Ухвала суду № 55406895, 02.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7685/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

02 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги про сплату боргу,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_2, звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.11.2014 №0072811701 та №0072801701, рішення від 14.11.2014 №0070201701, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2014 №Ф-0070191701.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 грудня 2015 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального права.

У судове засідання не з'явилися всі особи, які беруть участь у справі, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 грудня 2015 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквіта ЛТД Юніон" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Рул ІТ" не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; а також доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24.11.2014 №0072811701 та №0072801701 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також суд встановив, що оскільки підставою для винесення оскаржуваних вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2014 №Ф-0070191701 та рішення від 14.11.2014 №0070201701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску став встановлений під час даної перевірки факт заниження позивачем оподаткованого (чистого) доходу у періоді, що перевірявся, а визнано судом неправомірними нарахування контролюючим органом податку на доходи фізичних осіб, то останні є також неправомірними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

Перевіркою встановлено такі порушення допущені фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2:

частин 1 та 5 статті 203, пунктів 1 та 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми витрат, пов'язаних з підприємницькою діяльністю в 2013 році на суму 239 073,07 грн. та відповідно до заниження в 2013 році доходу, що підлягає оподаткуванню, на суму 239 073,07 грн., у зв'язку з чим донараховано до сплати податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі 37 889,64 грн.;

частин 1 та 5 статті 203, пунктів 1 та 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, пунктів 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення у 2013 році податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму податку на додану вартість 29 503,00 грн., у тому числі в лютому 2013 року на суму 8 959,00 грн., у травні 2013 року - 6 871,00 грн., у червні 2013 року - 3 824,00 грн., у липні 2013 року - 5 070,00 грн., у серпні 2013 року - 4 779,00 грн.;

пункту 2 частини 1 статті 7 та статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що призвело до заниження суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з чистого оподаткованого доходу, що підлягає сплаті, у загальному розмірі 81 340,85 грн.

Висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та його контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквіта ЛТД Юніон" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Рул ІТ".

Зокрема, контролюючим органом на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквіта ЛТД Юніон" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Рул ІТ" вказано на складені відповідними контролюючими органами акти від 10.10.2013 №600/26-56-22-01-03/38234476 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Рул ІТ" щодо господарських взаємовідносин з платником податків за період з 01.11.2012 по 31.08.2013 та від 17.07.2013 №394/22-40/38403549 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквіта ЛТД Юніон" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.02.2013 по 28.02.2013, зміст яких фактично переписано відповідачем в акт перевірки позивача без дослідження висновків та фактичних обставин.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 14.11.2014 №3325/26-52-17-01/НОМЕР_1 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.11.2014:

№0072811701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 36 878,75 грн., з яких 29 503,00 грн. за основним платежем та 7 375,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№0072801701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 47 362,05 грн., з яких 37 889,64 грн. за основним платежем та 9 472,41 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Також, Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2014 №Ф-0070191701, згідно якої станом на 14.11.2014 заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_2 становить 81 340,85 грн., та прийнято рішення від 14.11.2014 №0070201701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до ОСОБА_2 застосовано штрафні санкції у розмірі 4 067,04 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимогу про сплату податкового боргу протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно з вимогами пункту 177.2 статі 177 Податкового кодексу України, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Пунктом 177.4 статті 177 цього кодексу визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товару: дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами абзацу 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи убачається, що між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквіта ЛТД Юніон" (постачальник) укладено договір від 17.01.2013 №17/01, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити товар у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується його прийняти та оплатити.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору від 17.01.2013 №17/01, рахунків на оплату, видаткових накладних, податкових накладних та виписки з банківського рахунку.

