КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 826/21960/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
У Х В А Л А
Іменем України
02 лютого 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
при секретарі - Грабовській Т.О.,
розглянувши у порядку письмовому провадження у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2015 року позивач - ОСОБА_2, звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.08.2015 №01885171.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права.
У судове засідання не з'явилися всі особи, які беруть участь у справі, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2015 року - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що для включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу додаткового блага необхідне дотримання наступних умов: анулювання (прощення) боргу кредитором за його самостійним рішенням, що не пов'язане з процедурою банкрутства, анулювання (прощення) боргу до закінчення строку позовної давності. При цьому, до такого додаткового блага не відносяться відсотки (неустойка), отримані внаслідок прострочення виконання зобов'язання.
Разом з тим, позивач отримав від банку кошти в якості кредиту у розмірі еквівалентному 485 200,00 грн., частину заборгованості у розмірі 641 049,00 грн. (тобто більшому, ніж розмір кредиту) позивач передав банку, внаслідок погашення за рахунок продажу предмета іпотеки, інша частина, яка виникла внаслідок простроченої заборгованості, була анульована. Отже, відповідачем не взято до уваги, що тіло кредиту було погашено за рахунок продажу предмета іпотеки, а тому інша частина боргу складає розмір відсотків, що виникли внаслідок прострочення виконання зобов'язання, яка не є додатковим благом.
Відтак, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.08.2015 року №01885171.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.
За результатами перевірки податковим органом складено Акт перевірки від 29.07.2015 №628/26-57-17-01/НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).
В Акті перевірки встановлено порушення: пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.176.1 ст.176, п.179.2 ст.179 Податкового кодексу України, а саме, неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік та пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 299778,46 грн.
Висновки акта обґрунтовані тим, що між Позивачем (Позичальник), з однієї сторони, та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (Банк), з іншої сторони, укладено договір про надання споживчого кредиту від 05.06.2008 №11356720000.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між тими ж сторонами укладено іпотечний договір від 05.06.2008 №87490, відповідно до якого ОСОБА_2 передано Акціонерному комерційному інноваційному банку "УкрСиббанк" в іпотеку нерухомість майна для забезпечення виконання зобов'язань в повному обсязі щодо повернення кредиту, сплати плати за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором від 05.06.2008 №11356720000 та будь-якими додатковими угодами до нього.
Згідно з договором іпотеки Позивач передає в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 43,1 кв.м.
Разом з тим, між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект" укладено договори факторингу, відступлення права вимоги за договором іпотеки, в результаті чого право вимоги за договором споживчого кредиту та іпотеки перейшло до ТОВ "Кей-Колект".
В процесі стягнення заборгованості іпотечна квартира була реалізована кредитором в рахунок погашення заборгованості, кошти від реалізації якої в повному обсязі було перераховано на рахунок ТОВ "Кей-Колект" для погашення кредиту за договором від 05.06.2008 №11356720000.
Так, відповідну суму анульованої заборгованості за кредитним договором від 05.06.2008 №11356720000 у декларації позивача не відображено як суму додаткового блага, податок не сплачено, внаслідок чого контролюючим органом донараховано позивачу податок на доходи фізичних осіб у розмірі 299778,46 грн.
На підставі вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцію у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.08.2015 №0018851701, яким ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 374723,08 грн., у тому числі: за основним платежем - 299778,46 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 74944,62 грн.
Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.
Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
У відповідності до абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Відповідно до п. 164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
При цьому згідно з абз. "б" пп.164.2.14 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються відсотки, отримані від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання.
При цьому, відповідно до п.п. 165.1.49 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
Відтак, обов'язок для сплати фізичною особою податку на доходи фізичних осіб від отриманого додаткового блага, згідно абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, виникає за наступних обов'язкових умов: повідомлення кредитором щодо прощення кредитної заборгованості та отримання позичальником додаткового блага у формі суми анульованого боргу; включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного).
При цьому, до такого додаткового блага не відносяться відсотки (неустойка), отримані внаслідок прострочення виконання зобов'язання.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази в частині виконання банком вимоги в частині повідомлення кредитором щодо прощення кредитної заборгованості та отримання позичальником додаткового блага у формі суми анульованого боргу.
Крім цього, слід зазначити, що анульована сума податкового боргу може включати в себе тіло кредиту, відсотки та/або пеню, що, відповідно, зумовлює настання для позивача різних правових наслідків.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідно до договору від 05.06.2008 №11356720000 банк зобов'язувався надати позичальнику кошти в сумі 100 000 дол. США (еквівалент в гривні станом на дату укладання договору - 485 200,00 грн.), а позичальник зобов'язувався прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 13,5% річних, комісії, неустойки та інші платежі.
В свою чергу, частина заборгованості (49 501,00 дол. США, еквівалент в гривні станом на 24.10.2014 складає 641 049,00 грн.) була погашена за рахунок продажу предмета іпотеки, а решта списана (анульована).
Таким чином, позивач отримав від банку кошти в якості кредиту у розмірі 485 200,00 грн., в свою чергу, частина заборгованості у розмірі 641 049,00 грн. (тобто більша, ніж розмір кредиту) позивачем погашена перед банком за рахунок продажу предмета іпотеки, а отже інша частина заборгованості, яка була анульована банком, виникла внаслідок нарахування відсотків за користування кредитом.
Отже, позивачу прощено нараховану раніше частину боргу за нарахованими/простроченими відсотками в розмірі 1 764 835, 62 грн., які з урахуванням вимог пп.165.1.55 п. 165.1 ст.165 Податкового кодексу України, не підлягає включенню до оподатковуваного доходу платника податку.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що відповідачем не взято до уваги, що тіло кредиту було погашено за рахунок продажу предмета іпотеки, а тому інша частина боргу складає розмір відсотків, що виникли внаслідок прострочення виконання зобов'язання.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що жодних обґрунтованих доводів та належних доказів на спростування наведених вище фактичних обставин та висновків суду під час апеляційного розгляду справи відповідачем не надано.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2015 року - без змін.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, апелянтом до апеляційної скарги не додано документу про сплату судового збору.
Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2016 року було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги, з Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві підлягає стягненню судовий збір в розмірі 4 121,95 грн.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2015 року - без змін.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, ЄДРПОУ одержувача - 38004897, рахунок отримувача - 31211206781007, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код отримувача (МФО) - 820019, код бюджетної класифікації - 22030001, код ЄДРПОУ суду 34729486) судовий збір у розмірі 4 121,95 грн. (чотири тисячі сто двадцять одна гривня 95 копійок).
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко
Суддя: Я.Б. Глущенко
С.Б. Шелест
.
Головуючий суддя Пилипенко О.Є.
Судді: Шелест С.Б.
Глущенко Я.Б.
Судове рішення № 55406888, Київський апеляційний адміністративний суд було прийнято 02.02.2016. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 826/21960/15. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: