого 2012 рок,у що посвідчена приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Сивоглаз С.С. і зареєстрована в реєстрі за № 559; визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу від 17 травня 2012 року, що посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Онофрейчук С.Й. та зареєстрований в реєстрі за № 1718; визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу від 17 травня 2012 року, що посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Онофрейчук С.Й. та зареєстрований в реєстрі за № 1720; зобов'язання ОСОБА_9 передати ОСОБА_2 земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,1122 га; витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 будівлю магазину будматеріалів літ. А-1, загальною площею 202,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання ОСОБА_4 звільнити дану будівлю та передати її ОСОБА_2.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до ч. 3 ст. 388 ЦК України , якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

У силу ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У абз. 5 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз'яснено, що рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (ст.ст. 19, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).

Пунктом 5 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Таким чином, право позивачки на проведення реєстрації права власності чітко визначено Законом.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга в зазначеній частині підлягає задоволенню, а рішення суду в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог позивача з тих підстав, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 листопада 2013 року в частині задоволення позовних вимог про визнання права власності задовольнити.

Заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 листопада 2013 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності скасувати.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на будівлю магазину будматеріалів літ. А-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 202,6 кв.м. та про визнання за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,1122 га.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий суддя: С.В. Демянчук

Судді : Н.М. Ковальчук

А.М. Шеремет