Також, між позивачем (замовник, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рул ІТ" (виконавець, постачальник) укладено наступні договори:

договір про надання послуг від 01.05.2013 №1/5, згідно з яким виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом встановленого в договорі строку надавати за плату послуги із завантаження та розвантаження, фасування овочів, фруктів, сухофруктів, цитрусових, салатів, упакованих у ящики, мішки, пакети, а замовник зобов'язується оплачувати такі послуги;

договір від 03.05.2013 №03/05, згідно з яким постачальник зобов'язується поставити товар у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується його прийняти та оплатити;

договір від 29.04.2013 №29/04, згідно з яким постачальник зобов'язується поставити товар у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується його прийняти та оплатити;

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору від 01.05.2013 №1/5, договору від 03.05.2013 №03/05, договору від 29.04.2013 №29/04, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків на оплату, товарно-транспортних накладних, видаткових накладних, податкових накладних, виписки з банківського рахунку та квитанцій до прибуткового касового ордера.

У свою чергу, контролюючим органом на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквіта ЛТД Юніон" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Рул ІТ" вказано на складені відповідними контролюючими органами акти від 10.10.2013 №600/26-56-22-01-03/38234476 про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю "Рул ІТ" щодо господарських взаємовідносин з платником податків за період з 01.11.2012 по 31.08.2013 та від 17.07.2013 №394/22-40/38403549 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання товариства з обмеженою відповідальністю "Аквіта ЛТД Юніон" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.02.2013 по 28.02.2013, зміст яких фактично переписано відповідачем в акт перевірки позивача без дослідження висновків та фактичних обставин.

При цьому, виходячи зі змісту акту від 14.11.2014 №3325/26-52-17-01/НОМЕР_1, суд звертає увагу, що висновки відповідача переважно ґрунтуються на результатах фінансово-господарської діяльності постачальників контрагента позивача, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді між позивачем та безпосередньо його контрагентами.

Проте, слід зазначити, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновки про порушення законодавства його контрагентами без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

В свою чергу допущення контрагентами позивача окремих порушень вимог податкового законодавства жодним чином не може впливати на господарські відносини з позивачем, оскільки саме порушник повинен нести відповідальність за виявлені порушення.

Крім того, як правильно зауважено судом першої інстанції, відповідачем не надано суду будь-яких належних доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених позивачем з вказаними контрагентами, а також факту суперечності відповідних правочинів фіскальним інтересам держави. Зокрема, з акту перевірки вбачається, що позивачем не досліджувались господарські операції між позивачем та його контрагентами.

Отже, суд першої інстанції правомірно зазначив, що обставини, на які посилається відповідач, жодним чином не можуть бути безумовним та достатнім доказом нікчемності (недійсності) угод та/або укладення між позивачем і контрагентами угод, які завідомо суперечать інтересам держави, адже, доказом вини особи в порушенні публічного порядку є виключно вирок суду та/або рішення суду про визнання угоди недійсною, з урахуванням частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, наявності яких, як на час проведення перевірки так і станом на час розгляду даної справи, судом не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного інстанції погоджується із судом першої інстанції, що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.11.2014 №0072811701 та №0072801701 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Приписами пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 11 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

В свою чергу, згідно з частиною 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Зважаючи, що підставою для винесення оскаржуваних вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2014 №Ф-0070191701 та рішення від 14.11.2014 №0070201701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску став встановлений під час даної перевірки факт заниження позивачем оподаткованого (чистого) доходу у періоді, що перевірявся, а судом визнано неправомірним нарахування контролюючим органом податку на доходи фізичних осіб, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправними та скасуванню вказаних рішень.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 грудня 2015 року - без змін.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, апелянтом до апеляційної скарги не додано документу про сплату судового збору.

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2016 року було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги, з Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3 732,27 грн.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 грудня 2015 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, ЄДРПОУ одержувача - 38004897, рахунок отримувача - 31211206781007, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код отримувача (МФО) - 820019, код бюджетної класифікації - 22030001, код ЄДРПОУ суду 34729486) судовий збір у розмірі 3 732,27 грн. (три тисячі сімсот тридцять дві гривні 27 копійок).

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Шелест С.Б.

Глущенко Я.Б.