Постанова № 55406904, 02.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11591/15 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю представника позивача - Щербак Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Селена-Плюс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Селена-Плюс» до старшого державного виконавця Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Андрійко Є.Л. про визнання дій неправомірними, скасування постанови,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Селена-Плюс», звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до старшого державного виконавця Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Андрійко Є.Л., в якому просить:

визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Андрійка Є.Л. при винесенні постанови про арешт коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «Селена-Плюс» ВП № 45127841 від 04.03.2015р.;

визнати неправомірною постанову про арешт коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «Селена-Плюс» ВП № 45127841 від 04.03.2015р.;

скасувати постанову про арешт коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «Селена-Плюс» ВП №45127841 від 04.03.2015р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Селена-Плюс» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 жовтня 2015 року - скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при вчиненні виконавчих дій, у тому числі, при винесенні постанови №45127841 про арешт майна боржника від 04.03.2015, державний виконавець діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстав для визнання протиправною та скасування постанови ВП №45127841 про арешт майна боржника від 04.03.2015 судом не встановлено.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, постановою №285/13 Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у місті Києві від 15.07.2013 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, Товариство з обмеженою відповідальністю "Селена-плюс" визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз.6 п.6 ч.2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", та накладено штраф у сумі 1032300 (один мільйон тридцять дві тисячі триста) гривень 00 копійок.

Листом від 08.10.2014р. №7/26-42/0810/05 Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у місті Києві скерувала на адресу Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 15.07.2013, для виконання вказаного виконавчого документу у примусовому порядку. Даний лист у Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києва зареєстровано - 17.10.2014.

На виконання постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 15.07.2013 №285/13, державним виконавцем відкрито виконавче провадження, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 20.10.2014 ВП 45127841.

04.03.2015 старшим державним виконавцем Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Андрійко Є.Л. винесено постанову ВП №45127841 про арешт майна боржника.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до адміністративного суду із позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених Законом.

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (ч. 1 ст. 25 Закону).

Частиною 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно частини 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює заходи для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 1 статті 31 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Частиною 3 статті 65 Закону встановлено, що державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувана.

Відповідно до частини 2 статті 52 Закону стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Разом з тим, при вирішення спору суд першої інстанції не врахував приписи ч. 3 ст. 181 КАС України, відповідно до яких відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Зокрема, як убачається з матеріалів справи, в тому числі адміністративного позову, позивач вказує, що відповідачем у справі є старший державний виконавець Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Андрійко Є.Л.

Відповідно ст. 52 КАС України, суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Згідно з частинами 3 та 4 цієї ж статті, якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави. Після заміни сторони, вступу третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

З наведених вище правових норм випливає, що суд першої інстанції встановивши, що позивачем адміністративний позов пред'явлено до неналежного відповідача повинен був провести заміну цього відповідача на належного - Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві або залучити його як співвідповідача, однак в порушення норм процесуального права цього не зробив, а розглянув справу до неналежного відповідача.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що з аналізу положень ст. 52 КАС України випливає, що здійснювати заміну неналежного чи залучати як другого відповідача може виключно суд першої інстанції, оскільки це має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції позбавлений можливості здійснювати заміну неналежного відповідача чи залучати його як другого відповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що в задоволенні адміністративного позову позивача пред'явленого до старшого державного виконавця Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Андрійко Є.Л. слід відмовити, у зв'язку з пред'явленням позову до неналежного відповідача.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було не правильно застосовано норми процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Селена-Плюс» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 жовтня 2015 року скасувати та ухвали нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 52, 181, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Селена-Плюс» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 жовтня 2015 року - скасувати та ухвали нову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Селена-Плюс» - відмовити з підстав викладених в мотивувальній частині постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 02.02.2016 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Шелест С.Б.

Глущенко Я.Б.